Історико-медичний музей Буковинського державного медичного університету (стр. 1 )

Історико-медичний музей Буковинського державного медичного університету

Назву музею формують такі ключові поняття: «Історія», «Медицина», «Музей», «Університет». Розглянемо суть цих понять. Слово «історія» походить з давньогрецької мови і означає наука (оповідь) про минуле. Тлумачні словники слово «історія» визначають як «наука про минуле, яке є закономірним і послідовним». «Історія – свідок минулого, світло істини, вчитель життя» (Марк Тулій Цицерон). Завдання і мета історії залишилися приблизно такими ж, як їх визначив батько історії Геродот. Історія зобов'язана в усі віки забезпечувати людство історичною пам'яттю (Що сталося?) та історичною свідомістю (Чому так сталося?). Проста фіксація подій є не історія, а архів фактів. Історія існує у двох різновидах – науковому та дидактичному. Наукова історія досліджує й коментує (пояснює) історичні події та явища. Дидактична історія призначена для читання, вивчення в школах та вищих навчальних закладах, за винятком історичних факультетів. Саме на основі дидактичної традиції виховуються національна й професійна традиція та культура. Дидактична історія являє собою побудовану й записану історичну пам'ять. Пам'ять є цементуючою субстанцією історії і вона не може бути скептичною, ревізійною, вона не може без кінця все піддавати сумніву. В історії можливі різні ідеологічні оцінки чи погляди на всяку правдиво висвітлену історичну подію, але неприпустиме спотворення, чи в якийсь інший спосіб фальсифікація самих історичних подій та насичення історії аморальною енергією анти людських ідеологій. Пригадаймо Оноре де Бальзака, який сказав: «Істина викриває й руйнує стільки помилкових думок та брехні, що всі, хто живе обманом, повстають з бажанням убити істину». Ось джерело агресивності людей, які живуть в умовах, коли неправда стала домінуючою в суспільстві. Це значить, що в такому суспільстві верховодить диявол. Трагедія в історії – це як шрам на тілі, який ніколи не зникає і не забувається!

Тепер визначимо суть поняття «медицина». Медицина є промисел Господній. Ось як про неї сказано в Біблії: «Шануй лікаря честю заради потреби в ньому, бо Господь створив його, і від Вишнього зцілення, і від Царя отримує він дар лікування…Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані…Для того Він і дав знання людям, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: ними (знаннями) він (лікар) зцілює людину і знищує хворобу її. Але хто согрішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря!» (Біблія. Сірах (Книга премудростей Ісуса, сина Сірахова). Розділ 38, вірші 1-4, 6-9, 12-15).

У сучасних умовах медицина являє собою систему наукових знань та повсякденної практичної діяльності, метою яких є збереження й покращення здоров'я людей, своєчасне виявлення і якісне лікування хвороб. Мету і сферу діяльності медицини визначає людське здоров'я. Прийнята в Гельсінкі Декларація з медичної етики декларує: «Місія лікаря – оберігати здоров'я людей. Знання лікаря і його совість служать виконанню цієї місії». Женевська декларація (1948) Всесвітньої медичної асоціації зобов'язує лікаря проголосити таку тезу: «Здоров'я мого пацієнта – моя найперша турбота».

Святий Феофан Затворник стверджував: «Здоров'я – це дар Божий. Його потрібно берегти. Але якщо не зберегли – то на цей випадок Господь створив лікарів та ліки. Користуватись ними – не означає виступати проти волі Божої. Тому у хворобі до лікаря звертатися не гріх».

Терміном «Музей» позначають дивовижний витвір людського інтелекту, скарбницю великих надбань матеріальної та духовної культури. Музей самим життям і своєю діяльністю покликаний допомагати осмислювати сучасне через минуле, впливати на серце та розум людей. Музей є унікальний осередок духовного та культурного виховання. У музеях історія існує і в науковому (фонди), і в дидактичному (експозиції) різновидах одночасно. Таке поєднання в музеях обох різновидів історії потребує віднесення музеїв до науково-освітніх закладів та надання музейним співробітникам статусу науковців.

Термін «Університет» початково означав будь-яке об'єднання осіб – чи то ремісників, чи міщанських братств, чи громади студентів і професорів. Надалі термін «університет» залишили тільки співтовариствам тих, хто вчить, і тих, хто навчається (University magistrorum et scholarium).

Ознайомлення із визначенням наведених вище понять дозволяє зрозуміти місце і роль історико – медичного музею в житті та діяльності нашого університету. Величні музеї, які розміщуються у окремих великих будівлях, мають Оксфордський, Кембриджський, Сорбоннський університети, які недавно відзначили своє 800-річчя. Зарубіжні університети не визнаються повноцінними навчальними і одночасно науковими закладами, якщо вони не мають свого університетського науково – історичного музею. Музей нашого університету достойний його 80-річного ювілею, який відмічається 2011 року ().

Історична довідка про заснування музею. Музей заснований у 1968 році. Розпочинав свою роботу з невеликої експозиції, присвяченої 25-річчю діяльності Чернівецького державного медичного інституту на Буковині. Експозиція розміщалась у малій конференц-залі адміністративно-навчального корпусу (Театральна площа, 2). Працював музей-кімната на громадських засадах під керівництвом доцента кафедри організації охорони здоров'я Бориса Яковича Дробніса до 1982 року. У 1987 році музей поновлює роботу уже як штатний підрозділ медінституту і працює під керівництвом доцента кафедри анатомії Григорія Григоровича Фішера до 1992 року. Для розміщення музею була виділена спеціальна зала в реконструйованому корпусі кафедри медичної біології та генетики по вул. Ю. Федьковича. У рр. обов'язки завідувача музею виконувала за сумісництвом старший лаборант цієї кафедри Наталія Олександрівна Височина.

В 1993 році на посаду директора музею призначений асистент кафедри соціальної медицини і ООЗ В. І. Білоус. У зв'язку з підготовкою до 50-річчя діяльності Чернівецького медінституту на Буковині була створена нова постійно діюча експозиція музею, яка відображала лише початки становлення та діяльності Другого Київського державного медичного інституту (2КДМІ) після його передислокації в жовтні 1944 року в м. Чернівці. Частина експозиції була присвячена видатним науковцям інституту і його славним випускникам. Від 1995 року вперше почалося досконале вивчення історії заснування та діяльності Чернівецького медінституту за документами Державного архіву України, Державного архіву м. Києва, та Державного архіву Чернівецької області.

Зібрані упродовж років численні та цікаві історичні документи, предмети, фотографії потребували більшої площі для їх розміщення і демонстрації відвідувачам. Тому у 1998 році для розміщення музею були виділені три зали загальною площею понад 300 кв. м. у студентському гуртожитку № 5. У 1999 році в штат музею введені науковий співробітник (0,75 ставки) і лаборант (0,25 ставки), прибиральниця. Після закінчення реставрації та ремонту переданого Буковинській державній медичній академії палацу «Академічний», музей восени 2004 року був переведений і розміщений в приміщеннях цокольного поверху будівлі палацу. Від 2004 року музей має 5 залів загальною площею 320 кв. м і допоміжні приміщення, комп’ютер та аудіо - і відеотехніку. Виділені приміщення та матеріально-технічне оснащення дозволяють створити належні умови для збереження, вивчення й експонування музейної колекції. Науково-методичне забезпечення музей отримує від Чернівецького краєзнавчого музею. Музей включений і від 2002 р. є членом Європейської асоціації музеїв історії медицини та фармації. Створена і діє Рада музею. Щорічно музей відвідують понад 5 000 осіб – студенти, школярі, гості університету, учасники наукових конференцій, випускники університету під час своїх зустрічей, мешканці та гості міста.

Основні розділи та тематика постійно діючої експозиції. Вісім основних розділів постійно діючої експозиції музею висвітлюють: 1) історію заснування та Київський період діяльності навчального закладу в статусі Другого Київського державного медичного інституту (), його роботу в евакуації до м. Челябінська під час війни (); 2) Буковинський період діяльності навчального закладу в статусі Чернівецького державного медичного інституту (), Буковинської державної медичної академії (1997–2005), а від 2 березня 2005 року – Буковинського державного медичного університету (БДМУ); 3) життя та діяльність ректорів, проректорів та видатних науковців університету, а також добре відомих у світі його вихованців; 4) історію медсестринства та милосердя в Україні і на Буковині; 5) історію заснування та діяльності Чернівецького, Новоселицького і Вашківецького медичних коледжів університету; 6) документи і предмети з історії медицини України та Буковини; 7) науково-дослідницьку діяльність співробітників і студентів університету та його наукові зв’язки із зарубіжжям; 8) спорт, художню самодіяльність, побут, дозвілля студентів та професорсько-викладацького персоналу.

У музеї оформляються і демонструються відвідувачам тематичні та ювілейні виставки, присвячені видатним подіям і славним науковцям університету. Викладачі використовують музейну експозицію для культурно-виховної та просвітницької роботи із студентами закріплених академічних груп. На базі музею проводяться заняття з історії медицини, працюють науково-дослідні секції з вивчення історії медицини Буковини й України та вивчення еколого-історичних пам'яток м. Чернівці, околиць. Науково-дослідною роботою в названих секціях займаються студенти університету та медичних коледжів, учні старших класів медичного ліцею й гімназій та шкіл міста.

Київський виробничо-медичний інститут () – 2-й Київський державний медичний інститут (1– Чернівецький державний медичний інститут (1– Буковинська державна медична академія () – Буковинський державний медичний університет від 02.03.2005 року – такою стисло є історія заснування та розвитку навчального закладу.

Об'єм музейної колекції та її короткий опис. Основний фонд музейної колекції складають понад 1100 оригінальних пам'яток з історії Буковинського державного медичного університету та його видатних науковців і випускників, історії медицини та фармації Буковини і України, історії та культури Буковинського краю.

Науково-допоміжний фонд включає понад 1500 одиниць скульптурних, речових, письмових, кіно, відео, фото, фоно і натуральних предметів, приладів, апаратів, муляжів, репродукцій, вишиванок тощо.

В експозиції, яка розкриває історію заснування і Київський період діяльності навчального закладу від 1931 до 1941 року, цікавими експонатами є паспорт Другого Київського державного медичного інституту з фотографіями, таблицями, статистичними показниками діяльності інституту в перші 10 років, прилади, книги, які використовувались в ті часи в науково-дослідній та навчально-виховній роботі, фотографії науковців, студентів-відмінників 2КДМІ. Цікаві матеріали цієї експозиції присвячені видатним науковцям із світовим ім'ям: класику електрофізіології, академіку, завідувачу кафедри фізіології (), першій в Україні жінці–академіку, завідуючій кафедрою патологічної анатомії О. І. Замковій-Смирновій (), знаменитому терапевту, лауреату Державної премії, академіку, завідувачу кафедри факультетської терапії В. М. Іванову ().

В експозиції, яка розкриває історію передислокації 2КДМІ в жовтні 1944 р. в м. Чернівці, розміщення інституту, початки його діяльності в перші 10 років та в наступні періоди показані ксерокопії всіх документів, які регламентували розміщення інституту в Чернівцях, всебічне забезпечення його роботи, в тому числі Постанова Ради Народних Комісарів УРСР № 000 від 20 жовтня 1944 р. «Про поновлення роботи 2-го Київського медичного інституту». Цікаві фотографії, книги, прилади, побутові речі, які розкривають зміст і забезпечення навчально-виховного процесу, побут студентів та співробітників передислокованого інституту на новому місці. До речі, передислокований із Києва медінститут продовжував до грудня 1944 р. працювати в Чернівцях як 2КДМІ тому, що в Постанові Раднаркому забули вказати, як слід називати 2КДМІ після його передислокації в Чернівці. Лише через півтора місяців інституту вручили нову печатку і надали назву «Чернівецький державний медичний інститут». Експозиція в документах, фотографіях, монографіях, звітах, ювілейних документах, приладах, подарунках розкриває розвиток і здобутки навчального закладу в науковій, навчально-методичній та виховній діяльності, його трансформацію в Буковинську державну медичну академію (1997) та Буковинський державний медичний університет (2005).

В експозиції про життя та діяльність ректорів, проректорів та видатних науковців університету, а також добре відомих у світі його вихованців показані цікаві документи, власні речі, подарунки, фотографії, нагороди, рукописи відомих в світі монографій тощо. Із життя та діяльності ректорів найкраще висвітлені життя і діяльність ректора, член-кореспондента академії педагогічних наук В. П. Пішака, з яким пов'язані найбільший розквіт і здобутки навчального закладу за весь період його діяльності на Буковині.

Цікавий розділ експозиції про добре відомих у світі вихованців БДМУ: Героя України, лауреата Державної премії України, композитора й поета, автора чарівної «Червоної рути» Володимира Івасюка; лауреата Державної премії України поета Михайла Ткача; лауреата Золотої медалі ЮНЕСКО і звання «Золоте ім'я світової культури» Йосипа Ельгісера; Заслуженого лікаря і головного терапевта Естонії, професора ; Надзвичайного посла України в Індії професора Г. І.Ходоровського; Надзвичайного посла України в Румунії професора Л. І.Сандуляка; міністрів охорони здоров'я України (,) та Ю. П.Спіженка ().

Один із залів музею виділений для експозиції про історію медсестринства та милосердя в Україні і на Буковині. У представлених документах, фотографіях, портретах висвітлені етапи зародження і розвиток медсестринської справи в Україні та на Буковині, роль милосердя в медицині.

В окремій залі розгорнута експозиція про історію заснування та діяльність Чернівецького, Новоселицького та Вашківецького медичних коледжів університету. Надзвичайно цікаві документи, фотографії, звіти, статистичні дані розкривають історію створення та діяльності одного із найстаріших медичних навчальних закладів України – Чернівецького медичного коледжу БДМУ, який був заснований в 1811 році і 2011 року буде святкувати своє 200-річчя. Ще в одній залі, оснащеній аудіо - та відеотехнікою, меблями для проведення занять із студентами з історії медицини та фармації в документах, фотографіях, відеофільмах, аудіо записах, в предметах і скульптурах видатних діячів медицини показані найважливіші події і сторінки з історії медицини України та розвитку медицини й охорони здоров'я на Буковині. Оригінальні матеріали свідчать про створення в 1904 році в Чернівцях станції швидкої допомоги. До речі, на теренах України перша станція швидкої медичної допомоги створена в Києві 1902 року, а друга в 1903 р. в Одесі. Чернівецька станція швидкої медичної допомоги є третьою на теренах тогочасної України.

Цікавою є розміщена в цій залі експозиція про широко відому в світі «Чернівецьку хімічну хворобу» (ЧХХ), спалах якої розпочався влітку 1988 року і продовжувався, повільно затухаючи, до 1998 року. Державна комісія «закінчила» масове отруєння 25 листопада 1988 року, тому продовження талотоксикозу в рр. від мешканців міста було утаємничене. В експозиції показані всі документи державних комісій, які займались виявленням причин масового отруєння мешканців міста Чернівці і його околиць солями талію в комбінації з іншими важкими металами. Наведені результати санітарно-гігієнічних і клінічних досліджень, дані про джерела талієвого забруднення довкілля, Акти державної комісії, які були позначені грифом «Надзвичайно таємно». Демонструються фотографії вражених дітей, монографії, збірники науково-дослідних робіт, документальний фільм Київської кіностудії «Таємничий діагноз» та інші цікаві експонати, присвячені вивченню масового талотоксикозу, більше відомого в світі як «Чернівецька хімічна хвороба» або «Чернівецька алопеція»..

Буковинська земля здавна славиться своєю унікальною історією, чудовими традиціями, розвиненою освітою, наукою, культурою, щедрою природою й талановитими людьми. Світової слави зазнали доктори медицини, вихідці з Буковини Йоган Мікулич-Радецький (), Нестор Монастирський (), Василь Волян (), Володимир Залозецький (), Володимир Філіпович (), Тит-Євген Бурачинський () та його син Мирослав Бурачинський (), Євген Омельський (), Нарцис Лук'янович (), Ярослав Воєвідко (), Опанас Шевчукевич (відомий ще й як поет і скульптор) та інші.

Експозиція про науково-дослідницьку діяльність співробітників та студентів університету та його наукові зв’язки із зарубіжжям містить широко відомі в Україні та за її межами наукові праці (монографії, збірники, патенти на винаходи), прилади, інструменти, цікаві фотографії, документи, які розкривають зв'язки БДМУ та її науковців із зарубіжжям.

Експозиція в документах, портретах, фотографіях, мемуарних виданнях розповідає про випускників і науковців університету, які очолювали і очолюють відомі в Україні і за її межами науково–дослідні центри та інститути (академік АМН України – директор Українського НДІ травматології й ортопедії; академік АМН України Д. І.Заболотний – директор НДІ оторинолярингології; проф. – директор Харківського НДІ мікробіології та імунології; – генеральний директор Української асоціації народної медицини; В. Шаповал – директор нефроурологічного центру, зав. кафедри урології Харківського медичного університету; чл.- кор. АМН України – директор інституту екогігієни і токсикології імені Л. І.Медведя (Київ); академік АМН і чл.-кор. НАН України іно – директор Інституту клінічної патології, завідувач кафедри патанатомії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького; проф. – завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 2, проректор із навчальної й наукової роботи () Національного медичного університету імені ; заслужений діяч науки, доктор медичних наук, професор Зозуля Іван Савович, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри швидкої та невідкладної допомоги Київської державної медичної академії післядипломної освіти;

Розміщена в окремій залі експозиція про спорт, художню самодіяльність, побут, дозвілля студентів та професорсько-викладацького персоналу включає цікаві фотодокументи, кубки, грамоти, почесні знаки і нагороди спортсменів і колективів художньої самодіяльності студентів та співробітників.

Режим роботи для відвідувачів. Музей працює щоденно від 9.00 до 17.00. Вихідні дні: субота, неділя. Екскурсії за заявками проводяться в усі дні тижня.

Прізвище, ім’я, по батькові та деякі дані про керівника музею. Білоус Володимир Іванович – директор музею, асистент кафедри соціальної медицини і організації охорони здоров’я, відповідальний за курс історії медицини, медичної етики та деонтології. Полковник медичної служби у відставці, лікар-токсиколог, заступник начальника та начальник () військової кафедри. Автор та співавтор 155 друкованих наукових праць, в тому числі 6 монографій, 2 винаходів, 27 рацпропозицій.

В. І.Білоус, В. В.Білоус

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ПРО БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, З АКЦЕНТОМ НА КИЇВСЬКОМУ ПЕРІОДІ ЙОГО ІСТОРІЇ

(за документами музею до 80-річчя від дня заснування БДМУ)

2011 року виповнюється 80 років від дня заснування університету як вищого медичного навчального закладу України. Буковинський державний медичний університет входить до славної когорти поважних за віком навчальних закладів України, а за давністю заснування посідає восьме місце серед медичних університетів та академій.