Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38 (стр. 6 )

84. Якщо справедливу вартість активу можна визначити посиланням на активний ринок на наступну дату оцінки, то починаючи з цієї дати застосовується модель переоцінки.

85. Якщо балансова вартість активу збільшилася в результаті переоцінки, таке збільшення відображається безпосередньо в кредиті рахунку капіталу під назвою "Дооцінка". Однак збільшення від переоцінки має визнаватися як прибуток чи збиток тією мірою, якою воно сторнує зниження від переоцінки того самого активу, яке раніше було визнане у прибутках чи збитках.

86. Якщо балансова вартість активу зменшилася в результаті переоцінки, зменшення має визнаватися у прибутках чи збитках. Проте зменшення від переоцінки слід відображати безпосередньо в дебеті рахунку капіталу під назвою "Дооцінка", в межах будь-якого залишку в кредиті рахунку під назвою "Дооцінка", що відноситься до цього активу.

87. Кумулятивну дооцінку, що входить до власного капіталу, можна прямо перенести до нерозподіленого прибутку, коли її реалізовано. Всю дооцінку можна реалізувати при ліквідації та продажу активу. Проте можлива й реалізація частини дооцінки під час використання активу суб’єктом господарювання; у цьому випадку сума реалізованої дооцінки є різницею між амортизацією, що базується на переоціненій балансовій вартості активу, та амортизацією, що базується на первісній вартості активу. Перенесення з дооцінки до нерозподіленого прибутку в звіті про прибутки та збитки не відображається.

Строк корисної експлуатації

88. Суб’єкт господарювання має оцінювати строк корисної експлуатації нематеріального активу, встановлювати, чи він є визначеним, чи невизначеним, а також установлювати його тривалість або кількість одиниць продукції (чи подібних одиниць), які складають цей строк корисної експлуатації. Суб’єкт господарювання має розглядати свій нематеріальний актив як такий, що має невизначений строк корисної експлуатації, якщо (виходячи з аналізу відповідних факторів) немає передбачуваного обмеження періоду, протягом якого такий актив буде (за очікуванням) забезпечувати надходження чистих грошових потоків до суб’єкта господарювання.

89. Відображення нематеріального активу в обліку базується на строкові його корисної експлуатації. Нематеріальний актив з визначеним строком корисної експлуатації підлягає амортизації (див. параграфи 97-106), тоді як нематеріальний актив з невизначеним строком корисної експлуатації – не підлягає амортизації (див. параграфи 107-110). Ілюстративні приклади, що супроводжують цей стандарт, демонструють визначення строку корисної експлуатації для різних нематеріальних активів і відповідне відображення цих активів в обліку згідно з визначенням строку їх корисної експлуатації.

90. Визначаючи строк корисної експлуатації нематеріального активу, слід брати до уваги багато чинників, зокрема:

a) очікуваний спосіб використання активу суб’єктом господарювання та спроможність іншої групи управлінського персоналу ефективно управляти активом;

б) типові життєві цикли продукту для активу та відкриту інформацію щодо строків корисної експлуатації активів подібного типу, що їх використовують у подібний спосіб;

в) технічне, технологічне та інші види старіння;

г) стабільність галузі, в якій функціонує актив, та зміни ринкового попиту на продукти чи послуги, які є результатом експлуатації;

ґ) очікувані дії конкурентів або потенційних конкурентів;

д) рівень видатків на обслуговування, необхідних для отримання очікуваних майбутніх економічних вигід від активу, та здатність і намір суб’єкта господарювання досягти такого рівня;

е) період контролю над активом та юридичні або подібні до них обмеження використання активу, такі як дати закінчення строку пов’язаних з ним угод про оренду;

є) залежність строку корисної експлуатації активу від строку корисної експлуатації інших активів суб’єкта господарювання.

91. Термін "невизначений" не означає "безкінечний". Строк корисної експлуатації нематеріального активу відображає лише рівень майбутніх видатків на обслуговування, необхідних для підтримки певного стандарту продуктивності, визначеного під час оцінювання строку корисної експлуатації цього активу, і намір досягти такого рівня. Висновок про те, що строк корисної експлуатації нематеріального активу є невизначеним, не повинен залежати від запланованих майбутніх видатків на підтримку певного стандарту продуктивності активу.

92. Комп’ютерне програмне забезпечення та багато інших нематеріальних активів, ураховуючи швидкі зміни у технології, чутливі до технічного старіння. Отже, ймовірно, що строк їхньої корисної експлуатації буде коротким.

93. Строк корисної експлуатації нематеріального активу може бути дуже довгим і навіть невизначеним. Невизначеність виправдовує оцінку строку корисної експлуатації нематеріального активу на основі обачності, але не виправдовує обрання нереально короткого строку.

94. Строк корисної експлуатації нематеріального активу, що його встановлюють контрактні угоди чи інші юридичні права, не повинен перевищувати період чинності контрактних або юридичних прав, але може бути коротшим від терміну їх чинності залежно від періоду, протягом якого суб’єкт господарювання очікує використовувати цей актив. Якщо контрактні або інші юридичні права надаються на обмежений період, який може бути подовженим, строк корисної експлуатації нематеріального активу має включати такі періоди (період) поновлення, якщо є свідчення підтримки поновлення з боку суб’єкта господарювання без суттєвих витрат.

95. Можуть існувати економічні й юридичні чинники, що впливають на строк корисної експлуатації нематеріального активу: економічні чинники визначають період, протягом якого майбутні економічні вигоди будуть отримані; юридичні чинники можуть обмежити період, протягом якого суб’єкт господарювання контролює доступ до цих вигід. Строк корисної експлуатації є коротшим із періодів, визначених цими чинниками.

96. Наявність наведених далі чинників, серед іншого, демонструє здатність суб’єкта господарювання поновити контрактні або інші юридичні права без суттєвих витрат:

a) є свідчення (яке, можливо, базується на минулому досвіді) того, що контрактні або інші юридичні права буде поновлено. Якщо їх поновлення залежить від згоди третьої сторони, воно має включати свідчення того, що ця третя сторона дасть свою згоду;

б) є свідчення того, що буде дотримано умови, необхідні для того, щоб одержати поновлення певного права;

в) витрати на поновлення певного права не є суттєвими для суб’єкта господарювання порівняно з майбутніми економічними вигодами, надходження яких очікується до суб’єкта господарювання в результаті поновлення прав.

Якщо витрати на поновлення є суттєвими порівняно з майбутніми економічними вигодами, надходження яких очікується до суб’єкта господарювання в результаті поновлення прав, то собівартість „поновлення” по суті відображає витрати на придбання нового нематеріального активу на дату поновлення прав.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ З ВИЗНАЧЕНИМ СТРОКОМ КОРИСНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Період і метод амортизації

97. Суму амортизації нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації слід розподіляти на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації. Нарахування амортизації слід починати, коли цей актив є наявним для використання, тобто коли він перебуває у тому місці і стані, які необхідні для його використання у спосіб, визначений управлінським персоналом. Нарахування амортизації слід припиняти на одну з наведених далі дат, залежно від того, яка з них наступає раніше: на дату, коли цей актив класифікується як такий, що утримується для продажу (або включається до групи, призначеної для продажу) відповідно до МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу і припинена діяльність", або на дату, коли припиняється визнання цього активу. Метод амортизації, використаний для активу, має відображати очікувану форму споживання економічних вигід суб’єктом господарювання. Якщо ж цю форму визначити неможливо, слід застосовувати метод прямолінійного списання. Амортизаційні нарахування за кожний період слід визнавати у прибутках чи збитках, якщо тільки цей або інший стандарт не дозволяє (або не вимагає) включати їх до балансової вартості іншого активу.

98. Для розподілу суми активу, що амортизується, на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації можна використовувати різні методи амортизації. Ці методи включають метод прямолінійного списання, метод зменшення залишку та метод одиниць продукції. Метод, використаний для активу, обирають на основі очікуваної форми споживання економічних вигід і застосовують послідовно від періоду до періоду, якщо очікувана форма споживання отримуваних економічних вигід не змінюється. Зрідка траплятиметься (якщо взагалі траплятиметься) переконливе свідчення на підтримку методу амортизації для нематеріального активу, який забезпечує меншу суму накопиченої амортизації, ніж метод прямолінійного списання.

99. Амортизація, як правило, визнається як витрата. Проте інколи економічні вигоди, втілені в активі, поглинаються суб’єктом господарювання швидше в ході виробництва інших активів, ніж для виникнення видатків. У цьому випадку сума амортизаційних відрахувань включає частину вартості іншого активу та включається до його балансової вартості. Наприклад, амортизація нематеріальних активів, використовуваних у виробничому процесі, включається до балансової вартості запасів (див. МСБО 2 "Запаси").

Ліквідаційна вартість

100. Ліквідаційну вартість нематеріального активу з визначеним строком корисної експлуатації слід приймати за нуль, якщо:

a) немає невідмовного зобов’язання третьої сторони придбати актив наприкінці строку його корисної експлуатації

або

б) немає активного ринку для такого активу та:

i) ліквідаційну вартість неможливо визначити посиланням на цей ринок;

ii) не є ймовірним, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисної експлуатації активу.

101. Сума активу, яка амортизується, визначається після вирахування його ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість, інша, ніж нуль, означає, що суб’єкт господарювання очікує ліквідувати нематеріальний актив до кінця строку його економічної експлуатації.