Партнерка на США и Канаду по недвижимости, выплаты в крипто
- 30% recurring commission
- Выплаты в USDT
- Вывод каждую неделю
- Комиссия до 5 лет за каждого referral
Перше друковане видання слов'янської Біблії було великою і дуже складною справою. Воно потребувало не лише значних матеріальних коштів, але й здібних, освічених, самовідданих людей. Для редакційної підготовки Біблії необхідно було зібрати в Острозі учених - Івана Федорова, Герасима Смотрицького та ін.
Дослідники здавна відмічали прагнення Острозьких перекладачів та редакторів зробити слов'янський текст більш зрозумілим і відповідним для вираження Святого Письма. Текст Острозької Біблії кращий за рукописний аналог, проте й він, безперечно, не був позбавлений недоліків. Незважаючи на це, значення книги було величезним. Протягом 170 років, до виходу так званої Єлисаветинської Біблії 1751 року, православний слов'янський світ користувався виключно текстами Острозького видання.
Оформлена Острозька Біблія строго і просто. Загальна концепція художнього конструювання книги, структура додаткових статей свідомо відмежовують її від рукописів і утверджують тип оформлення, властивий надалі українським і білоруським стародрукам. Книга має титульний аркуш (відтоді українські видання випускалися з титулами), текст якого розміщено в гравірованій на дереві рамці. На звороті титула - герб князя Острозького, який фінансував видання, і вірші на цей герб, складені Герасимом Смотрицьким; далі йде передмова від імені К. Острозького слов'янською та грецькою мовами, в якій він, окрім молитви Богові, вказує місце і час виходу книги в світ і розповідає про причини, що спонукали його взятися за видання Біблії, та історію видання, оскільки Біблію вважали найважливішою з книг, передмови до її видань мали особливий суспільний резонанс. Друге «предословіє», складене відомим українським письменником Герасимом Смотрицьким, як і вірш після нього, насичене українізмами, має богословський характер. Далі надруковано зміст видання, усього перераховано 76 біблійних книг. Нарешті йде сам текст Біблії - книги Старого та Нового Завіту. Завершують видання додаткові розділи та післямова Івана Федорова, відома в двох редакціях. Перша - коротка, церковнослов'янською мовою, з вихідними відомостями 12.07.1580 року. Друга, з датою випуску 12.08.1581 року, має, крім старослов'янського, паралельний грецький текст.
Робота над випуском Біблії тривала кілька років, тираж для того часу був величезним, можливо, в межах 1500 примірників. Відомо, що тільки до Львова І. Федоров привіз 400 примірників.
Повне видання складається з 628 аркушів (1256 сторінок), що зшиті в 104 зошити. Набір здійснено у дві колонки по 50 рядків у кожній. Усього використано 6 кириличних та грецьких достатньо дрібних шрифтів, які можна вважати шедеврами поліграфії того часу. Книга великого формату, «в лист». Орнаментальне оздоблення представлене 80 заставками з 16 дощок, 70 кінцівками з 17 дощок, великою кількістю буквиць, а також композиціями наборного орнаменту. У виданні використано папір принаймні 18 папероробних майстерень польсько-українського походження. Загалом, знайдено в примірниках цієї книги 50 водяних знаків.
На сьогодні відомо більше 300 примірників Острозької Біблії, з них у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського - 18.
Острозька Біблія - видатне явище у розвитку культури та друкарської справи України.
Із зародженням книгодрукарства в середині XV ст. відбуваються великі зміни в усьому європейському книговиданні і, звичайно, бібліотечній справі.
Уже в першій половині XVII ст. в Україні нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі.
Значного розвитку бібліотеки набули у XVI ст., великі книгозбірні постали при школах в Острозі й у Львові.
У ХVII столітті найвідомішою була бібліотека Києво-Могилянської академії, а також великі бібліотеки, при університетах : Львівському (1661), Харківському (1805), Київському (1834) і Чернівецькому (1875). Тоді ж, завдяки прогресивній інтелігенції, у деяких містах були створені публічні бібліотеки, як от - в Одесі 1830 року, Харкові 1886 року.
Таким чином, у ХVII - ХIХ століттях на основі великої кількості приватних бібліотек створено національні бібліотеки світу, зокрема Французьку на основі Королівської, Пруську державну на основі бібліотеки курфюста Фрідріха Вільгельма та інші.
Сьогодні національні бібліотеки продовжують виконувати традиційні функції, які їм притаманні не одне століття. Зокрема, збереження документальної спадщини нації, науково-інформаційне забезпечення загальноосвітнього процесу, сприяння популяризації знань, інтеграції науки, освіти, культури й виробництва, проведення наукових досліджень у сфері науково-інформаційної діяльності та бібліотечної справи, розробка стратегії розвитку бібліотек і науково-інформаційних центрів своїх країн тощо. Одночасно вони протягом останнього десятиліття не залишаються осторонь новітніх технологій, органічно поєднуючи традиції та інновації.
Вражаючим прикладом цього можна вважати глобальний пілотний проект G7 (Великої сімки) – “Бібліотека Універсаліс”. Його основне завдання – зробити доступними для широких кіл твори світової культурної та наукової спадщини за допомогою Інтернету та мультимедійних технологій. Передбачається, що проект “Бібліотека Універсаліс” повинен сприяти вдосконаленню роботи бібліотек, покращити міжнародну доступність до оцифрованих ресурсів, включаючи не лише бібліографічні записи, але й іншу інформацію: текст, графіку, малюнки, звук, відео.
Засновниками проекту виступили Національна бібліотека Франції та Міністерство культури Франції, Національна парламентська бібліотека Японії, Бібліотека Конгресу США, Національна бібліотека Канади, Державна медіатека Італії, Німецька національна бібліотека, Британська національна бібліотека. Цей проект передбачає формування електронного ресурсу в декілька мільйонів документів і тому зразу ж був віднесений до базових проектів світової системи електронних бібліотек.
Але не лише нові риси з'явилися в роботі національних бібліотек. Розширення масштабів і форм обслуговування, виникнення і розвиток нових функцій стимулювали таке явище, як будівництво нових спеціальних приміщень для них.
У кінці XX ст. національні бібліотеки багатьох країн світу – Великобританії, Данії, Китаю, Росії, Франції, Естонії та ряду інших країн – переїхали в нові приміщення. Деякі розширили свої площі або освоїли нові, в тому числі й підземні.
В Україні на сьогодні існує сім бібліотек, які мають статус національних:
Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Національна бібліотека України для дітей, Національна історична бібіліотека України, Національна наукова медична бібліотека України, Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, Одеська національна одена Дружби народів наукова бібліотека імені М. Горького.
Найбільші національні бібліотеки світу
Бібліотека конгресу США. Заснована у 1800 році. Фонд – 115,7 млн. одиниць зберігання, із них книг – понад 26 млн. примірників. Щорічна видача документів – 2 млн. Щорічні відвідування – понад 1 млн., 22 читальні зали. http://www. loc. gov, http://catalog. loc. gov
Національна бібліотека Британії (Британського музею). Заснована у 1753 році. Фонд книг – більше 18 млн. примірників, окрім цього – 33 млн. патентів, 8 млн. поштових марок та інші колекції. Щорічна видача документів – понад 1 млн. Щорічні відвідування – понад 500 тисяч. Місць в читальних залах – 1176. http://www. bl. uk
Російська державна бібліотека в Москві. Заснована у 1828 році. Книжковий фонд – 43 млн. одиниць зберігання. Щорічні надходження – 350 тисяч документів. Щорічні відвідування – 1,6 млн. Щорічна видача документів – 6,3 млн. Читальних залів – 22. Місць в читальних залах – 2074. Відкрита постійна електронна бібліотека. http://www. rsl. ru, http://orsl. rsl. ru
Російська національна бібліотека в Санкт-Петербурзі. Заснована у 1795 році. Книжковий фонд становить 33 млн. одиниць зберігання. Щорічні відвідування – 1,5 млн. 20 читальних залів на 2500 місць. http://www. nlr. ru
Національна бібліотека Китаю. Заснована у 1909 році. Книжковий фонд становить понад 20 млн. примірників. Щорічний приріст фондів – 500-600 тисяч. Щорічні відвідування – 7 тисяч, 33 читальні зали на 3000 місць. http://www. nlc. gov. cn
Німецька національна бібліотека. Це створений у 1990 році конгломерат, до складу якого увійшли: Німецька бібліотека в Лейпцигу (заснована у 1912 р.); Німецька бібліотека у Франкфурті-на-Майні (заснована у 1945 р.); Німецький музичний архів (заснований у 1970 р.). Об’єднаний фонд становить 20 млн. примірників. Загальна книговидача на рік – 1,5 млн. документів. Загальна кількість місць в читальних залах – 805. http://www. ddb. de
Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського. Заснована у 1918 році. Книжковий фонд – 14 млн. примірників. Щорічні надходження – 170-175 тисяч на всіх видах носіїв інформації. Книговидача – 3,9-4 млн. документів. Щорічні відвідування – 840000. Місць у читальних залах – 950. http://www. nbuv.
Національна бібліотека Франції. Заснована у 1480 році. Фонд – 13 млн. одиниць зберігання. Річні надходження (придбання, дарунки, обміниприм.; обов’язковий екземпляр -назв. Відвідування на рік – понад 1 млн. Місць у читальних залах - 1700 місць для широкої публіки, 1900 місць для науковців. http://www. bnf. fr
Національна парламентська бібліотека. Японії. Заснована у 1949 році. Фонд - 12 млн. документів. 16 читальних залів на 1150 місць. http://www. ndl. go. jp
Вислови про книгу, бібліотеку
...В центрі уваги хай буде вічний трудівник - Бібліотекар. Хай навколо нього обертається «Бібліотечна планета».
І. Дзюба
Книжки - це наша праця, наша совість. Цілющої води живий струмок.
О. Іваненко
Читайте! Нехай у вашому житті не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б сторінки з нової книги.
К. Паустовський
Поезія - це не «кращі слова в кращому порядку», це - вища форма існування мови.
Й. Бродський
Рукописи не горять.
М. Булгаков
Бібліотеки – це скарбниці всіх багатств людського духу..
Г. Лейбніц
Література вилучена із законів тління. Вона одна не визнає смерті.
М. Салтиков-Щедрін
Твір, який читають, має теперішнє; твір, який перечитують, має майбутнє.
О. Дюма-син
Що сталося б з літературою, якби справа її не захищалася? У нас є свій касаційний суд - це майбутнє. Щасливий той, хто може постати перед ним.
О. Бальзак
Книжка – це духовний заповіт одного покоління іншому... Все життя людства послідовно осідало в книжках: племена, люди, держави зникали, а книжка залишалась. Вона росла разом з людством, бо в ній – мудрість народна.
О. Герцен
У письменника тільки і є один учитель: самі читачі.
М. Гоголь
У душі кожної людини є клапан, що відкривається тільки поезією.
М. Некрасов
Засміятися добрим, світлим сміхом може тільки лише глибоко добра душа.
М. Гоголь
Ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова – що може бути достойнішим.
О. Гончар
Праця бібліотекаря завжди здавалась мені надзвичайно відповідальною, значною, благородною за своєю суттю, вона потребує не тільки знань, а й серця.
Л. Кассіль
... Дивною і ненатуральною здається людина, яка існує без книги.
Тарас Шевченко
Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна і правдива, Мов Господа слово.
Тарас Шевченко
Наша мова - то і є одежа нашого духу, або ще краще - яскравий вираз всього того, що нас вражає, що ми почуваємо, про що думаємо-гадаємо, того, що ми зовемо духом або душею.
Панас Мирний
Як много важить слово, Одно сердечне, теплее слівце!
І. Франко
Бібліотекар – розпорядник долі книг. Бібліотекар – провісник, який допомагає книзі знайти дорогу до серця читача.
Ю. Яковлєв
Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, А заплутались навіки в золотії тонкі сіті.
Леся Українка
О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним.
Олександр Олесь
Як тільки я заходжу до бібліотеки, я зачиняю двері й таким чином виганяю жадібність, самолюбство, пияцтво, лінь і всі пороки, джерелом яких є неосвіченість, порожнеча, меланхома...
Гейнзгус
Якщо вчуєш жарт, шукай в ньому приховану правду.
О. Довженко
"Добра бібліотека – це книжкове відображення Всесвіту"
М. Рубакін
Тут мертві живуть.
Тут німі промовляють.
Напис на стінах стародавніх
бібліотек університетів,
авторство не встановлено
Бібліотеки — це скарбниці всіх багатств людського духу.
Готфрід Вільгельм Лейбніц
Дім, у якому немає книжок, схожий на тіло без душі.
Марк Туллій Цицерон
Моя батьківщина там, де моя бібліотека.
Еразм Роттердамський
Ніде так гостро не відчуваєш марність людських надій, як у громадській бібліотеці.
Семюел Джонсон
Люди, які не пишуть і не читають, завжди мають невелику, зазвичай порожню кімнату, яку вони називають бібліотекою.
Чарльз Діккенс
Над більшістю приватних бібліотек треба було б причепити вивіску, як на аптечних мензурках : «Для зовнішнього вживання»
Альфонс Доде
Бібліотека, довірена невігласові,- все одно, що гарем у підпорядкуванні євнуха.
Франсуа Вольтер
Деякі володіють бібліотекою, як євнухи гаремом.
Віктор Марі Гюґо
Велика бібліотека більше розсіює увагу читача, ніж навчає його. Набагато краще обмежитися кількома авторами, аніж бездумно читати багатьох.
СенекаЛуцій Анней
Бібліотекар зобов'язаний мати всі якості хорошого господаря, але аж ніяк не комірника.
Робіндранат Тагор
Нікому не давайте своїх книжок, інакше ви їх більше не побачите. У моїй бібліотеці залишились тільки ті книжки, які я взяв почитати у інших.
Анатоль Франс
Бібліотека — це не тільки книга. Це перш за все колосальний концентрат спресованого часу, поєднання тисячоліть людської думки, перенесеної на пергамент, папірус, папір...
Ви знаходитесь у храмі збереженого часу...
Маріетта Шагінян
Якість книги вимагає відповідних якостей від читача.
Л. Леонідов
Книги - люди в палітурках.
А. Макаренко
Корисніші за все ті книги, які найбільше змушують нас мислити.
Книги мають особливу чарівність; книги дають нам насолоду: вони розмов-ляють із нами, дають нам добрі поради, вони стають живими друзями для нас.
Ф. Петрарка
Прислів’я, приказки про книгу
Книги читати – усе знати.
З ручаїв – ріки, з книжок – знання.
Книга – міст у світ знань.
Розум без книги, що птах без крил.
Книга для дітей, що волога для полів.
Книга – не пряник, а дітей до себе манить.
Книгу читають не очима, а розумом.
Книга корисна, коли її читають.
Дім без книги – день без сонця.
Книгу читай, розуму набирай.
Знання – сонце, книга – віконце.
З книгою жити – з добром дружити.
Кому книга – розвага, а кому – навчання.
Книга твій друг, без неї, як без рук.
Книга добру навчить, від дурного відверне.
День без книги - що обід без хліба.
Книга – дзеркало життя.
Книга подібна воді – дорогу проб’є усюди.
Легенда про юнака-бібліотекаря
Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком як хто захоче і, розпорядившись, посадити на могилі батька по жолудю.
Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на видне місце як пам'ять про батька. А молодший взяв свою і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книжку або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували в його селі, то обов'язково відвідували могилу батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок, зробив добрішими їхні серця.
Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав, середнього сина дав кволий росток, який пожовтів і засох. А із жолудя молодшого сина почав швидко рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни і пішов вгору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.
Багато весен і зим сплило по річці часу. Люди забули імена синів того чоловіка. Але мудре насіння знань із батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавались із покоління в покоління, збагачувались новими. Давно змінилось одне покоління іншим, і тільки вічнозеленим залишається той дуб, підпирає гілками небо, грізно сперечається з блискавками.
Така легенда - легенда про юнака-бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.
Цікаве про книгу
Першим бібліофілом вважається київський князь Ярослав Мудрий, який княжив на Київській Русі у 1019— 1054 рр. Він славився великою любов'ю до книг, збирав їх. Книги, доставлені з Греції і Болгарії, при князівському дворі перекладались і переписувались. Книголюбами були його сини Святослав і Всеволод, онук Володимир Мономах і правнук Роман Смоленський.
Перша відома на Русі бібліотека, правильніше книгосховище, про яке згадує літопис від 1037 р., була заснована при митрополії у Києві, при Софїївському соборі князем Ярославом Мудрим. Ця важлива культурно-історична подія свідчила про нагромадження на той час значної кількості книг. Тут збирали, головним чином літургійні книжки, необхідні при відкритті нових єпіскопій та побудові храмів, були й книжки для світського читання, різні державні документи: договори, князівські грамоти тощо. На думку дослідників, бібліотека налічувала понад 950 томів.
Найстарішою з діючих бібліотек України можна вважати Наукову бібліотеку Львівського університету засновану у 1608 р. при колегії єзуїтів.
Перша публічна бібліотека в Україні відкрилась в Одесі в 1830 р. Це була приватна платна «бібліотека читання» при книгарні одеського книгопродавця Клочкова. Він випустив у 1830 р. «Роспись российским книгам, ландкартам, планам, эстампам, портретам и нотам в Одессе в книжном магазине и библиотеке чтения » яка включала близько 1000 книг, їх можна було одержати під грошову заставу в бібліотеці або купити в книгарны.
Найбільша бібліотека в Україні - Національна наукова бібліотека ім. В. І. Вернадського АН України. Це одне з найбільших бібліотечних сховищ у світі - 14 млн. одиниць зберігання.
Найдавніший книгообмін було здійснено у 1850 р. першою в Києві публічною бібліотекою комерційного характеру київського книгопродавця П. П. Должикова. її власник надсилав до Львова видатному західноукраїнському діячеві того часу Я. Головацькому твори російських і українських письменників і одержував натомість західноукраїнські видання.
Найдавніший засіб боротьби з книгокрадами. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковувались до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших був засіб, який широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або лайка до того, хто захотів би книжку привласнити. Ось зразки таких записів: «Хто хотів би цю книжку віддалити з цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом», «Хай ця книга перебуває в цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь і хай точить його невсипущий черв'як». На одному рукописі XVIII ст. стояв навіть такий двовірш: «Хто би мав сю книгу вкрасти, тому сім літ свині пасти».
Первістком української бібліографії вважається список «истинных» і «ложных» книг, вміщений в «Изборнике Святослава» 1073 р. Список служив своєрідною рекомендацією схвалених церковною владою книг і водночас мав за мету надати допомогу в боротьбі з різними псевдовченнями, єресями і апокрифічною літературою.
Перша друкована бібліографічна праця в нашій країні і взагалі у східних слов'ян міститься в одному з ранніх українських видань Івана Федорова — в «Книзь новаго завьта», що вийшла в Острозі у 1580 р. В окремому додатку до книги є покажчик змісту всіх 27 книг Нового Завіту, складений помічником І. Федорова Тимофієм Михайловичем. Назва покажчика — «Книжка собрание вещей нужньйших, вькратць скораго ради обрьтения в книзь новаго завьта, по словесам азбуки...». Його призначення - допомогти читачеві швидко відшукати потрібне місце в книзі.
Першим бібліографічним нарисом української літератури вважається праця, що збереглася між творами київського вченого Є. Славинецького. Знайшов її і видав В. Ундольський в Москві в 1846 р. під назвою «Оглавление книг, кто их сложил». Авторство цієї праці з XVII ст. сумнівне — І. Франко, наприклад, приписує її Славинецькому.
Основоположником української бібліографії - спеціальної літературознавчої науки - треба вважати М. Комарова - літературного критика, етнографа, лексикографа В 1883 р. в альманасі «Рада», що його видав М. Старицький, було надруковано «Бібліографічний покажчик нової української літератури (1798—1883)» — перший звід україномовних книжок. Пізніше Комаров продовжив роботу і склав бібліографічний покажчик матеріалів вивчення творів Т. Шевченка, С. Руданського, І. Котляревського, покажчик «Українська драматургія» тощо, заклавши цими працями міцну підвалину під науку української бібліографії.
Перше бібліографічне товариство на території України було створено у Львові в 1909 р. при Науковому товаристві ім. Шевченка. Ця бібліографічна комісія об'єднала багатьох літературознавців і науковців й видала 7 томів «Матеріалів до української бібліографії».
Перший у світі пам'ятник книзі був відкритий у липні 1976 р. в іспанському місті Ла-Корунья: двоє дорослих читають, а дитина високо підняла книгу, як би символізуючи її зліт у майбутньому.
Найбільш відвідуваний парк у місті Шарлотте в США - це «Парк читання», куди з радістю приходять городяни. Величезний пам'ятник у вигляді розкритої книги, на яку намагаються піднятися діти - відмінна реклама необхідності читання. Покажчики алей М. Твена й Е. По, Е. Хемінгуея й Д. Селінджера, кольорові розмовляючі фонтани, які розповідають дітям казки, - все це зроблено з любов'ю й повагою до дітей і книги.
Вчені підрахували, що в 1600 р. вийшло у світ всього 6078 видань. Протягом наступного століття їх кількість подвоїлась, ще через століття зросла на 40% (1800 рВже у XIX ст. число надрукованих книг і брошур збільшилося майже в десятеро (1900 рУ XX ст. об'єми друкованої продукції стрімко зростають: за першу половину століття виробництво книг збільшилось на 70%.
Кількість книг, яку може прочитати людина за все своє життя, не перевищує 6-8 тис, якщо читати щоденно по 50 сторінок.
Найбільшою у світі книгою вважається «Супер-книга», видана в Денвері, штат Колорадо, США в 1976 р. її розміри 2,74 на 3,0,7 метра, вага 252,6 кг. У книзі 300 сторінок.
У політехнічному музеї в Москві зберігається унікальна книга поезій Т. Г. Шевченка. її створив український умілець Микола Сядристий. У книзі 12 сторінок, кожна площею 0,6 мм2. Вона зшита павутинкою, обкладинка - з пелюстки безсмертника, під мікроскопом можна прочитати і самі тексти.
Один компакт-диск (різновид оптичного диску) вміщує 250 тис. сторінок тексту. На компакт-дисках площею близько 4 м можна помістити тексти всіх книжок світу.
Нині пристрій розміром із ніготь людської руки може зберігати інформацію, рівну за обсягом 100 книгам по 500 сторінок кожна.
Пам’ятники літературним героям
Є багато всіляких пам'ятників у різних куточках нашої планети. Вони увіковічнюють важливі історичні події й пам'ять про видатних людей, які жили й творили в той або інший час, у тій або іншій країні. А є пам'ятники на честь тих, кого ніколи не було на світі. Це пам'ятники літературним героям безсмертних книг.
У Мадриді, наприклад, стоїть пам'ятник іспанському письменникові Мігелю де Сервантесу, а поруч - героям його роману Дон Кіхоту й Санчо Пансе. До речі, у світі чимало пам'ятників Дон Кіхоту, а деякі встановлені далеко від батьківщини лицаря сумного образу. Непосидючий Дон Кіхот чомусь добрався до сибірського міста Омська - залізна композиція прикрашає одну з головних вулиць. Є пам'ятник йому і на Кубі.
У гавані копенгагенського порту на камені сидить сумна Русалонька. Це - улюблениця чудового данського казкаря Г.-Х. Андерсена. Перед Ноттінгемським замком в Англії встановлений бронзовий стрілець із лука - пам'ятник легендарному героєві англійських народних балад - Робінові Гуду.
У Франції є кілька пам'ятників д'Артаньяну. Цьому ж героєві встановлений пам'ятник у місті Оше, столиці Гасконії. Ще один бронзовий д'Артаньян зайняв своє місце в Парижі, біля п'єдесталу пам'ятника Олександрові Дюма. На шевальє - короткий плащ, крислатий капелюх із пером і величезні ботфорти зі шпорами. Оголивши шпагу, він ніби несе вічну варту біля статуї свого творця.
На одній із площ західнонімецького міста Бремена назавжди застигли осел, собака, кіт і півень - чудова четвірка Бременських музикантів із однойменної казки братів Грімм. Злетівши на верхівку живої піраміди, півень заглядає у вікно розбійницького будинку.
У маленькому італійському містечку Коллоді встановлено пам'ятник Піноккіо, з таким написом: «Безсмертному Піноккіо - вдячні читачі у віці від чотирьох до сімдесяти років».
Дивує громадян ніс, що втік, із Гоголівської повісті. Жалібно виляє хвостиком Му-му на площі І. Тургенєва в Москві. На Балканській площі в Санкт-Петербурзі перехожих вітає бравий солдат Швейк. У Лондоні поставлений пам'ятник Пітерові Пену, у Воронежі - Білому Біму Чорне Вухо, у Москві - Ходжі Насреддіну й Коров'єву з Бегемотом, Аксінії й Григорію (героям роману М. Шолохова) - у Ростові, Голохвастову й Проні Прокопівні - у Києві.
Бронзовий Шерлок Холмс зустрічає туристів на Бейкер Стрит у Лондоні. Виявляється, у світі чотири пам'ятники Шерлокові Холмсу. Один, що цілком природно, розміщено в Единбурзі (на батьківщині Конан-Дойля), ще один в Лондоні на Бейкер Стрит, третій, що теж цілком обґрунтовано, у Швейцарії, недалеко від Рейхенбахського водоспаду, а четвертий - у Японії.
Барон Мюнхгаузен намагається напоїти свого коня, розрубаного навпіл — пам'ятник у Хмельницькому, й витягти себе й коня за волосся з метро в Москві.
Але найоригінальніший «літературний» пам'ятник встановлено в Єкатеринбурзі - людині-невидимці. Стоїть персонаж роману Герберта Уеллса біля Обласної наукової бібліотеки імені В. Бєлінського і являє собою бронзовий постамент із відбитком босих ніг.
В іспанському місті Севілья знаходяться пам'ятники Дон Жуану та Кармен. Існують і пам'ятники героям В. Шекспіра: бронзова скульптура Джульєтті у Вероні, пам'ятник Гамлету й композиція «Гамлет й Офелія». Герої байок І. Крилова завмерли у Літньому саду в Санкт-Петербурзі.
Композиційним центром пам'ятника Т. Шевченкові в Харкові є динамічна фігура великого Кобзаря. Навколо постаменту розташовуються шістнадцять фігур, у яких втілені образи героїв його творів.
Пам'ятники героям Ільфа й Петрова з «Дванадцяти стільців» є в декількох містах. У Києві - Паніковському, в Одесі - 12-му стільцю, веселий Остап Бендер стоїть в Одесі, Санкт-Петербурзі та Елістьє.
«Харків - місто гучне, центр Української Республіки. Після провінції здається, начебто за кордон потрапив», - саме так писав Федір Іванович Востріков своїй дружині Катерині, перебуваючи на харківському вокзалі. Ці слова тепер написані на постаменті пам'ятника Батькові Федору в Харкові. Батько Федір із чайником у руці тепер зустрічає й проводжає поїзди на залізничному вокзалі.
У Харкові в День сміху відкрили пам'ятник Елочці-людоїдці. Іполита Матвійовича Вороб'янинова теж можна «зустріти» в Харкові біля одного з ресторанів.
С ц е н а р і ї
Неопалима купино! Моя бібліотеко!
Ти мудрість всіх віків, хранителька добра!
Сценарій свята до Всеукраїнського дня бібліотек
У фойє розгорнута книжково-ілюстративна виставка «О, Книго! Пресвята богине! Народу й роду берегине!»
Сцена святково прибрана квітковими корзинами, кольоровими кульками. В кутку сцени макет палацу, над яким напис „Храм науки і добра", який тримають два Ангелики. Біля палацу трон, столик, на якому Біблія, свіча. Звучить легка музика, на її фоні спів пташок, шумить струмочок. Музика затихає.
Читець: (із-за лаштунків)
У тиші храму, де живуть слова,
І мови, й пісні рідної до болю,
Ти опромінена і трепетно жива.
Чаклуєш всіх великою любов'ю.
Хвилюєш душу, лиш як зазвучить
Рядок, що сяє в променях світання.
Або коли осінню - ніжна Мить
Враз спалахне кольорами востаннє.
А серце - тук!.. Щемливе серце: тук!..
І ще раз: тук!,. І не дає спокою...
У тиші Храму Книг той перегук -
Це світ краси, народжений тобою.
І я черпаю із його криниць,
Немов з молитви на саму Покрову,
Тепло і ласку маминих зіниць
І вільну правду в українськім слові.
То як мені, вже зрілому в літах,
Перед тобою не склонять коліно!..
О, Мудросте, захована в книжках.
Ти невмируща, й у віках нетлінна.
(Виходять ведучі)
Ведучий 1: Премудросте земна, бібліотеко!
Віват тобі, хранителько свята!
До тебе йдуть і зблизька, і здалека,
Щоб почерпнуть від тебе лиш добра.
Ведучий 2: Вклоняюсь низько до твоїх порогів
Моя відрадо, тут життя моє,
До тебе, рідная, ведуть усі мої дороги,
Я серце залишаю туг своє.
Ведучий 1: Доброго дня вам, шановні гості! Вітаємо всіх, хто сьогодні прийшов на наше спільне свято - свято бібліотек - цього вічно живого храму душі й науки.
Розпочати його годиться її величності Книжковій Музі - хранительці цього надземного скарбу. З палацу виходить дівчина в українському одязі з вінком живих квітів на голові і з хлібом-сіллю на рушнику.
Книжкова Муза:
Ми зачекались на вас, гості дорогі,
А ми - і хлібороби - трударі,
І вдома чудові кухарі,
І співаки, і режисери,
Читці, ведучі, актори сцени,
Порадники і душ аптекарі,
А одним словом - бібліотекарі!
Кланяємось низько, на свято вас просим,
Від щирото серця хліб - сіль вам підносим.
Ведучий 2: Ми також приєднуємось до віншувань Книжкової Музи. Тож, бажаємо вам гарного настрою, щирих посмішок і приємних хвилин спілкування.
Ведучий 1: А прологом свята хай буде музичне вітання.
Звучить, пісня „ Доброго дня вам, люди».
Ведучий 2: Всяке свято, - це завжди багато щирих, вірних друзів, це теплі слова вітань. Не виняток і наш день, шановні бібліотечні працівники.
Нас прийшли привітати представники місцевої влади в особі її перших керівників, які всіляко допомагають нам, опікуються культурою краю. Їм слово.
Виступи від влади.
Відзначення кращих працівників бібліотечної справи.
Ведучий 1: Так, я книгар. Не лікар, не аптекар,
Не інженер, не вчитель, не банкір...
Я більше: Я Книгар! Бібліотекар!
На заздрість всім, всьому наперекір!
Бо посудіть: Хіба ще є багатство.
Таке неоціненне, як моє?
Ніяке товариство, жодне братство
Такого скарбу в банку не зіб'є!
Ведучий 2: Так! Є багато див на землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див - книга. У ній весь неосяжний світ. Як незгасимий смолоскип освітлює шлях людині книга. І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних, у ваших руках, дорогі бібліотекарі. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек.
Ведучий 1: Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові та їх матері Софії (мудрості) відзначається це свято. А дарують людям вічну мудрість книг бібліотекарі. Тож, як записано в стародавньому трактаті: „ Воздамо дяку тому, хто допоміг нам легко пройти крізь складний лабіринт книг".
Ведучий 2: Стоїть бібліотека на землі, вища і святіша від усіх богинь. І це не просто храм науки і душі - це наша історія. У неї велика бібліотечна сім'я — наші наставники. Скільки людських сердець пересіялось через їх руки і душу, скільки широких шляхів відкрили ці люди для найменших, скільки збережено і впорядковано ними книг - скарбів мудрості.
Хтось із мудрих сказав: „Бібліотекар - це не професія, а стан душі, а ще - знахар". Це насправді так, бо якшо в аптеці чи лікарні вам полікують тіло, то в цьому храмі - душу.
Ведучий 1: І сьогодні ми хочемо вшанувати тих, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням. Це наші ветерани.
Перелік ветеранів.
Честь і хвала вам, шановні, за подвижництво, за працю, за відданість справі, якій служите серцем і душею. Вітаємо вас із святом, зичимо невсипущої енергії, міцного здоров'я і в дарунок приймайте квіти та пісню.
Звучить пісня.
Ведучий 2: Свято бібліотек це, передовсім, свято книги, Великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із «Кобзаря» Шевченка, через святий собор Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко.
Ведучий 1: Не міліє могутня ріка і сучасної української літератури, мов старечий Дніпро-Славутич, що живиться дрібними струмочками та потічками. Тож, в день бібліотек, згадаймо нині і наших місцевих майстрів слова, що трудяться пером для слави України. їм ми завдячуємо за неоцінений внесок у розвиток і духовність нації. Це наші малі „корифеї", відомі імена....
Ведучий 2:
Якщо забракне серцю таємниць,
Захочеш доторкнутися святого,
Пройди поміж тісних рядів полиць,
Торкнися книги - джерела усього.
Ці слова належать нашій гості, поетесі, журналісту, другу і читачеві бібліотеки п. Марті Войцехівській. Тож запрошуємо поетесу до слова.
Виступ.
Ведучий 1: Сьогодні на цім святі нас чекають багато сюрпризів. Як же без них? Один із них уже нагадує про себе. Це одвічно сварливі баби Параска і Палажка, яким не терпиться за лаштунками. Ну, ніяк вони свої особисті конфлікти не владнають без стороннього ока. Доведеться вислухати.
(Імпровізована сценка баби Палажки та баби Параски)
Палажка: Парасю, дивись (показує пальцем) якась таблиця з палицею стирчить. Ше й шось там пише. А-ну, най лінзи свої протру (протирає очі) Го-ро-ден-ка! Йой! Та це ми дійшли з тобою аж до Городенки? Та за це місто слава ходить аж поза Прутом! А то з ким би то сі тут поріднити! Йой, як я була ще молодою, то дєді дуже ні хотіли тут віддати.
Параска: Йо-йо-йой... То твої дєді хотіли це зіллі (показує на куму) ще й суда спровадити? Та ти дивисі, які тут файні люди, а ти?
Палажка: А я шо - не файна? Та за мнов аж із-за Львова сі допитували...
Параска: Та певно, як уже сі допитали, та як ті уздріли - то позаслабали.
Палажка: Не гніви Бога, Парасю. Сама знаєш, шо я малов впала з припічка, і того мій ніс задерсі. А так - я дуже файна, навіть ніц сі не постаріла,
Параска : Певно шо так. Ти тепер-ка як Женька Азаріна: два хлопи коло тебе повмирали, а третий з роботи за гну всі...
Палажка: Та не відволікай мене брехнями своїми. Дивисі (показує на зал), які то в Городенці люди файні, добрі, привітні, культурні. Справді, як не з нашого села.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 |
Проекты по теме:
Основные порталы (построено редакторами)