Зміст (стр. 6 )

8.2 Витрати на оплату праці з відрахуванням на соціальні заходи

В цьому підрозділі розглядатимуться наступні статті калькуляції:

— основна заробітна плата;

— додаткова заробітна плата;

— відрахування на соціальні заходи.

Стаття «Основна заробітна плата» включає в себе витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої на основі тарифних ставок та відрядних розцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції. Розраховується за формулою:

(8.1)

де Смз – ставка мінімальної заробітної плати;

Кдн – кількість відпрацьованих днів у періоді;

Др – кількість робочих днів у місяці.

Ставка мінімальної заробітної плати за чинним законодавством становить 960 грн. за місяць. Місяць в свою чергу нараховує 21 робочих дня, а для виготовлення мікропроцесорного комплекту необхідно 41 день. На основі цих даних та за допомогою формули (8.1) можемо розрахувати розмір основної заробітної плати:

Стаття «Додаткова заробітна плата» (оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків, доплати за виконання додаткових функцій тощо, робітників зайнятих виробництвом продукції) обчислюється у відсотках від основної заробітної плати:

(8.2)

де 0,1 – коефіцієнт додаткової заробітної плати (10%).

Знаючи розмір основної заробітної плати розраховуємо додаткову, за допомогою формули 8.2:

Стаття «Відрахування у єдиний соціальний внесок» включає в себе:

— відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;

— відрахування на обов’язкове соціальне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції;

— відрахування на загальобов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття робітників, зайнятих виробництвом продукції;

— відрахування на індивідуальне страхування та інші соціальні заходи робітників, зайнятих виробництвом продукції.

Відрахування у єдиний соціальний внесок який визначається за формулою:

(8.3)
Підставивши значення до формули 8.3 отримаємо:

8.3 Інші операційні витрати, собівартість продукції

В цьому підрозділі описуватимуться дві статті калькуляції: «Загальногосподарські витрати» і «Комерційні витрати». Також будуть сформовані виробнича та планова повна собівартості.

Стаття «Загальногосподарські витрати» – це витрати на обслуговування цеху та управління ним. До їх складу входить: витрати на управління виробництвом, витрати на оплату службових відряджень, витрати на амортизацію будівель, устаткування тощо.

Загальногосподарські витрати визначаються за формулою:

(8.4)

де 0,1 – коефіцієнт пропорційного розподілення загальногосподарських витрат.

Використовуючи формулу 8.4 розрахуємо загальногосподарські витрати:

В результаті зроблених розрахунків маємо можливість розрахувати виробничу собівартість розробленої мікропроцесорної системи контролю. Це досягається шляхом додавання всіх розрахованих калькуляційних статей, формула 8.5:

(8.5)

де МВ – матеріальні витрати.

Підставивши значення до формули 8.5 отримаємо:

Для визначення повної планової собівартості необхідно розглянути ще одну калькуляційну статтю – «Комерційні витрати». Вона пов’язана з витратами на вивчення ринку, рекламу, маркетингових досліджень тощо. Визначити розмір «Комерційних витрат» можна за формулою:

(8.6)

де 0,05 – коефіцієнт пропорційного розподілення витрат.

Підставивши значення отримаємо:

Коли всі калькуляційні статті розглянуті і розраховані, за допомогою формули 8.7 можемо визначити повну планову собівартість проекту:

(8.7)

Визначимо повну планову собівартість проекту, підставивши значення у формулу 8.7:

Отже розглянувши і розрахувавши всі необхідні калькуляційні статті визначили виробничу, а також повну планову собівартості. Результати всіх розрахунків приведені в таблиці 8.2.

Таблиця 8.2 – Статті калькуляції та собівартість МПСК

Статті калькуляції	витрати, грн.
Матеріали	847,594
Основна заробітна плата	1847,28
Додаткова заробітна плата	184,728
Загальногосподарські витрати	203,20
Виробнича собівартість	4288,7
Комерційні витрати	643,3
Планова повна собівартість	2701,81

8.4 Формування кінцевої ціни пристрою

Способи економічного обґрунтування і встановлення цін називаються методами ціноутворення. Умовно їх можна розділити на три основні групи:

— витратні, при їх використанні ціни формуються на основі витрат на виробництво та реалізацію продукції;

— ринкові, вони встановлюються виходячи головним чином з рівня попиту та пропозиції на товари;

— параметричні, передбачають виявлення залежності між техніко-економічними параметрами виробів та їх ціною.

В даному випадку найкраще буде використовувати витратні методи ціноутворення. Вони включають в себе декілька методів встановлення ціни, але ми оберемо найпоширеніший – метод повних витрат. При його використані ціна визначається як сума витрат і прибутку, який задається у вигляді націнки на собівартість в процентах. Розмір прибутку розраховується за формулою:

(8.8)

де Спов – повна планова собівартість продукції

Р – плановий відсоток прибутку.

Для не дуже високої ціни відсоток прибутку встановимо 8%. Маючи плановий відсоток прибутку і повну собівартість проекту в змозі визначити прибуток, для цього розв’яжемо формулу 8.11:

Розрахувавши прибуток можемо визначити ціну проекту. Вона визначається за допомогою наступної формули:

(8.9)

Зробимо розрахунок формули 8.11 для визначення ціни проекту:

Але для реалізації продукції ціни проекту недостатньо, оскільки всі товари, що продаються обкладені податком на додану вартість. Цей податок вилучає до бюджету держави частину доданої вартості, яка створюється на кожній стадії виробництва і обігу товарів. Він визначається по формулі:

(8.10)

де 0,2 – частина доданої вартості

За допомогою формули 8.12 розрахуємо розмір податку на додану вартість:

Ціна реалізації розробленої МПС визначається за формулою:

(8.11)

Отже дізнаємось скільки складає ціна реалізації розробленої МПС, розв’язавши формулу 8.13:

8.5 Розрахунок економічної ефективності від впровадження виготовлення пристрою

По оцінці закордонних фахівців в області автоматизації керування, автоматизація роботи службовців в умовах комерційних підприємств із напрямком роботи в інформаційні технології може скоротити загальні витрати на конторську діяльність приблизно на 25%. Однак, найбільш важливою метою автоматизації роботи службовців є підвищенняякості адміністративних рішень (якість виробленої інформації).

Джерелами економічної ефективності, що виникає від застосування пристрою, є:

1. При використанні автоматизованої системи «часів-термометра-вольтметра»для автомобіля можна уникнути купівлі поганого мікропроцесора, конденсаторів;

2. Використовуючи «часів-термометра-вольтметра»для автомобіля можна своєчасно замінити або відремонтувати зіпсовану частину автомобіля або двигуна і уникнути більш серйозних поломок автомобіля.

При аналізі ефективності пристрою важливо враховувати, що кінцевий ефект від їхнього застосування зв'язаний не тільки з відшкодуванням витрат на покупку, монтаж і експлуатацію устаткування, а, у першу чергу, за рахунок додаткового поліпшення якості прийнятих рішень.

Економічна ефективність інформаційних процесів визначається співвідношенням витрат на технічні засоби і на заробітну плату працівників з результатами їхньої діяльності. Відомий ряд підходів до визначення основних складового ефекту інформаційної діяльності. В основу цих понять покладені поняття інформаційної продукції (різні види інформації), інформаційного ефекту, величини запобігання втрат, суспільно необхідного рівня інформативності й інші.

Витрати на розробку, закупівлю комплектуючих і монтаж пристрою носять одноразовий характер і при розрахунку ефективності враховуються разом з додатковими капітальними витратами.

При розрахунку може бути прийнята така модель упровадження пристрою - до впровадження проекту автоматизовані функції виконувалися програмістами вручну (у цьому випадку ефект досягається за рахунок збільшення продуктивності праці, зниження чисельності програмістів, зниження витрат на оренду приміщень для розміщення програмістів; необхідно зробити повні витрати на придбання комплекту технічних засобів).

Для визначення економічної ефективності втілення нового проекту застосовується два аспекти:

- економічна оцінка відповідних результатів;

- економія витрат (собівартості) вирішення визначених задач за рахунок скорочення часу на виконання відповідних робіт, застосовуючи новий виріб.

Економічна оцінка відповідних результатів здійснюється бальним методом. В зв’язку з застосуванням нового виробу, соціальний результат нового інноваційного продукту виявляється в тому, що під час його використанні покращуються:

- дозволяюча можливість;

- точність;

- діапазон сприйняття;

- надійність;

- скорочується час пошуку в n раз;

- знижується похибка;

- збільшується точність отримання сигналу, його швидкодію;

- функціональність;

- надійність функціонування;

- зручність функціонування ;

- супроводжуванність;

- мобільність.

Враховуючи ці параметри, за допомогою існуючої методики складається таблиця бальних оцінок для створення сприятливих умов роботи нового виробу в таблиці 8.3

Таблиця 8.3 – Бальна оцінка умов роботи нового виробу

· Перелік визначених параметрів	· Величина в балах
· До втілення	· після втілення
· Дозволяюча спроможність	1	2
· Точність	2	1
Продовження таблиці 8.3
· Діапазон сприйняття	1	1
· Надійність	2	1
· Скорочується час пошуку в n раз	2	1
·
· Знижується похибка	2	7