Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх навчальних закладах Черкащини

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

ДО 2011-2012 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх навчальних закладах Черкащини

(методичні рекомендації)

Черкаси

2011

ББК 74.20Укр – 4 Чек)

Ш 70

Шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх навчальних закладах Черкащини (методичні рекомендації): Науково-методичний посібник / авт. кол. за заг. кер. . – Черкаси: ЧОІПОПП, 2011. – 168 с.

Посібник містить аналіз результатів педагогічної практики освітян Черкаської області. Науково-педагогічні працівники Черкаського ОІПОПП окреслили коло актуальних проблем, які необхідно вирішити у новому 2011-2012 навчальному році та запропонували можливі шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх закладах Черкащини.

Редактор –

Верстка – І. І.Дробот

Рекомендовано до друку вченою радою Черкаського ОІПОПП.

Протокол № 1 від 18.03.2011 р.

ЗМІСТ

, , І. Підвищення управлінської кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів – вагомий чинник підвищення якості освіти	5
П’ятирічка вирушає у шкільний світ	11
Є. Використання диференційованого підходу у методичній роботі дошкільного навчального закладу	19
, Н. Пріоритетні напрямки організації освітнього процесу початкової школи	24
Шляхи реформування шкільної математичної освіти на сучасному етапі	31
Актуальні проблеми викладання фізики та астрономії	40
І. Викладання хімії в умовах реалізації актуальних задач розвитку природничої освіти	44
ДаниленкоЛ. І. Роль сучасних методів та засобів навчання в організації самостійної пізнавальної діяльності учнів під час викладання біології	48
Мойсєєва С. Г. Стан і перспективи розвитку географічної освіти	54
Мойсєєва С. Г. Із економічними знаннями - до життєвих орієнтирів	58
І., Січкар С. І. Творчий підхід до вирішення філологічних проблем	61
Шкільна історична освіта у 2011/2012 навчальному році	67
Про вивчення курсу «Філософія, людина і світ» та інших курсів морально-духовного спрямування	72
Про вивчення правознавства у новому навчальному році	76
Як зацікавити дітей читанням?	78
, І. Особливості викладання предмета «Іноземна мова»	85
Фурник І. В., Формування інформаційної компетентності учнів	89
Лєснікова Ю. Л. Вивчення трудового навчання, технологій та креслення	93
Шляхи підвищення якості художньо-естетичної освіти	97
Викладання дисциплін художньо-естетичного циклу у новому навчальному році	110
Аналіз стану художньої самодіяльності у 2011 році та рекомендації на 2011-2012 навчальний рік	125
Д. Формування здорового способу життя учнів	132
Д. Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення предмета «Основи здоров’я»	134
Особливості викладання предмета «Захист Вітчизни»	136
Упровадження інклюзивного навчання в освітніх закладах області	140
Шляхи удосконалення виховного процесу у сучасному закладі освіти	147
Кудін В. С. Організації позашкільної освіти	149
Кудін В. С. Розвиток учнівського самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах	152
, , Діяльність психологічної служби системи освіти області	155

, заступник директора з навчально-методичної роботи Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;

, завідувач лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;

С. І. Чиркова, методист лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

ПІДВИЩЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ - ВАГОМИЙ ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ

ЯКОСТІ ОСВІТИ

Сучасні вимоги, поставлені суспільством і державою до керівників загальноосвітніх навчальних закладів, потребують суттєвої зміни в їхній підготовці, зокрема, до інноваційної діяльності, яка відбувається під час їхнього навчання на курсах підвищення кваліфікації та здійснюється безпосередньо на базі районних (міських) методичних кабінетів. Суттєвій зміні підлягають зміст, форми і методи роботи з керівним складом. Перш за все, необхідно враховувати досягнення сучасної науки і практики в галузі психології, педагогіки, управління соціальними системами.

Підвищення управлінської кваліфікації керівників закладів освіти є вагомим чинником післядипломної педагогічної освіти і визначається рядом взаємопов’язаних елементів, а саме: мети навчання, яка залежить від рівня професійної компетентності керівника, що, у свою чергу, характеризується сукупністю управлінських знань і вмінь; рівнем загальної культури; професійно-особистісними якостями, мотивацією до управлінської діяльності.

Інноваційна модель обласної методичної служби існує, перш за все, як цілісне поєднання основних методичних структур, а саме: Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників та його основних структурних підрозділів (головного науково-методичного і координаційного центру); лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій, що безпосередньо координує роботу районних (міських) методичних кабінетів; 26 методичних установ (районного, міського рівнів) та шкільних методичних служб. Обласна методична мережа розширюється за рахунок районних (міських) професійних предметних об’єднань, експериментальних майданчиків, обласного осередку асоціації керівників шкіл України (заклади освіти м. Черкас), шкіл передового педагогічного досвіду, творчих груп, педагогічних майстерень, майстер-класів тощо.

Система підвищення кваліфікації обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників при взаємодії з районними (міськими) методичними кабінетами є потужним інструментом, який здатний сприяти професійному розвитку педагогічних працівників та керівників закладів освіти зокрема, а відповідно й забезпечити динамічність організаційного розвитку освітньої галузі Черкащини.

Метою діяльності лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій є навчально-методичне забезпечення підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти області як професіоналів-управлінців та підготовка резерву керівних кадрів до роботи в освітній галузі. Основні завдання діяльності лабораторії:

-  Модернізація форм, методів та змісту підвищення кваліфікації керівників закладів освіти, заступників директорів із навчально-виховної роботи та організація роботи із слухачами резерву керівних кадрів в очно-дистанційному режимі.

-  Створення сприятливого психологічного клімату та проведення організаційно-установчого етапу з метою активного навчання слухачів на курсах підвищення кваліфікації.

-  Проведення контрольно-оціночного етапу (визначення ступеня засвоєння слухачами системи знань та вмінь, отримання зворотної інформації для цілеспрямованої організації навчального процесу та своєчасного внесення корекції змісту навчання).

-  Забезпечення системного підходу до процесу навчання керівників закладів освіти щодо змісту професійної підготовки.

-  Планування навчального процесу в логічній послідовності, що допомагає активному засвоєнню слухачами теоретичних та практичних знань.

-  Розробка моделі професійної компетентності керівників закладів освіти.

-  Вивчення результативності роботи курсів підвищення кваліфікації під час комплексних перевірок регіонів.

Лабораторія розвитку освіти та педагогічних інновацій спільно з кафедрами інституту, лабораторіями, центрами та кабінетами розробила програми, навчально-тематичні плани курсів та спецкурси відповідно до положень Національної доктрини розвитку освіти та Законів України „Про освіту” (1996 р.), „Про загальну середню освіту” (1999), Постанови спільного засідання колегії Міністерства освіти і науки України і Президії Академії педагогічних наук України „Про концепцію загальної середньої освіти” № 12/5-2 від 22.11.2001р. та інших документів, що забезпечують нормативно-правову базу діяльності загальноосвітніх навчальних закладів.

Основні форми функціонування системи фахового зростання педагогічних працівників різноманітні: очна, заочна, екстерна, дистанційна, індивідуальна тощо. Керівники закладів освіти в ОІПОПП проходять навчання в основному за очною формою навчання. Метою курсів підвищення кваліфікації директорів закладів освіти та заступників директорів з навчально-виховної роботи є формування їх методологічної та теоретичної компетентності; поглиблення соціально-гуманітарних знань; ознайомлення з психологічними основами управління; формування навичок використання інформаційно-комунікаційних технологій; ознайомлення з управлінськими та педагогічними інноваціями тощо.

За останні роки склалась система цілеспрямованого фахового навчання керівного складу області, а саме: навчання на курсах підвищення кваліфікації здійснюється відповідно до професійного рівня керівного складу: керівники закладів освіти зі стажем роботи більше 5 років; директори закладів освіти, що відповідають за суспільно-гуманітарний цикл; директори закладів освіти, що відповідають за природничо-математичний цикл; директори навчально-виховних комплексів, слухачі резерву керівних кадрів, заступники директорів з навчально-виховної роботи зі стажем роботи до 5 років роботи та заступники директорів з навчально-виховної роботи зі стажем роботи більше 5 років.

Систематично проводиться самодіагностика ступеня володіння професійними знаннями. Практично половина опитаних керівників закладів освіти потребують доповнення або оновлення професійних базових знань з управлінської діяльності. Анкетування з метою визначення професійних потреб керівників навчальних закладів свідчить про те, що слухачі особливо потребують подальшого вдосконалення знань і умінь з таких питань: особистісна, економічна, правова підготовка; психологічна підготовка, загальноосвітня підготовка. Тому більша частина навчального часу відведена питанням управлінської діяльності, плануванню роботи закладу освіти, питанням внутрішньошкільного контролю, організації методичної роботи у закладі освіти та моніторингу якості освіти.

Навчальний процес організовано відповідно до рівнів професійної компетентності та досвіду роботи керівного складу. У цьому випадку активно використовується інваріантна частина навчального плану. Значна увага приділяється ознайомленню із сучасними підходами при викладанні предметних навчальних дисциплін. На сьогодні членами лабораторії розробляється структурна модель змісту підвищення кваліфікації керівних кадрів, як цілісність, що інтегрує в собі три складові: базовий стандарт професійної освіти, модель професійної компетентності та навчально-тематичний план, який скомпоновано у відповідності до професійних знань, умінь і продуктивної діяльності керівника закладу освіти.

Організаційна структура системи фахового зростання керівників закладів освіти є модульною, а зміст навчання поділяється на дві складові: інваріантну та варіативну. Інваріантна є типовою для всіх вищезазначених категорій слухачів, варіативна – формується з гнучких варіативних курсів, модулів, спецкурсів, що враховують специфіку категорії слухачів. Наприклад, курси підвищення кваліфікації директорів НВК підсилюються лекціями з питань дошкільної освіти, наступності між дошкільною та початковою освітою, розкриваються особливості організації науково-методичної роботи у НВК тощо.

Забезпечення якісного навчання на курсах підвищення кваліфікації керівників закладів освіти та слухачів резерву керівних кадрів – один із напрямків діяльності лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій.

В ОІПОПП створено насичене освітнє середовище, в якому важливе місце належить активній пізнавальній діяльності. Інформаційний комфорт створено з допомогою ефективно організованих джерел інформації: бібліотеки, інформаційної комп'ютерної бази, консультацій викладачів кафедр, методичних працівників, працівників Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, досвідчених керівників закладів освіти тощо. Традиційно постійною складовою діяльності лабораторії розвитку освіти та педагогічних інновацій є виявлений, узагальнений і використаний досвід інноваційної діяльності закладів освіти. Управлінсько-педагогічна практика проходить у кращих школах м. Черкас, на базі яких проводяться відкриті уроки з використання новітніх технологій. Слухачі курсів мають змогу ознайомитись з інноваційним досвідом управління сучасною школою.

Курсова підготовка орієнтована на практичне застосування отриманих знань: моделювання занять з інтерактивними методами та формами роботи, лекції з паралельним методичним коментарем, ділові ігри, фасилітовані дискусії, диспути, діагностичні опитування, конференції з обміну досвідом роботи, спецпрактикуми; педагогічні виставки творчих робіт, захисти випускних творчих робіт (проектів), методичних проектів; факультативи, майстер-класи кращих керівників закладів освіти області тощо.

Робота з керівним освітянським складом продовжується у міжкурсовий період на базі районних (міських) методичних кабінетів, адже відповідно до Положення про районний (міський ) методичний кабінет (центр), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 000 від 08.12.2008 року, метою діяльності районного (міського) методичного кабінету є науково-методичне забезпечення системи загальної середньої та дошкільної освіти, організація ефективної науково-методичної роботи з педагогічними працівниками, підвищення професійного зростання педагогічних працівників та керівних кадрів зокрема.

Вивчення результативності роботи курсів підвищення кваліфікації керівних кадрів здійснюється під час комплексних перевірок регіонів. У більшості районів склалася чітка модель організаційної роботи з керівниками закладів освіти. Заслуговує на увагу система роботи з керівними кадрами у м. Золотоноші, м. Смілі, м. Умані, у Корсунь-Шевченківському, Городищенському, Монастирищенському, Чорнобаївському, Чигиринському, Тальнівському, Уманському районах.

Методичними кабінетами розроблено нові підходи до організації методичної роботи з керівними кадрами, які знайшли своє відображення в структурі методичної роботи. Координують методичну роботу ради методичних кабінетів, які тісно співпрацюють з ЧОПОПП, шкільними методичними радами. Методична робота з педагогічними працівниками реалізується через колективні (масові, групові) та індивідуальні форми її реалізації як традиційні, так і інноваційні. Серед нових колективних форм методичної роботи, наприклад у Чорнобаївському районі, слід виділити таку форму роботи як методологічний семінар з проблем управлінської діяльності, що передбачає роботу з директорами ЗНЗ, заступниками з НВР та заступниками з виховної роботи. Теми семінару окреслюють різні аспекти діяльності:

-  Права і обов’язки керівників ЗНЗ в процесі експлуатації будівель і споруд освітнього фонду.

-  Шляхи вдосконалення трудового навчання і виховання школярів.

-  Робота колегіального органу управління школою. Інноваційні технології проведення засідань педради.

-  Відвідування і аналіз уроку, як метод контролю за навчально-виховним процесом.

-  Підвищення професійної майстерності вчителя шляхом впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес.

-  Моніторингові дослідження, як засіб підвищення професійної компетентності педагогічної праці і результатів навчання учнів та інші.

У своїй практичній діяльності в системі методичної роботи районними (міськими) методичними службами використовуються різні джерела інформаційного забезпечення, зокрема: законодавчі, керівні, нормативні, урядові і міністерські документи, накази Головного управління освіти і науки, рекомендації ЧОІПОПП, директивні матеріали органів місцевого управління. У методкабінетах зосереджена література, підручники з педагогіки та психології; підручники з навчальних дисциплін, наукова літературу з проблем науково-методичної діяльності; методична література. Видаються методичні рекомендації, інформаційно-методичні бюлетені.

До послуг керівників закладів освіти надаються науково-методичні фахові видання. У роботі методичних служб широко використовуються можливості засобів масової інформації; послуги Internet; педагогічний досвід і результати дослідження науково-методичної роботи. Проводяться заняття в школах передового педагогічного досвіду, творчих групах, школах педагогічної майстерності, опорних школах. Активним є спілкування педагогічних кадрів з методистами, учнями, батьками, колегами-педагогами.

Практикуються творчі зустрічі з керівниками закладів освіти інших районів Черкащини та областей України, здійснюється активний обмін досвідом управлінської роботи. Серед інших форм роботи чільне місце займає педагогічне прогнозування ( планування та визначення змісту управлінської та методичної роботи); визначення рівня професіоналізму керівників закладів освіти.

Таким чином методична служба області спрямовує процес інформаційного забезпечення роботи керівників закладів освіти на розширення кругозору, оновлення й суттєве доповнення отриманих психолого-педагогічних знань, вивчення нових технологій організації педагогічного процесу, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду та інноваційного досвіду роботи кращих керівників закладів освіти.

Виходячи з вищезазначеного, з метою поліпшення організаційно-педагогічної роботи з керівними кадрами області, завідувачам районних (міських) методичних кабінетів у новому 2011-2012 навчальному році рекомендуємо:

1.  Постійно поповнювати електронну базу даних сучасних науково-методичних матеріалів, фондів навчальної, довідкової, методичної, психолого-педагогічної літератури та електронний банк даних використання новітніх педагогічних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах району.

2.  Створити банк даних кращого управлінсько-педагогічного досвіду роботи керівників закладів освіти регіону.

3.  Постійно поповнювати відеотеки методичних кабінетів матеріалами проведених методичних заходів (семінари-практикуми, майстер-класи, засідання творчих груп, школи передового педагогічного досвіду)

4.  Стимулювати участь закладів освіти у міжнародних програмах, проектах, експериментально-дослідницькій роботі.

5.  Під час планування роботи з керівними кадрами рекомендуємо дотримуватись наступних вимог:

-  ознайомитись із сучасними розробками освітнього менеджменту, психології управління з питання планування діяльності;

-  ознайомитися з основними директивними і нормативними документами Уряду та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про освіту;

-  планувати роботу відповідно до Положення про районний (міський) методичний кабінет, функцій методичних працівників та сервісних послуг, які надає методичний кабінет;

-  вивчати та враховувати запити і потреби керівників закладів освіти щодо удосконалення їх професійної майстерності;

-  при плануванні роботи враховувати результати аналізу науково-методичної роботи за минулий рік;

-  включати до плану роботи сучасну інформацію, що базується на надбаннях психолого-педагогічної науки та передової педагогічної практики;

-  передбачати конкретні заходи, форми і методи діяльності;

-  у структурі плану роботи з керівним складом передбачити можливість внесення змін та доповнень упродовж навчального року.

6.  На нарадах директорів, можуть бути розглянутими такі актуальні питання: про стан використання диференційованого під­ходу при викладанні предметів природничо-математичного циклу, про організацію роботи з обдарованими уч­нями; про методичне забезпечення впровадження ін­формаційних технологій у навчально-виховному процесі; про результати апробації педагогічних програм­них засобів у загальноосвітніх навчальних закладах міста тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Національна доктрина розвитку освіти // Книга ме­тодиста: Довідково-метод. видання / Упоряд. , . —X.: Торсінг плюс, 2006.

2.  Положення про районний (міський) методичний ка­білет (центр).

3.  Діагностика успішності учителя / Упоряд. Т. В. Мо­розова — X.: Веста: Ранок, 2007.

4.  Ващенко іння інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: Монографія. – К.: Видавниче об’єднання “Тираж”, 2005. – 380с.

5.  Методична робота - складова післядипломної педагогічної освіти // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – № 1 – С. 13-14.

6.  Мониторинг как способ управления качеством обучения. // Народное образование. – 2002. – №9. – С.83-87.

7.  Єльникова адаптивного управління: курс лекцій. – К.:ЦІППО АПН України, 2002. – 133с.

8.  Єльникова і основи розвитку управління загальною освітою в регіоні: Монографія. – К.: ДАККО, 1999. – 303 с.

9.  Єрмола А. М., Васильченко ія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами:Науково-методичний посібник. – Харків: Курсор, 2006. – 512с.

10.  Єрмола А. М., , Василенко ія експертизи управління освітнім процесом у загальноосвітньому закладі. – Харків: Пошук, 2000. –259с.

11.  Єрмола А. Експертиза освітньої діяльності шкіл // Освіта і управління. – 1999. – Том 3, №1. – С. 67-78.

12.  , Мизинцев измерения сложных педагогических характеристик //Школьные технологии. – 2003. – №6. – С. 130-147.

13.  Організація діяльності методичних служб району (міста), // Відкритий урок. Плеяди. –2009. - № 5-6. – С. 4-9.

14.  , Старченко положення – нові завдання методичних кабінетів // Відкритий урок. Плеяди. К.: 2009. - № 1-2. –С. 5.

15.  , Старченко ізація і проведення науково-методичної роботи з педагогічними кадрами/ Збір. матеріалів з досвіду управ. діяльності і метод. роботи. До підсумкової колегії МОН України. − Чернівці. Вид. дім ”Букрек”. –2007. –С. 108-131.

16.  Литвиненко методичних кабінетів як науково-методичних центрів, додаток ”Методист – Best”до газети ”Управління освітою” Вид. дім ”Шкільний світ”, липень, число 7 № 7 – 2009. число 7. –С. 2-14.

17.  , Старченко районних (міських) методичних кабінетів як науково-методичних центрів. Збір. матеріалів з досвіду управ. діяльності і метол. Роботи. До підсумкової колегії МОН України. − Чернівці. Вид. дім ”Букрек”. – 2007. – С.85-86.

18.  І. Моніторинг якості освіти: світовий досвід // Педагогіка і психологія". – 2003. – №1. – С.108-116.

19.  Маслікова І. В. Методична діяльність як обкт дослідження в системі муніципальної освіти // Управління школою№С. 7-14.

20.  Науково-організаційні основи експертизи інноваційної діяльності в регіоні: Науково-методичний посібник / І., , І. та ін. /За ред. Л. І. Даниленко. – К.: Логос, 2006. – 196 с.

21.  На допомогу менеджеру освіти. Частина VI. Теорія і практика атестаційної експертизи в закладах освіти. 2-ге вид., перер. та доп. /О. Боднар. – Тернопіль: Астон, 2005. –313 с.

22.  Омельченко іокультурні засади менеджменту освіти // Педагогіка і психологія. – 2002. – №3. –81-84.

23.  Організація, планування та моніторинг діяльності районного (міського) методичного об’єднання. – Харків: ХОІНМІБО, 2005. – 120с.

24.  Полонский по образованию и педагогике. – М.:Высшая школа, 2004. –512с.

25.  Самоаналіз та самооцінка діяльності закладу освіти: Методичні матеріали на допомогу директорам закладів освіти. – 2-ге видання, перероблене та доповнене. /, – Тернопіль: Астон, 2004. – 148 с.

26.  Підласий І. П. Діагностика та експертиза педагогічних проектів. – К.: Україна, 1998.

27.  Ратєєва С., Кольчіба Г та ін. Методична робота у схемах, таблицях і моделях //Управління школою. – 2008. – № 4 (196). – С. 2-22.

28.  Методи проведення педагогічної експертизи //Імідж сучасного педагога. – 2003. – № 10. – С. 8-10.

29.  Чернікова роботу ОІППО, методичних служб міст, районів щодо науково-методичного забезпечення загальної середньої освіти // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2004. – № 2-3. – С.80.

30.  Швалб і основи психологічної експертизи досліджень //Педагогічні інновації: ідеї, реалії перспективи: Випуск 4.: Зб. наук. праць. /Ред. кол.: Л. І.Даниленко (гол. ред.) та ін. – К.: Логос. – 2001. –С. 3-12.

31.  , Кальней качества образования в школе. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 320с.

32.  Жерносєк І. П. Знайти показники критеріальності й ефективності науково-методичної роботи в загально­освітньому навчальному закладі // Управління освітою. — 2005.— № 19.

33.  І. Як зробити керування школою успіш­ним? — X.: Ранок, 2007.

, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

П’ЯТИРІЧКА ВИРУШАЄ У ШКІЛЬНИЙ СВІТ

«Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» розроблена на виконання Закону України «Про дошкільну освіту»та «Базового компоненту дошкільної освіти в Україні». Вона є першою державною Програмою, в якій відображено вимоги до оновленого змісту освіти від народження до шести (семи) років життя, уніфіковано вимоги до розвиненості вихованості й навченості дитини раннього та дошкільного віку.» зазначають автори програми. Державний документ чітко окреслює дошкільне дитинство кожного малюка дошкільного навчального закладу, який визначено «інститутом соціалізації», передбачаючи, що після перебування в ньому вихованцям буде доступним, безпечним корисним, передбачуваним, доцільним і бажаним перехід до нового світу – шкільного світу життя.

Батькам і всім дорослим потрібно визначити всі складності передбачувані і неочікувані, що чатують на малюка з того часу, коли він відпустить надійну руку дорослого і самостійно попрямує в новий, маловідомий, незбагнений, небезпечний, і такий цікавий, радісний, багатообіцяючий шалений світ.

Малюка щиро і натхненно дорослі готують до шкільного життя. Проте, часто забувають, що ж буде найскладнішим для вступника до школи, а саме:

- самостійна взаємодія і контакти з дорослими і ровесниками;

- мандрівки в такому незнайомому природному та суспільному довкіллі;

- вміння нести відповідальність за власні вчинки;

- необхідність прийняття самостійних рішень в навчальних та життєвих ситуаціях;

- наявність терплячості до всіляких негараздів, що час від часу настигатимуть дитину та вміння виходити з них неушкодженими та оптимістичними;

- вміння не втрачати здоровий глузд і не захопитися спокусливими але небезпечними розвагами і справами ровесників та старших учнів.

Небезпечних складників для школяра-початківця забагато, що й не перерахувати, тому виокремимо найголовніші, найнеобхідніші найважливіші аспекти.

Головне завдання –збереження життя і здоров’я дитини.

Наведемо лише деяку частину ситуацій, які загрожують здоров’ю і життю дітей, до яких маємо забезпечити готовність дитини.

Космоенергетичні чинники:

- пересування під час грози, зливи;

- перебування на подвір»ї під час урагану;

- сонячний удар після тривалого перебування під променями Сонця;

- тепловий удар після тривалого перебування в спекотному приміщенні чи на подвір»ї;

- ураження електрострумом підчас контакту з електроприладами чи електропроводами;

- ураження блискавкою під час перебування в грозову погоду чи в приміщенні;

- самостійне розведення вогнища на подвір»ї чи в приміщенні.

Природне довкілля:

- купання і пірнання в річках та ставках;

- пересування по крижаній поверхні ставка, річки, калюж;

- ковзання по крижаних доріжках та гірках;

- бігання, пересування по сніговим кучугурам;

- катання на санчатах з неосвоєних висот;

- біг на лижах по первинному снігу, без попередньо прокладеної лижні;

- самостійні мандрівки до лісу, в поле, на луки;

- бігання по високих травах, кущах,

- вилізання в різні пори року на високі дерева без присутності дорослих;

- збирання та вживання невідомих ягід і грибів в лісі, лузі, на. городі;

- ігри в купах осіннього листя.

Живі істоти природного довкілля:

-  ігри з чужими собаками;

-  самостійне спілкування з свійськими тваринами (корови, кози, коні, свині);

-  самостійне спілкування з домашніми птахами (гуси, індики, кури);

-  ініціювання контактів з бездомними свійськими тваринами: кошеня, цуценя чи інша тваринка;

-  відловлювання невідомих жуків, павуків інших живих істот;

-  виявлення на власному тілі чи тілі ровесника різновидів кліщів;

Спілкування з людьми:

-  незнайома людина пропонує піти з нею;

-  незнайома людина хоче пригостити дитину;

-  незнайома людина просить відчинити двері;

-  по телефону просять повідомити де знаходяться батьки, коли вони повернуться;

-  дитина заблукала в супермаркеті, місті, лісі тощо.

Побутові екстремальні ситуації, в яких суворо забороняється:

-  самостійно перетинати дорогу;

- раптово заходити на чуже подвір»я;

- ставати на перекриття та люки ям і отворів;

- гратися битими склянками

- брати чужі невідомі речі на дорозі, узбіччі, в лісі, полі, тощо, які можуть становити загрозу для життя;

- користуватися без догляду ріжучими предметами;

- гратися ліками;

- влаштовувати біля проїжджої дороги рухливі ігри, що загрожує вибіганню на дорогу і веде до нещасних випадків;

- уникати користування електричними приладами;

Неможливо перерахувати, а, тим більше, передбачити екстремальні ситуації, в які може потрапити дитина самостійно.

Тож варто постійно прилучати вихованців до самостійного розв’язання життєвих ситуацій у природному та суспільному середовищі, які трапилися з ними самими, чи вони спостерігали по дорозі в дитячий садок, дома на подвір’ї, бачили по телевізору тощо.

Обговорення бажано вести за такою схемою:

1.Екстремальна ситуація, конкретно, що трапилася.

2. Міркування дітей про небезпеку, яка очікує тих, хто потрапив у скрутне становище.

3.Термінові дії для порятунку потерпілого та очевидців.

4. Думки вихованців про те, що треба знати, вміти, навчитися, щоб уникнути небезпеки і вийти непошкодженим з неї

Дієвість дитячої аналітичної діяльності щодо екстремальних ситуацій підвищиться при використанні різноманітних методів навчання, наприклад:

-  ведення щоденника екстремальних ситуацій, де замальовується подія, що трапилася. У відведеному місці створюються умови для зображення дитиною баченого (Малюнки, аплікації, ліплення). Напроти кожної екстремальної ситуації бажаючий може відобразити в малюнках, аплікаціях свої думки щодо формування готовності дитини з приводу певних негараздів;

-  рекомендації вихованцям та батькам щодо формування готовності дитини до профілактики негараздів у виконанні бажаючих дітей. (Малюнки, аплікації, ліплення);

-  організація конкурсів, змагань на швидку орієнтацію вихованців щодо безпеки життєдіяльності, зокрема;

-  правила поводження пішохода, мандрівника в лісі, незнайомій місцині, з незнайомими людьми, невідомими тваринами та багато ін.;

-  змагання щодо руху автотранспорту та безпеки пішоходів:

•  хто швидше побачить машину в різних погодних, сезонних умовах,

•  хто точніше вирахує час наближення транспорту до місця перетину дороги пішоходом,

•  визначення порушення правил пішоходом,

•  визначення порушень правил руху водієм автотранспорту.

Друга вимога часу – навчити дитину жити в людському суспільстві користуючись знаннями правил початкового правового виховання. Мова йдеться не про систему занять з правовиховним змістом для дітей.

Життя вимагає наповнення правовим змістом і право виховною діяльністю вихованців протягом всього часу перебування в дошкільному навчальному закладі. Для цього дорослим варто врахувати можливості правовиховного впливу в різних видах діяльності (навчальній, ігровій, конструктивній, образотворчій, театралізованій, інших) відрізках режимних процесів, самостійній діяльності здійснивши правильний вибір методів і прийомів з нижчеподаного переліку « Оцінка правововиховного ефекту освітнього процесу.

Критерії діяльності педагога з питань формування початкового правового виховання

1.  Забезпечення позитивного психологічного клімату..

2.  Розширення знань дітей про людські переживання. Абетка емоцій.

3.  Створення умов для виявлення позитивних емоцій. Насиченість життя дитини позитивними емоціями.

4.  Вправляння дітей в умінні добирати відповідні способи виявлення власних почуттів.

5.  Створення умов для вправляння вихованців в умінні керуватися груповими інтересами

6.  Навчання дітей відстоювати виправдану позицію. Використання ситуацій для доведення, переконання, відстоювання власної думки.

7.  Розвиток соціальних емоцій і мотивів: співчуття, співпереживання, співпраця, бажання допомогти. Забезпечення відповідних умов взаємодії.

8.  Навчання дітей конструктивно впливати на поведінку ровесників чи дорослих. Надати можливість дітям заспокоїти розтривожену дитину, розвеселити сумну дитину, залучити до ігор байдужого.

9.  Ініціювання контактів вихованців з ровесниками, дорослими. Залучення вихованців до контактуванню з дорослими: спілкування, залучення до ігор тощо.

10.  Організація аналітичної діяльності щодо поведінки оточуючих вихованців, дорослих.

11.  Розвиток вміння передбачати позитивні чи негативні наслідки власних вчинків чи поведінки оточуючих.

12.  Розвиток комунікативних вмінь серед вихованців: виконання завдань педагога угрупуваннями дітей( 2-4 дітей), (відповіді на питання за художніми творами, виконання короткотривалих творчих завдань, оцінно-контрольні дії щодо життєвих ситуацій, поведінки дітей чи дорослих, художніх творів, картин, іграшок, предметів, речей, тощо.).

13.  Збагачення досвіду спілкування з людьми різного віку ( запрошення до участі в занятті дорослих, членів родини, екскурсії до вихованців молодших чи старших груп, до працівників різних підрозділів дошкільного навчального закладу (медичний кабінет, кабінет завідувача, харчовий блок, пральня тощо).

14.  Уміння пристосовуватися до нових незвичних умов.

15.  Розширення уявлень дітей про авторитет та відповідні людські чесноти.

16.  Розвиток вміння спілкуватися з метою отримання певної інформації.

17.  Навчання вмінню спостерігати, розмірковувати, робити слушні висновки.

18.  Вироблення самостійних суджень.

19.  Обґрунтування власної думки.

20.  Вправляння дітей в корекції власної поведінки.

21.  Розвиток вміння адекватно реагувати на успіх – неуспіх діяльності.

22.  Формування оптимістичного ставлення до труднощів.

23.  Розвиток вміння терпляче ставитися до критичних зауважень на свою адресу.

24.  Навчання дітей об’єднуватися в спільній діяльності: домовлятися, пояснювати, коментувати, фантазувати, бачити нове, ініціювати розв’язання завдань реалізувати творчий задум, обговорювати досягнення, вносити корективи, обґрунтування власної чи чужої думки.

25.  Вправляння у комунікативних вміннях.

26.  Навчання дітей знаходити своїх однодумців: визначати емоційний стан людей, що оточують, налагоджувати контакти, планувати та координувати спільну діяльність.

27.  Вправляння у вмінні приймати самостійний вибір і рішення.

28.  Вміння застосовувати знання на практиці. створення інтер’єру за власним досвідом, скласти етикет поведінки для певних обставин, придумати привітання для малят, ровесників чи дорослих, експериментувати з фарбами, водою, повітрям, виготовляти презенти для гостей тощо.

29.  Розвиток здатності аналізувати робити умовисновки, формулювати оцінні судження.

Використання педагогом вищезазначених прийомів в роботі з дітьми сприятиме розширенню знань про правові вимоги, виявленню початкових правових почуттів, передбачених Базовою програмою «Я у Світі».

Автори Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» проголосили девіз «Навчання дитини основам науки життя, а не знанням з окремих предметів».

Головний спосіб пізнання:

•  власний досвід дитини, пошук спільно з дорослими відповіді на питання, вибір оптимальної ситуації;

•  накопичення інформації про явища, об’єкти природного та суспільного довкілля через спостереження, порівняння, уточнення, узагальнення, поглиблення, ускладнення, систематизацію, утотожнення, експериментування, підтвердження фактів, відомостей;

•  забезпечення постійної взаємодії, спілкування вихованців з ровесниками, спільна їх участь у порівнянні, розмірковуванні, обґрунтуванні, протиставленні, удосконаленні, забезпеченні коректуванні здобутих знань.

•  використання життєвих ситуацій для створення міцного підґрунтя для становлення базових якостей особистості, як то: спостережливості, самостійності, розсудливості, справедливості, самовладання, відповідальності, працьовитості, людяності, креативності.

Наводимо деякі приклади:

1.	Порівняння – вимірюючи, розглядаючи, досліджуючи і т. ін. які-небудь однорідні предмети. явища, тощо, виявляти в них однакові риси або відмінності, переваги або недоліки і т. ін. Встановлювати схожості із кимось, чимось, прирівнювати, визначати порівнювати.	Класифікувати за певними ознаками: дерева (хвойні, листяні, фруктові, вічнозелені, з запашними квітами. солодкими плодами тощо). Живих істот: звірі, птахи, свійські, морські тварини, риби., тощо; класифікувати художні твори: про веселі події, сумні ситуації, про жителів різних країн тощо. Спостерігати та визначати швидкість руху машин різних моделей, швидкість їх бачення в полі, лісі, на вулиці та ін. Порівнювати сьогоднішній день зі вчорашнім, уявляти яким буде наступний день.
2.	Ускладнення - робити складнішим, різноманітнішим, насиченішим завдання. Вносити додаткові труднощі, робити важчим таким, що потребує більше знань для здійснення виконання.	Серіація будівель за міцністю та витривалістю. Добір будівельних матеріалів для спорудження будинків трьом поросятам – персонажам казки.
3.	Розширення – сприяти зростанню чого-небудь кількісно, в обсязі. Робити повнішою, різнобічною інформацію.	Продовження переліку добору ілюстрацій про однакові, подібні речі, предмети, явища, події., представників живих істот. Тощо.
4.	Обґрунтування – висувати на підтвердження чого-небудь переконливі докази, факти. Аргументувати. Сукупність доказів, фактів, документів на підтвердження. певних інформаційних даних.	Обґрунтувати, що одна рослина є дерево чи кущ, чи трава, чи мох. Обґрунтувати наявність порушення руху пішоходом чи транспортом (після спостереження за ним через бінокль чи екран телевізора (саморобні)). Зробити висновки про наслідки порушень правил
5.	Уточнення – робити точнішим, надавати більшої точності чому-небудь. Зіставляючи з чимось, перевіряти точність чого-небудь, відповідність чомусь.	Із серії речей, предметів, представників живого світу визначити і встановити приналежність того чи іншого до певного класу, за рахунок пригадування ознак, властивостей тощо.
6.	Доведення, переконання – логічна форма встановлення істинності будь-якого судження на підставі інших суджень, істинність яких перевірена практикою.	Ствердження сказаного, баченого (так буває?)
7.	Узагальнення. Порівнювати окремі предмети, явищ, факти та ін.. виявляти спільні риси, особливості і на їх основі робити висновки у формі загальних положень. Відбирати та об’єднувати характерні особливості, створювати на їх основі що-небудь загальне, типове.	Дібрати серіації ілюстрацій про подібних жителів планети -  наземних; -  водяних; -  земляних за основними характерними ознаками. Об’єднувати, узагальнювати.
8.	Удосконалення – ставати досконалішим, кращим. Збагачувати свої знання, поліпшувати свої уміння, підвищувати свою майстерність у чомусь.	Які заходи треба вжити, що зробити, щоб оточуючі нас живі істоти, рослини, речі та ін. стали кращими. Конкретно запропонувати дітям обрати об’єкт для удосконалення (наприклад, лялька, певна іграшка, дизайн групової кімнати, майданчик та ін.).
9.	Міркування – заглиблюватися думками у що-небудь, розмірковувати, роблячи нові висновки, усвідомлювати щось, результат роздумів – думка, погляд. Міркування з приводу нового, незрозумілого, дивного, власної поведінки в незвичних умовах.	Роздуми з приводу ситуацій, розгортання подій, наслідків. -  запалити сірник - … -  почалась повінь - … -  зустріч хижака у лісі - … -  прийшла небажана людина - … Що може статися? Як вчинити? Міркування з приводу зміни послідовності пір року, зокрема: зима-літо-весна – осінь чи весна – зима – осінь – літо тощо. Міркування з приводу спостереження незвичайної ситуації : події за вікном, не озвучена телепередача та подібне.
10.	Поглиблення – ставати багатшим, глибшим за змістом, ґрунтовнішим, посилитися в якомусь аспекті. Вникати в сутність чого-небудь.	До відомих знань здобувати нові: відомості про дерево Знаємо про будову. Дізнатися: умови росту, можливості використання (плодоносність, матеріал для будівництва, виготовлення меблів…
11.	Систематизація – порядок, зумовлений правильним, планомірним розташуванням, взаємин зв’язком частин чого-небудь. Продуманий план, заведений, притаманний порядок.	За спільними ознаками (зовнішній вигляд, дії, призначення) провести класифікацію речей, явищ, предметів, художніх творів. Наприклад, пригадати казки з подібним сюжетом, аналогічним закінченням, художні твори про звірів, людей, з протилежним змістом. Скласти етикет поведінки в громадських місцях: медичні, культосвітні, торгівельні та ін.
12.	Утотожнення– ідентифікація, визначення відповідності предмета, біологічного організму, особи певним властивим лише їм ознакам.	Проводити серіацію речей, предметів, явищ та ін.. за величиною, об’ємом, формою, важливістю, розташуванням (найближчі, близькі, віддалені, дальші, далекі),їстівні, опалювальні, миючі засоби та ін. За переліком ознак, якостей, використання об’єктів віднести їх до певної категорії речей, явищ, біологічних представників.
13.	Протиставлення – порівнювати, зіставляти кого-небудь, що-небудь, вказуючи на їх схожість, різницю, протилежність.	Порівнювати свійських тварин та хижих звірів. Відшукувати протилежність в істотах. рослинах, стихіях, порах року Протиставляти позитивних героїв та недоброзичливих, злих, жорстоких персонажів художніх творів.
14.	Припущення – думка про можливість, ймовірність чого-небудь (наукова гіпотеза).	Крокодил «Солнце в небе проглотил». На Україні полярна ніч. Килими стали літаками і т. ін.
15.	Заперечення – не погоджуватись з кимось, чим-небудь у чомусь. Висловлювати протилежну думку або доказ проти чогось, спростовувати щось.	Чи можна їсти сонце? Одягтися в Сонце? Заперечення: чого не може бути. Скатертина – самобранка. Та подібне.
16.	Ініціювання – збуджуватися, викликати до дії кого-небудь, .що-небудь. Бути, початковим поштовхом, імпульсом. до чиєїсь активності..	Встановлювати емоційні контакти: розраяти, поспівчувати, розвеселити., зацікавити, заохотити спонукати прилучити до власної діяльності. спонукати. Навернути на прийняття правильного рішення. Зануритися в ідею.
17.	Оцінювання – встановлення вартості чого-небудь. Думка, міркування про якість, важливість, характер, значення т. ін. кого-небудь, чого-небудь. Розуміти, визнавати позитивні якості, цінність і т. ін. . кого-небудь, чого-небудь.	Оцінно-контрольні дії дитини щодо власних вчинків. Оцінювання поведінки, дії героїв казок, художніх творів, картин. Розуміти склад втрат. Оцінювати якість. Користь справ тощо. Визначення особистих досягнень: фізичного розвитку, зображувальної діяльності., соціальної компетентності.

Використання в роботі з дошкільниками вищевказаних прийомів забезпечить вимоги основної ідеї Базової програми розвитку дитини «Я у Світі»- ампліфікації, стане підґрунтям нового сучасного підходу на заміну традиційного, про що зазначено в «Коментарі до Базового компоненту дошкільної освіти в Україні»

Новий підхід	Традиційний підхід
Погляд на природне довкілля як на цілісний живий організм	Формування у дошкільників широкого­ кола знань про природу — живу і неживу
Прояви розуміння самоцінності природи та усвідомлення дитиною себе як її частини (екоцентричне мислення)	Вплив дорослого на усвідомлення дитиною себе в Природі як гегемона (антропоцентричне мислення)
Формування уміння розрізняти стани рослин, тварин, коригувати особисту поведінку	Активне втручання у життя рослин, тварин з прагматичною метою
Вироблення емоційних еталонів взаємодії з компонентами природи	Залучення дітей до спостереження природного довкілля без включення емоційної сфери
Організація домірного і виваженого спілкування з компонентами природи	Надання переваги спогляданню в ознайомленні дітей з природним довкіллям
Дошкільник — активний суб'єкт взаємодії з природою	Дорослий — активний об'єкт процесу споглядання за компонентами при­родного довкілля
Заохочення дітей до самостійності у. пізнанні природи	Надмірне опікування дітей під час спілкування з природою
Виховання гуманного ставлення, поваги до рослин, тварин поза особистими уподобаннями. Формування первинних уявлень про раціональне використання води та енергії в побуті	Виховання любові та бережливого ставлення до Природи
Формування основ екологічної культури	Ознайомлення з правилами приро­докористування
Компетентність виявляється у ставленні дошкільника до рослин, тварин і визначається за проявами гуманної взаємодії з природним довкіллям	Оцінка результатів ознайомлення з природою за об'ємом знань, умінь, на­вичок, якими оволодів дошкільник

Формування життєтворчої особистості має суттєве значення для становлення дитини, її щасливого існування Кожному важливо знати і розуміти власний внутрішній світ, контролювати його і вміти керувати ним відповідно принципів власного життя та суспільних інтересів.

Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» передбачено забезпечення сформованості базових якостей особистості, як то: самостійності, працелюбності, людяності, спостережливості, відповідальності, розсудливості, справедливості, самовладання, креативності. Сучасному громадянину не завадять такі людські якості, як доброта, відвертість, урівноваженість, вірність, сміливість, ввічливість, щедрість, принциповість та інші.

Поряд з цим треба передбачити можливість прояву та розвитку небажаних якостей, а саме: лінощі, жадібність, жорстокість, боягузтво, злість, заздрість, байдужість, брехливість та інш.

Формування особистості дошкільника потребує усталеного виховного впливу на вихованця, воно передбачає комплексний та компетентнісний підхід до дітей. На сучасному етапі педагоги віддають перевагу новітнім моделям освітнього процесу, як то: метод «проектів»,, «занурення» та ін.., коли освітній процес перетворюється в єдину комплексну діяльність, яка сприяє становленню повноцінного буття дитини, її активної творчої поведінки в специфічних даного виду діяльності, процесу: ігровому, комунікативному, продуктивному, театралізованому, образотворчому де буде завбачено формування позитивних та профілактика небажаних проявів.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». /За редакцією . – К.: Світич, 2008. – 430с.

2.  Низківська. О. Планування освітнього процесу у сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання. – 2002. – №11. – С.12-15.

3.  Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти (щодо організації навчально-виховного процесу.

4.  «Я у Світі»: нова світоглядна позиція» // Дошкільне виховання 2009. – №1. – С 5-6.

5.  Концепція Державної цільової програми розвитку освіти за період до 2017 року // Дошкільне виховання – 2010. – №9. – С. 3-4.

6.  Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. МОН України, АПН України. – К., 2003.

7.  Наказ МОН України № 000, 23\11 2010 Про впровадження програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» // Палітра педагога. – 2011. – №6. – С.3.

8.  Впевнений старт майбутнім першокласникам //Палітра педагога. – 2010. – №6. – С. 3.

А. Є.Чепюк, методист лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

ВИКОРИСТАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ У МЕТОДИЧНІЙ РОБОТІ ДОШКІЛЬНОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

У даний час у сфері дошкільної освіти йде складний процес пошуку сучасного змісту, структури, форм і методів методичної роботи. Це зумовлено необхідністю пошуку нового стилю, нових форм спілкування з людьми в особистісно - орієнтованій освіті, підвищення професійної майстерності педагогів, що є основою методичної роботи з кадрами.

Сутність і зміст методичної роботи - допомогти педагогам досягти високих результатів у процесі розвитку, навчання та виховання дошкільнят. Доцільно використовувати всі форми методичної роботи (колективну, групову, індивідуальну) і спрямовувати їх на надання практичної допомоги педагогам, враховуючи реальні можливості кожного, тобто використовувати диференційований підхід.

Диференціація - один з критеріїв ефективності методичної роботи – надає переваги в системі методичної роботи індивідуальним і груповим заняттям з вихователями, виходячи з рівня їх професіоналізму, готовності до саморозвитку та інших показників.

У жодній професійній діяльності немає двох однаково підготовлених у теоретичному та методичному відношенні працівників, навіть серед тих, хто пропрацював багато років. У ДНЗ працюють і майстри педагогічної праці, і молоді, недосвідчені педагоги, тому необхідно проводити різнорівневу, диференційовану методичну роботу.

Ми рекомендуємо складати групи педагогів з різних напрямків, виходячи з методичної теми, цілей розвитку ДНЗ та професійного рівня педагогів та інших фахових уподобань.

У відповідності до рівня педагогічної майстерності для кожного вихователя варто розробляти персоніфіковані моделі методичної роботи.

Організація диференційованої підтримки педагогів ДНЗ представлена у такій таблиці:

Таблиця 1

Цілі й завдання диференційованого підходу в методичної роботи з педагогами

Педагоги - дослідники	Педагоги - стажери	Молоді - педагоги
Мета проекту: вивчення і пропаганда досвіду. роботи. Завдання: дослідження, модернізація процесів педагогічної діяльності; узагальнення власного досвіду роботи, обмін цінними педагогічними знахідками; генерування ідей і творчий розвиток; забезпечення умов для впровадження педагогічних. технологій і організація інноваційної діяльності педагога.	Мета: досягнення успіху в професійній діяльності, бажання домогтися визнання і орієнтація на саморозвиток. Завдання: дослідження та виявлення актуальних проблем в освітньому процесі; удосконалення способів і засобів вирішення виявлених проблем; стимулювання зростання педагогічної кваліфікації, творчості та ініціативи; створення сприятливих умов, які сприяють самоосвіті і саморозвитку.	Мета проекту: вивчення труднощів педагогів та у відповідності з цим визначення змісту роботи. Завдання: вивчення методичної літератури; планування освітньої діяльності з урахуванням сучасних вимог і передового досвіду педагогів; розвиток мотивів творчої діяльності; розвиток професійних навичок, техніки педагогічної майстерності; формування готовності до професійної самоосвіти, самовдосконалення; і розвиток культури емоцій і вольових проявів педагогів, саморегуляція діяльності.

Важливою умовою реалізації диференційованого підходу в методичній роботі є діагностування. Для того, щоб допомогти педагогові долати труднощі, необхідно знати, що у нього не виходить, яка саме допомога йому необхідна. Для цього використовуються результати анкетування, дані діагностичної та контрольної карти.

Для підвищення професійної майстерності педагогів використовуються різноманітні форми роботи, які дозволяють розкрити їхні можливості. Нестандартні форми методичної роботи як засобу мотивації педагогів до підвищення кваліфікації представлені в таблиці 2:

Таблиця 2

Диференціація груп за рівнем творчого потенціалу педагогів

№ групи	Диференціація груп	Форма методичної роботи
	Весь педагогічний колектив	Педагогічна рада; ділова гра; постійно діючий семінар; психолого-педагогічний консиліум; методичне портфоліо; експрес-опитування; методична виставка; методичний бюлетень;психолого-педагогічний тренінг; стажування.
1-а група	Педагоги - дослідники	Педагогічна майстерня; майстер-клас; дослідження; конкурс професійної майстерності; школа передового педагогічного досвіду (ППД); наставництво; творчі звіти; презентація авторської педагогічної технології; моделювання.
2-а група	Педагоги - стажери	Конкурс професійної майстерності; творчі групи; творчі звіти; рольова гра; інтерв'ювання.
3-я група	Молоді педагоги	Співбесіди; тимчасові творчі групи; педагогічний практикум; консультація; мала академія дошкільних наук; наставництво; аркуш зворотного зв'язку.

Для формування у педагогів знань, умінь, навичок у вирішенні теоретичних завдань організовується семінар, практичні та лабораторні заняття.

Семінарські заняття є логічним продовженням лекцій і покликані поглибити, розширити та деталізувати знання, перевірити ефективність і якість засвоєння матеріалу. Семінар передбачає колективне обговорення найбільш важливих і складних питань, що вивчаються. На семінарах заохочуювати виступи оціночного та дискусійного характеру, відпрацьовувати самостійність й незалежність мислення, що демонструють власні погляди та переконання педагогів.

Інтенсифікація навчально-виховного процесу в ДНЗ вимагає використання передових освітніх технологій, для освоєння яких необхідні активні методи й прийоми навчання. До активних методів навчання відносяться моделювання окремих сторін діяльності ДНЗ, критичний аналіз ситуацій для прийняття найбільш ефективних рішень. Найбільшу активність при вирішенні поставленої проблеми педагог виявляє у тих випадках, коли проблемна ситуація наближена до змісту його професійної діяльності. Для представлення проблемної ситуації доцільно використовувати письмовий короткий опис, магнітофоний або відеомагнітний запис або розповідь очевидця «ігровий метод».

Після представлення ситуації важливо сформувати питання-завдання:

•  Як Ви оцінюєте ті, що сталося в описаній ситуації? Наскільки вона типова? Чи доводилося Вам стикатися з подібними явищами?

•  Які помилки були допущені в даній ситуації? Які наслідки цих помилок?

•  Що б Ви прибрали з даних обставин?

•  Які заходи у даній ситуації може прийняти колектив?

•  Запропонуйте систему заходів, які попереджають подібні ситуації.

•  Яких знань Вам особисто не дістає для ефективного вирішення подібної ситуації?

Навчання методом постановки ситуаційних завдань включає в себе:

Ø  Ознайомлення з проблемною ситуацією;

Ø  Опис завдання-ситуації, передбачуваної для вирішення;

Ø  Формулювання проблеми;

Ø  Аналіз ситуації;

Ø  Визначення кола інформації, якої не вистачає, та шляхів її пошуку;

Ø  Пропозиція про можливе її вирішення;

Ø  Докази або спростування запропонованих варіантів рішення;

Ø  Прогнозування діяльності керівника, педагога, їх взаємовідносин.

Для роботи над проблемою може бути використана така форма, як «круглий стіл», який організовується у тому випадку, коли зміст проблеми передбачає безліч різних точок зору, аспектів розгляду. «Круглий стіл» доцільно організувати наступним чином:

Ø  вихователем-методистом формулюються питання, вирішення яких дозволить всебічно розглянути проблему;

Ø  питання розподіляють за групами та роздають учасникам для цілеспрямованої підготовки;

Ø  для висвітлення специфічних питань можуть бути запрошені психолог, юрист та інші спеціалісти;

Ø  у ході заняття питання розкриваються в певній послідовності;

Ø  під час виступу спеціально підготовлених педагогів обговорюються й доповнюються теми, які висвітлюються;

Ø  слухачі обмінюються думками, ставлять запитання, обґрунтовують свою точку зору.

«Мозковий штурм» може бути використаний для вирішення проблеми, коли у педагогів є всі необхідні знання і потрібно в стислі терміни знайти нетрадиційне, оригінальне, ефективне рішення практично значущої проблеми. Сенс такої форми роботи полягає в організації активного колективного пошуку розв'язання проблеми шляхом збору ідей, пропозицій та подальшого їх аналізу, вибору оптимального рішення.

Організацію «мозкового штурму» рекомендується проводити в кілька етапів:

Ø  формування проблеми;

Ø  тренувальний етап - розминка (вправа у швидкому пошуку відповідей);

Ø  відповідь за сигналом;

Ø  фіксація висунутих ідей;

Ø  відбір та оцінка найкращих ідей на основі обраних критеріїв;

Ø  підведення підсумків, оцінка кращих ідей, прийняття колективного рішення.

«Круглий стіл» і «мозковий штурм», як методи та форми обговорення, засновані на освоєнні знань у штучних навчальних ситуаціях. Для зняття бар'єру між теоретичною та практичною підготовкою необхідно використовувати методи, що імітують типові, найбільш поширені прийоми професійної діяльності.

Більш складним видом активних методів навчання педагогічного колективу є ділові ігри, структура і технологія яких дозволяють педагогові самостійно переосмислити сучасні підходи до освіти і співвіднести їх з потребами власної освітньої стратегії.

Таблиця 3

Технологічна схема ділової гри

Етап підготовки	Розробка гри	§  розробка стратегії; §  план ділової гри; §  загальний опис гри; §  зміст інструктажу; §  підготовка матеріального забезпечення
Введення в гру	§  постановка проблеми, цілей; §  умови, інструктаж; §  регламент, правила; §  розподіл ролей; §  формування груп; §  консультування
Етап проведення	Групова робота над завданням	§  робота з джерелом; §  мозковий штурм; §  робота з провідним питанням
Міжгрупова дискусія	§  виступ груп; §  захист результатів; §  правила дискусії; §  робота експертів
Етап аналізу та узагальнення	§  вихід з групи; §  аналіз, рефлексія; §  висновки, узагальнення; §  рекомендації

Основною формою методичної роботи є педрада, на якій спільно обговорюються питання розвитку, навчання та виховання дітей у ДНЗ. Радимо організовувати його у формі круглого столу, дискусії, діалогу, педагогічного рингу, мозкового штурму. Так, педрада у формі усного журналу «Педагогічна етика в дошкільному закладі» може допомогти з'ясувати проблему суб'єкт-суб'єктних взаємовідносин між колегами, співробітниками та адміністрацією, педагогами та батьками. На цій педраді учасники активно дискутують, проводять тести, вирішують педагогічні ситуації, складають пам'ятки для вихователів і батьків.

Перед педрадою мають бути проведені консультації фахівців, такі, як «Імідж сучасного педагога», «Запобігання конфліктів та способи їх вирішення». Фахівці ДНЗ самостійно готують і проводять консультації в нетрадиційній формі, що має охарактеризувати високий рівень їх професіоналізму.

З метою підвищення якості освіти та розвитку педагогічної компетентності доцільно проводити такі семінари-практикуми: «Культура спілкування педагога», «Нові форми роботи з сім'єю», «Мовленнєва агресія як педагогічний розвиток» та інше. Тему потрібно обирати відповідно до запитів вихователів. Необхідно скласти докладний план, розподілити час, продумати завдання педагогам. Для семінару-практикуму потрібно виділити кілька занять, на яких будуть обговорюватися проблеми, педагоги ознайомляться з новинками літератури та передовим досвідом у цій сфері, виконають практичні завдання, засвоять елементи техніки педагогічної праці, спостерігатимуть за роботою один одного.

Практична консультація «Формування індивідуального стилю педагогічної діяльності» дозволить виявити рівень розвитку особистісних якостей і психічних процесів. Доцільно використати попереднє анкетування, тести на визначення ідентифікації та егоцентризму, адекватність самооцінки, соціальної зацікавленості й т. п. Такий самоаналіз у формі ігрових завдань допоможе виявити сильні та слабкі сторони кожного педагога як особистості й визначити їх сумісність у професійній діяльності. Спільне обговорення з психологом отриманих даних допоможе намітити вирішення можливих проблем у спілкуванні співробітників.

У дошкільному закладі доцільно організовувати «Тижні творчості педагогів», під час яких проводяться відкриті заходи з використанням сучасних методів і прийомів організації дитячої діяльності. Педагоги матимуть змогу продемонструвати свій досвід, що відрізняється оригінальністю та індивідуальним стилем. Кожен педагог зможе порівняти побачене з тим, що робить сам, і розуміти, що можна зробити краще. Так відбуватиметься своєрідна індукція творчості від одного педагога до іншого, і виникне «сплеск» творчої активності.

Одна з активних форм методичної роботи – організація «майданчика успішності» діяльності конкретного педагога. Її використовують при проходженні педагогом атестації. Ті, хто атестується, оформлює залу, де працює «майданчик» (плакати з висловлюваннями видатних педагогів, фото-стенди, стінгазети з порадами та рекомендаціями та інше). На відкритті «майданчика» відбувається презентація педагога, він проводить екскурсію по виставці методичних посібників, представляє «скарбничку» досвіду роботи. До уваги колег пропонується невелике інтерв'ю, що виражає їхню думку й думку дітей і батьків про роботу даного педагога. Проводитися гра «Кошик добрих побажань». Підбиваються підсумки, педагоги висловлюють свої думки під час закриття «майданчика успішності».

Для ефективної освітньої діяльності у ДНЗ варто проводити конкурс професійної майстерності. Педагоги показують свої вміння, знання, представляють досвід роботи з самоосвіти. Завдання цього заходу – дати можливість педагогам показати себе, журі – належним чином оцінити їх професійну компетентність, майстерність і, звичайно ж, згуртувати колектив. Педагоги мають відчути, що навколо них – команда однодумців.

Однією з цікавих форм є робота творчих груп, завдання яких спонукати педагогів відчути, що вони не просто вихователі, а й дослідники. Форми роботи творчої групи різноманітні: це й ділові ігри, круглий стіл, колективно-творча діяльність, практична робота в мікрогрупах. Вони дозволяють організувати панораму відкритих занять та режимних моментів, обговорювати питання планування педагогічного процесу, аналізувати зміст, методи навчання, прийоми, стиль спілкування та інше. Групи поглиблено працюють за своїм планом по одному з пріоритетних напрямків.

Робота творчих груп може знаходити відображення в стінгазеті, яка випускаються для педагогів – «Творча лабораторія», для батьків – «Дошкільнятко», де можна знайти відповіді на запитання, що їх цікавлять. Творчі групи активізують роботу кожного педагога, об'єднують і спрямовують направляють зусилля на вдосконалення процесу розвитку, навчання та виховання дітей, на створення розвивального середовища у ДНЗ.

Отже, модернізація змісту методичної роботи дошкільних навчальних закладів передбачає комплексний підхід до розв’язання питання підвищення фахової майстерності щодо забезпечення якісною дошкільною освітою дітей. Наведені вище форми і методи роботи з педагогічними працівниками, дозволять індивідуалізовано та диференційовано підійти до формування єдиного освітнього простору як ефективної форми реалізації сучасних завдань дошкільної освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. ред.. та упоряд. . – 2-ге вид., випр. – К.: Світич, 2008.– 430 с.

2. , , Богославцев методы в организации педагогических совещаний в ДОУ. – 2008.

3. . Система контроля и методическая работа в ДОУ. Изд.2-е – Ростов н/Д: Феникс, 2007.

4. , Управление методической работой в современном ДОУ.  М..: ТЦ «Сфера», 2005.

5. . Диагностическая и методическая робота в дошкольных образовательных учреждениях. – Волгоград: Учитель, 2007.

6. Профессиональные объединения педагогов; Методические рекомендации для руководителей образовательных учреждений и учителей/ Под. ред. . – М., 1997.

7. . Теория и технология решения педагогических заданий (развивающее профессионально-педагогическое обучение и самообразование). М.: Российское педагогическое агентство, 1997.

8. , . Диагностика и критерии оценки деятельности воспитателя ДОУ: организация и руководство методической работой. М.: Школьная пресса, 2008.

, кандидат педагогічних наук, завідувач лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників;

, методист лабораторії дошкільної та початкової освіти Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Глобальні перетворювальні процеси, що відбуваються сьогодні в житті суспільства, стосуються всіх сфер його життя. Новий етап у розвитку людства – це постіндустріальне суспільство, основним стержнем якого є не земельні та виробничі ресурси, а знання і люди, які ними володіють. Зміна пріоритетів на ринку праці зумовлює зміни орієнтації в галузі освіти. Нова філософія освіти відповідає гуманістичній спрямованості, ґрунтується на унікальності кожної особистості, і має за мету забезпечення найоптимальнішої адаптації кожного в умовах інтенсивної, незалежної інтелектуальної діяльності.

Молодший шкільний вік – час, коли закладаються та розвиваються основи багатьох психічний якостей, відбувається становлення і формування дитячої особистості, загальний розвиток творчої самостійно мислячої особистості. Тому головна стратегія педагогічної діяльності у початковій школі передбачає:

-  спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості;

-  утвердження загальнолюдських цінностей;

-  розкриття потенційних можливостей та здібностей дитини.

Визначальними в сучасній освіті є не самі знання, а учні, які визнають цінність знань, їхній інтелектуальний і духовний розвиток.

Кабінетом Міністрів України затверджено Державний стандарт початкової загальної освіти, який ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.

У процесі розроблення нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти ретельно вивчено зарубіжний досвід та враховано кращі традиції вітчизняної освіти.

Так, позитивними змінами нової редакції зазначеного документа є:

v  забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти;

v  особистісно-орієнтований підхід в навчально-виховному процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;

v  формування ключових компетентностей учнів початкових класів, зокрема, вміння вчитися, загальнокультурної, громадянської, здоров’язбережувальної, інформаційно-комунікаційної;

v  розроблення єдиного змісту стандарту для усіх мов навчання;

v  використання здоров’язбережувальних технологій;

v  екологічна спрямованість освіти;

v  передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу в усіх загальноосвітніх навчальних закладах;

v  посилено природничу складову стандарту, зокрема введено нову освітню галузь «Природознавство», та Базовим навчальним планом передбачено на вивчення предмета по 2 тижневі години у 1-4 класах;

v  передбачено впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів;

v  в освітній галузі «Технології» виокремлено змістову лінію «Ознайомлення з інформаційно-комунікаційними технологіями», тому Базовим навчальним планом передбачено по 2 тижневі години у 2-4 класах на зазначену освітню галузь.

Нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти зорієнтована на соціалізацію особистості молодшого школяра.

Відповідно, наказом МОН молодіжного спорту України від 11 травня 2011 року № 000 затверджено план заходів щодо впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти, зокрема, розробка та затвердження Типових навчальних планів, базових навчальних програм з предметів інваріантної частини, підготовка та видання підручників. Нагадуємо, що Державний стандарт запроваджується з 1 вересня 2012 року.

У 2011-2012 навчальному році робочі навчальні плани для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів розробляються на основі Типових навчальних планів початкової школи з навчанням українською та мовами національних меншин, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 29.11.2005 р. № 000.

Для спеціалізованих класів з поглибленим вивченням іноземних мов робочі навчальні плани розробляються за Типовими навчальними планами спеціалізованих шкіл цього типу, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 13.03.2006 р. № 000.

Для спеціалізованих класів з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу робочі навчальні плани розробляються за Типовими навчальними планами спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2005 р. № 000 (додатки 2, 3), з урахуванням змін в розподілі навчального часу та загальної кількості годин, визначених Типовими навчальними планами початкової школи (наказ МОН України від 29.11.2005 р. № 000).

Організація навчання в початкових класах здійснюється за навчальними програмами, розробленими відповідно до Державних стандартів початкової загальної освіти та затвердженими Міністерством освіти і науки України (наказ МОН від 20.06.2006 р. № 000 згідно з рішенням колегії МОН від 24 травня 2006 року):

«Програми для середньої загальноосвітньої школи», 1—4 класи. (К.: Початкова школа, 2006 р.);

«Фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів», 1—4 класи, авт. Зубалій М. Д. та ін. (Х.: Ранок, 2006 р.);

«Фізична культура. Програма для учнів спеціальних медичних груп», 1—4 класи, авт. Майєр В. І. (Х.: Ранок, 2006 р.);

«Плавання. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів», 1—4 класи. авт. , Сілкова В. О. (Х.: Ранок, 2006 р.);

Рекомендовані Міністерством освіти і науки України навчальні програми для 1—4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів:

«Програма інтегрованого курсу з математики, читання, Я і Україна, основ здоров’я», 1 клас, авт. , Бібік Н. М., , 2006 р.;

«Математика», 1—4 класи, авт. , , 2006 р.;

«Я і Україна. Навколишній світ» за науково-педагогічним проектом «Росток», 1—4 класи, авт. , 2006 р.;

«Математика», 1—4 класи, авт. , 2007 р.;

«Українська мова», 2—4 класи, авт. І. та ін., 2008 р.

У початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів, які працюють за системою розвивального навчання іна — організація навчання здійснюється за навчальними програмами, рекомендованими МОН (наказ від 20.06.2006 р. № 000):

«Навчальні програми (система розвивального навчання іна — ), 1—4 класи (Х.: Центр психології і методики розвиваючого навчання, 2008 р.);

«Програми для початкових класів загальноосвітніх шкіл. Система розвивального навчання іна — » (Х.: ННМЦ «Розвиваюче навчання», 2008 р.).

Повноцінність початкової загальної освіти забезпечується реалізацією як інваріантної, так і варіативної складових Типового навчального плану початкової школи, які в обов’язковому порядку фінансуються з відповідних бюджетів (Наказ МОН України від 29.11.2005 № 000).

Варіативною складовою кожного з Типових навчальних планів для учнів 1—4-х класів передбачено від 1 до 3 годин, які можна використовувати за вибором загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням особливостей навчального закладу та індивідуальних освітніх потреб учня:

• на посилення предметів інваріантної складової;

• на вивчення додаткових курсів;

• на проведення індивідуальних та групових занять.

Обирати для вивчення слід курси, які реалізуються навчальними програмами, рекомендованими Міністерством освіти і науки України.

«Російська мова», 2-4 класи, автори Ґудзик І. П., Лапшина І. М. (Т.: Мандрівець, 2011);

«Розвиток продуктивного мислення учнів 1-4 класів», авт. Гісь О. М. (Т.: Мандрівець, 2011);

«Дорога в дивосвіт», 1-4 класи, автор Поліщук Н. А. (Т.: Мандрівець, 2011);

«Абетка харчування», 1-4 класи, авторів , , Чорновіл О. В. (Т.: Мандрівець, 2011);

«Християнська етика в українській культурі», 1-4 роки навчання, авт. , Бєлкіна Е. В. (Т.: Мандрівець, 2009);

«Основи християнської етики», 1-4 класи, автор та ін. (Острог: в-во Національного університету «Острозька академія», 2011);

«Програма морально-етичного виховання учнів у початковій школі», 1-4 класи, автор (Т.: Мандрівець, 2011);

«Народна вишивка», 2-4 класи, автор Свінціцька Л. М. (Т.: Мандрівець, 2011);

«Абетка театрального мистецтва», 1-4 класи, автор (Т.: Мандрівець, 2011);

«Основи театральної грамоти», автор (Т.: Мандрівець, 2011).

«Риторика», 1-4 роки навчання, авт. , Захарійчук М. Д.(Т.: Мандрівець, 2009);

«Поетика», 14 класи, авт. (Т.: Мандрівець, 2009);

«Зарубіжна література», 2-4 класи, авт. І., . (К.: АВДІ, 2007, 2009), (Т.: Мандрівець, 2009);

«Логіка», 2, 3, 4 класи, авт. (К.: Початкова школа, 2006, 2007; Т.: Мандрівець, 2009);

«Елементи геометрії», 3-4 класи, авт. Седеревічене А. О, І. (Т.: Мандрівець, 2009);

«Кроки до інформатики. Шукачі скарбів», 2-4 класи, авт. (Х.: Весна, 2007,2008, 2009; Т.: Мандрівець, 2009);

«Сходинки до інформатики», 2-4 клас, авт. Рівкінд Ф. М., , Колесніков С. Я., Рівкінд Й. Я. (К.: «Світич, 2007; Т.: Мандрівець, 2009);

«Основи комп’ютерної грамотності», авт. Рівкінд Ф. М., Рівкінд Й. Я. (Т.: Мандрівець, 2009);

Початковий курс економічних знань «Цікава економіка», авт. . (Т.: Мандрівець, 2009);

«Права дитини», для 1-4 класів, авт. І., Харсіка Л. І. (Т.: Мандрівець, 2009);

«Азбука споживача», 1-2 роки навчання, авт. , Лаврентьєва Г. І. (Т.: Мандрівець, 2009);

«Основи споживчих знань», 1-4 класи, авт. Гільберг Т. Г., , Капіруліна Т. Л. та ін. (К.: Навчальна книга, 2008);

«Хореографія», 1-4 класи, авт. (Т.: Мандрівець, 2009).

Вищезгадані програми курсів за вибором для початкової школи подані у посібниках «Програми курсів за вибором для загальноосвітніх навчальних закладів. Варіативна складова Типових навчальних планів. 1–4 класи / Упор.: , . – Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 240 с.; та «Програми курсів за вибором для загальноосвітніх навчальних закладів. Варіативна складова Типових навчальних планів. Книга 2 / Упор.: , . – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 248 с.

Звертаємо вашу увагу на те, що О. Митником розроблено курс «Логічний калейдоскоп», який можна використовувати як на заняттях у старшій групі дошкільного навчального закладу, так і у 1 класі (1 година на тиждень з варіативної складової Типового навчального плану). Даний курс є пропедевтичним до вивчення з другого класу логіки за програмою та навчальними посібниками «Логіка» (Ж-л «Початкова школа», 2011 р., №5).

Викладання вищезазначених курсів за вибором здійснюється з обов’язковим урахуванням побажань батьків. Жоден з курсів не може бути нав’язаний учням та вчителям. Вибір будь-якого курсу має бути обговорено на батьківських зборах та засіданнях педагогічної ради навчального закладу. Визначені курси варіативної складової зазначаються в розкладі уроків після предметів інваріантної частини навчального плану. Навчальні досягнення учнів з обраних предметів варіативної складової навчальних планів не оцінюються.

Як свідчить практика, традиційна школа орієнтована на передавання знань, умінь і навичок учням. При цьому вона недостатньо розвиває пошуково-дослідницькі здібності учнів та не орієнтується на індивідуальні природні задатки дитини. Недоліками традиційної системи є:

-  недостатній інтелектуальний розвиток молодших школярів;

-  неправильне використання методів навчання, що веде до зменшення дитячої допитливості та активності пізнавального інтересу;

-  невміння дітей вчитися;

-  недостатній розвиток творчих здібностей учнів;

-  відсутність бажання самостійно здобувати знання;

-  несформованість ціннісного ставлення до власного розвитку.

Тому сучасна педагогічна стратегія повинна бути відкритою до активного впровадження інновацій у практику роботи початкової школи.

Формування в учнів цілісності знань про довкілля і людину, як його складову, розвиток пізнавальної активності, мислення, мотивації навчання молодших школярів, забезпечує технологія «Довкілля», авт. В. Ільченко.

Головною метою технології розвивального навчання (авт. Д. Ельконін, В. Давидов) є формування активного творчого мислення учнів та поступовий перехід до самостійного навчання.

Використовувати елементи технології колективного навчання (програма «Крок за кроком») дає змогу обирати ефективні методи і форми організації навчально-виховного процесу для заохочення дітей до активної громадянської позиції, поваги цінностей, успадкованих демократичним способом життя.

Здоров’язберігаючі технології спрямовані на виховання культури здоров’я учнів початкових класів. Результатом їх впровадження є система оздоровчо-профілактичної роботи з урахуванням вікових особливостей дітей; раціонально організований режим дня, що дає змогу почуватися дітям комфортно; чергування різних видів діяльності, що попереджає перевтому дітей; психологічно комфортне предметно-розвивальне середовище.

Для розкриття здібностей і талантів дітей у навчальних закладах доцільно використовувати технологію формування творчої особистості (авт. , , Сисоєв С. О.), результатом впровадження якої є формування здатності дитини самостійно, стабільно і продуктивно працювати над собою.

Технологія психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого і дитини (авт. Піроженко Т. О.) дає можливість створити у навчально-виховному комплексі гуманістичні толерантні, партнерські стосунки між усіма учасниками навчально-виховного процесу.

Застосування технології розвитку творчої особистості шляхом формування культури мислення на основі методології теорії розв’язання винахідницьких завдань (ТРВЗ, авт. ) створює атмосферу, що сприяє виникненню нових ідей та думок дітей, взаємної довіри, психологічної безпеки, позитивної підтримки кожної ідеї.

Технологія «Створення ситуації успіху, авт. А. Бєлкін, спрямована допомогти особистості дитини відчути радість від здолання труднощів, усвідомлення своїх здібностей та віри у свої сили.

Підготувати учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства – основна мета інформаційно-комунікаційних технологій навчання.

Пропонуємо звернути увагу на концепцію життєтворчості (педагогіка життєтворчості, авт. Єрмаков І. Г.), яка спрямована на розвиток інноваційної особистості – людини-творця, людини з високими духовними цінностями.

Моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, висловлювання власної точки зору, вміння доказово мислити, спільне розв’язання проблеми, створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, – суть інтерактивних технологій навчання.

Використання сучасних технологій, форм та методів навчання дасть змогу сформувати успішну особистість з продуктивним, креативним, гнучким мисленням.

У 2011-2012 навчальному році слід звернути увагу на те, що оцінювання навчальних досягнень молодших школярів має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач.

Відповідно «Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти» (Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 № 000) обов'язковому оцінюванню підлягають навчальні досягнення учнів з предметів інваріантної складової навчального плану закладу.

У першому класі дається словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів. У наступних класах оцінювання здійснюється за 12-бальною системою (шкалою) і його результати позначаються цифрами від 1 до 12. За рішенням педагогічної ради навчального закладу може надаватися словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів другого класу.

У випадку невідповідності рівня навчальних досягнень учня (учениці) цим Критеріям позначається «не атестований».

Основним завданням школи в сучасний період є збереження та зміцнення стану здоров’я школярів. Набуває актуальності організація активного рухового режиму учнів початкових класів, адже потреба дитини в рухах зумовлена біологічними законами її розвитку. Тому навчально-виховний процес у початковій школі слід організовувати за принципами виховання здорової людини (за А. С. Нісімчуком, , ):

-  раціональне поєднання інтелектуального і фізичного навантаження на дитину з урахуванням її психофізіологічного потенціалу та стану його реалізації;

-  використання засобів фізичної культури на загальноосвітніх уроках;

-  дотримання темпу і ритму праці учнів;

-  забезпечення оптимальної динаміки працездатності учнів;

-  забезпечення оптимальних норм використання ТЗН, зокрема комп’ютерної техніки.

Комплекс вправ під час проведення фізкультхвилинок на уроках має розробляти різні групи м’язів дітей та погоджуватися з характером занять. Вправи виконуються з різних вихідних положень: сидячи за партою, стоячи за партою, стоячи біля парти, або у можливо відведеному місці класу.

Під час проведення фізкультхвилинок варто здійснювати кінезіологічну профілактику окремих соматичних захворювань у дітей з метою активізації роботи м’язів ока, регуляції дихання, розвитку слуху.

Працездатність молодшого школяра значно підвищується відповідно характеру активного відпочинку на свіжому повітрі під час перерв: прогулянок, рухливих та спортивних розваг.

Окремі навчальні заклади області розпочали впровадження музикотерапевтичної педагогіки (МТП) «ПіснеЗнайкА», яка заснована на лікувально-оздоровчих властивостях музики, пісні, сприяє не тільки зменшенню навантаження на органи зору, статичного напруження опорно-рухового апарату дитини, а і психоемоційній корекції дітей та дорослих.

Варто звернути увагу на створення навчально-розвивального середовища в класних кімнатах початкової школи. Відповідно до «Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів» (Наказ МОН України від 20.07.2004 № 000), кабінетом вважається класна кімната закладу зі створеним навчальним середовищем, оснащеним сучасними засобами навчання та шкільним обладнанням.

Класні кімнати для учнів 1-х класів слід розміщувати не вище другого поверху, а 2-4-х – не вище третього згідно з ДБН В. 2.2-3-97 п. 3.29.

Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобів навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів.

Шкільні меблі (одномісні та двомісні парти) та їх розміщення у кабінетах (класних кімнатах) початкової школи має відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам (п.8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01) і здійснюватися відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів». Парти повинні бути тільки стандартні, при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи (п.8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01).

У кожному кабінеті (класній кімнаті) слід передбачити наявність меблів двох-трьох розмірів з перевагою одного з них згідно з антропометричними даними школярів, з нанесеною кольоровою мірною лінійкою для визначення учням необхідного розміру меблів (зріст учнів до 115 см (1-ша група) –лінія оранжевого кольору, 115-130 см (2-га група) – фіолетового, 130-145 см (3-тя група) – жовтого.

На передній стінці класу, ліворуч чи праворуч від дошки, на спеціальних стендах допоміжний матеріал тривалого користування: алфавіт, зразки виконання певних дій, з іншого боку – змінна наочність: «Говори правильно», «Пиши правильно», «Зразок міркування», годинник з виразним циферблатом; пісочні годинники на 1, 3,5 хв.

У навчальних приміщеннях для початкових класів мають бути:

ü  «Куточок символіки»;

ü  «Класний куточок»;

ü  Куточок читача» зі списком рекомендованої літератури для роботи з дитячою книжкою; результатом читання, нормами темпу читання, відзначенням кращих читачів;

ü  «Календар погоди», який ведуть учні;

ü  «Куточок розвитку логічного мислення школяра».

Головною метою української освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства; сприяти консолідації української нації, інтеграції України в європейський і світовий простір як конкурентноспроможної і процвітаючої держави.

Основними напрямами національного виховання визначено: патріотичне, правове, засвоєння загальнолюдських цінностей, художньо-естетична освіченість і вихованість; трудова активність, фізична культура й утвердження здорового способу життя; екологічне; розвиток індивідуальних здібностей і таланту молодших школярів.

Класний керівник у початковій школі на кожний семестр складає виховний план, у якому відображена система виховної роботи з молодшими школярами. Звертаємо увагу на те, що виховна година проводиться у позаурочний час, після закінчення навчального часу. Категорично заборонено ставити виховні години на 1-4 уроках, коли ці години відведені для навчального часу.

Сучасна освіта спрямована не лише на учня, але й на вчителя. Лише успішний педагог може виховати успішну особистість. Особистісні якості педагога надають процесу навчання ціннісно значущої спрямованості і своєрідності впливу через індивідуальну культуру спілкування та поведінки.

Основні напрямки саморозвитку педагога:

ü  позитивна «Я-концепція»:

ü  системне мислення, яке передбачає психологічну грамотність, володіння інноваційними методиками викладання;

ü  утвердження загальнолюдських цінностей, що охоплюють етичну культуру, особистісно орієнтований підхід у навчально-виховному процесі, толерантність, мудрість, велику любов і віру в кожну дитину.

Для розвитку особистості важливо створення здорового мікроклімату у класі, де учні разом з учителем живуть цілеспрямованим і радісним життям, де всі люблять і поважають один одного, ніхто нікому не зобов’язаний, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла справжньої турботи.

ЛІТЕРАТУРА

1.  , , Калька і до подолання педагогічних стереотипів: Навчально-методичний посібник / Видання друге, доповнене. / За заг. Ред.. М, –Тернопіль: Астон, 2008.– 200 с.

2.  та ін.. Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня молодшого школяра: Навчально-методичний посібник / , В. М.Єрмолова, Л. І.Іванова, С. І. Операйло, ; за заг. ред.. Е. В. Бєлкіної. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2003. – 192 с.

3.  Інтерактивні технології навчання у початкових класах /Авт.-упор. І. І.Дівакова. – Тернопіль: Мандрівець,2009. – 180 с.

4.  Освітні технології: Навч.-метод. посіб. /О. М. Пєхота, , та ін..; За заг. ред.. О. М.Пєхоти. – К.: А. С.К., 2001. – 256 с.

5.  Програми курсів за вибором для загальноосвітніх навчальних закладів. Варіативна складова Типових навчальних планів. 1-4 класи / Упор.: , . – Тернопіль: Мандрівець, 2009. – 240 с.

6.  Програми курсів за вибором для початкових класів. Варіативна складова Типових навчальних планів. Книга 2 / Упор.: , . – Тернопіль: Мандрівець, 2011. – 248 с.

7.  Савченко потенціал початкової освіти: посібник для вчителів і методистів початкового навчання / . – 2-ге вид., доповн., переробл.– К.: , 2009. –226 с.

8.  Сиротинко урок: інтерактивні технології навчання. –ХАРКІВ: видавнича група»основа», 2003.

9.  , Кірик М. Ю.Інновації в початковій школі. – Тернопіль: Мандрівць, 2010. – 312 с.

, методист лабораторії природничо-математичних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ШКІЛЬНОЇ МАТЕМАТИЧНОЇ ОСВІТИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Ті зрушення, що стали спостерігатися в останні десятиліття в системі освіти взагалі та в її математичній складовій зокрема, спричинили поступове переосмислення цілей навчання математики в аспект їх наближення до реальних можливостей математики, пов’язаних з інтелектуальним розвитком учнів, формуванням у них системи математичних знань як невід’ємної складової національного культурного простору, переглядом виховних можливостей предмета. Саме тому вже у 2005 році у програмі з математики цілі навчання математики в основній школі були сформульовані виключно прагматично, без зайвої деталізації складових:

- «формування в учнів математичних знань як невід’ємної складової загальної культури людини, необхідної умови її повноцінного життя в сучасному суспільстві на основі ознайомлення школярів з ідеями і методами математики як універсальної мови науки і техніки, ефективного засобу моделювання і дослідження процесів і явищ навколишньої дійсності;

- інтелектуальний розвиток учнів, розвиток їхнього логічного мислення, пам’яті, уваги, інтуїції, умінь аналізувати, класифікувати, узагальнювати, робити умовиводи за аналогією, діставати наслідки з даних передумов шляхом несуперечливих міркувань тощо;

- опанування учнями системи математичних знань і вмінь, що є базою для реалізації зазначених цілей, а також необхідних у повсякденному житті й достатніх для оволодіння іншими шкільними предметами та продовження навчання».

У коментарях до цілей окрема увага звертається і на виховні можливості математики, що можуть реалізовуватися у навчанні засобами і методами математики як навчального предмета: «…вивчення математики має сприяти формуванню в учнів загальнонавчальних умінь, культури мовлення, чіткості й точності думки, критичності мислення, здатності відчувати красу ідеї, методу розв’язання задачі або проблеми, таких людських якостей, як наполегливість, сила волі, здатність до переборення труднощів, чесність, працелюбство та ін.».

Безперечним позитивом є те, що таким чином окреслені виховні можливості шкільної математики оптимально узгоджуються з позиціями і міркуваннями багатьох авторитетних математиків щодо виховного ефекту від занять математикою і, – це має виключно принципове значення, – позбавлені ідеологічного підґрунтя.

Уперше за історію розвитку вітчизняної математичної освіти маємо нагоду реалізувати у процесі навчання математики в загальноосвітній школі реально деідеологізовані навчальні і виховні цілі предмета, виходячи з практичних можливостей математики, її виховного впливу на формування низки важливих особистісних якостей учнів та внеску в інтелектуальний розвиток особистості, який пов’язується виключно з математичною діяльністю.

Ніхто не буде сперечатися з тим, що кожний учитель повинен розвивати логічне мислення учнів. Про це говориться в методичній літературі, у пояснювальних записках до навчальних програм. Однак, як це робити, учитель не завжди знає. Нерідко це приводить до того, що розвиток логічного мислення значною мірою йде стихійно, тому більшість учнів, навіть старшокласників, не опановує початковими прийомами логічного мислення (аналіз, порівняння, синтез, абстрагування й ін.)

Крім того, розв’язання нестандартних логічних задач здатне прищепити інтерес дитини до вивчення «класичної» математики. У цьому відношенні дуже характерний наступний приклад. Найбільший математик сучасності, творець московської математичної школи, академік Микола Миколайович Лузін, будучи гімназистом, одержував по математиці суцільні двійки. Учитель прямо сказав батькам іна, що їхній син у математиці безнадійний, що він тупий і що навряд чи він зможе учитися в гімназії. Батьки найняли репетитора, за допомогою якого хлопчик ледь-ледь перейшов у наступний клас. Однак репетитор цей виявився людиною розумною і проникливою. Він помітив неймовірну річ: хлопчик не умів вирішувати прості, примітивні задачі, але в нього іноді раптом виходили задачі нестандартні, набагато більш складні і важкі. Він скористався цим і зумів зацікавити математикою цього, здавалося б, бездарного хлопчика. Завдяки такому творчому підходу педагога з хлопчика згодом вийшов учений зі світовим ім'ям, який не тільки багато зробив для математики, але і створив найбільшу радянську математичну школу.

Значне місце питанню навчання молодших школярів логічним задачам приділяв у своїх роботах найвідоміший вітчизняний педагог В. Сухомлинський. Суть його міркувань зводиться до вивчення й аналізу процесу розв’язання дітьми логічних задач, при цьому він дослідним шляхом виявляв особливості мислення дітей. Про роботу в цьому напрямку він так пише у своїй прекрасній книзі "Серце віддаю дітям": "У навколишньому світі - тисячі задач. Їх придумав народ, вони живуть у народній творчості як розповіді-загадки". Сухомлинський спостерігав за ходом мислення дітей, і спостереження підтвердили, "що насамперед треба навчити дітей охоплювати думкою ряд предметів, явищ, подій, осмислювати зв'язки між ними... Вивчаючи мислення тугодумів, я усе більше переконувався, що невміння осмислити, наприклад, задачу - наслідок невміння абстрагуватися, відволікатися від конкретного. Треба навчити хлопців мислити абстрактними поняттями".

Проблему впровадження в шкільний курс математики логічних задач не тільки досліджували в області педагогіки і психології, але і математики-методисти.

Педагогами неодноразово стверджувалося, що розвиток у дітей логічного мислення – це одна з важливих задач початкового навчання. Уміння мислити логічно, виконувати умовиводи без наочної опори, зіставляти судження за визначеними правилами – необхідна умова успішного засвоєння навчального матеріалу.

Основна робота для розвитку логічного мислення повинна вестися із задачею. Адже в будь-якій задачі закладені великі можливості для розвитку логічного мислення. Нестандартні логічні задачі – відмінний інструмент для такого розвитку. Існує значна безліч такого роду задач; особливо багато подібної спеціалізованої літератури бути випущено в останні роки.

Однак що найчастіше спостерігається на практиці? Учням пропонується задача, вони знайомляться з нею і разом з учителем аналізують умову і розв’язують її. Але чи багато користі від такої роботи? Якщо дати цю задачу через день-два, то частина учнів може знову відчувати утруднення при її розв’язанні. Найбільший ефект при цьому можна досягнути в результаті застосування різних форм роботи над задачею.

Систематичне використання на уроках математики і позаурочних заняттях спеціальних задач і завдань, спрямованих на розвиток логічного мислення розширює математичний кругозір молодших школярів і дозволяє більш впевнено орієнтуватися в найпростіших закономірностях навколишньої їхньої дійсності й активніше використовувати математичні знання в повсякденному житті.

Найважливішою задачею математичної освіти є озброєння учнів загальними прийомами мислення, просторової уяви, розвиток здатності розуміти зміст поставленої задачі, уміння логічно міркувати, засвоїти навички алгоритмічного мислення, уміння розв’язувати задачі практичного змісту та прикладного характеру. Не випадково завдання на перевірку саме таких умінь і навичок учнів включаються до міжнародного порівняльного дослідження TIMSS, за допомогою якого вивчається рівень та якість природничо-математичної освіти у різних країнах світу. Дослідженню підлягають такі види навчально-пізнавальної діяльності учнів (когнітивні домени): знання, застосування, обґрунтування.

Вимір „Знання” визначає, що учні мають виявити такі вміння:

•  пригадувати точні положення про факти, співвідношення й поняття математики;

•  володіти термінологією, фактами, символікою, поняттєвими одиницями та процедурами, одиницями вимірювання;

•  розпізнавати математичні об’єкти, геометричні фігури, числа та вирази; математичні структури, які є еквівалентними (наприклад: записи дробу у вигляді простого чи десяткового дробу або процентів, по-різному орієнтованих рівних геометричних фігур тощо)

•  здійснювати обчислення числових виразів на додавання, віднімання, множення й ділення цілих чисел, простих і десяткових дробів; з наближеними числами;

•  виконувати стандартні алгебраїчні перетворення виразів;

•  використовувати вимірювальні прилади, відповідні одиниці вимірювання і округлювати результати вимірювання;

•  класифікувати (впорядковувати) об’єкти (геометричні фігури, числа, вирази) за спільними властивостями;

•  зчитувати інформацію з графіків, таблиць, діаграм, різних шкал.

Вимір „Застосування” виявляє вміння:

•  вибирати відповідний відомий алгоритм або метод розв’язування (обчислення);

•  представляти математичну інформацію та дані у вигляді схем, таблиць, діаграм, графіків; еквіваленти для заданих математичних співвідношень;

•  моделювати розв’язування стандартної задачі ( наприклад, складати рівняння або графік тощо);

•  виконувати послідовність математичних інструкцій, побудову зображення геометричної фігури за заданими параметрами;

•  розв’язувати стандартні завдання на: порівняння даних у різних форматах; використання даних з діаграм, таблиць, графіків, карт, геометричних властивостей для розв’язування стандартних задач.

Вимір „Обґрунтування ” виявляє вміння:

•  аналізувати, тобто визначати, описувати та використовувати зв’язки між об’єктами (змінними); розбивати геометричні фігури на частини для пошуку розв’язання задачі; зображати розгортку незнайомої геометричної фігури; уявляти перетворення геометричних фігур; робити обґрунтовані висновки із даної інформації;

•  узагальнювати – розширювати галузь застосування математичного твердження або розв’язування задачі шляхом переформулювання тверджень умови у більш загальних термінах;

•  синтезувати (об’єднувати) – комбінувати твердження, процедури, пов’язувати математичні поняття для встановлення результату та результати для отримання більш загальних висновків; знаходити зв’язки між різними елементами знання, схожими представленнями;

•  пояснювати, тобто надавати пояснення (доведення) справедливості або хибності тверджень, посилаючись на математичні факти;

•  розв’язувати нестандартні задачі – задачі на застосування математичних знань в незнайомих або складних контекстах (задачах з математичним змістом або задачах пов’язаних з повсякденним життям).

Магістральним напрямом реформування освіти є диференціація та стандартизація навчання. Втілення ідеї диференціації навчання значною мірою пов’язане з появою старшої профільної школи. У нашій області забезпеченню альтернативних можливостей для освіти відповідно до індивідуальних потреб та здібностей учнів сприяє створення класів різного напряму: природничо-математичний, суспільно-гуманітарний, філологічний, технологічний, художньо-естетичний та спортивний.

Останніми науковими дослідженнями з педагогічної психології встановлено, що особливе значення відіграє математика у розвитку образного мислення учнів. Виділяють три види образів: геометричні, що визначають такий різновид образного мислення, як просторове, художні та знаково-символьні. До останніх відносять алгебраїчні вирази, формули хімічних сполук, схематичні позначення геометричних фігур та їх відносин, орфограми, фонетичні особливості звуків та ін. У процесі навчання відбувається інтенсивний та багатоаспектний розвиток різних форм образного мислення, йде постійний перехід від одних типів образів до інших, як у рамках групи учбових дисциплін, так і у рамках однієї. Отож негативне ставлення значної частини учнів-гуманітаріїв до математики, як до непотрібної другорядної дисципліни, небажання вивчати її може привести до недостатнього розвитку образного мислення цих учнів. А саме такий тип мислення більше притаманний гуманітаріям.

Яким чином можна покращити знання з математики учнів-гуманітаріїв?

Виділимо два останні напрями у вирішенні цього питання.

Перший пов’язаний з мотиваційними та прогностичними факторами у процесі навчання. Так, наприклад, у класах з поглибленим вивченням іноземних мов доцільно запропонувати курс за вибором, на якому ознайомити учнів з використанням статистичних методів у лінгвістиці.

Для учнів філологічних класів можна запропонувати актуальну для них тему: «Від математичних парадоксів до літературних».

У школах естетичного спрямування доцільно ознайомити учнів 10 класу не тільки з паралельним, а й з центральним проектуванням, показати його впровадження у живопису та архітектурі.

Другий напрям покращення знань з математики учнів-гуманітаріїв пов'язаний з проблемою формування математичних умінь учнів.

Окремо означимо проблему посилення прикладної спрямованості навчання математики у класах природничо-математичного напряму. Формування навичок застосування математичних знань як одна з головних цілей вивчання математики повинно забезпечуватись адекватним змістом, засобами, методикою навчання. Радикальним засобом реалізації прикладної спрямованості шкільного курсу математики є повноцінне залучення в навчальний процес математичного моделювання як засобу пізнання та дослідження.

Як показав аналіз творчих робіт з математики, представлених на обласну педагогічну виставку у 2011 році, вчителі працюють над створенням методичних та дидактичних матеріалів за такими актуальними напрямками. як:

·  методичне забезпечення для проведення факультативних занять та курсів за вибором;

·  розробки системи уроків з використанням інноваційних технологій;

·  матеріали для організації позакласних заходів з предмету (тижні математики);

·  використання ІКТ у навчальному процесі;

·  матеріали для активізації пізнавальної діяльності (історичний, довідковий матеріал тощо);

·  матеріали для здійснення тематичного контролю знань учнів.

Можна виділити такі найбільш ґрунтовно розроблені матеріали (див. таблицю 1):

Таблиця 1

№ п /п	П. І.П. вчителя	Назва матеріалів	Район (місто)	Навчальний заклад
1.	Тищенко Ірина Анатоліївна	Підсумкові контрольні роботи з математики, 5-10 класи	Черкаський	Відділ освіти Черкаської районної державної адміністрації
2.	Творча група вчителів математики , Лук’ященко В. І.,	Методичне забезпечення курсу за вибором «Доведення нерівностей у шкільному курсі математики» (9-11 класи)	м. Золотоноша	Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3 Золотоніської міської ради
3.	Серватинська Наталія Вікторівна	«Інтеграл в алгебрі і фізиці» (математичний практикум)	м. Сміла	Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11 Смілянської міської ради
4.	Приходько Наталія Яківна, спеціаліст І категорії, «Старший вчитель»	Математичні візерунки. Методичний посібник	Чигиринський	Учитель математики Рацівського НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІІ ступенів»
5.	Творча група вчителів математики: , , , , О. В.Івлева,	Творчий проект „Геометрія в живописі, архітектурі, будівництві”	Лисянський	Відділ освіти Лисянської районної державної адміністрації
6.	Войцех Раїса Миколаївна	Спецкурс «Модуль в задачах»	Чорнобаївський	Відділ освіти Чорнобаївської РДА
7.	Цибульська Тетяна Миколаївна	Символіка в шкільному курсі математики (методичний посібник)	Корсунь-Шевченківський	Селищенський навчально-виховний комплекс
8.	Біла Мотря Іванівна	Диференціація навчання та впровадження інтерактивних технологій до навчання учнів з математики	Уманський	Доброводівський навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Уманської районної ради
9.	Копил Віталій Васильович	Калейдоскоп використання комп’ютерних технологій при вивченні математики	Черкаський	Червонослобідська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Черкаської районної ради

У рамках обласної виставки відбувся конкурс на кращу серію цифрових ресурсів, де для навчально-методичного забезпечення викладання навчальних дисциплін було представлено 46 матеріалів з математики з 15 районів та міст області. Найбільше матеріалів представили місто Сміла, Городищенський та Чорнобаївський райони. Однак слід відмітити, що серед цих робіт лише 29 можна віднести до серії відповідно до Положення про конкурс, 17 матеріалів не відповідють вимогам до робіт, а саме, серія цифрових ресурсів має формуватись на диску окремими папками (до кожного ресурсу), в яку можуть входити: Цифровий ресурс, Пояснювальна записка та Картка опису цифрового ресурсу (окремими файлами). Наприклад, не оформлена картка опису цифрового ресурсу, презентація подана у Microsoft PowerPoint 2007 і т. ін., допущені технічні та математичні помилки. Для усунення таких недоречностей надалі доцільно у районах переглядати та давати оцінку якості виконання матеріалів, які будуть представлені до обласного конкурсу.

Переможцями Конкурсу на кращу серію цифрових ресурсів, які нагороджуються Дипломами Головного управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації, у 2011 році стали такі вчителі:

·  Грищенко Олексій Григорович, івна, учителі математики Павлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Жашківської районної ради, за серію цифрових ресурсів з теми «Квадратична функція».

·  Ворчук Лідія Федорівна, учитель математики Чорнобаївської гімназії Чорнобаївської районної ради, за серію цифрових ресурсів з теми «Рівняння. Основні властивості рівняння».

·  Литвиненко Тетяна Григорівна, учитель математики Великоканівецького навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів» Чорнобаївської районної ради, за серію цифрових ресурсів з теми «Взаємне розміщення прямих у просторі. Паралельність прямої і площини».

·  іївна, учитель математики Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №28 Черкаської міської ради, за серію цифрових ресурсів з теми «Геометрія, 7 клас».

·  Крикун Наталія Миколаївна, учитель математики Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7 Смілянської міської ради, Крикун Іван Григорович, учитель математики Смілянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №11 Смілянської міської ради, ївна, методист Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, за серію цифрових ресурсів з теми «Контрольні роботи з математики для 10 класу».

Серед кращих робіт, які рекомендовано занести до колекції цифрових ресурсів, можна назвати такі матеріали (див. таблицю 2):

Таблиця 2

№ п/п	П. І.П.	Місце роботи (повна назва навчального закладу)	Назва цифрового ресурсу	Перелік ресурсів, які ввійшли до серії
1.	Кравченко Наталія Олексіївна	Звенигородська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Звенигородської районної ради	Практична спрямованість навчання математики	1. Розв’язання текстових задач у 5-6 класах. 2. Електронний посібник з математики для 5-6 класів 11-річної школи.
2.	Скічко Тетяна Михайлівна	Косарська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Кам’янської районної ради	Геометричні перетворення, 9 клас	Презентації - 8
3.	івна	Павлівська загальноосвітня школа 1-2 ступенів Канівської районної ради	«Координатна площина»,6 клас	Презентація «Прямокутна система координат»
4.	Радіонова Ольга Олексіївна	Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10 Смілянської міської ради	Електронний посібник з теми «Тіла обертання»	Презентація «Тіла обертання»
5.	Бондаренко Тетяна Володимирівна	Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10 Смілянської міської ради	Про число П	Презентація
6.	Русецька Тетяна Володимирівна	Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11 Смілянської міської ради	Паралельність прямих і площин у просторі	Презентація
7.	Нюкіна Тамара Володимирівна	Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2 Смілянської міської ради	Тригонометричні функції	Презентація до теми «Означення та властивості тригонометричних функцій»
8.	Бузько Людмила Павлівна Щербаков Анатолій Георгійович	Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №13 Смілянської міської ради ЧОІПОПП	Програмний навчальний засіб «Збірник завдань для проведення самостійних робіт та підсумкового контролю з математики. 5 клас»	Збірник завдань для проведення самостійних робіт та підсумкового контролю з математики. 5 клас»
9.	Бузько Володимир Данилович Щербаков Анатолій Георгійович	Смілянська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №12 Смілянської міської ради ЧОІПОПП	Програмний навчальний засіб «Збірник завдань для проведення самостійних робіт та підсумкового контролю з математики. 6 клас»	Збірник завдань для проведення самостійних робіт та підсумкового контролю з математики. 6 клас
10.	Бузько Володимир Данилович Щербаков Анатолій Георгійович	Смілянська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №12 Смілянської міської ради ЧОІПОПП	Програмний навчальний засіб «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з алгебри. 9 клас. І частина»	Програмний навчальний засіб
11.	Осадча Раїса Володимирівна	Смілянський природничо-математичний ліцей Смілянської міської ради	Вектори	1.Презентація
12.	Підмогильний Олег Анатолійович	Смілянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №10 Смілянської міської ради	Збірник різнорівневих тестових завдань для тематичного оцінювання. Алгебра. 8 клас	Тестові завдання
13.	Антонова Світлана В’ячеславівна івна	Черкаська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №32 Черкаської міської ради Черкаської області	«Опорні конспекти з алгебри 7 клас. Посібник для вчителя та учнів»	Презентація теоретичних відомостей з даної теми
14.	іївна	Черкаська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 Черкаської міської ради	«Побудова перерізів многогранників»	Урок – презентація
15.	Малий Іван Володимирович	Ковтунівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Золотоніської районної ради	Тестові завдання для програми MyTest X та збірник тестових завдань	20 тестів Стаття
16.	І.	Золотоніська спеціалізована школа№1	Серія цифрових ресурсів«Формули скороченого множення»	1. Презентація «Цілі вирази» 2. Презентація: Степінь з натуральним показником 3. Презентація: Одночлен. 4. Презентація Формули скороченого множення.
17.	Білостоцька Олександра Федорівна	Ревбинський НВК „ДНЗ-ЗОШ І-ІІ ступенів” Чорнобаївської районної ради	Теорема Піфагора	Серія: 3 презентації
18.	Литвиненко Наталія Олексіївна, Панасенко Людмила Іванівна, Литвиненко Віталій Іванович	Веселохутірський НВК «ДНЗ – загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів» Чорнобаївської районної ради	«Натуральні числа. Відрізок. Промінь, пряма. Порівняння натуральних чисел»	Серія містить 5 папок з презентаціями та текстовим файлом

Перед кожним новим поколінням життя ставить усе складніші завдання, для розв’язання яких потрібний усе вищий рівень освіченості особи, що нерозривно пов’язано з поняттям компетентності. Компетентність є інтегрованим результатом навчання, який виходить за межі предметної складової навчання і не вичерпується змістом певної дисципліни, засвоєнням знань та формуванням предметних умінь. Від сформованості цих умінь залежить: чи буде людина готовою до вимог життя, чи буде успішною, чи досягне тих вершин, які спроможна досягти, чи сформується як особистість.

Організація занять з математики на основі поєднання трьох компонентів – мотиваційного, змістовного, дійового – забезпечує формування в учнів математичної компетентності, яка виявляється у бажанні виконувати пізнавальні завдання, самостійно розмірковувати, прагнути до пошукової діяльності тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Концепція Державної програми розвитку освіти на 2001 – 2010 роки. Розпорядження КМ України від 12.07.2006 р. № 000–р. [Електронний ресурс] // Доступ до ресурсу: htt://mon. .

2.  Концепція загальної середньої освіти (12–річна школа) : постанова Колегії МОНУ від 22.11.2001 р. №12/5–2. [Електронний ресурс] // Доступ до ресурсу: htt://mon. .

3.  Концепція профільного навчання в старшій школі : рішення Колегії МОНУ від 25.09.2003 р. №10X12–2 [Електронний ресурс] / Доступ до ресурсу: htt://mon. .

4.  Національна доктрина розвитку освіти : указ Президента України від 17.04.2002р., № 000 // Офіційний вісник України. – 2002. – №16.

5.  Бродський оновлення змісту шкільної математичної освіти / , // Математика в школі. – 2008.– № 1.– С. 24–29.

6.  І. Особливості організації навчання математики в 10-12 класах на профільному рівні / М. І. Бурда, О. І. Глобін // Вісник Черкаського університету. Серія «Педагогічні науки» – Вип. 150. – Черкаси, 2009. – С. 24–31.

7.  Готовність учня до профільного навчання / Упоряд.: В. Рибалка. За заг. ред. С. Максименка, О. Плавник. – К.: Мікрос-СВС.– 2003.– 112 с.

8.  Гусев -педагогические основы дифференцированного обучения математике / . – М. : -во «Вербум–М» : . центр «Академия», 2003. – 432 с.

9.  Занюк С. С. Психологія мотивації : навч. посіб. / . – К. : Либідь, 2002. – 304 с.

10.  Іванова геометричних умінь старшокласників шкіл (класів) гуманітарного профілю: дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання математики» / Іванова Світлана Володимирівна. – К., 1999. – 178 с.

11.  Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / [Бібік Н. М., , І. та ін.] ; заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : К. І. С., 2004. – 112 с.

12.  Математика. 5–12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. – К : «Перун», 2005. – 64 c.

13.  Сердюк і організації навчання математики у школах і класах гуманітарного профілю / // Вісник Черкаського університету: Серія «Педагогічні науки». – Вип. 85. – Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2006. – С. 128–136.

14.  Слєпкань З. І. Психолого-педагогічні та методичні основи розвивального навчання математики / З. І. Слєпкань. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 240 с.

15.  Слєпкань З. І. Ще раз про диференціацію навчання математики і роль в ній освітнього стандарту // Математика в школі. – 2002. – № 2. – С. 29–30.

, методист лабораторії природничо-математичних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ
ФІЗИКИ ТА АСТРОНОМІЇ

Особливістю реалізації нового змісту фізичної освіти відповідно до Державного стандарту є те, що він базується на двох концентрах.

Курс фізики основної школи продовжує формування, уточнення і розвиток фундаментальних природничо-наукових понять, що їх було вивчено в пропедевтичному курсі природознавства. Фізика в основній школі вивчається на рівні ознайомлення з фізичними явищами, поняттями і законами, які дають змогу пояснити перебіг найпоширеніших процесів у на­вколишньому світі, ознайомити учнів з фізичними основами су­часного виробництва, техніки і технологій.

Оволодіння учнями навичка­ми експериментальної діяльності в основній школі спрямоване на використання здобутих знань у практичній діяльності, формуван­ня пізнавальних інтересів, розви­ток творчих здібностей учнів, за­цікавленості у виборі майбутньої професії, пов'язаної з фізикою.

У старшій школі продовжується ви­вчення фізики на рівні засвоєння основ фундаментальних фізичних теорій — класичної та релятиві­стської механіки, молекулярно-кінетичної теорії та термодинамі­ки, електродинаміки, квантової та ядерної фізики. Відмінністю на­вчання фізики в основній та старшій школі є глибина й обсяг вивчення фізичних теорій і засто­сування здобутих знань для роз­в'язування теоретичних та експе­риментальних завдань, створення умов для урахування життєвих і пізнаваль­них потреб учнів навчання в старшій школі, що ґрунтується на за­садах профільної освіти.

З метою здійснення рівневого профільного навчання з фізики під час організації навчального процесу належну увагу треба при­діляти вдосконаленню методів навчання, впровадженню про­блемних, пошуково-дослідни­цьких, інтерактивних та інших технологій, що є актуальними в системі освіти. Вчителі фізики області, працюючи в цьому напрямку, представили свої роботи на виставку «Освіта Черкащини - 2011». Кращими роботами стали:

·  методичний посібник "Фізика на уроках та у позаурочний час", Орлик Оксани Іванівни, учителя фізики, заступник директора з навчально-виховної роботи Уманської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №9 Уманської міської ради;

·  методичний посібник "Реалізація індивідуальної дослідницької діяльності учнів на уроках астрономії", Вірченко Олександра Юрійовича, учителя фізики Корсунь-Шевченківського ліцею Корсунь-Шевченківської районної ради;

·  методична розробка зошита для лабораторних робіт з фізики для 10 класу, Чуйко Ольги В’ячеславівни, учителя фізики Смілянського природничо-математичного ліцею Смілянської міської ради.

Особливістю фізики як шкільного навчального предмета є його спрямованість на застосування знань, умінь та навичок у сучасному житті. Результатом навчання зі шкільного курсу фізики має бути не тільки сума знань з предмета, а й достатньо сформований рівень компетентності учня за умов сучас­ного світу техніки та інформаційних технологій. Тому складовими навчальних досягнень учнів є не лише рівні володіння навчальною інформацією та її відтворення, а й уміння і навички знаходити потрібну інфор­мацію, аналізувати її та застосовувати у стандартних і нестандартних ситуаціях у межах програмних вимог до результатів навчання. Це підтверджують результати моніторингових досліджень, та проведення ДПА і ЗНО з фізики.

Тому при викладанні фізики вчителі повинні звернути увагу на формування в учнів таких вмінь:

• встановлювати зв'язок між явищами навколишнього світу на основі знання законів фізики та фундаментальних фізичних експериментів;

•  застосовувати основні закони, правила, поняття та принципи, що вивчаються в курсі фізики середньої загальноосвітньої школи;

•  вивчати загальні риси і сут­тєві відмінності змісту фізичних явищ та процесів, межі застосуван­ня фізичних законів;

•  використовувати теоретичні знання для розв'язування задач різних типів (якісних, розрахун­кових, графічних, експеримен­тальних, комбінованих тощо);

•  складати план практичних дій щодо виконання експеримен­ту, користуватися вимірювальни­ми приладами, обладнанням, об­робляти результати дослідження, робити висновки щодо отрима­них результатів;

•  пояснювати принцип дії простих пристроїв, механізмів і вимірювальних приладів з фізич­ного погляду;

•  аналізувати графіки залежно­стей між фізичними величинами, робити висновки;

•  правильно визначати та ви­користовувати одиниці фізичних величин.

В умовах упровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів учителям потрібно пожвавити роботу з навчання школярів виконувати тестові завдання різних форм і різного ступеня складності, широко практикувати тестування як навчальний прийом та форму перевірки знань, умінь і навичок школярів.

Впровадження тестових технологій не передбачає згортання або послаблення інтенсивності інших видів навчальної діяльності учнів на уроках та позаурочно.

Проаналізуємо напрями встановлення міжпредметних зв'язків курсів фізики і матема­тики з метою забезпечення повнішого розуміння учнями матеріального світу, зокрема коливальних процесів. Здійснення систематичного зв'язку між різними навчальними предметами впевнює учнів у тому, що шкільні предмети не відірвані один від одного, а з різних боків, кожний своїми методами вивчає матеріальний світ. Сукупність результатів, набутих у процесі вивчення матеріального світу, дає нам загальне уявлення про нього.

Взаємозв'язок між математикою і фізикою сприяє гармонійному розвитку мислення учнів. Міжпредметні зв'язки забезпечують формування цілісних уявлень школярів про явища природи, поглиблюють знання учнів як із фізики, так і з математики. Так, наприклад, для опису коливань і хвиль різної фізичної природи використовують­ся знання про тригонометричні функції, здобуті учнями на уроках математики.

Курс фізики тісно пов'язаний з математикою, оскільки в процесі дослідження структури і вла­стивостей матерії, фізичних явищ та їх взаємо­зв'язків у фізиці поряд з експериментальним ме­тодом широко використовується метод матема­тичного моделювання. Основною ідеєю методу математичного моделювання під час вивчення фізичних явищ є створення та дослідження мате­матичних моделей цих явищ. Оволодіння даним методом насамперед передбачає розуміння шко­лярами взаємозв'язку між математикою і фізикою та, звичайно ж, наявність відповідних знань та вмінь з математики. Практика шкільного навчання має віддзеркалювати єдність фізики й математики в процесі узгодженого їх вик­ладання. Наприклад проведення уроків-досліджень. Цей тип нетрадиційних уроків дозволяє підвищити пізнавальну активність учнів, дати їм відчути радість відкриття, побувати в ролі дослідників — теоретиків чи експериментаторів. Більшість з таких уроків спираються на використання інтерактивних форм навчання, на групові форми роботи. Це виховує вміння працювати в колективі, але потребує від учителя дуже ретельної підготовки. У кожній групі повинен бути сильний і комунікативний учень, який зміг би організувати підготовку групи до уроку й участь дітей у ньому.

Проблема зацікавлення учнів вивченням фізики не нова і є ак­туальною завжди, оскільки суспільство динамічне у своєму розвитку, що і зумовлює нові умови, до яких необхідно адап­туватися. Сформувати інтерес учнів до фізики, який сприяв би їхній навчально-пізнавальній діяльності, педагоги намага­ються різними способами: зміною структури змісту предмета, удос­коналенням методики його викладу, удосконаленням фізичного шкільного експерименту, застосуванням нестандартних форм і ме­тодів у організації уроку, залученням учнів до позаурочної роботи з фізики.

Хочемо зауважити, що є певні труднощі у роботі із обдарованими дітьми сільської місцевості. Учитель прагне забезпечити підготовку здібних учнів, які б могли на рівні міських шкіл, брати участь у конкурсах, навчатись на курсах, успішно складати зовнішнє незалежне оцінювання.

Тому в умовах сільської школи (йдеться, насамперед, про позакласну роботу) важливо створювати гуртки, факультативи, де враховуються пізнавальні потреби учня, його життєва позиція.

Учні навчальних закладів області беруть активну участь у предметних олімпіадах, інтернет-олімпіадах, конкурсі-захисті учнівських науково-дослідницьких робіт Малої академії наук, Міжнародного природничого конкурсу “Левеня”.

Учні спеціалізованих навчальних закладів постійно займають призові місця на районних (міських), обласних, Всеукраїнських олімпіадах з фізики.

Учнівську команду від нашої області на ІV етап Всеукраїнської олімпіади з фізики представляли п’ять учнів 8-11 класів шкіл міст Черкаси та Сміла. Два учні зайняли призові місця: Андрій Реньгач, учень 8 класу Смілянського природничо-математичного ліцею зайняв перше місце, вчитель ; Володимир Полосухін, учень 8 класу Черкаського фізико-математичного ліцею зайняв друге місце, вчитель І.

В умовах профілізації та диференціації старшої школи істотно зростає роль основної школи, що створює базу для подальшої загальної та професійної освіти. Саме на цьому етапі навчання фізики учні повинні з'ясувати сутність основних фізичних понять і законів, оволодіти науковою термінологією, розвивати експериментальні вміння, опановувати алгоритми розв'язування фізичних задач.

Астрономія

Курс астрономії у шкільній програмі покли­каний показати розвиток уявлень про будову Все­світу як один з найважливіших аспектів тривало­го і складного шляху пі