Урок №
Тема. Марко Вовчок. Життя і творчість. «Максим Гримач» – оповідання-балада.
Мета: поінформувати учнів про життя і творчість письменниці, про поєднання у творах реалізму і романтизму, використання художніх засобів фольклору, іі діяльність як перекладача (Ж. Верна, , ); формувати вміння аналізу романтичності оповідання «Максим Гримач», особливостей його сюжету, характеротворення, розвивати навички розуміння почуття відповідальності та вини як уселюдські почуття; виховувати шанобливе ставлення до художнього слова.
ТЛ: романтичний характер у творі.
Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.
Форма проведення: урок-екскурсія.
Обладнання: портрети письменниці, тексти програмових творів, ілюстрації до їх змісту.
Форми, прийоми і методи роботи: «Географія життя», «Мікрофон», «Ідентифікація особистості», «Зупинка в музеї», проблемне питання, взаємоаналіз, взаємооцінювання.
Живу думкою одною
про ті світлі часи,
коли людина стане
володарем
своєї долі,
свого щастя.
Марко Вовчок
Перебіг уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Перевірка домашнього завдання
1. «Географія життя» Марко Вовчок. Прочитати із хронологічної таблиці географічні назви, які пов’язані із життям письменниці
ІІІ. Актуалізація і корекція опорних знань
1.«Мікрофон»
– Чи відомі вам приклади, коли митець творить не за національною приналежністю?
– Чому так відбувається?
– Які чинники впливають на вибір літератора?
ІV. Повідомлення теми, цілей і завдань уроку
V. Мотивування учіння
1. «Ідентифікація особистості»
* Хочу дізнатися про…
VІ. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу
1. Слово вчителя про письменницю
Є в Тараса Шевченка теплi, щирi слова, присвяченi жiнцi:
Недавно я поза Уралом
Блукав і Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало;
І виблагав. Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка
І обличителя жестоких
Людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите,
Голоднеє. І оживу,
І думу вольную на волю
Із домовини воззову.
І думу вольную... О доле!
Пророче наш! Моя ти доне!
Твоєю думу назову.
Цi рядки створенi у 1859 роцi, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга пiсля заслання. Вони написанi на честь чарiвноï жiнки-письменницi Марко Вовчок. У художника С. Кириченка є картина "Зустрiч I. Тургенєва i Марка Вовчка з Т. Шевченком", на нiй зображено цю зустрiч 1859 року. Поезiя Т. Шевченка є своєрiдним благословенням письменницi, вiрш так i називається "Марку Вовчку".
У кожної людини, у кожної яскравої творчої особистості має бути вчитель, духовний наставник. Це людина, життя і творчість якої можна взяти собі за приклад, людина, яка підтримає та дасть пораду. Письменниця Марко Вовчок була знайома з Кобзарем, який і став для неї духовним учителем та наставником.
Марко Вовчок – «викривач жорстоких людей неситих» (Т. Шевченко). Письменниця глибоко усвідомлювала вищу місію письменника-гуманіста, борця проти насильства над людиною, за національне відродження й культурне збагачення суспільства й високо несла її протягом всього життя.
Тож спробуймо поринути у світ її життя і творчості, відвідаймо її стежини, які привели Марію до визнання і пошани!
2. Оголошення зупинок уроку-екскурсії
1. Орловська губернія. С. Єкатеринівці.
2. Харків.
3. Орел.
4. Київ.
5. Вінниччина. Немирів.
6. Петербург.
7. За кордоном.
8. Петербург.
9. Полтавщина.
10. Кавказ. Нальчик.
Матеріал для вчителя
Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська)
· 10 грудня 1833 – народилася в с. Єкатеринівці Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї.
· Батьки: мати – Парасковія Петрівна, освічена, закохана в музику; батько – Олександр Олексійович, офіцер, капітан у відставці.
· 1840 – помер батько.
· Через 2 роки мати вийшла заміж за поміщика Дмитрієва, людину сумнівної репутації.
· Марія жила то в дядька, то в тітки Писарєвої, де приятелювала з Митею.
· 2-річне навчання в м. Єльці у приватному пансіоні.
· – навчання у Харківському приватному пансіоні.
· Вивчає мови(французьку й польську), працює над собою, розширює світогляд, приятелює зі студентами Харківського ун.-ту.
· Багата тітка Катерина Мордвинова забирає її в Орел, де вдячна дівчина виховує дітей тітки.
· Прагнула до незалежності, трудової діяльності на загальне благо.
· Зустріч на літературних вечорах з Опанасом Марковичем(старшим на 11р.), випускником Київського ун.-ту, етнографом та фольклористом, засланим в Орел за участь у Кирило-Мефодіївському братстві.
· Прагнення тітки видати заміж племінницю за багатого поміщика Єргольського.
· 1851 – одруження з Марковичем всупереч волі тітки, поселення в Чернігові.
· У фольклорних експедиціях разом із чоловіком Марія вивчає українську мову.
· Життя в Києві; опублікування фольклорних збірників.
· 1853 – народження сина Богдана(названого на честь Б. Хмельницького); хрещена – Варвара Рєпніна.
· 1855 – призначення чоловіка на посаду вчителя географії в Немирівську гімназію на Вінниччині.
· Режисура Марії «Наталки Полтавки»; формування демократичного світогляду.
· 1856 – перші народні оповідання «Викуп», «Отець Андрій»; сприяння чоловіка вивченню мови, редагування текстів, поради.
· 1857 – у друкарні П. Куліша надруковано 10 оповідань зб. «Народні оповідання» під псевдонімом Марко Вовчок(від прізвища чоловіка).
· 1859 – прибуття до Петербурга, знайомство з Т. Шевченком, який за 120крб купив їй золотий браслет у подарунок.
· Перебування у Орлі, в гостях у Кулішів на х. Мотронівка, початок написання п. «Інститутка», яка присвячена Т. Шевченкові.
· 1859 – у супроводі І. Тургенєва Марія із Богданом виїздять за кордон для лікування; налагодження творчих й видавничих зв’язків.
· Життя у Дрездені (брала із сином уроки німецької), Берліні, Парижі, Римі, Лондоні, Женеві; читання, вивчення німецької, листування з друзями.
· У гостях у Герцена, знайомство з Огарьовим.
· Зустріч у Неаполі з Добролюбовим, хворим на сухоти.
· Запис народних українських пісень німецьким композитором Едуардом Мертке з її голосу по 5 годин 2 тижні.
· Завершення оп. «Ледащиця», «Пройдисвіт», «Два сини».
· Створює психологічну прозу, історичну, соціально-побутову.
· 1862 – вихід другого тому «Народних оповідань».
· 1863 – оприлюднення львівським журналом «Мета» нарису «Лист із Парижа».
· Знайомство з передовими діячами культури, науки.
· Переклад французькою п. «Маруся».
· Переклад російською 15 фантастичних романів Жуля Верна, Андерсена, Гюго, Дж. Грінвуда
( брала уроки італійської та англійської).
· Написання творів російською мовою.
· 1866 – упорядкування у Лейпцигу зб. «Двісті українських пісень».
· 1867 – повернення в Росію, 10-річне життя в Петербурзі.
· Третій відділ завів на неї справу як на неблагонадійну.
· Після смерті О. Марковича(помер від сухот в Чернігові), Валуєвського, Емського указів припинила писати українською.
· 1871 – життя на Полтавщині, знайомство з молодим офіцером Михайлом Лобач-Жученком; заміжжя; усиновлення Бориса, дошлюбного сина Богдана.
· 7 років життя на Кавказі – найтяжчий період.
· Богдан став революціонером, переховувався, захворів на тиф; лікування і врятування сина.
· 1902 – оп. «Чортова пригода», присвячене Т. Шевченкові, як доказ своєї причетності, доведення авторських прав, а не першого чоловіка(звинувачення недоброзичливців).
· Останні роки – в кабардинському містечку Нальчику
(відсторонення від активного життя), праця над п. «Гайдамаки».
· 10 серпня 1907 – смерть через серцеву хворобу, поховання, за її заповітом, в саду під грушею на власній садибі, яка стала музеєм-заповідником.
3. «Зупинка у музеї творчої слави». Опрацювання художнього світу прози(підручник, с. 362)
Марко Вовчок в останні
роки свого життя у Нальчику Меморіальна дошка Марко Вовчок
на будинку на вул. Трьохсвятительській
в Києві, де в 1902 році перебувала письменниця
Творчість
– близько 100 оригінальних творів
– та стільки ж перекладів;
– писала українською, російською,
– французькою мовами;
– найвідоміші – 2 книги
– «Народних оповідань»,
– повісті «Інститутка», «Кармелюк»
Тематика:
· життя дітей, жінок-кріпачок
та козачок;
· кохання;
· сите й беззмістовне існування
· міщанства;
· паразитичне життя дворян.
· 
ченців;
· кріпацтво, його антилюдяність;
· романтичні герої та характери
4. «Уявне авторське читання».Колективне дослідження оповідання «Максим Гримач»
Тема: розповідь про романтичне кохання з трагічною розв’язкою.
Жанр: оповідання-балада.
Сюжет: лінійний.
Композиція твору
Експозиція – хутір Максима Гримача, розмірене життя його сім’ї.
Зав’язка – відмова Катрі всім хлопця, бо вона кохає козака Семена.
Розвиток дії – зустріч Катрі з козаком.
Кульмінація – божевілля Катрі, трагічне закінчення життя.
Розв’язка – страждання Максима Гримача, заміжжя другої дочки.
Катря
реалістичне романтичне
* гарно вдягалася гіперболізоване почуття кохання:
життя з коханим або смерть
*відмовляла женихам за ніч від горя посивіла
* вірно чекала Семена плете вінок з маку(мак – символ
розлуки, недовгої дівочої вроди)
* вишивала рукава сорочки одягла перстень на праву руку
та рушники (перед самогубством)
*попрощалася з батьком, збожеволіла від надто
розуміючи його горе сильних почуттів
Максим Гримач
ž удівець, мав двох дочок;
ž готовий допомогти в скрутну хвилину;
ž зневага до шляхти;
ž мав авторитет як батько;
ž страждав через втрату дочки
Семен
ž молодий козак;
ž вродливий парубок;
ž любов до Катрі;
ž смерть героя
VІІ. Осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу
1. Проблемне питання
– Чому героя ми називаємо романтичним?
* Підказка вчителя( запис на дошці)
Романтичний герой(характер):
· виражає авторське ставлення до дійсності;
· людина з особливо сильними почуттями, з гострою реакцією на світ, що відкидає закони, яким підкоряються інші;
· стоїть над оточенням;
· самотній;
· неспокійний, пристрасний, неприборканий;
· діє у виняткових обставинах;
· самостійно бореться з традиційними способами мислення та несправедливими суспільними порядками в ім’я інтересів народу(прометеїзм);
· стає духовним поводирем суспільства(поет, кобзар).
VІІІ. Узагальнення і систематизація знань
1. Тестування (підручник, с. 370)
ІХ. Підсумки уроку
1. «Ідентифікація особистості» (відповіді)
2. Взаємооцінювання
Х. Повідомлення домашнього завдання
1. Підготувати відповідь на пит.(с. 370).
