ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ
Г. І. Калінічева
основи теорії державного будівництва
та їх застосування в умовах україни
Навчально-методична розробка теми
Модуль 3Н-1 «Основи теорії та історії державного будівництва в Україні» програми підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів державної служби зайнятості України
Київ 2010
Рецензенти:
, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри соціології та соціально-гуманітарних дисциплін ІПК ДСЗУ
І., доктор історичних наук, професор, директор Інституту європейських досліджень НАН України
Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України (30 грудня 2009 року, протокол №8).
Калінічева Г. І.
Основи теорії державного будівництва та їх застосування в умовах України: Навч.-метод. розробка – К.: ІПК ДСЗУ, 2010. – 33 с.
Подано навчально-методичні та інформаційні матеріали – програму теми, контрольні питання та тестові завдання для перевірки знань слухачів, список рекомендованої літератури, конспект лекції тощо.
Для використання під час занять і самостійної навчальної роботи слухачів центру підвищення кваліфікації ІПК ДСЗУ – керівних працівників та спеціалістів державної служби зайнятості України.
© Калінічева Г. І., 2010
© Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ), 2010
Зміст
1. | Зміст та навчальні елементи теми | 4 | |
2. | Мета та завдання вивчення теми | 4 | |
3. | Список рекомендованої літератури та джерел | 5 | |
4. | Перелік контрольних питань | 9 | |
5. | Тестові завдання для перевірки знань | 9 | |
6. | Конспект лекції "Основи теорії державного будівництва та їх застосування в умовах України | 13 | |
· Теоретичні засади державного будівництва | 13 | ||
· Поняття держави, її головні ознаки та типологія | 14 | ||
· Теорії походження держави. Функції держави | 21 | ||
· Демократизація державного будівництва в Україні на сучасному етапі | 25 | ||
· Органи державної влади України: повноваження, форми і методи діяльності. | 30 |
1. Зміст та навчальні елементи теми
Теоретичні засади державного будівництва. Поняття держави та її головні ознаки: територія, постійне населення, організація влади (органи управління та силові структури), адміністративно-правова та податкова система, суверенітет. Поняття державного суверенітету: зовнішній та внутрішній суверенітет.
Історичні умови і об'єктивні детермінанти, що обумовлюють виникнення держави. Сучасні теорії походження держави. Форми державного устрою та державного правління. Типологія політичних режимів. Демократичні, тоталітарні та авторитарні режими. Функції держави.
Фундаментальні основи розбудови демократичної держави. Принципи розподілу гілок влади та формування інституту громадянського суспільства.
Особливості історичного розвитку України та умов розбудови власної держави. Сучасний етап розвитку суверенної держави України: складові демократичного сходження та євроінтеграційних устремлінь.
2. Мета та завдання вивчення теми
Мета вивченя теми:
· підвищити теоретичний рівень слухачів з проблем державотворення та узагальнити уявлення про історичний шлях України;
· розкрити теоретичні засади державного будівництва;
· визначити історичні умови та об'єктивні детермінанти, що обумовлюють виникнення держави;
· визначити характерні ознаки політичних режимів та фундаментальні засади формування демократичної держави;
· поглибити знання про розвиток державного будівництва в Україні та проаналізувати специфіку становлення української державності на сучасному етапі.
Навчальні цілі:
За результатами навчання слухачі повинні:
знати:
· основні теоретичні засади та поняття державного будівництва;
· поняття та головні ознаки держави;
· сучасні теорії походження держави, форми державного устрою та державного правління;
· принципи розподілу гілок влади у демократичній державі;
· порядок організації і діяльності системи органів державної влади і місцевого самоврядування;
· сутність державотворчих процесів, що відбуваються в Україні.
вміти:
· володіти необхідним фактичним і теоретичним матеріалом з питань державного будівництва;
· розуміти сутність історичних державотворчих процесів, зокрема тих, що відбуваються в Україні
· аналізувати історичні й політичні події, що пов'язані з процесом державного будівництва в Україні на сучасному етапі;
· демонструвати спроможність самостійно аналізувати сучасний перебіг подій та різні концепції й практичні програми подальшого державного розвитку України;
· обґрунтовувати і відстоювати власну позицію щодо подій та явищ суспільного життя на основі історичного минулого і сучасного розвитку держави;
· використовувати набуті знання в практичній діяльності державного службовця, спрямовуючи власну фахову діяльність на посилення дієздатності держави, її спроможності задовольняти необхідні потреби населення;
· застосовувати набуті знання для поширення державотворчих ідей та досвіду української державності серед населення;
· відстоювати власні переконання в політичних та ідеологічних дискусіях;
· використовувати набуті знання для активної участі у розбудові держави та реформуванні політичного устрою.
3. Список рекомендованої літератури та джерел
3.1. Основна література:
1. Ведєрніков Ю. А., Папірна ія держави і права: навч. посібник. – К. : Знання, 2008. — 333с.
2. Глухачов Є. Державне будівництво та місцеве самоврядування: Навч. посібн. / ій, А. Ю. Олійник. – К.: ЮРІНКОМ ІНТЕР, 2001. – 304 с.
3. Демиденко будівництво та місцеве самоврядування в Україні (у схемах): посібник. – К. : КНТ, 2007. – 440 с.
4. , Серьогін В. О., Ярмиш будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підруч. для студ. вищих навч. закл.. – К. : Видавничий дім "Ін Юре", 2003. – 671 с.
5. , Заєць А. П., , Оніщенко ія держави і права. Академічний курс: підручник / (ред.), Н. М. Оніщенко (ред.). – 2-ге вид., переробл. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 688c.
6. Колодій А. М., Олійник А. Ю., Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: підручник. –2. вид., переробл. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 504 c.
7. , , Полуріз В. І. Політологія: Підручник для студ. вищих навч. закладів / Київський національний торговельно-економічний ун-т / Ю. І. Кулагін (заг. ред.), В. І. Полуріз (заг. ред.). – К. : Альтерпрес, 2002. – 612с.
8. Надолішний П. І. Теорія та історія державного управління. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006.
9. , , Мельтюхова ія та історія державного управління: Нач. посіб. – К.: “Видавничий дім “Професіонал”, 2008. – 288 с.
10. Політична історія України ХХ століття: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / І., Калінічева Г. І., – К. : МАУП, 2006. – 696 с.
11. Політична історія України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. І. Танцюра (ред.). — К. : Видавничий центр "Академія", 2002. – 488 с.
12. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії: Монографія / За заг. ред. А. І.Кудряченка. – К.:НІСД, 2007. – 396 с.
13. , Фіалко будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". – К. : Університет "Україна", 2005. – 256 с.
14. Свирский строительство и местное самоуправление в Украине: Учеб. пособие. – 2. изд., перераб. и доп. – Х. : Эспада, 2004. – 304 с.
15. Трачук будівництво та місцеве самоврядування: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Закарпатський держ. ун-т. –Чернівці : Наші книги, 2007. – 280 с.
3.2. Додаткова література:
16. Бодрова І. І., Болдирєв С. В., , І., Любченко будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / іна (ред.). – Х. : Право, 2005. – 255 с.
17. , Тихонов строительство и местное самоуправление в Украине: учебное пособие / Восточноукраинский национальный ун-т им. Владимира Даля. – Луганск : Издательство ВНУ им. В. Даля, 2004. – 375 с.
18. Державне будівництво: Зб. нормативно-правових актів / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого / М. І. Панов (ред.), (упоряд.). – Х. : Гриф, 2002. (Правові основи державного будівництва та місцевого самоврядування в Україні). Кн. 1 – Х. : Гриф, 2002 – 576с.; Кн. 2 – Х. : Гриф, 2002 – 416 с.
19. Кривобоков строительство. Дворец или лачуга?. – Х. : Фолио, 2002. – 318 с.
20. , Слісаренко їна на зламі історичних епох. Державотворчий процес 1985-1999 рр. – К., Екс об, 2000.
21. І., Андрущенко їна розділена в собі: від Леонідії до Вікторії / АН України ; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф.Кураса. — К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2009. – 490с. Т. 1 – К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2009 – 490с Т. 2 – К. : ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2009 – 458с.
22. І., , . Соціально - політична трансформація України: реальність, міфологеми, проблеми вибору. – К. : Логос, 1997. – 178с.
23. І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. – Дрогобич ; К. : Видавнича фірма "Відродження", 2004. – 487с.
24. Основи професійної підготовки держаних службовців: [Навч. посіб.] / За заг. ред. Є. І.Бородіна, , П. І.Шевчука: Є. І.Бородін, І. В.Шпекторенко. Основи теорії та історії державного будівництва в Україні. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. – 152с.
25. Політична історія України. XX ст.: У 6 т. / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень / І. Ф. Курас (голов. ред.) – К. : Генеза, 2002.
26. Політична система сучасної України. / За ред. . – К.: Парламентське видавництво, 2002. – 327с.
27. І., Курас І. Ф., , Є.. Національно - державне будівництво: Концептуальні підходи, сучасна наукова література / НАН України; Інститут держави і права ім. / Юрій Іванович Римаренко (ред.). – К. : Довіра, 1999. – 559 с.
28. Скакун ія держави та права. – Харків, “Консум”, 2000.
29. , Юзикова строительство и местное самоуправление в Украине: Курс лекций / Днепропетровский национальный ун-т. Юридический факультет. – Д. : Наука и образование, 2002. – 314 с.
30. , Бутирська влада і громадянське суспільство: система взаємодії: Монографія. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – 196 с.
3.3. Нормативно-правові документи
31. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
32. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 3. – Ст.429.; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=55-12.
33. Закон України "Про вибори народних депутатів України" // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – N 27-28. – ст.366.; [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1665-15.
34. Закон України "Про звернення громадян" [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi
35. Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР // Вісник Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – С.170.
36. Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 р. № 93-ІУ // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 40. – С. 290.
37. Закон України "Про статус народного депутата" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi.
38. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // Вісник державної служби України. – 1995. – № 1.; Закон України "Про державну службу" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=3723-12&p=1.
39. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. ІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
40. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001р. // Вісник державної служби України. – 2001. – №3 – с.5 -19.
41. Конституція України. – К.: ЮРІНКОМ, 1996. – 43 с.; Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.; Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi.
42. Послання Президента України до Верховної Ради України від 30 квітня 2002 року “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. –Офіційна сторінка Кабінету Міністрів України. –http://www. kmu. /control/uk/publish/article? art_id=31722&cat_id=31660
43. Постанова Верховної Ради Української РСР "Про проголошення незалежності України" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon. rada. /cgi-bin/laws/main. cgi? nreg=1427-12.
4. Перелік конт рольних питань:
1. Дайте визначення понятю "державне будівництво" у широкому та вузькому значеннях.
2. Що виступає конституційною основою державного будівництва?
3. Визначте місце держави як основного інституту політичної системи суспільства.
4. Назвіть ознаки (прояви) внутрішнього та зовнішнього сувереренітету держави.
5. Які форми державного устрою та державного правління Вам відомі?
6. Назвіть найпоширеніші теорії походження держави.
7. В чому полягають функції держави?
8. Назвіть засадні принципи демократизації державного будівництва в Україні.
9. Вкажіть органи державної влади, які створені в незалежній Україні в процесі державного будівництва.
10. Які форми і методи дільності державних органів влади Вам відомі?
5. Тестові завдання для перевірки знань
1. Державне будівництво – це:
а) управління загальносуспільними справами;
б) боротьба політичних партій за влвду;
в) управлінська діяльність органів державної влади;
г) організація діяльності Верховної Ради України.
2. Конституційними основами державного будівництва в України є:
а) загальноприйняті нормативно-правові документи, що регулюють правовідносини у суспільстві;
б) дотримання принципу поділу влади на законодавчу виконавчу і судову;
в) функціонування механізму стримування і противаг;
г) матеріальні та процесуальні конституційні норми та інститути, які закріплюють порядок організації і функціонування державних органів, а також процесуальні конституційні правовідносини, що регулюються названими нормами.
3. Держава – це:
а) організація суверенної політичної влади;
б) територія;
в) право на застосування сили;
г) носій влади в суспільстві та уособлення суверенітету народу.
4. Який із названих компонентів не належить до ознак держави?
а) територія; б) соціальний договір;
в) суверенітет; г) народонаселення.
5. Який із названих компонентів не є державним атрибутом?
а) державний гімн; б) державний суверенітет;
в) територія держави; д) герб держави.
6. Коли відбулось політичне самовизначення українського народу?
а) 1996 р.; б) 1991 р.; в) 1989 р.; г) 1917 р.
7. Республіка – це синонімічна назва:
а) конституційної монархії; б) представницької демократії;
в) системи, в якій гарантовані права та свободи громадян;
г) система, де існує авторитарний режим.
8. Президентська республіка – це:
а) держава, де верховна влада повністю зосереджена в центрі, а складові держави не мають ознак самостійності;
б) держава, в якій президент обирається народом, є главою держави і очолює виконавчу владу; глава держави (президент) пропонує склад уряду, який затверджується парламентом;
в) держава, в якій верховенство в системі державної влади належить президенту.
г) держава, в якій Президент очолює законодавчу владу.
9. Яка форма державного правілня існує в Україні на сучасному етапі:
а) парламентська республіка; б) президентська республіка;
в) парламентсько-президентська республіка;
г) президентсько-парламентська республіка.
10. Україна за своїм територіальним устроєм є:
а) унітарною державою;
б) державою з децентралізованою владою та широким місцевим самоврядуванням;
в) державою з суворо централізованою державною владою;
г) федеративною державою.
11. Концепції походження держави:
а) патріархальна; б) демократична; в) насильства;
г) теоретична; д) психологічна; є) договірна;
12. Демократія – це:
а) активна участь громадян у політичному процесі;
б) форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом влади;
в) сукупність методів, засобів і способів, за допомогою яких владні органи здійснюють управління суспільством і забезпечують своє панування;
г) форма правління народу, за якої вся повнота влади сконцентрована у суспільстві.
13. Принцип верховенства права – це:
а) ігнорування законів в житті суспільства;
б) закон первинний, право вторинне;
в) примат права над державою;
г) домінанта індивіда над суспільством.
14. Яка в Україні сьогодні існує виборча система:
а) мажоритарна; б) представницька; в) змішана; г) пропорційна.
15. Які завдання стоять перед законодавчою владою?
а) розгляд та затвердження найбільш важливих рішень виконавчої влади;
б) парламентські слухання про умови та напрямки реалізації законів;
в) забезпечення виконання бюджету;
г) додержання регламенту та процедур при прийнятті парламентських рішень.
16. Які основні функції Верховної Ради України?
а) законотворча, контрольна, установча; б) судова;
в) виконавча; г) виконавча, контрольна.
17. Яким чином законодавчий орган впливає на державно - управлінські процеси?
а) бере участь у формуванні органів виконавчої влади, створює законодавчу базу, здійснює парламентський контроль;
б) здійснює управління суспільством і окремими його елементами;
в) здійснює тиск на виконавчу, законодавчу, судову гілки влади;
г) здійснює тиск на виконавчу гілку влади.
18. Основні різновиди повноважень Верховної Ради України:
а) виконавчі; б) контрольні; в) законодавчі;
г) кадрові; д) бюджетно-фінансові; є) судові.
19. Кабінет Міністрів виступає вищим органом виконавчої влади за умов:
а) проведення чесних, прозорих виборів у чітко відведені терміни;
б) домінування однієї партії (політичної сили) в політичному житті країни;
в) підтримки складу уряду більшістю депутатів у парламенті;
г) відповідності конституційним положенням і розподілу влади на законодавчу та виконавчу.
20. Які функції повинна виконувати виконавча влада?
а) забезпечувати реалізацію законів;
б) забезпечувати підбір кадрів, які будуть виконувати організаційно-технічні функції в парламенті та структурах судів;
в) затверджувати бюджет;
г) контролювати діяльність засобів масової інформації.
21. Що із наведеного нижче відноситься до функцій судової влади?
а) відмінити або призупинити рішення законодавчої або виконавчої влади;
б) оголосити імпічмент голові держави;
в) розпустити відповідні виконавчі структури;
г) дати оцінку роботі парламенту чи регіональним органам влади.
22. Статус Президента України:
а) глава уряду; б) голова Верховної ради;
в) координатор органів виконавчої влади; г) глава держави.
23. Виконавчо – розпорядчими у структурі державних органів влади є:
а) адміністративні;
б) судові органи;
в) парламент;
г) структури президента і кабінету міністрів, регіональні і муніципальні
адміністрації.
24. В структурі держави виокремлюють:
а) органи влади та управління;
б) органи внутрішніх справ;
в) управлінсько-бюрократичний і каральний апарати;
в) апарат Верховної Ради України.
25. Діяльність державних органів влади реалізується за допомогою форм і методів:
а) демократичних, тоталітарних, авторитарних;
б) правових, організаційних, організаційно-правових;
в) законодавчих, виконавчих, судових;
г) розпорядчих, контрольних, адміністративних.
6. Конспект лекції
"Основи теорії державного будівництва
та їх застосування в умовах України"
1. Теоретичні засади державного будівництва
З проголошенням Україною незалежності у 1991 році та початком розбудови на її теренах суверенної демократичної правової держави визначилось доволі широке коло державно-правових проблем, які потребують розв'язання з урахуванням вітчизняного державотворення та зарубіжного досвіду регулювання організаційно-правових відносин. Хоча українська державність має тисячолітню історію, проте питання ефективного державного будівництва не втратило своєї актуальності й сьогодні.
Поняття державного будівництва виникло після проголошення Україною незалежності на основі радянського будівництва як організації і діяльності системи рад. Перед наукою державного будівництва постали складні завдання, що пов’язані з переходом від радянської системи до організації державних органів за принципом розподілу влад, формуванням демократичної системи публічної влади, становленням нових владних інституцій, визнанням місцевого самоврядування. Існує два розуміння державного будівництва – широке і вузьке. Широке включає в себе управлінську діяльність органів законодавчої, виконавчої, судової влади, прокуратури, Президента України та інших конституційних органів. У вузькому значенні державне будівництво – це діяльність органів виконавчої влади.
Публічна влада виступає у двох формах: 1) державна влада, 2) влада місцевого самоврядування (муніципальна влада). Для обох форм публічної влади притаманна низка спільних ознак: спрямованість на виконання суспільних завдань і функцій; інституційний характер, тобто функціонування через відповідні публічні інститути (органи публічної влади); легітимність; відособленість апарату, що здійснює цю владу, від населення; об’єднання підвладних за територіальною ознакою; всезагальність; безперервність функціонування (за наявності окремих тимчасових органів); універсальність; обов’язковість владних рішень для всіх суб’єктів на відповідній території; функціонування у правових формах (нормотворчій, установчій, правозастосовчій, контрольній та інтерпретаційній), тобто діяльність за законодавчо встановленою процедурою і оформлення владних рішень правовими актами; можливість використання передбачених законодавством засобів примусу для реалізації своїх рішень; право встановлювати і стягувати загальнообов’язкові податки і збори з населення; самостійне формування бюджету.
Отже, державне будівництво в Україні можна розглядати як: 1) загальну організацію державного будівництва; 2) підгалузь конституційного процесуального права України, що регулює внутрішні організаційні структури, форми і методи діяльності державних органів; 3) юридичну науку; 4) навчальну дисципліну, яку викладають у юридичних навчальних закладах.
У першому значенні державне будівництво виступає як галузь соціального чи державного управління у широкому розумінні. У другому значенні – це система правових норм, які закріплюють і регулюють комплекс політичних, соціально-культурних, економічних, правових та організаційних структур, форм, методів діяльності державних органів. Основними ознаками державного будівництва у другому значенні є такі складові: система правових норм, що закріплюють і регулюють організацію і діяльність державних органів; здійснення визначених завдань і функцій; реалізація функцій за допомогою певних форм і методів; метою є керівництво державним економічним, політичним та соціально-культурним будівництвом; здійснення правосуддя, контролю і нагляду за реалізацією законодавства на загальнодержавному рівні.
Як юридична наука, державне будівництво – це підгалузь українського державознавства, що включає в себе систему знань про порядок організації і діяльності всієї системи державних органів в Україні, яка вивчає форми і методи здійснення завдань і функцій цих органів з керівництва державним, господарським, соціально-культурним будівництвом та реалізації правосуддя, контролю і нагляду за виконанням законодавства. Звідси предметом науки державного будівництва є дослідження організації і діяльності органів державної влади. Навчальний курс (навчальна дисципліна) "Державне будівництво і місцеве самоврядування" – це система перевірених практикою наукових ідей, уявлень та знань про порядок утворення і функціонування державних органів і органів місцевого самоврядування, про їх завдання та функції, компетенцію, форми й методи діяльності. Маємо зазначити, що як наука і навчальна дисципліна поняття державного будівництва не тотожні. Наука висуває певні гіпотези і досліджує такі сторони державного будівництва, які можуть не дістати підтвердження на практиці і відпадуть як ненаукові. Навчальна дисципліна до кола питань включає лише апробовані і доведені наукою та закріплені на практиці положення.
Конституційною основою державного будівництва і місцевого самоврядування є матеріальні та процесуальні конституційні норми та інститути, які закріплюють порядок організації і функціонування державних органів, представницьких органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також процесуальні конституційні правовідносини, що регулюються названими нормами.
2. Поняття держави, її головні ознаки та типологія
Серед численних визначень держави у науковій та навчальній літературі[1] найбільш повним, за нашим баченням, видається наступне.
Держава – це організація політичної влади панівної частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини, а також управління загальносуспільними справами.
Місце держави як визначального елемента політичної організації суспільства визначається призначенням її в суспільстві. Вона виступає як: носій влади в суспільстві; представник усього населення на даній географічній території; політична організація громадянського суспільства; форма політичного панування, що виражається у прийнятті владних рішень, які стосуються всього суспільства й обов'язкові для виконання всім населенням; джерело всього політичного в суспільстві, його стрижневий елемент; виразник загального інтересу; інструмент реалізації загальної волі в суспільстві; творець загальних цілей у суспільстві; основний стабілізатор суспільного життя; головний суб'єкт політичного суверенітету. Отже, держава має складний механізм, а функціонування її багатогранне.
Держава, як основний інститут політичної системи системи та її ядро, володіє владою суверенною, тобто верховною і самостійною, формально незалежною від будь-якої організації або особи. Держава є уособленням суверенітету народу (нації), реалізує його права на самовизначення; виступає офіційним представником усього (або більшості) населення суспільства; здійснює управління суспільством, охорону його економічної та соціальної сфери, культури. Держава володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території; має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики; має виняткове право видавати закони та встановлювати формально обов'зякові для всіх загальні правила поведінки – юридичні норми; має право на збираня податків і мита. Водночас держава бере на себе зобов'язання задовольнити загальносоціальні потреби та забезпечити і захистити основні права людини, всіх і кожного, хто знаходиться на її території.
Ознаками держави є :1) наявність особливої системи органів та установ, що здійснюють функції державної влади – державного апарату; 2) наявність права – сукупності загальнообов'язкових правил поведінки, яке закріплює певну систему норм, санкціонованих державою; 3) наявність території, на яку поширюється юрисдикція даної держави; 4) наявність населення, що проживає на певній території; 5) суверенітет.
Суверенітет виступає як необхідна політико-правова характеристика держави. Поняття суверенітету, з одного боку, відображає якісні риси держави, з іншого, воно безпосередньо пов'язане з властивостями державної влади, тобто суверенітет – це вияв самої природи влади. Зв'язок між державним і народним суверенітетом нерідко вбачають у тому, що народ є єдиним джерелом влади, яка звичайно здійснюється державою та її органами.
У "Декларації про державний суверенітет України" зазначається, що державний суверенітет – це верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах[2]. Конституцією України проголошується суверенітет держави у повному обсязі: як внутрішній суверенітет (щодо політичних партій та інших інститутів), так і зовнішній, тобто суверенітет щодо інших держав, до того ж у всіх основних сферах: політичній, економічній, культурній тощо[3].
Прояви зовнішнього суверенітету. Держава є національною за своїм походженням, оскільки її утворення відбувалось на основі здійснення українською нацією, усім українським народом права на самовизначення. Національний характер держави зумовлюється певною мірою й етнонаціональним складом нашого суспільства. Це знаходить своє відображення у державній мові (ст. 10), символіці (ст. 20), в інших атрибутах держави, у її політиці сприяння консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11), у піклуванні про задоволення національно-культурних та мовних потреб українців, які проживають за межами держави.
Ознаками внутрішнього суверенітету є багатоманітність (політична, економічна та ідеологічна), рівність, унітарність. Політичний плюралізм полягає у багатопартійності і свободі політичної діяльності, економічний – у багатоманітності форм власності і господарювання, ідеологічний – у багатоманітності ідеологій. Рівність полягає у закріпленні у Конституції рівності усіх людей у своїй гідності та правах (ст. 21), рівності конституційних прав і свобод громадян та їх рівності перед законом (ст. 24). Унітарність означає єдність, соборність держави в політичній, економічній, соціальному, культурній (духовній) та інших галузях суспільного життя. Ключовим чиннинком єдності держави є її територіальна єдність, про яку в Конституції зазначається, що територія України у межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, а існуючий поділ України є адміністративно-територіальним поділом і не має політичного характеру (ст. 2). Окремі адміністративно-територіальні одиниці мають адміністративну автономію і певні атрибути держави (Автономна Республіка Крим) або спеціальний статус міст республіканського значення (міста Київ та Севастополь), але це не впливає і не може впливати на визначення форми державного устрою України як унітарної держави.
Типологія держав. Тип держави – це система суттєвих рис, притаманних цим державам, економічною основою яких є певний тип виробничих відносин і які виражають соціально - змістовну сутність і соціальне призначення держави. Причинами зміни типів держави можуть бути: розвиток продуктивних сил і відповідна зміна виробничих відносин; зміна соціальної (зокрема – класової) структури суспільства; встановлення нового співвідношення класових та інших сил; перехід державної влади до представників іншого класу (союзу класів) або соціальної групи, а отже – зміна соціальної сутності держави. Типологія держав в залежності від критеріїв класифікації наведена в таблиці 1.
Таблиця 1.
Типологія держав
Критерій класифікації | Тип держави |
Форма правління | Монархія (абсолютна, конституційна) Республіка (президентська, парламентська, змішана) |
Адміністр.- територіальна організація | Унітарна, федерація, конфедерація (співдружність) |
Політичний режим | Тоталітарна, авторитарна, демократична |
Пріоритетні функції | Військова ( політична), правова, соціальна |
Соціально-економічна природа | Рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична, буржуазно-соціалістичної орієнтації |
Сталість політичного життя | Стабільна, нестійка |
Устрій, лад держави характеризують його форми. В формах визначені організація політичного життя, принципи фунціонування верховної влади, структура і порядок взаємовідносин вищих державних органів, службових осіб і громадян. Традиційно форма держави включає форму правління і форму територіального (державного) устрою. Політичні форми сучасних держав складалися протягом століть. На них впливали економічний лад, розстановка класових, соціальних сил, історичні традиції, міжнародне становище країни та ін.
Форма держави охоплює засоби і способи правління і державний устрій, що визначають організацію верховної влади, принципи взаємовідносин державних органів і владних структур, територіальну організацію держави, співвідношення його в цілому і складових частин, а також включає політичний режим, тобто систему методів, з допомогою яких панівний клас здійснює владу. Якщо форма правління і форма державного устрою розкривають структурну сторону держави, то політичний режим ~ функціональну.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 |
