Лекція з теми: «Зміст і структура дисципліни „Теорія і методика обраного виду спорту”»

Л Е К Ц І Я

з теми: «Зміст і структура дисципліни „Теорія і методика обраного виду спорту”»

Насамперед треба визначиться в термінології, щоб ті самі терміни позначали певні поняття й однаковий зміст. Теорія спорту як система знань виражається насампкред у системі основних категорій, тобто понять, що відображають закономірності розвитку й функціювання спорту.

Одним з основних наслідків спортивної діяльності є спортивні досягнення.

У кожному конкретному випадку їхній рівень визначається:

1.  Обдарованістю спортсмена;

2.  Ефективністю системи підготовки;

3.  Популярністю даного виду спорта;

4.  Організаційним і матерально-технічним рівнем розвитку тренування.

Готовність спортсмена до вищих досягнень в окремому виді спорту є складним станом в основі якого лежать техніко-тактичні, фізичні, психологічні передумови, які перебувають на оптимальному рівні розвитку й взаємодії щодо вимог конкретної спортивної діяльності. Все це досягається завдяки спортивній підготовці, що виступає в ролі багатофакторного процесу оплюючо персональні-спортивні тренування, умови роботи, навчання й життя, організацію підготовки, матеріально-технічне й науково-методичне забеспечення.

Спортивні тренування є основною частиною спортивної підготовки, являють собою спеціалізований процес ф. в., заснований на використанні фізичних вправ з метою розвитку й удосконалення якостей і здатностей обумовлюючих готовність спортсмена до досягнення найвищих показників в обраному виді спорту.

У процесі тренування вирішуються різноманітні загальні й особисті завдання, ідейне, моральне й інтелектуальне виховання, гармонійний фізичний розвиток, висока техніка й тактична майстерність, високий рівень розвитку спеціальних фізичних і психічних якостей. Повноцінне рішення цих завдань здійснюється завдяки впливу багатьох супутних факторів:

1.  роль спорту у суспільстві;

2.  рівень загального науково-технічного прогресу в країні.

Крім цього є фактори, що прямо впливають на ефективність підготовки. До них відносяться:

1.  система спортивних змагань;

2.  умови життя і їхня відповідність завданням і умовам тренувань;

3.  організаційні основи підготовки, матеріально-технічне, медичне, наукове забезпечення;

4.  рівень спеціальних знань і педагогічної майстерності, кваліфікація організаторів спорту.

Високий рівень досягнень у сучасному спорті вимагає постійного вдосконалення всіх напрямків підготовки спортсмена, і в першу чергу спортивного тренування. Подальший ріст спортивних досягнень залежить від чіткого визначення шляхів удосконалення й правильного підходу до їхньої розробки. Проблема ускладнюється завдяки динамічності й високим темпам розвитку теорії й методики спортивного тренування в наш час, різьке збільшення популярності спорту у світі, наявності альтернативних організаційно-методичних і науково-теорітичних підходів до системи підготовки спортсменів у різних країнах світу.

Розмаїтість і постійна мінливість можливостей спортсмена, коливання його стану під впливом різноманітнихфакторів є основою для керування процесом спортивного тренування. Основою цього процесу є зворотний зв”язок, тобто одержання інформації від спортсмена, на основі якої відбувається процес керування. Єфективність керування спортивним тренуванням протягом періодів і етапів підготовки пов”язана із читким кількісним враженням структури тренованості й змагальної діяльності, характерної для конкретного виду спорту. При цьому необхідно встановити й охарактеризувати модель тренованості й змагальної діяльності.

В основу спортивного тренування покладені дві групи принципів. Перша група охоплює загальні педагогічні принципи властиві будь-якому процесу навчання (науковість, виховний характер навчання, свідомість і актуальність, наочність, міцність, систематичність, послідовність, доступність, індивідуальний підхід в умовах колективної роботи). Друга група – специфічні принципи спортивного тренування, що відображають закономірні зв”язки між тренувальними впливами й реакцією на них організму спортсмена, а також між різними складовими змісту спортивного тренування. Це спрямованість до вищих досягнень; поглиблена спеціалізація; єдність загальної та спеціальної підготовки; безперервність тренувального процесу; єдності поступовості й тенденції до максимальних навантажень; хвилеподібний характер динаміки навантажень; циклічність тренувального процесу.

У сучасному спортивному тренуванні існує два взаємозалежні підходи до подання про структуру підготовленності в різних видах спорту. Перший з них базується на таких, як фізична, технічна, тактична, психологічна й інтелектуальна підготовленість і в більшості базуеться на якісних характеристиках можливостей спортсмена. Такий підхід був властивий раннім етапам розвитку спортивного тренування, сприяв упорядкуванню складових спортивної майстерності, систематизації способів і методів педагогічного впливу. Але при цьому неможлива ізольована оцінка й удосконалення зазначених сторін підготовленості.

Розрізняють персональні засоби спортивного тренування, різноманітні фізичні вправи, додаткові технічні засоби – тренажери. Склад засобів спортивного тренування формується з розрахунку конкретного виду спорту. Основні засоби спортивного тренування фізичні вправи – умовно можна поділити на чотири групи – загальнопідготовчі, допоміжні, спеціально підготовчі й змагальні.

У практичних цілях всі методи умовно прийнято ділити на три групи – словарні, наочні й практичні.