День Перемоги 20

День Перемоги 20___

Чимало свят дарує нам весна.

Як рідний дім - повернення з дороги,

Та є найбільш хвилююче для нас -

Величне свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках,

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам'яті ріка –

В серцях нащадків буде жити.

Весна така, аж серце завмирає!

Земля квітує та звучать пісні.

І свято Перемоги йде по краю.

Найкраще наше свято навесні.

Воно прийшло до нас у сорок п'ятім,

Через пожежі, смерть, через війну...

В тяжкій борні із ворогом проклятим,

Щоб зустрічати радісно весну.

Вже мирних літ немало одшуміло

Відтоді, як закінчилась війна.

Воєнні дні, печалі і тривоги

Минулися, а думка не вмира...

Сьогодні найвеличніше свято на­шого народу - День Перемоги. Це свято радості й смутку. Тоді, 22 червня 1941 року, на захист Батьківщини піднялися всі: старі й молоді, чоло­віки й жінки, діти. Скільки людських життів за­губила ця війна... Скільки крові пролилося на на­ших хліборобських землях... Скільки залишилося калік, скільки пропало безвісти...

Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни 1941—1945 рр. не щезне з пам'яті людської, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія на­шого народу — його битва, його перемога над фа­шистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але ж хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Мітинг пам'яті жертв другої світової війни — оголошую відкритим

(Гімн)

До слова запрошуємо сільського голову Володимира Миколайовича Бикала

Ніхто не забутий, на попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам 'ять в людей і живуть матері,

Допоки й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

Тут обелісків — ціла рота.

Стрижі над кручею стрижуть.

Високі цвинтарні ворота

Високу тишу стережуть.

Звання, і прізвища, і дати.

Печалі бронзове лиття.

Лежать наморені солдати,

А не проживши й вік, життя!

Хтось, може, винен перед ними.

Хтось, може, щось колись забув.

Хтось, може, зорями сумними

У снах юнацьких не побув.

Хтось, може, має яку звістку,

Якісь несказані слова...

Тут на одному обеліску

Є навіть пошта польова.

Понад півстоліття віддаляє нас від буремних років. Для історії це небагато, а для людини – це майже життя. А роки ідуть… швидко збігають, мов весняні струмки. Квітнуть дерева, достигають жита, приходять у світ нові люди. Але не старіє не зникає пам’ять тих літ. Вона живе у спогадах, у суворих монументах.

Вони не повернулися з війни,

Мені привиділось, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а повернулися до хати,

Перетворившись в білих журавлів.

Стоять, замислившись, тополі,

Бійців нагадують мені —

Отих, полеглих в травах, в полі,

В кривавих січах на війні.

Не тільки зграйно журавлями

В небесній синяві летять —

Вони в гаях, поміж полями,

В степах тополями стоять.

Торкнутись силяться зеніту.

Немов з легенди, мов живі,

Вони, здається всього світу,

Усього людства вартові.

Їх прийняла війна, лишивши списки,

Загиблих в праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски

В гранітнім з каменю строю.

У нашій пам’яті люди, що не повернулися з війни будуть вічно живі. Нехай спокійно і тепло буде їхнім душам.

То ж встаньте всі і голови схиліть. Згадайте тих, хто йшов через фронти

І з вдячністю, хвилину помовчіть, щоб пам'ять в нашім серці зберегти.

Пом’янемо їх хвилиною мовчання та молитвою!

Батюшка править панахиду!

Обеліски, пам'ятники... Скільки! їх? Але чому не­має пам'ятника матері, що досі чекає з війни сина, вдовам, жінкам високої краси, вірності, які викона­ли останній заповіт чоловіків — вивели в люди дітей. Саме вони, затамувавши горе й біль, відбудо­вували зруйноване, виховували своїх дітей — про­довження нашого українського народу.

Старенька мати йде до свого сина...

Гранітні плити плачуть під ногами,

Стукоче серце в грудях, ниє спина.

- Синочку, рідний, йди в обійми мами.

Я пригорну до тебе свої руки,

Зцілую рідні-рідні оченята...

Як важко у часи розлуки

Було без тебе жити і твого тата...

Тече сльоза і падає на плити.

Із стели очі дивляться хлоп 'ячі.

їм тільки жити, жити і творити

Вони ж - навік залишаться дитячі.

Стоїть старенька й плаче, ні, ридає...

Перед очима в неї похоронка,

І бій, що котрий день вже не згасає,

І у землі пекуча та воронка.

-Синочку, рідний, чуєш, як курличуть

У синім небі сумно журавлі?

Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,

А ти лежиш в холодній цій землі.

- Я чую, мамо, чую, як співають

Мені над Україною пісні,

Ти не журись, я крила розпростаю

І прилечу до тебе уві сні.

Вкраїнським рушником зітру сльозину

І поцілую в сивеє чоло...

-О синку рідний, мій єдиний сину,

Як хороше б тоді мені було!..

Стоїть старенька мати на могилі,

І навіть квіти плачуть мовчазні...

Від сина погляд відвести не в силі,

А син довічно житиме у сні.

Ми пам’ятаємо, хто в лиху біду

В броні важкій віддав останні сили,

Ми зараз квіти і терпку журбу приносимо до їхньої могили

То ж хай ляжуть квіти пам’яті до підніжжя безмовного обеліску

(Покладлання вінків)

Скільки років щасливої тиші,

Та вривається голос в ефір,

Що благає, нагадує, кличе:

Захистіть, збережіть люди мир!

Кожен день, кожний час пам’ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла,

Все, що можна, для миру віддайте!

Збережіть для нащадків життя!

Через війну вели усі дороги

Через біду, пекельний страх,

Щоб квітло сонцем свято Перемоги

І радістю світилося в очах.

Вітаємо зі святом всіх вас щиро.

Живіть здорові в щасті і в теплі.

Багатства всім, любові, щастя, миру.

На нашій рідній і святій Землі.

Хай пісня лине в синь небес крилато!

У мирне небо хай зліта салют.

День Перемоги - це найкраще свято

І на Землі хай мирно всі живуть.

Діти війни... Це не просто словосполучення. Це - ціле покоління, що винес­ло на собі і нестатки воєнного часу, і відбудову наших міст і сіл. Ціною їхньої самовідданої праці ми змогли пережити і розруху, і голод 47-го.

Дорогі ветерани, завдяки вам, земля наша усміхається сонцю. Завдяки вам ми всі живемо під мирним небом. Низький вам уклін. Щастя вам, здоров’я, довгих років життя! З Днем Перемоги!

Виступ хору

Мітинг, присвячений Дню Перемоги, оголошую закритим!