Козацькому роду – нема переводу
Вступна частина
Сьогодні – День Збройних Сил України. Ще зовсім недавно – у лютому – ми мали змогу вітати своїх лицарів; А тепер ми маємо можливість зробити це сьогодні, тому що це свято змінило свою дату. А нові дати, явища і події, завжди не відразу оволодівають серцями, і свідомістю людей в усій своїй повноті.
Та наш народ отримав нагоду мати свої, національні, Збройні Сили. І стоять ці Збройні Сили вдень і вночі на сторожі мирного розквіту Української держави, добре усвідомлюючи, що надто велику ціну заплатили, ми за; щастя жити без війни. Але сьогодні почуваються, іменинниками не тільки ті, хто перебуває у рядах Збройних Сил України. Мабуть, багато хто і з вас прийде служити в армію. Та й усім нам не байдужі злободенні проблеми армійського. життя, бойового навчання, виховання, побуту солдатів і офіцерів українського війська. Саме тому Донь Збройних Сил України стає святом не тільки військових, а й усього народу.
Дорогі друзі! Прийміть найщиріші вітання з нагоди, цього свята! Від мого імені, від імені цих чарівних панночок, від імені усіх присутніх!!!
Із давніх часів наш народ умів захищати свою землю. Його сини — воїни — демонстрували зразки мужності, звитяги на полях битв із ворогами, Невмирущою славою покрили, свої знамена козацькі полки Запорізької Січі у визвольній боротьбі під проводом Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Семена Наливайка…, і не вина українських воїнів, у тому, що доводилося століттями їм проливати кров за інтереси поневолювачів. Але й у таких умовах рони проявляли мужність, звершували подвиги, якими захоплювався і продовжує дивуватись світ!
І недарма я згадала сьогодні козаків Запорізької Січі. Саме вам належить продовжувати їх справу, множити їх подвиги. І нам всім дуже хочеться бачити вас справжніми козаками.
А якими ж були ті справжні козаки?
«Справжній запорожець завжди дивився якось похмуро, спідлоба, сторонніх зустрічав спочатку непривітно, вельми неохоче відповідав на питання, але згодом помаленьку лагіднішав, обличчя його під час розмови поступово веселішало, живі проникливі очі засвічувалися вогнем, і вся його постать дихала мужністю, молодецтвом, заразливою веселістю й неповторним гумором».
У внутрішніх якостях козаків помітна суміш чеснот і вад: жорстокі, дикі, підступні, нещадні до своїх ворогів, запорізькі козаки були добрими друзями, вірними товаришами, справжніми братами один одному, надійними соратниками своїх сусідів; хижі, нестримні на руку, вони зневажали всіляке право чужої власності на землі і, водночас, у себе навіть звичайну крадіжку вважали страшним кримінальним злочином.
Світлий, бік характеру запорізьких козаків — це їх добродушність, безкорисливість, щедрість, схильність до щирої дружби, висока любов до особистої свободи, глибока повага до старих і заслужених воїнів і, взагалі, до всіх «військових ступенів», простота, поміркованість і винахідливість у домашньому побуті, в скруті, у безвихідних випадках чи при фізичній недузі.
До сторонніх людей запорізькі козаки завжди були гостинними і привітними, чесними навіть із ворогами православної віри. На війні козак відзначався розумом, хитрістю, вражав ворога великою відвагою, дивовижним терпінням і здатністю терпіти найгірші нестатки й жах смерті.
Про хоробрість запорізьких козаків нічого й говорити! Великі вони були вояки, страшні! Але у себе, на Січі, нікого не чіпали. На війні запорожці мало дорожили життям і вмирали в боях, як справжні лицарі. Запорожці відзначались умінням майстерно розповідати, вміли підмічати смішні риси в інших і передавати їх у жаартівливому, але ні для кого не образливому тоні.
Темними сторонами характеру запорізьких козаків; було те, що багато хто з них любив похвалитися своїми воєнними подвигами, «напустити туману», шиконути перед чужими, похизуватися своїм одягом, збруєю та зброєю. Крім того, запорожці часто відзначалися легковажністю й непостійністю. Ще більше відзначалися вони своєю безтурботністю й лінощами. Характерним недоліком запорізьких козаків була також, пристрасть до спиртних напоїв.
Але, втім, ми сьогодні не будемо зупинятися на цих темних сторонах козацького характеру. Нам важливо, щоб ви запам'ятали оті інші його сторони і виховували їх у собі, відшліфовуючи та вдосконалюючи. А чи ж справді ви є нащадками своїх дід-прадідів, славних козаків українських? Ось це ми зараз і перевіримо!
Хлопцям пропонується методом жеребкування розділитися на дві частини (на два курені) і позмагатися між собою. Переможців чекає нагорода. А переможених сьогодні не буде, тому що кожний отримає надзвичайну насолоду від побаченого та почутого.
1 конкурс
Ще до недавньoro часу тема козаччини, взагалі історія виникнення Запорізької Січі, приховувалася і замовчувалая. Лише кілька років тому;ми відчули дух козацький на сторінках періодичних видань, у книгах істориків та письменників, що з'являються і потім миттєво зникають із полиць книжкових крамничок. Багато людей чимало зробили, щоб відкрити козацькі скрині, і тепер прагнуть дати кварту чистої джерельної води зі струмка козацької криниці. А чи ж були у козаків скрині? Дійсно, кожному відомо, що у козаків, насамперед, був кінь стрімкий, шабля гостра, шаровари червоного кольору...
А що ще ви знаєте про козаків? Давайте-но пригадаємо історію…
Командам (куреням) пропонуються питання з історії України та козацтва. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал.
Відповіді можна, доповнювати, виправляти, передавати іншій команді (разом із балом).
1. Назвіть елементи козацького одягу?
(Шаровари, жупан, кожух, смушева шапка, вишита сорочка, пояс із китицями)
2. Як називається герб України?
(Тризуб)
3. Що символізує герб України?
(Волю)
4. Що символізує прапор України?
(Жовтий колір — пшеничне поле, а синій —- блакитне небо)
5. Від чого пішла назва «Запорізька Січ»?
(Унікальне місто-фортеця Січ вісім разів міняло своє місцерозташування, однак завжди залишалося за порогами)
6. Для чого козакам такі великі штани та просторий жупан?
(Для того, щоб вільно почувати себе в бою)
7. Назвіть, щонайменше, трьох гетьманів України?
(Богдан Хмельницький, Максим Кривоніс, Байда-Вишневецький)
8. Хто такий;Устим Кармалюк?
(Український месник, який нападав на панів поблизу Вінниччини)
9. Хто написав вірш «Ой, Морозе; Морозенку»?
(Вірш народний)
10. Що таке курінь?
(Слово має два значення: 1) хатина із гілок та листя; 2) товариство козаків)
11. Що таке козацькі клейноди?:
(Святині Запорізького війська, які козаки брали з собою у всі походи)
12. Що таке бунчук?
(Держак висотою до 2,5 метрів, зверху — маковиця — кулька, від неї донизу звисає пасмо кінського волосся)
13. Хто входить до курінної старшини?
(Отаман, суддя, писар, кухар)
14. Звідки пішло прізвище та ім'я Богдана Хмельницького? '
(У діда і баби не було дітей. Сам Бог їм подарував цю дитину. «Значить він — Богом дати», а знайшли хлопчика в хмелю)
Що ж, із історією у вас усе гаразд. І недарма ваші команди сьогодні будуть називатися куренями. Заперечення є? Ні? Тоді вам залишилося тільки провести збори куренів і вибрати курінну старшину.
Курені проводить невеличкі збори, вибирають собі курінну старшину і позначають її учасників невеликими табличками з відповідними написами.
2 конкурс
За описами сучасників, «запорізькі козаки були, переважно, середнього зросту, плечисті, ставні, міцні, сильні, на обличчі — повні, округлі, смагляві від літньої спеки й степового повітря. З довгими вусами на верхній губі, з розкішним оселедцем на тім'ї, у смушковій гостроверхій шапці, вічно з люлькою в зубах». Як бачимо, за зовнішнім виглядом та за внутрішніми якостями запорізькі козаки, загалом, були характерними типами свого народу і свого часу.
Ось ми з вами зараз і спробуємо наблизити ваш зовнішній вигляд до козацького. Звичайно, оселедців ми вам вистригати не будемо, та й смушкових шапок у нас бракує, але, все ж, дещо у нас є. Отож, до роботи!
Учасникам, виносять елементи національного українського одягу (вишиту сорочку, шаровари, пояс, чоботи). Їм пропонується вбратися в цей одяг і вишикувати свої курені в повній красі для оцінки їх зовнішнього вигляду. Який з куренів зробить це швидше і охайніше?
Що ж, і з: цим завданням ви впоралися добре. Але не вистачає, як то кажуть, ще одного штриха. І саме цим штрихом є символи, тобто відзнаки влади курінної старшини. Першою особою в курені є отаман. Відзнакою його влади була булава. Другою особою є суддя. Відзнакою його була печатка Запорізького січового низового війська. Далі йшов писар. Він мав срібний каламар. І, нарешті, до курінної старшини входив кухар. Його відзнакою влади було кухарське приладдя, як — от дерев'яна ложка або черпак. Саме ці відзнаки влади ми і вручаємо зараз курінній старшині.
(Виносяться речі, які є відзнакою влади корінної старшини і символічно (умовно) вручаються вибраним «урядовцям»).
3. конкурс
У вільний від походів час запорізькі козаки любили, лежачи на животах, потеревенити, послухати розповіді інших, тримаючи при і цьому в зубах коротенькі люлечки, так звані носогрійки. Люлька для козака – перша справа, рідна сестра, люба подруга. Він, як сів на коня, відразу запалить люльку та верстов із шість, а то й більше все смалить, не випускаючи її з рота. У запорожців, крім того, що кожен козак мав свою люльку, була ще «обчиська» люлька, — дуже велика, всипана намистом, коштовним камінням, різними бляшками, іноді з написом, як-от: «Козацька люлька — добра думка». З такої люльки потягувало ціле товариство чи гурт, коли обмірковувало якийсь захід чи задумувало проти когось похід. Але люльки не виключали з ужитку нюхальних ріжків. «Нюхарями» були, переважно, старі діди, які, уникаючи надто великої трати часу з люлькою, віддавали перевагу ріжку з тютюном. А деякі вживали і те, й інше.
Отож, який козак без люльки? Зараз ми спробуємо виправити це становище. Нехай кожен із вас сам зробить для себе люлечку-носогрійку.
Кожен учасник отримує шматочок кольорового пластиліну. 3 нього він повинен виготовити собі люльку і, за своїм смаком, прикрасити її кольоровим папеpoм, клаптиками тканини, розмалювати різачком. Можна також допомагати один одному. Який із куренів впорається із цим краще і швидше?
4 конкурс
Запорожець не знав ні «соб», ні «цабе», тому був здоровим, вільним від хвороб, умирав більше на війні, ніж удома. Тепер народ слабкий, порожній і недовговічний: як дев'яносто років прожив, то під собою і стежки не бачить, а в давнину у сто років тільки в силу вбирався, тому запорожці жили довго й весело. А молодці які були!
Він сів на коня — не струснувся, не здвигнувся! Торкнув ногами — і пішов, і пішов! Тільки пилюга стовпом! І ви, напевно, вже зрозуміли, що не може бути справжнього козака без коня стрімкого, мов вітер, І, мабуть, заплющивши очі, ви можете собі уявити його: сильна спина, стрункі ноги, розкішна грива! Ось, руїнам зараз і покажете, якого коня, на ваш погляд, повинен мати козак.
Виносять дошку, на якій прикріплено листочок паперу, а також олівці — прості і кольорові. Учасникам (а їх може бути, будь-яка кількість) зав'язують очі, і вони по черзі малюють: хтось гриву, хтось — хвіст, хтось — копита, а потім розфарбовують коня.
5 конкурс
Історики запевняють, що в часи Запорізької Січі творилася українська державність. І хоч у Запоріжжі кожен бажаючий міг прийти у курінь, жити і їсти з козаками без будь-яких розпитувань чи вдячності за гостинність, та, хто вже селився на запорозьких землях, мусив, безумовно, підкорятися запорозькому законові і виконувати громадянські обов'язки. Дуже, вже пишалися козаки своїм національним одягом, своїми традиціями, своєю українською мовою. Та, хоч і знали її досконало, а все ж тримали на Січі товмача. Його використовували для перекладів при розмовах із людьми, які приходили на Січ і не знали української мови. Він мусив знати українську, московську, грецьку, волоську, турецьку і татарську мови.
Звичайно вимагати від вас знання стількох мов. Ми не будемо, та, все ж, зараз перевіримо, як ви знаєте, спою рідну українську мову. Ну ж бо, поміркуйте!
Часы — Годинник
Бутылка — Пляшка
Табак — Тютюн
Усы — Вуса
Дубрава — Діброва
Єсаул — Осавул
Оружие —- Зброя
Печать — Печатка
Врач — Лікар
Преступник — Злочинець
Лепта — Стрічка
Очки. — Окуляри
Свита — Свита
Юбка — Спідниця
Магазин — Крамниця
Носки — Шкарпетки
Зонтик — Парасолька
Сахар — Цукор
Чулки — Панчохи
Злость — Гнів
Закром — Засік
Ладонь — Долоня
Рюмка — Чарка
Гвоздь -— Цвях
Люлька — Люлька;
Школьница — Школярка
Топор — Сокира
Ужин — Вечеря
Вещь — Річ
Крыльцо — Гайок
Погреб — Льох
Туловище — Тулуб
Пушка — Гармата
Парус — Вітрило
Опасность — Небезпека
Неделя — Тиждень
Колодец — Криниця
Кукушка — Зозуля
Бумага — Папір
Барышня — Панночка
Соблазн — Спокуса
Ссора — Сварка
Спочатку козакам одного куреня, а потім — другого називаються слова російською мовою. Вони повинні відразу навести український переклад цих слів. Кількість слів для кожного куреня — однакова. Хто перекладе більше?
6 конкурс
Для того, щоб налякати ворога, запорожці нерідко самі поширювали неймовірні чутки про свою силу й непереможні, змушуючи й інших вірити у це. Серед них завжди були такі, котрих ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали. Вони могли відсікати замки без ключів, плавати човном по підлозі по морських хвилях, переправлятися через річки на повстині чи рогожі, брати голими руками розпечені ядра, жити на дні ріки, залазити й вилазити з міцно зав'язаних чи навіть зашитих мішків.
Багато розповідали запорожці про силу своїх богатирів. Вони в’язали товстелезні залізні смути, як в'яжуть снопи на полі, натягували страшенно тугі луки, над якими в Польщі марно силкувалися кілька чоловік. Був у них такий силач, що, коли він причащався, то четверо чоловік мусило підтримувати священика, щоб той не впав від одного багатирського подиху. Так! Богатирі в них були такі, яких ніде не зустрінеш! А чи ж, є богатирі серед вас? От ви нам зараз і покажете свою силу і непереможність.
(Виносять канат. Козаки одного куреня беруться за один кінець, а козаки іншого — за другий. По команді вони починають тягти кожний до себе. Хто кого перетягне?).
7 конкурс
Особливою збройною силою Запоріжжя були січові нежонаті товариші. Вони несли воєнну і граничну службу, служили на перевозах та на митних станціях. За наказом кошового ходили в походи, та, взагалі, куди було треба.
Жінки не допускалися на Січ, тому козакам самим доводилося займатися домашнім господарством, хоч вони й були з ним мало знайомі. Та все у них виходило добре, бо були вони кмітливими у домашньому побуті. А ще були дуже винахідливими. За відсутності металевого посуду примудрялися варити собі страву у дерев'яних корцях, підкидаючи безупинно, один за одни, у корець розжарені на вогні камені, доки не закипала налита в посудину вода.
Мабуть, ви вже зрозуміли, що зараз наші козаки будуть готувати собі їжу. І покажуть, на що вони здатні без жінок. А щоб їм було трохи легше, готуватимуть не якусь там маловідому козацьку страву, а добре відому, нашу, національну — український борщ!
Куреням роздають набори листівок, на яких записані назви різних продуктів: овочів, фруктів, зелені, жирів, спецій, приправ. Вони повинні вибрати з цього розмаїття продуктів лише ті, які придатні для того, щоб зварити із них борщ. Вибрані листівочки кладуть на тарілочку і подають для оцінювання. У кого смачніше?
Як варіант, курені самі можуть записати на листівках назви продуктів, необхідних для приготування українського борщу. Дайте волю фантазії
картоплі | цукор | вода | смалець | патисон |
кабачок | огірок | часник | буряк | пшоно |
перець | помідор | хрін | маслина | петрушка |
рис | кріп | сіль | баклажан | яблуко |
цибуля | редька | здір | м'ясо | полуниця |
квасоля | сало | морква | капуста | вершки |
родзинка | бруква | сметана | лавровий лист | |
томит | олія | гарбуз | болгарський перець |
8 конкурс
Будучи поетами і мрійниками в душі, запорожці завжди вибирали наймальовничіші і найкрасивіші місця для своїх тимчасових і вічних жител, залазили на високі скелі, усамітнювались у лісових пущах, піднімалися на високі кургани і, з висоти пташиного лету, милувалися краєвидами й віддавалися полону тихих дум і піднесених роздумів.
Будучи справжніми цінувальниками пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх боянів, сліпців-кобзарів, нерідко самі складали пісні та думи і бралися за кобзу. На жаль, кобзи у нас із вами під рукою зараз немає. Але гарну українську козацьку пісню ми почути дуже сподіваємося. Розкрийте нам свій талант і душу!
Обидва курені, можливо, трохи підготувавшись, виконують якусь пісню. Оцінюється сама пісня та її виконання за такими показниками: злагодженість, темперамент, знання слів, кількість учасників, щирість та піднесеність. У кого вийде краще?
Є і нам про що згадати...
Пісне, душу возвелич.
Ой, була в нас ненька-мати, —
Запорізька славна Січ.
Круточола наша доля,
Не вода в ній — кров тече.
Козаку найперша — воля,
Козаку найперша — честь.
А прийшла лиха година —
Впав козак наш у траві,
Щоб іскрилась Україна
На гетьманській булаві.
Обросила землю рана
Із козацького чола,
Щоб неправда помирала,
Щоби правдонька жила.
Гей, ви, запорожці — вітер в чистім полі,
Научіть нащадків так любити волю,
Гей, ви, козаченьки — спомин з м'яти-рути,
Научіть минулу славу повернути!
Ну що ж, ви чесно і завзято змагалися між собою. І показали, що ви можете бути справжніми нащадками славних запорізьких козаків. Ви з гідністю пройшли всі випробування, натхненно виконували такі нелегкі завдання, і нам залишилося визначити і назвати найдостойніших.
Слово надається журі, яке підводить підсумки і називає переможців. Отаману-переможцю вручається спеціальна грамота, всім козакам — подарунки. Вони приймають вітання з нагоди славного свята.
Наш вечір наближається до кінця. Але свято не закінчується. Ми ще раз вітаємо вас, наші воїни, незрадливі сини Вітчизни!
Саме вам продовжувати естафету героїзму і мужності у справі захисту мирного сьогодення і нашого майбутнього. А високе усвідомлення священного обов'язку нехай кожному з вас додасть святковості! І нехай над нашою державою небо буде тільки мирним, а всі перемоги здобуватимуться у праці, навчанні, натхненні і коханні! Щастя вам, добра, радості, здійснення усіх ваших мрій! І нехай завершилась наша чудова подорож у славне козацьке минуле, та ви ще раз підтвердили, що козацькому роду — нема переводу!!!
