Тема уроку: Символіка чуми. Особливості художнього часу і простору в романі А. Камю «Чума»
Мета уроку:
1. Завершити роботу над аналізом роману А. Камю “Чума”.
2. Розвивати вміння та навички дослідницької аналітичної роботи.
3. Визначити символічне значення “чуми”
та особливості художнього часу та простору.
4. Виховувати непримиренність до зла,
активну дійову позицію у боротьбі з усіляким лихом.
Тип уроку: комбінований
Обладнання:картки для індивідуальної роботи (в кінці розробки), комп’ютерні слайди, схематичні листи для індивідуальної роботи на протязі уроку (в кінці розробки), музика Д. Шостаковича.
Хід уроку
1. Привітання.
2. Вступне слово
Слайд “Айсберг”
На слайді ви бачите айсберг.
-Що цікавого в цій глибі льоду?(1/3 частина льоду знаходиться під водою, а 2/3 –на її поверхні)
-Як ви думаєте, чому наш урок ми починаємо з цього слайду?
-Головний зміст, сутність роману Камю не на поверхні, а в підтексті, який прихований автором.
Саме на сьогодняшньому уроці ми з вами з”ясуємо, що хотів сказати автор своїм твором.
3. Актуалізація знань учнів.
Правду, яку намагався сказати Камю, можна показати через універсальну форму, просту, як дитина, і мудру, як старий.
І шукати її треба в дитинстві людства, у фольклорі.
Приказки, казки, прислів”я, притчі-ось воно.
-Який жанр став підгрунтям роману? (притча)
-Продовжіть речення: “Притча-це …………( твір повчального характеру, який маї всеохоплюючий сенс)
Слайд “притча”
- Чим роман відрізняється від притчі? (не тлумачиться зміст притчі)
-Яким жанром Камю ще називає роман “Чума”? (хроніка)
-Що називається хронікою? (запис історичних подій у хронологічній послідовності)
Слайд “хроніка”
2-м учням даються картки для індивідуальної роботи:
1) схематично окреслити елементи композиції
2) виправити помилки:
- Роман “Чума” побудований як зібрання спогадів про епідемію (хроніка зачумленого міста)
- Місто Оран змальовується як прокляте місто грішників (типове провінційне мистечко)
- Першим замовчування чуми наважився зруйнувати Рамбер (Кастель)
-Представником якого напрямку був Камю? (екзистенціалізм)
-В якому місті відбувається події роману?(Оран)
-Як зображується Оран і оранці?
-Як оранці протистоять чумі?
-Хто веде літопис?
-Як ви розумієте вислів “погранічна ситуація”? (ситуація кризи, вияскравлює абсурдність життя й ставить людину перед моральним вибором; ситуація кризи: у процесі ломання старих цінностей людина переглядає свої колишні відносини зі світом, в ній народжуються нові якості)
Слайд “погранічна ситуація”
4. Релакс
Прослуховування фрагментів сьомої (“Ленінградської”) симфонії Д. Шостаковича
5. Пояснення нової теми
Музику, яку ви щойно прослухали, створив один із мешканців Ленінграда, оточеного “коричневою чумою”
І йдеться в цій симфонії про виникнення й наступ зла та про людський опір силам, що нівечать і руйнують.
Сьогодні ми завершимо розгляд роману Камю, звернувши увагу на такі аспекти, як символічний зміст чуми та особливості художнього часу та простору в романі.
Будемо працювати в робочих листах, які ви отримали на початку уроку.
1. Давайте пригадаємо, як герої ставилися до чуми і якими були результати їх дій
(заповнення схеми)
2. Кому належить така характеристика чуми: “Але що ж таке, власне, чума? Теж життя, тільки й того” (старий астматик)
3. Що означає ця фраза?
4. Який сенс, на вашу думку, таких протилежних тверджень:
• “У розпалі чуми життя попри все триватиме”
• “Життя містить у собі “мікроб” абсурд
5. Чому філософія, яку розробляв Камю стверджує життя, а один з його найкраших творів названо й присвячено явищу, яке асоціюється тільки зі смертю? (трагічна особливість життя полягає в тому, що воно закінчується смертю)
6. Чому Камю обрав саме чуму?
• Чума має масовий характер
• Людство не розуміло причин її виникнення
• Абсолютна влада смерті
• Людина залишається один–на-один з собою
- Що ж таке чума, які вона викликає асоціації?
Заповніть схему.
Камю зазначав щодо змісту “Чуми”: “Явний зміст “Чуми”-це боротьба європейського Опору проти фашизму”
-Навіщо авторові знадобилося використовувати вигадану притчу? (в контексті чума-універсальна метафора зла в усій його багатоликості й нездоланності)
Проблемна ситуація
Уявіть, що чума охопила Київ.
Як будуть поводитись люди і ви особисто?
-Хто помітив особливості часу і простору в романі? (події ніби консервуються у часі і виокремлюються з простору.
Оран через епідемію чуми залишається ніби єдиним містом, де сконцентровано весь світ зо всіма його проблемами. Час зупинився і людина залишилася з чумою наодинці.
Відтворіть це в схемі
6. Підсумок
-Так хтож одержав перемогу в двобої –чума чи людина?
-А як же розуміти слова автора хроніки “Чуми”:
“Бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в білизні, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі, в валізі, в носовичках та паперах. І, можливо, настане час, коли чума на лихо людям розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста”
-Про що це свідчить?
Чума незбагненна і нездоланна, попри це людина повинна чинити їй опвір.
Заповніть останню схему “Боротися зі злом-це”
Наш урок я хотіла би закінчити фразою доктора Ріє:
Слайд
“Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу”
7. Оцінювання
Конспект уроку: Вплив екзистенціалістських ідей на творчість А. Камю.
Мета: ввести учнів у світ філософії ХХ століття, як називають філософію
екзистенціалізму, ознайомити з життям та творчістю французького
письменника-філософа А. Камю, створити передумови для подальшого аналізу
його роману «Чума»; розвивати творчі та інтелектуальні здібності учнів, а
також уміння вести дискусію.
Обладнання: портрет А. Камю
Хід уроку
І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Питання до учнів.
1. Який характер мав розвиток літератури у першій половині XX століття?
2. Як події у світі впливали на письменників і, зокрема, на Б. Брехта?
2. Вибіркове заслуховування домашніх творчих робіт.
ІІІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ
1. Лекція вчителя.
Творчість французького філософа і письменника Альбера Камю — це також безперервна спроба дати відповіді на жагучі питання як сучасності, так і взагалі людського буття.
Про яку б добу у розвитку цивілізації не йшлося, у кожній із них знайдеться не дуже багато диваків, які полюбляли б філософію. Не обдаровує особливою шаною тих, хто обирає своєю долею цю дивну і незрозумілу пристрасть «бавитися» словами, і суспільство. Адже філософи, як і письменники, перебувають в абстрактних емпіреях, що лише за визначенням робить їх занадто «далекими від народу», який живе на землі і бідкається через земні ж проблеми.
Щоправда, така зневага має місце здебільшого за життя цих так званих деміургів слова — по смерті ставлення до них дещо змінюється, але й тоді філософи на відміну від письменників зазнають слави незрівнянно меншої. Принаймні на національні символи вони не перетворюються, і навіть пам'ятників їм не ставлять.
Зрештою, та філософія, назва якої винесена у заголовок даного уроку, власне, і починається з критики... філософії саме за те, що у своїй класичній формі вона утверджувала, за словами Сьорена К'єркегора, який і започаткував екзистенціалізм ще у 40-х роках XIX століття, так званий «панфілософізм», відповідно до якого філософія вважається вінцем, найвищою мудрістю культури, вираженням об'єктивного розуму та розумності історії. Та проте звичайній людині з її бідами і тривогами від такої філософії немає чого чекати, бо якщо класична філософія і цікавиться людиною, то лише як штучним, сконструйованим і далеким від життя абстрактним індивідуумом.
З точки зору екзистенціалізму, «Я» як центр філософії — це жива реальна людина разом з тим, що для неї у житті є найголовнішим: страх, подолання страху, буття, вибір, смерть. Ось, наприклад, як міркує у категоріях філософії екзистенціалізму датський мислитель К'єркегор: «Де я? Хто я? Як я прийшов сюди? Що це за річ, яку називають світом... Хто заманив мене у буття і залишив самого? Як я опинився у цьому світі? Чому зі мною не порадилися, чому не ознайомили з його звичаями, а просто увіпхнули в один ряд з іншими, начебто мене купили у якогось «продавця душ»?.. Існування (екзистенція), безумовно, є полемікою — то чи можу я просити, аби і на мою точку зору зважали? Якщо треба прийняти світ таким, який він є, то чи не краще було б зовсім не довідуватися, який він?»
Цікаві питання, чи не так? Вагомі та значущі, дійсно значущі для кожної живої, реальної людини. Але ось яка дивина: чи не чується у цих питаннях щось до болю знайоме? З чим, до того ж, вже не раз доводилося мати справу?!
Чи не вся література, яка розглядалася на уроках, починаючи з 9-го класу,— про смерть, страх, вибір і буття як таке?!
Звісно, у літератури свої власні методи та прийоми, свої форми та шляхи, якими вона просувається до мети. Але хіба ця мета не збігається з метою філософії — принаймні філософії екзистенціалізму: усвідомлення людиною себе і свого місця у цьому світі?!
Здається, що це риторичне питання. Однак, гадається, що час вже поставити й інше питання: а як це стосується Альбера Камю?
Отже, у творчості Камю переплелися література і філософія, до того ж, на відміну від інших письменників, навіть тих, чиїм творам притаманна філософічність, а також на відміну від інших філософів, чиї праці не позбавлені естетичності, а подекуди і змісту, Камю залишив по собі і філософську, і літературну спадщину, і у цьому йому може дорівнювати лише інший французький філософ і письменник Жан Поль Сартр, про якого йтиметься пізніше,— теж, до речі, філософ-екзистенціаліст та сучасник Камю.
Через це не буде перебільшенням стверджувати, що такий збіг у часі та просторі навряд чи є випадковим. Та спочатку про час, тобто спробуємо дати відповідь ще й на таке питання: «Чому генезис цієї філософії тривав понад сто років і набув своєї найбільшої актуальності у новітні часи?»
По-перше, те, проти чого повставав свого часу Сьорен К'єркегор, через суспільно-політичні обставини залишалося вагомим чинником ще упродовж десятиліть. Інакше кажучи, хоч Велика Французька революція і проголосила величні гасла Свободи, Рівності та Братерства,— а філософські погляди К'єркегора — це радше своєрідний відгук на ці ідеї! — проте їхнє втілення потребувало ще не однієї кривавої лазні і безлічі самовідданих жертв. А відтак датський філософ просто на багато років випередив свій час, бо, як бачимо, чи не найскладнішим в історії цивілізації виявилося визнання за особистістю непорушних прав та її життя — як найвищої цінності.
По-друге, найбільшої гостроти ця суперечність набула саме у XX ст., коли постала цілком реальна загроза тотального знищення і людства, і всього світу.
- «Екзистенціальна філософія відбиває загальне почуття часу: почуття занепаду, безглуздості та безвихідності усього, що діється... — це філософія радикальної скінченності» (А. Хюбшер).
Таким чином, можна вдатися до цілком філософського висновку, відповідно до якого час чекав на свою філософію, а вона чекала на свій час. Зрештою, інакше і бути не могло, доказом чого є незатребування ідей того ж К'єркегора у минулу історичну добу, якій ці ідеї аж ніяк не відповідали.
А тепер щодо простору, тобто чому це сталося на французькому культурному ґрунті? Передусім це пов'язано з глибокою кризою німецької філософської традиції, спричиненої поразкою Німеччини у двох світових війнах поспіль, а також тими безмірними, ні з чим не порівняними злочинами, які заподіяли усьому світу німецькі фашисти. А відтак, умовно кажучи, цю філософську естафету підхопила Франція, тим паче, що на це були свої причини: адже вона також брала участь у двох згаданих війнах, зазнавши величезних людських та матеріальних втрат, однак вийшовши з цих воєн на боці переможців.
Проте й у Франції існувала давня філософська традиція: згадати з цього приводу хоча б філософів-просвітителів XVIII ст. А до того ж, не можна оминути і французький менталітет, який характеризується життєрадісністю, спрямованістю до насолоди існуванням. Тому і здається не випадковим, що ця земля подарувала світу двох талановитих письменників-філософів, у творчому доробку яких знайшлося
місце і для філософії, і для літератури. А філософією, яку вони, так би мовити, обрали для того, аби визначитися з найголовнішими проблемами буття, стала
філософія екзистенціалізму, тобто філософія існування. Щоправда, це зовсім не означає, що їх філософсько-літературні досвіди були ідентичними, натомість це лише означає, що вони, хоч і різними шляхами, йшли до однієї мети: утвердження як найвищої цінності людини і людського буття.
2. Актуалізація відомостей щодо біографії А. Камю
(озвучення учнями відомостей за складеними самостійно хронологічними таблицями).
Отже, розглянувши основні факти з життя А. Камю, ми змогли переконатися, що письменник власним прикладом людини і громадянина засвідчив безкомпромісність і послідовність тієї гуманістичної позиції, яку він обстоював усе своє життя.
До цього слід також додати, що, можливо, чи не найглибше і не найяскравіше ця позиція знайшла своє відображення не у філософських узагальненнях і глобальних літературних обґрунтуваннях певних ідей, а у статті Камю «Роздуми про смертну кару», яка була написана ним же після війни щодо конкретної і надзвичайно складної реальної проблеми. Тому варто, перш ніж удаватися до аналізу «Чуми» Камю, поставити питання про смертну кару і визначити ваше ставлення до цієї проблеми.
(Це потрібно зробити як з огляду на аналітичну роботу на наступному уроці, так і для того, аби визначити рівень гуманізму учнів. І, на жаль, можна бути впевненим, що у будь - якому класі обов'язково знайдеться хоч один учень, який висловиться за відновлення смертної кари в Україні і в інших державах, де її вже скасували, і за збереження її там, де вона існує ще й досі.)
Це, безумовно, шокуючий парадокс, але це та реальність, у якій ми живемо і прояви якої ми можемо спостерігати у свідомості нашої молоді. А отже, дискусія з приводу цього суперечливого питання буде доречною саме зараз.
Що ж до положень статті Камю, то їх можна звести до такого: смертна кара має сенс лише постільки, поскільки вона є жорстокою помстою суспільства тим, хто в індивідуальному порядку порушує певні усталені норми, однак через те, що це тільки помста, смертна кара не має нічого спільного ані з покаранням, ані з виміром справедливості.
До цієї тези можна додати ще безліч власних аргументів, але найсуттєвішим буде контекст XX століття, яке усім своїм убивчим змістом просто волає про необхідність припинення ще й цього способу знищення людини. Принаймні ні за особистими переконаннями, ні за вчительськими обов'язками автор даних мате^ ріалів не бачить іншої можливості завершити розпочату дискусію й актуальний урок, як тільки дійти висновку щодо правоти А. Камю у цьому питанні.
ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ
Питання до учнів.
1. У чому полягає сутність філософії екзистенціалізму?
2. Яким чином ця філософія пов'язана з життям?
3. Яким чином ця філософія пов'язана з літературою, зокрема, з творчістю А. Камю?
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Прочитати роман-хроніку А. Камю «Чума».
