Від теорії – до практики: дослідження малої соціальної групи (класу) студентами-практикантами педагогічного університету (стр. 10 )

Метод педагогічного інтерв'ю про класний колектив:

1. Історія класу.

2. Традиції.

3. Чи є в класі досвід спільної діяльності (суспільно-політичної, трудовий, культурної тощо), досвід участі в культурно-масових заходах. Яка результативність цієї діяльності? Чи є учні, які не беруть участі в спільній діяльності? Чим це пояснюється?

4. Яку мету ставлять перед собою учні в суспільній діяльності, до чого прагнуть?

5. Які професійні наміри й прагнення учнів?

6. Що спонукає учнів прагнути до досягнення мети (інтерес, усвідомлення суспільної важливості спільної справи, суперництво, бажання мати нагороду, схвалення тощо)? Які мотиви є основними для різних видів діяльності?

7. Офіційний актив класу, результати його діяльності (навчальної, суспільної тощо)?

8. Ділові й особисті якості активістів, які визначають успіх або невдачі їхньої діяльності.

9. Неофіційний актив. Лідери угруповань, характер їхнього впливу на учнів, взаємозв'язок між угрупованнями.

10. Взаємозв'язок між офіційним і неофіційним активом.

11. Чим пояснюється пасивність окремих учнів?

12. Як проходить обговорення й прийняття спільних рішень у класі, чи вміють учні виділити головні цілі й завдання, осмислити прийоми досягнення мети?

13. Чи існує в класі громадська думка? Чи впливає думка класу на поведінку учнів?

14. Як ставляться учні до критичних зауважень і оцінок їхнього класу з боку шкільних громадських організацій, учителів?

15. Які факти життя класу або школи викликали в класі особливо яскраві переживання?

16. Як поводяться учні у важких, складних, напружених ситуаціях? Як впливають на їхню активність труднощі, невдачі, а також перемоги, пошана, слава?

17. Як зазвичай виконуються прийняті рішення? Відразу або довго “розгойдуються”? Чи спостерігаються аврал, штурмівщина, невміння зібратися в потрібний момент?

18. Чи вміють учні виділити етапи в досягненні цілей і виявити наполегливість у їхній реалізації?

19. Як переживають учні успіх чи неуспіх у спільній діяльності, зриви в поведінці та успішності окремих учнів?

20. Як ставляться учні до новеньких, хворих, до невстигаючих? [ 10, с. 10-11].

МЕТОД БЕСІДИ. ПЕДАГОГІЧНИЙ ДІАЛОГ

Бесіда з учнями, учителями, батьками або іншими людьми може проводитися в індивідуальному або груповому варіантах. Збираючись провести бесіду, варто визначити для себе її тему й продумати коло основних питань. Бесіда повинна проходити у вільній, невимушеній атмосфері поваги, взаємної довіри, інтересу. Успіх бесіди визначається наявністю контакту, педагогічного такту й взаєморозуміння зі співрозмовником.

Бесіда – гнучкий і оперативний інструмент спілкування, одержання інформації, однак мистецтво педагогічної бесіди багато в чому полягає в умінні одержувати інформацію з відповідей на непрямі запитання, із загального уявлення про клас, з почуттів, які переживає співрозмовник.

Якщо бесіда використовується як метод складання психологічної характеристики класу, то необхідно по свіжих слідах записати її зміст, отриману інформацію, а також ті висновки й міркування, на які вона наштовхнула.

Метод бесіди – педагогічний діалог – найчастіше призначається не тільки для одержання інформації, але й для встановлення діалогічних відносин довіри, поваги, розуміння [ 10, с. 15-16].

МЕТОД ТВОРІВ НА ВІЛЬНУ ТЕМУ

На перший погляд цей метод виглядає досить простим: коротке вступне слово, інструкція про те, що з метою вивчення класу, різних сторін його життя, відносин кожного учня до свого класу треба написати невеликий твір у вільній формі. Головне, щоб цей твір був щирим і досить серйозним, його обсяг при цьому не має особливого значення. Треба написати про те, що хвилює, турбує, що б хотілося змінити, поліпшити тощо. На написання цього твору варто дати невелику кількість часу (15-25 хв.), але якщо хтось захоче його продовжити у вільний час, то, звичайно, цікаво буде одержати більш розгорнуті, більш глибокі міркування про себе та свій клас. Ці твори ніяк не оцінюються, не слід давати також будь-яку програму або план такого твору, оскільки найважливіше в ньому – це власні думки, переживання, ідеї, пропозиції. Досвід показує, що такі твори виходять, коли їх проводить людина, що користується більшою повагою й довірою учнів. Однак твори потрібно обов'язково глибоко проаналізувати, осмислити й потім обговорити із учнями. Якщо цього не зробити, то наступного разу вони вже ніколи не викладуть свої думки щиро й творчо.

Приклади тематики творів:

1. У чому виявляється згуртованість нашого класу?

2. Чи вважаю я свій клас дружним?

3. Що потрібно, щоб у нашому класі стало цікаво жити?

4. Чому в нашому класі бувають конфлікти?

5. Чи можна сказати, що в моєму класі справжній колектив?

6. Чи готовий наш клас до справжнього самоврядування?

При аналізі творів про клас треба насамперед звернути увагу на групи більш-менш типових відповідей, а також відповідей нестандартних, яскравих, що відрізняються оригінальністю. Після первинного прочитання всіх творів можна спробувати виділити основні теми (аспекти, моменти, питання), які зустрічаються у більшості творів. Досвід показує, що навіть тільки одне зачитування вибраних місць або цілих творів (звичайно, не називаючи авторів) справляє велике враження й вплив на учнів. Вони одержують можливість зіставити свої думки, оцінки, зрілість суджень з думками інших учнів, їхньою щирістю й глибиною прагнення зрозуміти свій клас і допомогти йому стати справжнім колективом. Матеріали творів дуже часто допомагають підготувати й провести диспут, дискусію, збори [10, с. 16-17].

МОДЕЛЮЮЧА ГРА “Корабель зазнав аварії”

Виконується у мікрогрупах по 5 учасників.

Інструкція. Ви дрейфуєте на яхті в Чорному морі. В результаті пожежі значну частину її багажу знищено. Яхта повільно тоне. Ваше місцеперебування невідоме через пошко­дження навігаційних приладів, а до суходолу близько 1000 км.

Нижче подано список з 14 предметів, які залишились цілими після пожежі. Крім цих предметів у вас є міцний надувний рятувальний пліт із веслами, досить великий, щоб витримати всю вашу групу та перераховані нижче предмети. Майно людей, які залишились живими таке: пачка цигарок, декілька коробок сірників і п'ять десятигривневих банкнот...

Ваше завдання – класифікувати ці предмети відповідно до їхнього значення для виживання. Поставте цифру 1 біля найважливішого предмета, цифру 2 – біля другого за зна­ченням і так далі до 14-го – найменш важливого.

Після індивідуальної класифікації групі дається біля 45 хвилин для виконання спільного завдання. Група повинна прийти до єдиної думки стосовно місця кожного предмету в класифікації. Група повинна виставити оцінку, з якою всі б погодились. Для досягнення згоди даються такі рекомендації:

– підходьте до завдання логічно;

– підтримуйте тільки ті рішення, з якими ви можете погодитись хоча б частково;

– уникайте голосування;

– розглядайте різні думки як допомогу, а не як перешкоду для прийняття рішень.

Після завершення роботи групі надається інформація про правильну класифікацію, складену експертами, про що записується у лист відповіді.

Для заповнення “Листа відповідей” пропонується таблиця

Перелік предметів	Індиві-дуальна оцінка	Групова оцінка	Оцінка експертів	різниця	Різни-ця
Х	У	Е	Х - Е	У-Е
Дзеркало			1
Каністра з водою			3
Сітка від москитів			14
Одна коробка із солдатським раціоном			4
Карта Чорного моря			13
Подушка — засіб для плавання			9
Каністра з нафтогазо­вою сумішшю			2
Транзисторний радіоприймач			12
Репелент, який відлякує акул			10
Шість квадратних метрів непрозорого пластику			5
Пляшка рому міцністю 80 градусів			11
П'ять метрів нейлоно­вого каната			8
Дві коробки шоколаду			6
Сітка для ловлі риби			7
Всього - 14

Експерти визначають місце кожного предмету, виходячи з наступних аргументів: основними речами, необхідними людині, яка потрапила в аварію корабля у морі, є предмети, які служать для привертання уваги, і ті, які допомагають вижити до прибуття рятувальників. Без засобів сигналізації майже немає шансів бути виявленими й врятованими. У більшості випадків рятувальники приходять у перші 36 годин, а людина може прожити цей період без їжі і води, тому вони менш цінні. Окремі міркування щодо значущості предметів такі:

1. Дзеркало – важливе для сигналізації повітряним та морським рятувальникам.

2. Каністра з нафтогазовою сумішшю – важлива для сигналізації.

3. Каністра з водою – необхідна для угамування спраги.

4. Одна коробка із солдатським раціоном – забезпечує основну їжу.

5. Шість квадратних метрів непрозорого пластику – для збирання дощової води, захисту від стихії.

6. Дві коробки шоколаду – резервний запас їжі.

7. Сітка для ловлі риби. Оцінюється нижче, ніж шоколад, тому що у цій ситуації “синиця у руці краще, ніж журавель у небі”. Немає впевненості, що ви зловите рибу.

8. П'ять метрів нейлонового каната – для зв'язування знаряддя, щоб воно не впало за борт.

9. Подушка – засіб для плавання – може послужити засобом рятування, якщо хтось потрапить за борт.

10. Репелент, який відлякує акул – акули нечасто зустрі­чаються у Чорному морі.

11. Пляшка рому міцністю 80 градусів – як антисептик при будь-яких травмах; вживати як напій небажано, бо це призводить до обезводнення організму.

12. Транзисторний радіоприймач – не має передавача.

13. Карта Чорного моря – без навігаційних приладів не має цінності.

14. Сітка від москітів – не потрібна, бо в Чорному морі немає москітів.

Обробка результатів. У п'яту колонку Таблиці заноситься різниця між індивідуальною оцінкою кожного предмета та експертною по модулю (Х-Е), а у шосту колонку – різниця між груповою оцінкою кожного предмета та експертною по модулю (У-Е). Знаходять суму різниць окремо у п'ятій Е1 (Х-Е) та у шостій колонці Е2 (У-Е). Порівняння отриманих чисел свідчить про ефективність групової роботи: якщо Е1 (Х-Е) менше, ніж Е2 (У-Е), то індивідуальна робота виявилась ефективнішою за групову та – навпаки.

Обговорення

При якому прийнятті рішення — груповому чи інди­відуальному – характерні наступні явища:

1. Породження великої кількості ідей.

2. Схильність до стандартних способів, рішень, шляхів.

3. Різноманітність підходів.

4. Особиста відповідальність зростає.

5. Адекватна оцінка новаторських ідей.

6. Схвалення рішення у колективі, активність його виконання.

7. Оцінка рішень як обґрунтованих, легітимних.

8. Об'єм інформаційної основи рішень зростає.

9. Оригінальність рішень зростає.

10. Ризикованість, авантюризм, аморальність рішень вища.

Підсумок. Учасники роблять висновок про те, чи успішним було групове обговорення, чи зуміла група виявити знаючого учасника та чи прислухалась до його думки, чи достатньо він аргументував свої пропозиції; хто мав найбільший вплив на прийняття рішень групою (був лідером); що допомагало чи перешкоджало досягненню згоди; як поліпшити прийняття рішень групою.

ДИСКУСІЯ “Список якостей, важливих

для міжособистісного спілкування”

На першому етапі роботи над цим завданням проводиться дискусія з метою виявлення колективної думки. Будь-який член групи може ви­словлюватися, аргументуючи свою думку. Нарешті складається довіль­ний загальний список якостей, важливих для міжособистісного спіл­кування.

На другому етапі кожний учасник заповнює вже свій аркуш, вка­зуючи якості, які, на думку групи, є найважливішими для між осо­бистісного спілкування. У цей індивідуальний список можна включати й додаткові якості, важливі на думку учасника, але чомусь не підтри­мані групою. Потім всі оцінюють наявність цих якостей у себе, вико­ристовуючи шкалу від 0 до 10 балів.

Бесіда про примітивні групи

(Трухін І. О., )

Примітивні групи – це такі групи, в яких стосунки будуються на використанні сили, на фізич­ному чи словесному приниженні тих, хто слабкіший. Помітні елементи примітивної групи спостерігаються у багатьох дворових компаніях, шкільних класах, військових підрозділах, де процвітає "дідівщина", та ще в багатьох випадках. Іноді в друж­ньому, хорошому класі існує угруповання, стосунки в якому дуже нагадують звички примітивної групи.

У будь-якій примітивній групі спостерігається од­накова структура. На її чолі стоїть ватажок — член гру­пи з сильним характером, здатний утискати і тримати у покорі інших за допомогою погроз, фізичної сили і хитрощів.

Часто у групі є друга фігура – “авторитет”, який може розумом переважати ватажка, але посту­пається йому характером і тому не може бути першою фігурою. В групі буває “блазень”, “незадоволений” (ватажку вигідно демонструвати на ньому свою силу), є “забиті”, які мають найнижчий у групі статус.

Правила взаємовідносин у примітивній групі:

Правило приниження. У примітивній групі будь-яке, навіть ненавмисне, демонстрування своєї перева­ги сприймається як приниження тих, кому показують цю перевагу. Якщо у члена групи щось є кращим, ніж у інших (зовнішність, фізична сила, кмітливість), він цим самим, хоче чи ні, принижує тих, кого він випе­реджає. Спокійні і рівноправні відносини без зазд­рості не притаманні примітивній групі.

Правило рангової відповідності. Воно полягає в тому, що в примітивній групі демонструвати перевагу можна тільки щодо того, хто займає нижчий ранг, має нижчий статус. Отже, і достоїнства членів групи оцінюються всіма відповідно до місця в групі. Так, "за­битому" не дозволяється претендувати на роль розум­ної чи дотепної людини, до таких спроб всі інші будуть ставитися з підозрою.

Правило відсічі. Кожен член групи мусить дати відсіч тому, хто намагається показати перевагу, якщо останній не займає значно вищий ранг. Терпляче став­лення до спроб демонстрації переваги розцінюється групою як прояв слабкості, викликає презирство.

Правило сили. Це правило вимагає від кожного члена обов'язково демонструвати перевагу над інши­ми, якщо він має таку можливість, — інакше його бу­дуть вважати слабким. Так, фізично сильного, але ми­ролюбного хлопця будуть вважати дурнем, диваком і всіляко зачіпати, намагаючись принизити.

Правило висування. Висування “нагору” можливе тільки для тих, хто завжди користується “правилом си­ли”. Для того, хто цього не робить, підвищення свого ран­гу неможливо, хоч би він і мав всілякі інші достоїнства.

Правило гоніння. Якщо член групи має якісь вміння, що дають йому можливість демонструвати пе­ревагу над іншими, не принижує інших, вони почина­ють зневажати і принижувати його, не в змозі проба­чити йому його особливі достоїнства.

Правило “цапа-відбувайла”. Якщо в примітивній групі виникає атмосфера незадоволення, кожний має право виявити агресію проти когось із “забитих”, тобто найслабших. Це явище постійно спостерігається в примітивних групах.

Правило відведення агресії від себе. Щоб відвести агресію від себе, кожен член групи має брати участь у проявах агресії проти інших, тому в примітивних гру­пах антисоціального характеру спостерігається жорс­токість у “розправах”.

Правило відшкодування збитку. У випадку при­ниження членом групи іншого, він може компенсува­ти це грошима або іншими матеріальними цінностями, і це вважається достатнім. Матеріальний збиток мож­на відшкодувати також матеріальним, але ще більшим внеском.

Правило незацікавленості. Якщо хтось виявляє інтерес до іншої людини, приятеля чи особи іншої статі, це немовби принижує його, робить слабкішим і викликає зневагу до нього з боку інших. У примітив­них групах приховують інтерес чи зацікавленість до інших.

Правило спокуси. Не можна довіряти іншому ма­теріальні цінності або таємниці, якими він може вигідно скористатися, бо цим людина вводиться в спо­кусу. Той, хто вводить іншого в спокусу, вважається винним тією ж мірою, що й людина, яка спокусилася.

Правило послаблення. Той, хто займає вищий від іншого ранг, мусить не дозволяти останньому ніякої демонстрації переваги, інакше той буде посилювати наступ і демонстрацію зверхності іншими словами, не можна давати жодного послаблення тим, хто знизу. Поведінку ж того, хто користується послабленням, у групі вважають цілком нормальною.

Правило кругової поруки. Примітивна група зми­кається спільними протиправними або іншими недоб­рими справами, які створюють відповідальність кож­ного члена групи, загальну провину і страх перед пока­ранням. Тому в антисоціальних компаніях ватажок нерідко спеціально влаштовує якусь кримінальну акцію, щоб “зв'язати” всіх членів групи.

Правило нормальності. Кожен член примітивної групи має жити відповідно до законів, але він мусить всіляко заперечувати це і виправдовувати свої вчинки, які розходяться з нормами справжньої моралі.

Запитання для дискусії:

1. Розкажіть про ваші спроби подолати примітивні реакції і випадки, коли вам це вдавалося.

2. Опишіть випадки позитивної поведінки інших (чи власної), що є протилежною примітивним реакціям.

3. Розкажіть, чи спостерігали ви серед ваших од­нолітків відносини, характерні для примітивної групи.

4. Що, на ваш погляд, у житті вашого ко­лективу протистоїть появі норм примітивної групи?

5. Які якості характеру, на ваш погляд, формують у людини потребу перебування у примітивній групі?

ЛІТЕРАТУРА

1. Психологический климат в коллективе. – М., 1989.

2. , , Изуче­ние эффективности воспитательной системы школы. – Псков, 1994.

3. , Завдання з психології до педагогічної практики студентів випускного курсу спеціальності "Початкове навчання. Практична психологія": Методичні рекомендації. – Житомир, 2001. – 26 с.

4. Воспитательный процесс: изучение эффективности /Под ред. ­нова, , . - М.: ТЦ «Сфера», 2с.

5. , Введение в диагностику вос­питания. – М., 1989.

6. Практикум по психологическому исследованию: Учеб. пособие. - Самара: Издательский Дом «БАХ-РАХ-М», 2000. – 248 с.

7. , І. Педагогічна практика (Методичні рекомендації студентам-практикантам. – Х., 1995.

8. , Педагогічна практика студентів передвипускних та випускних курсів педагогічного університету. – Кіровоград: РВВ КДПУ, 2004. – 128 с.

9. Загальна психологія. Навчально-методичне забезпечення самостійної роботи студентів за КМСОНП. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2005. – 426 с.

10. Дьяконов ение классного коллектива. Методические рекомендации для студентов педагогических институтов и учителей средних школ. – Кировоград: КГПИ, 1990. – 32 с.

11. Завдання з психології до педагогічної практики для студентів Ш курсу. Методичні рекомендації / Укл. , І. В. Кирильчук, . – Житомир: ЖДПУ, 2001.

12. Изучение личности школьника учителем / Под ред. З. И. Ва­сильевой. – М., 1991.

13. Изучение эффективности воспитательной работы в про­фессиональных учебных заведениях / Под ред. . – Ярославль, 1999.

14. , та ін. Психологія розвитку. Навчально-методичний посібник. – Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1999.

15. Классному руководителю / Под ред. . – М., 1999.

16. Классному руководителю о воспитательной системе клас­са / Под ред. .- М., 2000.

17. Индивидуальный подход в воспита­нии ребенка. – М., 1985.

18. Психология развития. – СПб., 1997.

19. Критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти (Проект)/ “Освіта України” №33 від 16 серпня 2000 р.

20. Изучать, чтобы воспитывать. – М., 1984.

21. Ложкін Г., Пов'якель Н. І. Психолога конфлікту: теорія і сучасна практика: Навчальний посібник. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 416 с.

22. , , Элементы педа­гогического мониторинга региональных стандартов в управ­лении. – СПб, 1992.

23. Маринушкіна О. Є., Шубіна Г. В. Соціально-психологічна експертиза. Навчально-виховна робота в колективі. – Психологічна газета №, травень 2004. – С. 6–21.

24. Мак-Вильямc Н. Психоаналитическая диагностика: понимание структуры личности в клиническом процессе. – М.: Независимая фирма "Класс" 19с.

25. Психология. Книга 3. – М.: Просвещение ВЛАДОС,1995.

26. , Путь к коллективу. Книга для учителей о психологии ученического коллектива. – М.: Педагогика, 1988. – 144 с.

27. Справочная книга школьного психолога. – М., 2000.

28. Організація та проведення експериментальної атестації шкіл України. Збірник матеріалів (для працівників органів управління освітою та керівників шкіл). Харків – Полтава, 1996.

29. Как вести за собой. – М., 1986.

30. І., Допіра А. І., Практикум із загальної психології/ За ред Т. І.Пашукової. – К.: Т-во"Знання”, КОО, 2000. – 204 с.

31. «Психологические аспекты деятельности учителя и классного руководителя». – М.: «Педагогический поиск», 2001.

32. Я. Психологический практикум в школе. – М.: Просвещение, 1979.

33. Практикум по возрастной психологии: / Под ред. , . – СПб.: Речь, 2001. – 688 с.

34. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других. – М.: АСТ - ПРЕСС, 1999.

35. Дружный класс как маленькая планета. – СПб.,1998.

36. Психологическое изучение личности школьника и класса как коллектива/ Под ред. . – Кострома, 1978.

37. , Психодиагностические мето­ды изучения личности. – М., 1998.

38. , Социальная педагогическая психология. – СПб.: «Питер», 19с.

39. Робоча книга вихователя. – Тернопіль: Астон, 2001,

40. Руководство практического психолога/ Под ред. . – М., 1997.

41. Симонов личности и профессионального мастерства преподавателя. Учебное пособие для студентов педвузов, учителей и слушателей ФПК. – М.: «Международная педагогическая академия», 1995.

42. Соціально-психологічне забезпечення управління освітніми процесами у районі і екстре­на психологічна допомога дітям, підліткам, молоді та їх батькам (опис досвіду психологічної служби Київського РВО), частина 1, – Харків, 2000.

43. Скібіцька Л.І. Кофліктологія. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 384 с.

44. Практическая психология для подростков, или Как найти своє место в жизни. - М.:АСТ-ПРЕСС,1999.-288 с.

45. , , Изучение личности учащегося и ученических коллективов. – М: Просвещение, 1988.

46. , Морозов в современную психологию личности и коллек­тива. Учебное пособие. – Харьков, 1995.

47. Активная социально-психологическая подготовка педагога к общению с учащимися. – К.: Вища шк.,1988. – 112 с.

ЗРАЗОК ЗАПОВНЕНОЇ СОЦІОГРАМИ (ПОЗИТИВНІ ВИБОРИ)

ЗРАЗОК ЗАПОВНЕНОЇ СОЦІОМАТРИЦІ (ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ ВИБОРИ)

ІНДИВІДУАЛЬНА СОЦІОГРАМА для досліджуваного (№1)

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................................................................…...5

ЗАВДАННЯ З ПСИХОЛОГІЇ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ

ВИПУСКНОГО КУРСУ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ.………............…….………… 6

ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ)...........................................8

МЕТОДИЧНИЙ СУПРОВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ

“ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МАЛОЇ

СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ (КЛАСУ)”......................................................................................................12

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОГРАМИ

ДОСЛІДЖЕННЯ МАЛОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ГРУПИ

Діагностичні методики до розділу І.

Методика “Визначення рівня розвитку учнівського самоврядування”...............................................35

Діагностичні методики до розділу ІІІ.

Методика вивчення мотивів участі школярів у діяльності класу.........................................................37

Діагностичні методики до розділу ІV.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУПОВИХ ПРОЦЕСІВ (ГРУПОВА ДИНАМІКА)

Методика “Соціометрія”...........................................................................................................................38

Методика “Значимі стосунки”.................................................................................................................44

Методика “Референтометрія” .................................................................................................................45

Методика “Референтометрія”-2...............................................................................................................46

Діагностичні методики до розділу V.

ПСИХОЛОГІЯ КЛАСУ ЯК КОЛЕКТИВУ

Методика “Визначення індексу групової згуртованості” ....................................................................47

Методика “Вивчення згуртованості колективу 2”.................................................................................49

Методика “Анкетування: згуртованість, ціннісні орієнтації, референтность, задоволеність”..........50

Анкета “ Визначення розвитку малої соціальної групи”.......................................................................52

Анкета “Заверши речення”.......................................................................................................................53

Методика “Визначення ціннісно-орієнтаційної єдності класу”............................................................54

Методика “Скільки голів, стільки умів” .................................................................................................55

Методика “Оцінка психологічної атмосфери у колективі”.................................................................. 57

Методика “Вивчення психологічного клімату класу”..........................................................................58

Діагностика психологічного клімату в малій виробничій групі

(інський, )............................................................................................................60

Методика “Ідеальний клас”......................................................................................................................61

Методика “Визначення еталонності групи в сприйнятті її членів....................................................62

Методика “Оцінка свого класу як колективу та задоволеність стосунками у класі”....................... 64

Методика “Полярні профілі оцінки колективізму” ..............................................................................66

Методика дослідження настроїв.............................................................................................................. 67

Методика “Виявлення рівня задоволеності учнів різними аспектами життя колективу”.........

Методика “Вивчення задоволеності учнів шкільним життям”......................................................

Діагностичні методики до розділу VІ.

Керівництво і лідерство у групі

Методика “Визначення рівня взаємодії педагогів і учнів у шкільному колективі...........................72

Методика “Виявлення задоволеності учнів випускних класів результатами

і процесом навчально-виховної роботи в школі”...................................................................................74

Методика “Експрес-тест самооцінки лідерства”.............................................................................

МЕТОДИ РОБОТИ З МАЛОЮ ГРУПОЮ

Метод педагогічного інтерв'ю................................................................................................................. 78

Метод бесіди. Педагогічний діалог.........................................................................................................79

Метод творів на вільну тему...................................................................................................................79

Моделююча гра “Корабель зазнав аварії”...............................................................................................80

Дискусія “Список якостей, важливих для міжособистісного спілкування”.......................................83

Бесіда про примітивні групи.....................................................................................................................83

Література...................................................................................................................................................86

Додатки.......................................................................................................................................................87

Зміст............................................................................................................................................................90

Навчально-методичне видання

Від теорії – до практики:

дослідження МАЛОЇ соціальної ГРУПИ (КЛАСУ)

студентами-практикантами

педагогічного університету

Навчально-методичний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

Автор:

кандтдат педагогічних наук, доцент

Емілія Ун-Сунівна Гуцало

Підп. до друку 20.04.2011. Формат 60х84/16

Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк різограф.

Ум. друк. арк. .4,11 . Наклад 300 прим. Зам. № 5479

_______________________________________

РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ

Кіровоградського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

25006, Кіровоград, вул. Шевченка,1

Тел.: (05

Fax : (05

E-Mail: mails @ kspu.