Виховний захід «Книга – наш друг і порадник»
Лунає музика)
Бібліотекар : Добрий день усім присутнім,
Прийшли зайнятись чимось путнім,
А зібрало всіх нас тут
Те, що книгою зовуть!
ВЕДУЧА: Ми хочемо свято розпочати
І від душі всім побажати –
Отримувати 12 - балів,
І вчитися, щоб усе знати.
ВЕДУЧИЙ: Дорогі наші гості!
В нас сьогодні книжки свято!
Будем разом відзначати,
Книгу-друга шанувати.
ВЕДУЧА: Тож, вважаю, що настав час свято розпочати!
Бібліотекар : Хто знас не любить книжок! Та ще таких, у яких так багато красивих малюнків. Багато див приховано у книжці. Розкриваєш одну з них – опиняєшся в дальній казковій країні, у якій живуть велетні, веселі маленькі чоловічки або твої ровесники. Відважні герої б’ються б’ються там за правду з лютим ворогом… Гортаєш іншу – постають перед тобою легенди і перкази наших славних предків про козаків, про Івана Сірка, Івана Богуна, Богдан Хмельницького та багатьох інших. Береш у руки третю книгу – поринаєш у світ науки і техніки. А є твори про батька і матір – навчіться шанувати їх, знайте і любіть свій рід.
ВЕДУЧИЙ: А у стародавні часи на землі не було книжок. Але потреба передавати якісь відомості виникла у людей дуже давно.
“Сторінками” найдавніших книжок ставали камені, сокири, щити. Писали на всьому, згодом почали писати на глиняних табличках, які потім сушили на вогні. Але коли якийсь учений збирався в дорогу і брав дві-три “книжки”, йому потрібен був віз. З часом люди навчились робити книжки з тонкої шкіри. Першу таку книгу зробили в малій Азії, у стародавньому місті Пергаті. Через те “папір” цей назвали пергаминтош. Але він був дуже дорогим.
Потім в Африці з’явилися книги з папірусу. Писати на них було зручно, але через кілька років вони розсипалися. І от у тринадцятому столітті в Європі навчилися виготовляти папір, схожий на той, яким користуємося і сьогодні.
Бібліотекар : Над створенням книги працює великий колектив: письменники і художники, редактори і дизайнери, колектив видавництва і типографії, працівників комбінату з виробництва паперу. Перш ніж книги побачить світ, вони в рукописному варіанті потрапляють разом з ілюстраціями художника до видавництва, де над ними працюють редактори і коректори.
Підготовлений видавництвом рукопис надходить у складальний цех. На спеціальних автоматах автор готує фотонабір, тобто зображення рукописного тексту на фотоплівці. Потім перевіряють якість одержаного зображення і, якщо це необхідно, роблять необхідні виправлення. Потім готують папір, розрізають на аркуші певного формату. У друкарську машину закидають підготовлений папір і спеціальні поліграфічні фарби, на нижній секції закріпляють металеві пластини з нанесеними на них текстами та ілюстраціями.
Після цього матеріал потрапляє у брушурувально-палітурний цех. Віддруковані аркуші згинають так, щоб сторінки книжки були розташовані у відповідності з нумерацією. Потім їх зашивають і одержують книжковий блок. Тоді блоки вставляють у палітурку і закріплюють клеєм. Ось уже книжка і готова. Її перевіряють, запаковують і відправляють на книжкові склади, а звідти – до магазинів.
ВЕДУЧА: Бачити – не бачити, чути – не чує,
Мовчки говорить, дуже мудрує.
Часом захоче – правди навчає,
Іноді бреше, всіх звеселяє.
Люба розмова, будемо, діти,
З нею довіку жити-дружити.
Хто ж то така у світі щаслива?
Як, не вгадати? Стану в пригоді,
Річ коротенька – книжка, та й годі.
Бібліотекар: Зачитана книжка… Якщо так кажуть, значить книжка не припадає пилом на полиці, а переходить із рук в руки, від читача до читача. У бібліотеці за нею стоїть черга. Її читають удома, у транспорті, а іноді навіть ідучи по вулиці. Пошарпана, здатна щомиті розсипатись, книжка може припинити своє існування, якщо її вчасно не “підлічувати”. Хто відповідає за “здоров’я”? Перед усім самі читачі. Треба не тільки вміти берегти книгу, а й за потреби потурбуватися, щоб продовжити її життя – підклеїти сторінки, обкладинку, вивести плями. Якщо кожен читач стане хорошим “лікарем” книги, це продовжить життя тисячам підручникам.
ПЕРШИЙ УЧЕНЬ: В кожнім домі, в кожній хаті –
У містах і на селі,
Хто навчився вже читати –
Має книжку на столі.
ДРУГИЙ УЧЕНЬ: Дружба з книгою – це свято,
Не було б його у нас,
Ми не знали б так багато
Про новий і давній час.
ТРЕТІЙ УЧЕНЬ: І найменшенька дитина,
Що не вміє ще читать,
Ледь колисочку покине –
Просить книжку показать.
ЧЕТВЕРТИЙ УЧЕНЬ: Книгу зрозумілу,
Чесну, добру і сміливу
Хочуть всі читать.
І дівчатка, й хлопчики.
П’ЯТИЙ УЧЕНЬ: Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житті –
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.
ШОСТИЙ УЧЕНЬ: Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчать –
Працювати та учитись,
І Вітчизну шанувать!
Бібліотекар : Любі діти! Через книгу ви вдосконалюєте своє мовлення, збагачуєте словниковий запас, вивчаєте рідну мову, дбаєте про її красу і чистоту. І все це ми можемо зробити, уважно читаючи твори художньої літератури, газети та журнали.
Серед вас, нажаль, є такі, що не читають книг. Ось і Василько не дуже любив їх. І одного вечора, коли він ліг спати та взяв книжечку перед сном прочитати, задрімав.
І сниться Василькові, що він сам книжечка. От бере його, книжку -
Василька, Оленка. Читає і водночас обідає. Борщ із ложечки капає на Василька-книжечку. А потім ухопили Василя-книжку Мишко й Вова. Почали на ньому різні дурниці писати: “Читав Вова”, “Колька дурень”. Далі – ще гірше! Олена почала Василька-книжку ножицями різати, малюнки вирізати. Уже Василько-книжка не книжка, а сміття у яке Оленка згорнула сніданок.
Так гірко, так боляче зробилося Василькові, що він прокинувся. А прокинувся гасло про книжку склав: “Бережи книжку – це твій друг”.
(Тихо лунає музика, на її тлі говорить ведучий).
ВЕДУЧИЙ: Любі друзі! Чи замислювались ви над тим, чому живуть і не вмирають книги? А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ.
Вони впродовж віків були і залишаються провідниками доброти і милосердя. Перегортаючи сторінки улюблених книг, ви зрозумієте, що вони – наші вчителі, що спочатку виховують, а вже потім розважають.
ВЕДУЧА: Книги треба берегти, бо це сотні гектарів лісу, з якого виготовляють потрібний для неї папір. Бережливе ставлення до книги – це, крім усього іншого, економія великих державних коштів. Адже на руках у читачів постійно перебуває до 400-500 мільйонів книг вартістю майже 1 мільярду гривень. Книжка – це Праця багатьох людей.
ВЕДУЧИЙ: Книга – це мудрий, розважливий найвірніший друг, який супроводжує нас протягом усього життя. Книга вселяє в нас любов до рідної України, повагу до інших народів, інтерес до їхньої культури, виховує почуття патріотизму. Вона навчає рідної мови, розкриває красу поетичного слова, допомагає усвідомити його велику силу. Книга вчить нас бути чесними, працьовитими.
ВЕДУЧА: Любімо ж книгу, читаймо вдумливо, з повагою до тих, хто пише нам ці твори.
Бібліотекар : Виховання доброти потребує потребують не тільки хворі, а й здорові люди, рослини, тварини. Я думаю ви зрозуміли, що певним речам (предметам) треба теж уваги. Адже вони також живуть потребують бережливого ставлення. Тому вони звертаються до найвищої істоти на Землі, до нас із вами.
ВЕДУЧИЙ: Людино! Розумна істото!
Ти можеш усе на Землі –
Відсунути можеш потопи
І будуть цілі кораблі.
ВЕДУЧА: Ти знову і знову, людино,
До тебе звертаємось ми:
Ми гинемо, гинемо, гинемо,
Будь-ласка, ти нас бережи.
Хай будуть в нас цілі дерева,
Рослини, тварини, птахи,
Звертаються книги до тебе.
Людино, і нас збережи!
