Тема. Познайомся з книгою
Бібліотечний урок (2 клас)
Мета: ознайомити з абонементом та читальною залою, правилами користування бібліотекою, записати юних читачів до бібліотеки; дати учням загальні відомості про книжку як історичну пам’ятку людства, ознайомити з основними етапами створення книги, дати загальні поняття про процес виготовлення книги в наш час, виховати в дітей повагу і любов до книжки, зацікавити їх читанням.
Бібліотекар. Добрий день, діти! Ми зустрілися з вами, щоб ознайомитися з нашою шкільною бібліотекою. Це перша бібліотека у вашому житті.
Бібліотека — це справжнє «книжкове місто», тут є свої вулиці і площі, палаци й будинки, є й самі мешканці — книжки.
Кожна книжка має свій дім, а будинок — адресу. Вона написана на ось такому розподільнику.
Ця адреса свідчить про те, що назва книжки починається на цю букву або з такої літери починається прізвище письменника. У такому разі нам зрозуміло, що тут мешкають книжки, написані цим письменником.
Буває, що книжки мешкають не лише на простих книжкових полицях, а й у справжніх палацах — на так званих книжкових виставках. Подивіться на наші книжкові виставки, їх кілька. Виставки мають свої назви. На книжкових виставках стоять найкращі книжки, і за змістовим наповненням, і за зовнішнім виглядом — обкладинкою та поліграфією.
Є книг багато —
радісних, сумних.
Товстих, тонких,
барвистих, наче жар.
Є сторінки, немов могутні крила.
Читай, лети на горду висоту.
Розкрили книгу —
Значить, ми відкрили
Нову країну — мрію золоту.
Книжки стоять кожна на своєму місці, й чекають на своїх читачів. Стоять вони ніби мовчки, але варто тільки взяти книжку в руки, відкрити першу сторінку — і вона заговорить.
Книжки допоможуть вам відкрити таємниці планет і зірок, розгадати таємниці природи. Ставши читачами нашої бібліотеки, ви братимете їх додому, а прочитавши, обов'язково повернете в бібліотеку.
А допоможе вам розібратись у книжковому світі бібліотекар.
Бібліотекар — немов провідник,
Який книжковий світ нам відкриває,
Цю працю любить, до неї звик,
Чарівний світ цей добре знає.
На найвиднішому місці в бібліотеці розміщено словники, енциклопедії та інші книжки довідкового характеру.
Ви добре знаєте, який вигляд має сучасна книга: яскрава обкладинка, приємні на дотик сторінки, красиві ілюстрації. Розміри, або, як кажуть бібліотекарі, формат — різноманітний, від невеликого кишенькового словни-
до великого енциклопедично тому.
Бібліотекар. А, можливо, хтось знає вірш про книгу?
(Діти розповідають вірші.)
Бібліотекар. Якою ж була перша книжка? Якщо вона існує, то де її можна знайти?
Розповідають, що був такий дивак, який шукав першу книжку по всіх бібліотеках і букіністичних магазинах. Але він так і не зміг установити, яка ж книга була першою.
З уроків історії ви знаєте, що в сиву давнину аркушем слугував камінь. Малюнки первісних людей знаходили на стінах печер, із яких ми можемо дізнатися про життя й побут людей: чим вони займалися, які тварини їх оточували.
Довгим і тернистим був шлях до сучасної книжки. Для письма люди використовували камінь, кістки великих тварин, дерево, глину, листя, кору дерев, шкіру, шовк, кукурудзяні стебла.
Ассирійці, шумери, вавилоняни виготовляли книжки із глини. На вологі глиняні таблички вони наносили знаки, схожі на клинці. Ця писемність так і називається — клинописом.
Найбільшою бібліотекою стародавнього світу була Александрійська, у Єгипті, де зібрано понад 700 тис. папірусних сувоїв.
Папірус — це рослина, яка колись росла по берегах Нілу у древньому Єгипті. Із неї виготовляли тонкий світло-коричневий матеріал для письма, який і назвали папірусом.
Цар Пергамського царства Євмен І вирішив створити бібліотеку, яка б перевершила Александрійську. Про це дізнались єгипетські фараони і заборонили вивозити папірус до Пергамського царства. Тоді пергамці знайшли інший матеріал для письма. Вироблявся він зі шкіри телят і ягнят. Цей тонкий і надзвичайно міцний матеріал назвали пергамент. Великий аркуш пергаменту згинали у вигляді зошита. Декілька зошитів зшивали й утворювалася книга, подібна до сучасної. Декілька пергаментних книг, створених у Київській Русі, збереглися й донині. Однією з них є «Остромирове Євангеліє».
Крім пергаменту, на Русі писали ще й на корі звичайної берези — бересті. З історії ви добре знаєте про берестяні грамоти.
Отже, ми дізналися про такі матеріали для письма, як глиняні таблички, папірус, пергамент, береста. А де ж почали застосовувати для письма папір і де вперше його було виготовлено? Так, правильно, у Китаї. Китайці довго тримали в секреті виготовлення паперу. За розголошення секрету його виготовлення майстра чекала смертна кара.
І лише у XIII ст. навчилися виготовляти папір у країнах Європи. Та з винайденням паперу робити книжки було ше дуже важко. Адже їх писали від руки спеціально навчені майстри — переписувачі. Вони писали уставом, напівуставом та скорописом, тобто красивими літерами з елементами прикрашання та звичайними, без прикрас, літерами. Така робота тривала місяцями, роками, а то й десятиріччями. Потім книгу «одягали» в оправу, оздоблену сріблом, золотом, дорогоцінними каміннями. Оправи закривали застібками, деякі зачиняли на замок. Коштували ці книжки дуже дорого.
Так минали роки, а попит на книжки зростав і люди почали думати над тим, як пришвидшити і спростити процес виготовлення книги. І придумали: спочатку текст вирізали на дошці, а потім отримували відбиток. 1447 року німець Йоганн Гуттенберг виготовив окремі букви, відливши їх із металу.
На Русі першу книгу надрукували 1546 року майстри Іван Федоров і Петро Мстиславець. Із окремих букв вони складали рядки, які потім вставляли у спеціальні рамки і чорною фарбою змащували текст. Наклавши на нього чистий папір і стиснувши за допомогою преса, отримували аркуш за аркушем тексту першої друкованої книги на русі «Апостол».
А як же друкуються книжки в наш час? Подивіться, будь ласка, на останню сторінку. Там є така позначка: приміром, 5000 примірників, а це означає, що таку книжку мають 5000 дітей у різних куточках нашої країни.
Простежмо шлях книги. Письменник пише книгу. Видавництво готує рукопис до друку. Перший читач книги — літературний редактор. Технічний редактор визначає розмір майбутньої книги, її наклад. У друкарні книжку друкують, роблять обкладинку, або палітурку. І ось тепер готову книгу можна вже читати. Вона потрапляє до бібліотек, книгарень, а звідти й до читача.
Ось яка корисна, важлива і почесна справа — виготовлення книги.
А зараз дамо відповіді на запитання для повторення.
1. На якому матеріалі люди писали в давнину?
2. Де вперше було винайдено папір?
3. Хто поклав початок книгодрукування на Русі?
4. Хто є першим читачем рукопису?
5. Назвіть професії людей, які беруть участь у виготовленні книги.
А чи знаєте ви прислів’я чи приказки про книгу?
- Книга вчить як на світі жить.
- Книга – маленьке віконце у великий світ.
- Будеш книги читати – будеш все знати.
- Книга – джерело мудрості.
- Книга – ключ до знань.
- Книга - твій друг, без неї, як без рук.
А тепер дізнаємось, як ви знаєте казки та загадки:
Ні в лісі, ні в саду
Корінці на виду,
Гілля немає,
Тільки одне листя. (Книга)
Паперовий кораблик щодня
Перевозить у трюмах знання.
Після плавання цей корабель
Повертається в рідний портфель. (Книга)
Поля письменник-агроном
Засіяв буквами-зерном.
Отож, читачу, поспішай
Зібрати мудрий урожай. (Книга)
Вам розкаже всі пригоди,
А сама мовчить ізроду. (Книга)
Білі поля, чорні орачі.
Хочеш розумним бути —
Бери та вчи. (Книга)
Що мовчить, а розуму вчить? (Книга)
Язика немає, а всіх грамоти навчає. (Книга)
Маленьке, біленьке, по дошці стрибає, Білий слід залишає. (Крейда)
Білий кінь по дерев'яному полю
Залишає білий слід за собою.
З кінця в кінець скаче,
Мовчки про щось розкаже. (Крейда)
З дерева робилося,
Учневі згодилося. (Олівці)
Всяк школяр його шанує,
Бо він пише і малює.
Хто ж цей славний молодець?
Це, звичайно,... (олівець).
Довгі палички кругленькі,
Сині, жовті, червоненькі,
На папері походили,
Кольори свої лишили.
Звуться палички оці
Кольорові... (олівці).
Грамоти не знає, а весь вік пише. (Перо)
Чорне насіння по білому полю.
Той його сіє, хто це уміє. (Письмо)
Коли хочеш ти читати,
То мене повинен знати.
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш. (Абетка)
Цю найпершу в школі книжку
Знає будь-який школяр.
До усіх книжок доріжку
Прокладає наш... (буквар).
З ним подружить кожен з вас,
Як піде у перший клас.
Бо хоч завжди він мовчить,
Та читати вас навчить. (Буквар)
Чорні, криві, від роду німі,
А стануть поряд — враз заговорять. (Букви)
Чорні птахи вилітали,
Біле поле засівали.
Що посіяли — узнаєш,
Коли книжку прочитаєш. (Букви)
На базарі їх не купиш,
На дорозі не знайдеш,
І не зважиш на терезах,
І ціни не підбереш. (Знання)
Вчитель Олю запросив до дошки:
— Ти читала про Котигорошка?
— Так, читала.
— То скажи, будь ласка,
Що за твір це: приказка чи ... (казка)!
Він веселий і незлобний,
Цей хоробрий дивачок.
З ним — господар — хлопчик Робін,
І товариш — П'ятачок.
Ти читав про нього казку,
Тож назви її, будь ласка.
(«Вінні Пух та всі-всі-всі»)
Підробив він голосок,
Став на маминім співати.
Здогадалися малята:
Вовк — не наша мати. («.Вовк і семеро козенят»)
До школи прямує хлопчак дерев'яний,
Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Відома ця книжка тобі, чи не так?
В пригодах яких побував цей хлопчак?
(«Золотий ключик, або пригоди Буратіно»)
Виріс цей хлопчина
З малої деревини.
У печі зміючку спік,
Сам на дерево утік.
Його гусятко врятувало
На крилечка свої узяло.
Принесло до тата й мами
Частуватись пирогами. («Івасик-Телесик»)
Вигнав дід козу із хати,
Та й пішла вона блукати.
В зайця хатку відібрала,
Всі козу ту виганяли.
Рак козуню ущипнув —
Зайцю хатку повернув. («Коза-Дереза»)
Хто утік від баби з дідом, —
Не міг сидіти на вікні.
Зустрів у лісі різних звірів
І кожному співав пісні? («Колобок»)
Знайшов півник колосок,
Змолов борошна мішок.
Спік негайно у печі
Пиріжки та калачі.
Мишенят не пригощав,
Бо жоден з них не помагав. («Колосок»)
У охайненькій хатині Голосистий півник жив. І від рання до смеркання Працювати він любив.
Ще жили з ним мишенята,
Круть і Верть їх звали.
Цілий день, ледачі,
У полі стрибали.
До роботи неохочі,
А як їсти — тут як тут.
Пригадайте, любі діти,
Як цю казочку зовуть? («Колосок»)
Сидить півник на печі,
їсть смачненькі калачі.
Тут лисичка прибігає,
Швидко півника хапає.
Біжить котик рятувати,
В лисиці півника забрати. («Котик і півник»)
Маленьке, сіреньке
Біди наробило,
Щось біле, кругленьке
Хвостиком розбило.
Сумує і плаче бабуся,
Дідусь витирає сльозу,
А курочка кудкудаче:
— Я вам золоте принесу. («Курочка Ряба»)
Він звірят усіх лікує,
Від халеп різних рятує,
І зайчат, і мавпенят,
Бегемотів, тигренят.
Вилікує він за мить
Все, що в звірів заболить. («Лікар Айболить»)
Сидить дівчина в корзині
На ведмежій дужій спині.
А чому вона сховалась
До ведмедя? Не призналась. («Маша і ведмідь»)
Невеликий цей хлопчина
Схожим був на цибулину.
Він в бувальцях побував,
А ти казку вже згадав? («Пригоди Цибуліно»)
На городі виростала,
Восени велика стала.
Дід почав усіх гукати:
«Час красуню нашу рвати! («Ріпка»)
Що за хатка на узліссі?
Вся ворушиться, дрижить.
Де не взявсь — кабан біжить.
Тут і вовк іде, й ведмідь,
Кожен в хатці хоче жить.
Так вже тісно їм усім —
Ось-ось-ось порветься дім.
Що за дім такий лежить,
І ворушиться, й дрижить? («Рукавичка»)
Я — бичок-третячок,
Смоляний в мене бочок.
Мене з соломи дід зробив,
Бік смолою засмолив. («Солом 'яний бичок»)
Старенька бабуся у лісі жила,
Гостинці для неї онучка несла...
Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься? Хто б відповів?
(« Червона Шапочка»)
Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Я від баби та від діда утік,
Так і від тебе втечу! (Колобок.)
У яких звірів перетворюється Людоїд на прохання Кота? (На Лева та маленьку Мишку.)
Послухайте загадку: Не кущ, а з листочками,
Не сорочка, а зшита,
Не людина, а говорить. (Книжка.)
Як звали героїв української казки, яким у скрутну годину допомогло гусеня? (Івасик-Телесик.)
Дуже я потрібна всім —
І дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу,
А сама завжди мовчу.
(Книжка.)
Ви дуже багато казок знаєте і любите читати. Це добре, адже книжки допоможуть вам відкрити таємниці планет і зірок, розгадати таємниці природи. Ставши читачами нашої бібліотеки, ви братимете їх додому, а прочитавши, обов'язково повернете в бібліотеку.
Ви маєте цінувати книжку — джерело знань, дуже бережливо ставитися до неї. Тож варто запам'ятати правила поводження із книжкою та правила користування бібліотекою.
ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ ІЗ КНИЖКОЮ
1. Беріть книжки чистими руками.
2. Не перегинайте книжки, псується обкладинка і випадають сторінки.
3. Не кладіть у книжку олівці та ручки, від цього вона рветься й брудниться.
4. Не загинайте сторінок, користуйтеся закладками.
5. Не читайте книжки під час їжі.
6. Щоб книжки чи підручники служили вам довго, обгорніть їх.
ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ БІБЛІОТЕКОЮ
1. Вибрані для читання книжки можна тримати вдома не більше 10 днів.
2. Обов'язково слід повертати книжки до бібліотеки.
3. У бібліотеці є книжки в одному примірнику, тому вони не видаються додому, їх можна почитати у читальному залі.
Ось і добігла кінця наша зустріч, а на завершення хочу побажати вам бути активними читачами нашої бібліотеки, берегти книжки і ніколи з ними не розлучатися.
А щоб, ви, юні читачі, запам’ятали цей день, хочу вручити вам ось такі пам’ятки, обіцянки юних читачів, щоб ви завжди пам’ятали правила поводження з книгою.
(Вручаю кожному пам’ятку)
(Вибір книг учнями.)
Новоіванівська СЗШ І-ІІІ ступенів
Бібліотечний урок
(2 клас)
Підготувала:
Хмара І. В.
с. Новоіванівське
2014-2015н. р
Проекты по теме:
Основные порталы (построено редакторами)