Історія конституційного розвитку України (стр. 3 )

5) Нова Конституція має бути стабільною. Для цього передбачався жорстокий механізм її змін і доповнень.

6) Для забезпечення стабільності та ефективності Конституції має бути запроваджений інститут конституційних законів, посилання на які міститимуться у пакеті Конституції.

Пропонована така структура нової Конституції і преамбула 9 розділів і 26 глав, у яких висвітлювалися б такі питання: засади конституційного ладу, права і свободи людини і громадянина, громадянське суспільство і держава, територіальний устрій; державний лад; Кримська Автономна Соціалістична Республіка; національна безпека; охорони Конституції; порядок змін і доповнень Конституції і конституційних законів.

Перший проект Конституції України був розроблений Конституційною комісією і постановою Верховної Ради України, внесений 1 липня 1992 року на всенародне обговорення.

Проект включав в основному структурні підрозділи концепції Конституції 1991р. і складався з 10 розділів і 258 статей.

Нарешті, наступний проект Конституції України було представлено Верховній Раді України 26 жовтня 1993р. Він складався з 12 розділів і 211 статей. Основні положення цього проекту зводилися до такого:

Було визначено структуру Конституції, яка включала багато зовсім нових положень.

1) До Конституції України, вперше було включено преамбулу, в якій у стислій формі викладалися завдання, що їх ставить перед собою Основний закон.

2) Розділ 1 проекту був присвячений “Загальним засадам конституційного ладу”. В ньому визначалися сутність України як демократичної, правової соціальної держави, яка за формою правління визнавалася республікою. Були перелічені обов’язки держави перед людиною і суспільством.

Зазначалося, що влада здійснюється народом а також системою державних органів і місцевого самоврядування. При цьому державна влада здійснюється за принципом розподілу на законодавчу, виконавчу, судову.

Проголошувався принцип верховенства права. Українська мова визнавалася державною мовою, а норми Конституції – нормами прямої дії.

Проголошувався принцип єдності, недоторканості і цінності території України. Громадяни здійснюють свої права згідно з принципом: “дозволено все, що не заборонено законом”, а органи державної влади здійснюють свої повноваження за принципом: “дозволено лише те, що визначено законом”.

Закріплювалося положення, згідно з яким визнавався пріоритет загальнолюдських цінностей, додержання загальновизнаних принципів міжнародного права.

Громадянам України надавалося право чинити опір та перепони будь – якому, хто здійснює спробу насильницької ліквідації української державності, конституційного ладу, порушення територіальної цінності чи чинять дії, спрямовані на захоплення державної влади.

Розділ 2 “Права свободи і обов’язки людини і громадянина” складалися з 6 глав, які містили загальні положення, регламентували питання громадянства, визначали політичні права, економічні і культурні права людини, перелік гарантій прав і свобод, а також обов`язків громадян.

Тут було закріплено права і свободи громадянина, які відповідали Загальній декларації прав людини ООН 1948р. Посилені були і гарантії цих прав і свобод, проте не до такої міри, щоб стати реальними.

Громадянському суспільству і державі був присвячений розділ 3 проекту. Розділ – дуже проблемний тому що в ньому закладалися норми, які належали до інших розділів Конституції. Загальні положення цього розділу не містили ніяких норм прямої дії. Глави були присвячені власності підприємству, екологічній безпеці, сім`ї, освіті, науці і культурі, громадським об`єднанням, свободі інформації (всього 8 глав). Перелічені глави належали до соціальних та економічних прав і свобод громадянина.

Дуже важливим для того періоду був розділ 4 проекту “пряме народовладдя”. Він розкривав сутність народовладдя, їх здійснення, а також надавав народові України право законодавчої ініціативи.

Розділ 5 проекту конституції було присвячено органові, який здійснює законодавчу владу в Україні – Верховній Раді України. У

5 – ти главах закріплювалися норми, що регулювали порядок визначення складу Верховної Ради України процедуру її формування, закріплювалися повноваження і організація роботи цього органу. Порівняно з минулими конституціями, у розділ було вміщено спеціальну главу присвячену законодавчому процесові. Окрема глава регламентувала питання бюджету і фінансового контролю.

Про виконавчу владу в Україні йшлося у розділі 6 і 7 проекту Конституції, в яких закріплювався статус Президента України і Кабінету Міністрів України.

Розділ 8 проекту стосувався судової влади. Глава А була присвячена органам правосуддя, а глава Б – прокуратурі. Територіальному устрою і територіальній організації влади в Україні присвячувався розділ 9 проекту Конституції. У главах закріплювалися норми, які регулювали принципи та систему територіального устрою, статус Республіки Крим; статус областей (земель). Окрема глава стосувалася місцевого самоврядування, у якій йшлося як про територіальну організацію влади безпосередньо на місцях (у селах, селищах, містах і районах) так і про місцеве самоврядування та його органи – місцеві ради. Якщо перше дійсно стосувалося згаданого розділу, то друге слід було б розглядати у блоці, присвяченому місцевому самоврядуванні.

Розділ 10 проекту Конституції стосувався охорони Конституції. У ньому регламентувався порядок обрання, організації і діяльності Конституційного Суду України. Але зважаючи на логіку закріплення конституційних інститутів, цей розділ мав бути вміщений після розділу про ВРУ або після розділу про судову владу.

Державним символам України було присвячено розділ 11 проекту Конституції України.

Розділ 12 проекту визначав порядок внесення змін і доповнень до Конституції і конституційних законів.

Закінчуючи характеристику проекту Конституції України, слід зазначити її великий обсяг. Наприклад Конституція США містить 7 статей, які складаються з 21 розділу і 27 чинних поправок. Конституція Італії – 168 статей і 18 перехідних положень.

Другий етап конституційного процесу розпочався після завершення дострокових парламентських, президентських виборів і охоплював період з 10 листопада 1994 по 8 червня 1995 року. Він характеризується відновленням конституційного процесу. Почалася робота Конституційної комісії над третім проектом Конституції України. Завершився 2 етап 8 червня 1995 року укладанням конституційного договору між Президентом України і Верховною Владою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України.

Цей договір дав змогу прискорити конституційний процес в Україні.

У стислій формі він визначав основні положення майбутньої Конституції України і складався з 8 розділів і 61 статті.

В розділі 1 “Загальні положення” визначалися основні загальні засади майбутньої Конституції.

Розділ 2 був присвячений статусу Верховної Ради України та статусу народного депутата.

Розділ 3 визначав статус Президента, особливістю якого було те, що Президент України вважався главою держави і главою державної виконавчої влади.

Розділ 4 закріплював правове становище уряду України – Кабінету Міністрів України.

Розділ 5 був присвячений судоустрою, 6 – розділ прокуратурі.

Розділ 7 фактично визначав органи держави, які функціонували на місцях. Специфікою цього розділу було, те, що він до цих органів відносив одночасно і місцеві органи державної виконавчої влади і місцеве самоврядування.

Розділ 8 містив “Загальні положення”. Характерно, що Конституційний договір визначав строки прийняття нової Конституції України і не включав можливості винесення тексту нового Основного закону на всеукраїнський референдум

(п.4 Договору)

Після підписання конституційного договору почався процес реалізації закладених у ньому положень.

Третій етап конституційного процесу охоплює період з 18червня 1995р. до 28 червня 1996 року.

В липні 1995 було створено Робочу групу з підготовки проекту Конституції України. На основі підготовленою нею матеріалів для підготовки проекту Основного Закону 24 листопада 1995р. Конституційна комісія України утворила з числа її членів Робочу групу для підготовки проекту.

Конституційна комісія згодом схвалила проект, підготовлений Робочою групою, і предала його разом з власними зауваженнями на розгляд Верховної Ради України. 5 травня 1996р. Верховна Рада створила

Тимчасову спеціальну комісію для доопрацювання проекту Конституції. В період з 5 травня по 28 червня 1996 року.

ВРУ постійно обговорювала доопрацьований Тимчасовою комісією проект.

28 червня 1996р. була прийнята Конституція України, яку 12 липня 1996р. урочисто підписали Президент України і Голова Верховної Ради України.

7.  Сучасний етап розвитку українського конституціалізму

Лише за умов такої історичної перемоги, як здобуття суверенітету, стала можливою організація по-справжньому демократичного процесу прийняття нової Конституції України – Конституції суверенної держави, орієнтованої на національні цілі та інтереси, на право народу України самому творити свою державу, дотримуючись загальновизнаних принципів і норм демократичного співжиття.

Четвертий етап почався після прийняття Конституції України з 28 червня 1996р. і тривав до 2000 року. .

На сучасному 5 етапі було поведено всеукраїнського референдуму, за народною ініціативою 16 квітня 2000р. і схвалено всі питань, винесених на його обговорення, але вони так і не були імплементовані в текст Конституції України, зокрема:

1) про скорочення кількості народних депутатів у парламенті до 300 осіб;

2) про право Президента України достроково припиняти повноваження Верховної Ради України, якщо вона протягом місяця не може сформувати постійно діючу парламентську більшість;

3) це саме право може бути застосоване, якщо протягом трьох місяців Верховна Рада не затвердить Державний бюджет;

4) про створення у Верховній Раді України другої (верхньої) палати.

Крім того, протягом цього етапу проводилася робота з приведення увідповідності до Конституції поточного законодавства та розробки і прийняття нових законів України наприклад “Про громадянство” та ін

. Новорічним зверненням(2003р) президента Кучми було накреслено контури політичної реформи:

I. Перетворення України з президентсько –парламентської у парламентсько-президентську:

¾  перерозподіл частини повноважень президента –парламенту, зокрема щодо формування уряду з обов’язковою системою противаг повноважень

¾  підготовка суто пропорційної наступної виборчої кампанії в нижню палату двопалатного парламенту(в якому верхня має представляти інтереси території;

¾  імплементація змін до Конституції наслідків референдуму 16 квітня 2000 р. Та інших, необхідних для політичної реформи;

¾  виборність „губернаторів” областей з збереженням вертикалі виконавчої влади, розмежування її функцій з адміністрацією

II. Систематизація законодавства та судова, адміністративна реформи, реалізація принципів верховенства права, закону.

III. Збільшення ролі органів місцевого самоврядування у вирішенні місцевих, регіональних проблем, особливо базового рівня(місто, селище, село)

IV. Вдосконалення багатопартійної системи, підвищення ефективності впливу та відповідальності пратій за діяльність владита підвищення ролі саме ідеологічних засад обєднання, діяльності політичних партій.

V. Формування політичної культури, правової свідомості, законопослушності громадян, так і чиновників-посадовців.

7 березня 2003р Президент України Л. Кучма запропонував до всенародного обговорення перший варіант проекту змін до Конституції України відповідно до проголошеної політичної реформи. 11 квітня відбулися парламентські слухання у ВРУ з питань політичної реформи

А невдовзі після ініціативи Президента,квітня 2003 р., з'явились”Меморандум опозиції” та послання Президента України до ВРУ.

Після досить тривалого політичного протистояння було прийнято Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 8 .12.2004.

Сутність змін насамперед полягає у передачі основних повноважень парламенту та зміні порядкум та процедури щодо формування уряду : ”

До повноважень Верховної Ради України належить:

П/.п.12) призначення за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем'єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України;

12-1) призначення на посаду та звільнення з посади за

поданням Президента України Голови Служби безпеки України;Збільшено строк повноважень Верховної Ради України, який тепер становить п'ять років.

Доповнено підстави та конкретизована процедура дострокового припинення повноважень нар. депа:

5) якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто;

6) невходження народного депутата України, обраного від

політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції.; Чергові вибори до Верховної Ради України відбуваються в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Верховної Ради України

Одним із головних нововедень є формування у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій коаліції депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України

формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України

відповідно до цієї Конституції вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також відповідно до Конституції вносить пропозиції щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Депутатська фракція у Верховній Раді України, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій.

Але передбачена система противаг і стримань-зокрема доповнено випадки коли Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України:

1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не

сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 Конституції;

2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету

Міністрів України не сформовано персональний склад КабінетуМіністрів України;

3) протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні

засідання не можуть розпочатися.

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Повноваження Верховної Ради України, що обрана на

позачергових виборах, проведених після дострокового припиненняПрезидентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.[3 ст.90].

звужено коло суб’єктів права законодавчої ініціативи у Верховній РадіУкраїни, до них належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.(НБУ виключений)[ 3 ст. 93].

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Доповнено повноваження КабМіну "9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; 9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України".

Доповнено повноваження Прокуратури: "5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина,

додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами"; "Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. їни може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади".

Крім того подовжено строк повноважень депутатів сільських, селищних та міських рад -5 років.

З прийняттям Закону України „Про відбувся перехід до пропорційної системи

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України. - К.: Преса України, 19с. Из союзного рабоче-крестьянского договора между РСФСР и УССР// Хрестоматия по истории СССР, / Сост. и др. - М.: Просвещение, 1991. - С.211. Історія української Конституції/ Упоряд. , . - К.: Право, 19с. Основи конституційного ладу України/ ій, єйчиков, , . - К.: Либідь, 19с. Історія становлення української державності. - Львів: Центр Європи, 19с. Полонська- Історія України: У 2 т. Т.2. Від середини XVII ст. до 1923 р. - Кю: Либідь, 19с. Основи правознавства / За ред. І. Б.Усенка. - К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 19с. Конституція України - основа розвитку законодавства // Право України№ 8. - С.14-17. Реалізація судами норм Конституції // Право України№ 8. - С.7-10. Конституційне право України. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За редакцією академіка АПрН України, доктора юр-х наук, професора , доктора юридичних і політичних наук, професора - К.: Видавничий Дім "Ін Юре" 2с. Котюк ія права.-К. 1996 Поняття моралі, права та держави // Розбудова держави№ 1. - С.13-17. І. Конституції зарубіжних країн та України: Навч. - метод. довідник. - К. МАУП, 1с. - Бібліогр.: с. 23 ,Мелещенко ійне право. –К., 1996 Фридський ійне право України: Підручник - К.. Юрінком Інтер, 20

[1] Відродження нації – 4-ІІІ-К., 1990 – с. 15-24.