Земельне право України

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

Кафедра аграрного, земельного та екологічного права

Каракаш Ілля Іванович – кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Курс лекцій

для студентів усіх форм навчання за спеціальністю “Правознавство”

Одеса – 2003

ВСТУП ДО КУРСУ

Земля не є винаходом людства, тому і зараз і в майбутньому вона буде відноситися до найбільш важливих об’єктів матеріального світу. Землі, за великим рахунком, неможливо дати адекватну оцінку, оскільки, якщо припустити можливість її відсутності, можна дійти висновку про те, що всі інші об’єкти матеріального світу взагалі позбавляються будь-якої цінності. Цінність землі, її важливість для розвитку людства в цілому зумовили той факт, що земля є предметом правового регулювання багатьох галузей права. Однак основне місце серед них відводиться, безумовно, земельному праву.

В даному виданні викладені основні елементи концепції навчального курсу «Земельне право». Отже, курс лекцій не можна розглядати як вичерпне джерело знань з навчального курсу, який вивчається у вузах, а швидше – як путівник, покликаний допомогти зорієнтуватися в масі наукових концепцій і нормативно-правового матеріалу, які стосуються проблем земельного права.

Проблеми зазначеної навчальної дисципліни розкривається виходячи з положень теорії земельного права, аналізу сучасної системи нормативно-правових актів України, а саме: законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, актів міністерств і відомств, які регулюють земельно-правові відносини, а також із аналізу практики правозастосування.

При визначенні структури навчального курс лекцій була врахована структура нового Земельного кодексу України, відсутність якого протягом тривалого часу було в певній мірі перешкодою на шляху подальшого вивчення і викладання дисципліни земельного права. З іншого боку, прийняття нового Земельного кодексу України, вирішивши одні проблемні питання, поставило перед наукою і практикою нові. Детальний аналіз норм Земельного кодексу України дозволив відзначити недоліки цього нормативно-правового акта, оскільки в ряді статей містяться положення, що не є незаперечними.

Зміни в концептуальному підході до викладання курсу „Земельне право”, введення у вузах, в тому числі і в Одеській національній юридичній академії, в якості самостійних дисциплін курсів «Природноресурсове право» і «Екологічне право» вплинули на формування проблематики курс лекцій, тому виклад питань про правові режими земель лісового фонду, водного фонду і деякі інші зроблено оглядово. Визначальною рисою курс лекцій також є врахування суміжного правового регулювання ряду проблем земельного права, зокрема, окремих цивільно-правових характеристик права власності на землю, земельного сервітуту й інших питань. Також варто врахувати наступне: теорія і практика засвідчують, що в зв'язку з тривалою відсутністю нового Цивільного кодексу України у національному законодавстві з’явилось безліч колізій і суперечностей. З іншого боку, неприйняття нового Цивільного кодексу дає можливість законодавцеві, з огляду на положення введеного в дію нового Земельного кодексу України, знайти оптимальні шляхи розмежування предметів правового регулювання цивільного і земельного законодавств, уникнувши таким чином суперечностей і колізій.

Автор прагнув викладати матеріал у доступній, однак ні в не спрощеній формі. Тому в курсі лекцій багато уваги приділено теоретико-правовим питанням земельного права. У виданні є посилання на велику кількість нормативних актів, дана оцінка стану і системності сучасного земельного законодавства, передбачені можливі питання практики його застосування, а також запропоновані рекомендації із застосування норм права на практиці, роз’яснено, у чому полягає новизна норм нового Земельного кодексу України, як варто розуміти зміст тих чи інших понять і категорій.

По суті, курс лекцій є посібником для викладення змісту нового Земельного кодексу України. Тому з огляду на те, що багато питань ні в теорії, ні в практиці правозастосування поки що не знайшли свого однозначного вирішення і визначення, автори припускають можливість цілком обґрунтованих заперечень по окремих проблемних питаннях, незгоди з їх точкою зору, тим самим запрошуючи вчених і практиків до конструктивної дискусії з метою спільного пошуку шляхів вирішення всіх спірних питань.