Куликов Сергій Олександрович (Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара)

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ ВИМІР

Науковий напрям: науки про Землю, географія

Ключові слова: європейська інтеграція, Україна, Європейський Союз, регіоналізм, індекс євроінтеграційної готовності

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку та становлення України одним із головних зовнішньополітичних пріоритетів виступає повномасштабна інтеграція до європейських структур і, в першу чергу, до ЄС. Європейський вибір відкриває нові перспективи для співробітництва України з розвиненими країнами континенту, економічного розвитку, зміцнення позицій держави на міжнародній арені.

Протягом останніх років було зроблено низку кроків, що відіграють важливе значення для прискорення процесу євроінтеграції України. Такими кроками стали ухвалення Плану дій Україна-ЄС у 2005 р., вступ до Світової організації торгівлі у 2008 р., започаткування переговорів про всебічну та поглиблену зону вільної торгівлі і, нарешті, домовленість щодо укладання Угоди про асоціацію у вересні 2008 р.

Водночас, зближення України з ЄС є складним процесом, що вимагає від держави подолання низки негативних факторів та виконання певних політичних та економічних вимог європейської спільноти. Тому нагальною проблемою є визначення ступеню готовності української економіки до успішної європейської інтеграції, як на загальнонаціональному рівні, так і на рівні окремих регіонів країни.

Метою даної роботи є дослідження сучасного стану української економіки у контексті здійснення євроінтеграційної стратегії, відповідності її європейським критеріям соціально-економічного розвитку та визначення можливостей окремих регіонів України щодо перспектив подальшої європейської інтеграції.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Під євроінтеграційною готовністю пропонується розуміти відповідний рівень соціально-економічного розвитку країни чи окремого її регіону, що може дозволити успішну економічну інтеграцію до структур ЄС. Визначення цього рівня має здійснюватися на основі аналізу конкретних кількісних показників соціально-економічного розвитку. Виконувати подібний аналіз доцільно з урахуванням практики країн Центральної та Східної Європи, що є новими членами ЄС, оскільки саме вони поставили перед Європейським Союзом завдання щодо вироблення критеріїв вступу та механізмів спілкування органів влади з інституціями ЄС [1].

Загальні умови прийняття країн Центральної і Східної Європи до ЄС, сформульовані у 1993 р., отримали назву так званих „копенгагенських критеріїв” і включають політичні, юридичні та економічні критерії [2]. Однак, вони не надають конкретних показників економічного розвитку, досягнення яких є необхідним для успішної євроінтеграції. Більш конкретними є критерії конвергенції, визначені Маастрихтською угодою і необхідні для приєднання нових країн до Економічного й монетарного союзу. Вони передбачають необхідність досягнення таких показників:

– відношення державного дефіциту до валового внутрішнього продукту (ВВП) не повинно перевищувати 3%;

– відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%;

– стабільність середніх темпів інфляції протягом одного року; показник зростання інфляції не може більш ніж на 1,5 % перевищувати відповідні показники трьох найкращих (з погляду цінової стабільності) країн-членів;

– довгострокова номінальна відсоткова ставка не повинна перевищувати більш, ніж на 2% відповідні показники трьох найкращих (з погляду цінової стабільності) країн-членів;

– стабільність величини обмінного курсу протягом двох років [3].

Виходячи з критеріїв конвергенції, можна здійснити статистичний аналіз відповідності української економіки європейським вимогам. Наочне уявлення можна сформувати на основі порівняльного аналізу цих показників для України та нових членів ЄС – країн Центральної та Східної Європи (табл. 1).

Таблиця 1

Показники макроекономічної конвергенції країн ЦСЄ та України, 2007 р. [4, 5]

Країна

ВВП (млрд. дол.)

ВВП на 1 особу (дол.)

Зростання реального

ВВП (%)

Рівень інфляції (%)

Державний борг (% ВВП)

Естонія

28,7

17600

7,1

6,6

3,4

Польща

623,1

13300

6,6

2,5

43,1

Словенія

56,2

22600

6,1

3,6

23,6

Чехія

251

20200

6,6

2,9

26

Угорщина

191,7

15700

1,3

8

67

Болгарія

86,7

9500

6,2

9,8

10,5

Латвія

40,0

14400

10,3

10,1

7,4

Литва

59,9

15000

8,8

5,7

17,3

Румунія

247,1

10100

6,0

4,8

13

Словаччина

110,2

17000

10,4

2,8

35,9

Україна

317,5

6800

7,7

12,8

11,7

З аналізу показників макроекономічної конвергенції можна зробити висновки про те, що Україна за деякими критеріями (зростання реального ВВП, державний борг) наближується до країн-нових членів ЄС. Але при цьому, економіка України є недостатньо стабільною, про що свідчать суттєві коливання деяких макроекономічних показників, які спостерігаються протягом останніх років.

Наведений аналіз надає певне уявлення про євроінтеграційну готовність економіки України. Але з точки зору дослідження окремих її регіонів використання більшості з наведених показників стає неможливим, оскільки вони характеризують економіку країни в цілому (наприклад, державний дефіцит бюджету, державний борг, довгострокова номінальна кредитна ставка та стабільність національної валюти). Тому необхідним стає впровадження іншого підходу, що враховуватиме ті особливості соціально-економічного розвитку України та її регіонів, що є визначальними з точки зору можливостей реалізації євроінтеграційної стратегії.

Виходячи з наведених суджень, дослідження євроінтеграційної готовності України та її регіонів пропонується здійснювати на основі факторного аналізу окремих показників їх соціально-економічного розвитку та зовнішньоекономічної діяльності. В якості такого узагальнюючого показника пропонується використовувати індекс євроінтеграційної готовності, складовими якого є наступні показники:

– рівень валового регіонального продукту (ВРП) на одну особу як один з найбільш об’єктивних показників макроекономічного розвитку регіонів;

– обсяги експорту та імпорту на одну особу як показники розвитку зовнішньоекономічної діяльності регіонів;

– частка інвестицій в основний капітал у відсотках до ВНП (ВРП) як індикатор інтенсивності інвестиційного процесу у регіонах;

– рівень безробіття як суттєвий показник ефективного використання наявних людських ресурсів регіонів;

– рівень інфляції як показник ефективності заходів щодо регулювання як загальнонаціонального, так і регіональних ринків.

Наступною проблемою є виділення регіонів для здійснення аналізу євроінтеграційної готовності. На основі узагальнення існуючих підходів до суспільно-географічного районування України (О. І. Шаблій, ін, М. Д. Пістун, Ф. Д. Заставний) розроблено наступну схему районування:

1) Західний регіон (Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Івано-Франківська, Львівська, Вінницька, Чернівецька та Закарпатська області);

2) Центральний регіон (Київська, Житомирська, Черкаська та Кіровоградська області);

3) Східний регіон (Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська та Харківська області);

4) Північно-Східний регіон (Чернігівська, Полтавська, Сумська області);

5) Південний регіон (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, АРК);

6) місто Київ — столиця України, що має особливий суспільний статус.

За кожним показником було розраховано відповідний індекс, що обчислюється як частка значення показника, що характеризує регіон, по відношенню до максимального значення за цим показником. Відповідні значення індексів було розраховано для України в цілому та для кожного з шести регіонів, а також для країн-членів ЄС та трьох країн-кандидатів (Хорватії, Македонії та Туреччини). В результаті підсумовування окремих індексів та визначення частки отриманих значень від найбільшої одержаної суми було одержано відповідні загальні значення індексу євроінтеграційної готовності (табл. 2).

Таблиця 2

Рейтинг регіонів України за індексом євроінтеграційної готовності (у порівнянні з країнами-членами ЄС та країнами-кандидатами)

Країна (регіон)

ВРП на 1
особу, дол.

Інвестиції в основний капітал,
% ВРП

Рівень
безробіття, %

Рівень інфляції, %

Експорт на 1 особу, дол.

Імпорт на 1 особу, дол.

Сума індексів

Загаль-ний індекс

Люксембург

68500

17,5%

4,4%

2,1%

41272

56596

4,599

1,00

ЄС (середнє)

26211

21,3%

8,5%

1,8%

13709

15024

2,428

0,53

Болгарія

9500

27,6%

8,0%

7,8%

2708

3944

1,535

0,33

Південний регіон

5230

29,9%

7,0%

17,8%

660

562

1,417

0,31

Центральний регіон

5325

32,2%

9,0%

14,9%

421

689

1,393

0,30

Східний регіон

8123

24,2%

6,4%

15,6%

2078

1204

1,393

0,30

УКРАЇНА

6800

26,4%

7,1%

16,6%

1257

1417

1,369

0,30

Західний регіон

4500

28,1%

8,7%

16,3%

432

516

1,270

0,28

Туреччина

10500

21,0%

9,7%

8,5%

1552

2204

1,232

0,27

Македонія

7300

18,0%

35,0%

2,0%

1354

1942

1,212

0,26

Північно-Східний регіон

6450

22,1%

9,0%

16,1%

848

461

1,129

0,25

Наведений аналіз дозволяє стверджувати, що нині соціально-економічний розвиток України наближується до рівня найменш розвинутих країн ЄС. Про це свідчить значення індексу євроінтеграційної готовності, яке становить 0,30 (відповідне значення для Болгарії — 0,31). Серед інших країн-кандидатів значно випереджає Україну Хорватія (значення індексу 0,41), дещо поступаються Туреччина та Македонія (0,27 та 0,26 відповідно).

Однак, аналіз індексу євроінтеграційної готовності також висвітлює суттєвий розрив в економічному розвитку між Київом та іншими регіонами України. Завдяки порівняно високому значенню ВРП, обсягів експорту та імпорту на одну особу та дуже низькому рівню безробіття (3%) значення загального індексу для столиці України становить 0,54. Тобто, умовно можна стерджувати, що за окремими показниками соціально-економічного розвитку Київ вже нині знаходиться на рівні розвинутих європейських країн. Ситуація в інших регіонах є значно гіршою. При цьому, мають місце коливання індексу євроінтеграційної готовності (0,25 — 0,31).

Так, близькими до середнього для України є значення індексу євроінтеграційної готовності для Південного (0,31), Центрального та Східного (обидва — 0,30) регіонів. Дещо відстають Західний (0,28) та Північно-Східний (0,25) регіони, які поступаються майже за всіма показниками, перед усім за обсягами експорту та імпорту на 1 особу. На підставі цих фактів можна запропонувати наступний варіант класифікації регіонів України за рівнем готовності до євроінтеграції:

— регіон, умовно готовий до вступу до ЄС: м. Київ (значення індексу євроін-теграційної готовності значно перевищує рівень найменш розвинутої країни ЄС). Високий рівень соціально-економічного розвитку міста частково пояснється його столичним статусом та відповідними особливостями, серед яких — висока концентрація в столиці платоспроможного населення, державних установ і офісів провідних компаній, дуже висока конкуренція між ними, максимальна в Україні активність інвестиційної діяльності, порівняно низький рівень безробіття тощо.

— регіони, що є перспективними в аспекті євроінтеграції: Південний, Центральний та Східний (значення індексу євроінтеграційної готовності становить більше 90% від рівня найменш розвинутої країни ЄС). Кожний з цих регіонів також характеризується певними властивостями.

Для Східного регіону такими особливостями є: ; значний природно-ресурсний потенціал; дуже високий рівень господарської освоєності території; висока питома вага міського населення; потужне і дуже розгалужене за структурою виробництво, в якому провідне місце посідають промисловість і сільське господарство; різногалузева спеціалізація сільського господарства; розвинена транспортна система; активна роль в територіальному, зокрема міжнародному поділі праці.

Характерними особливостями Південного регіону є сприятливе геополітичне положення; високий рівень сільськогосподарського освоєння; достатньо потужний, але однобокий природно-ресурсний потенціал; невисоке забезпечення трудовими ресурсами; розріджена система поселень; невисока густота транспортної мережі; достатньо розгалужена структура виробництва; нерівномірне розміщення продуктивних сил з високою концентрацією у прибережній зоні.

Центральний регіон характеризується вигідним транспортним розташуванням, зокрема територіальною близькістю до столиці України — м. Київа, що є основним „центром тяжіння” у зв'язку зі своїм столичним статусом і найвищим в державі рівнем зосередження населення і виробництва. Саме Київська агломерація протягом багатьох десятиліть істотно впливала і продовжує впливати на соціально-економічний розвиток регіону;

— регіони, що є недостатньо розвиненими в аспекті євроінтеграції: Західний та Північно-Східний (значення індексу євроінтеграційної готовності становлять більше 75%, але менше 90% від рівня найменш розвинутої країни ЄС).

Для Західного регіону дуже важливе значення має розвиток зовнішньоекономічної діяльності, особливо з огляду на те, що регіон межує з країнами-новими членами ЄС: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Але частка Західного регіону в загальноукраїнському обсязі експорту та імпорту становить лише 10,6% та 10,8% відповідно. Подібна ситуація склалася і в Північно-Східному регіоні, який також має певні можливості для розвитку міжнародного співробітництва: географічне розташування на стику трьох держав, розгалужена мережа транспортних шляхів, сусідство зі столицею. Певною мірою ці сприятливі умови компенсують відсутність у регіоні багатого природно-ресурсного потенціалу та потужного промислового комплексу.

Таким чином, окремі регіони України є недостатньо розвиненими в аспекті економічної євроінтеграції і потребують реалізації багатьох заходів щодо забезпечення найбільш повного використання свого економічного потенціалу.

ВИСНОВКИ

Наведена робота присвячена дослідженню євроінтеграціної готовності України в економіко-географічному та регіональному аспектах і надає певне уявлення про сучасний рівень розвитку української економіки у порівнянні з країнами-членами ЄС. Зроблено спробу відбору кількісних показників соціально-економічного розвитку України та її регіонів та їх узагальнення у вигляді індексу євроінтеграційної готовності.

Аналізуючи отримані результати, можна стверджувати, що нині соціально-економічний розвиток України наближається до рівня найменш розвинутих країн ЄС. Але при цьому має місце достатньо висока регіональна диспропорція, подолання якої має стати одним із основних напрямків спрямування економічних зусиль держави. Зокрема, важливими проблемами є максимально ефективне використання потенціалу регіонів, підвищення конкурентоспроможності продукції, розвиток зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Результати роботи можуть бути застосовані у науковій діяльності, зокрема у подальших дослідженнях з питань європейської інтеграції України; у навчально-педагогічній та просвітницькій діяльності — у вигляді додаткового матеріалу для викладання курсів „Економічна і соціальна географія України”, „Регіональна економічна і соціальна географія світу” у вищих навчальних закладах та у шкільному курсі „Європейський вибір України”; в адміністративній діяльності — як інформація для розгляду та урахування у прийнятті управлінських рішень тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Основні умови та фактори здійснення євроінтеграційного вибору України // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2005. – № 3. – с. 95 – 101.

2. Копійка В. В., І. Європейський союз: заснування і етапи становлення. — К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 448 с.

3. Україна на шляху до Європи. // Л. Хоффманн, Ф. Мьоллерс. К.: Фенікс, 2001.

4. CIA World Factbook. — [електронний ресурс]. — URL: https://www. cia. gov/cia/publications/factbook/

5. Eurostat: European Economic Statistics. — [електронний ресурс]. — URL: http://epp. eurostat. ec. europa. eu/

6. Державний комітет статистики України. — [електронний ресурс]. — URL: http://ukrstat. /