Політична думка в Древній Греції
План:
1) Вступ. Ключові положення старогрецької політичної думки
2) Старогрецькі політичні доктрини: ранній період
1. Ранній період старогрецької політичної думки. Сім мудреців. Фалес Мілетський. Погляди Солона
2. Піфагор, піфагорійці, Геракліт
3) Другий період
1. Демократичні переконання Демокріта
2. Погляди софістів
3. Вклад Сократа у розвиток давньогрецької політичної думки
4. Політична доктрина Платона
5. Арістотелівська класифікація держав
4) Третій період
1. Епікур та епікурійці
2. Політичні погляди стоїків
3. Полібій
Список літератури
1) Семків О. І., , І. та ін., Політологія, Львів, видавництво «Світ», 1994
2) , Політологія, Курс лекцій. Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти, Київ, Ін-т держави і права ім. НАН України, 2000
3) , , Введение в политологию
4) Сост. проф. , доц. , Политология. Хрестоматия
5) , Демократия как переговорный процесс
6) , Д, , Политология: Учебник Москва, Юристъ, 2002
7) Платон, Государство, http://www. lib. ru/POEEAST/PLATO/gosudarstvo. txt
8) Платон, Политик, http://www. philosophy. ru/library/plato/pol. html
9) Платон, Законы, http://www. lib. ru/POEEAST/PLATO/zakony. txt
10) Аристотель, Никомахова этика, http://www. lib. ru/POEEAST/ARISTOTEL/nikomah. txt
11) , История политических и правовых учений, Москва, издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1998
12) Краткая история философии
1. Вступ. Ключові положення старогрецької політичної думки.
Давньогрецький світ охоплював азіатське та європейське узбережжя Егейського моря, і на протязі декількох віків азіатська Греція по рівню цивілізації значно випереджала європейську – аж до «культурного перевороту» VIII–V ст. до н. е, коли Греція значно перевищила давньосхідні цивілізації у культурному розвитку. Основними причинами такого прориву можна вважати відсутність пануючого релігійного світобачення (на відміну від суспільств Стародавнього Сходу) і свободу людей – громадян полісу. «Спільнота вільних людей, – відмічав К. Ясперс, – встояла перед тиском універсальної деспотії, тотальної організації, що ощасливила народи. Тим самим поліс заклав основи усього західного усвідомлення свободи – як реальність свободи»[1]. Втім, ця свобода базувалася на використанні рабської праці. Ця риса суспільства пояснюється етатистськими поглядами стародавніх греків (від фр. etat – держава). Ані вільнодумство індивіда, ані демократичний лад не могли бути використані на шкоду суспільству. Суспільство розглядалося (зокрема, Платоном, Арістотелем і Цицероном) як явище, що перевищувало усі групові і тим паче індивідуальні інтереси, праця рабів визнавалася необхідною[2]. Антична думка не знала істотного відокремлення суспільного та державного життя, вбачаючи в останньому лише засіб розв’язання загальних справ усіх громадян.
Згадане вже рабство також було важливим фактором, який стимулював розвиток філософської думки взагалі та політичної зокрема у Стародавній Греції. Рабовласницька система давала змогу чітко відділити фізичну працю від розумової, що у свою чергу уможливило зародження філософії як цілеспрямованої діяльності.
Мислителі Стародавньої Греції і Стародавнього Риму тлумачили державу по-філософськи: держава була для них видатним втіленням розуму. Основною формою давньогрецької державності є поліс (місто-держава), ідеалом якого, на думку Платона й Арістотеля, має бути досконала автаркія – незалежна община, самодостатнє господарство[3].
[1] Смысл и назначение истории, Москва, 1991, ст. 85
[2] 6, ст. 41-42
[3] 2, ст. 20
