Поняття та характеристика ознак об’єкта злочину (стр. 1 )

Поняття та характеристика ознак об’єкта злочину

ВСТУП

Зрос­тан­ня зло­чин­нос­ті, що спос­те­рі­га­єть­ся в ос­тан­ні ро­ки, зок­ре­ма ор­га­ні­зо­ва­ної на­силь­ниць­кої та ко­рис­ли­вої, яка вик­ли­ка­на пе­ре­лом­ним пе­рі­о­дом роз­вит­ку Ук­ра­ї­ни і низь­кою ін­ших не­га­тив­них чин­ни­ків, ста­вить пе­ред дер­жа­вою сер­йоз­ні зав­дан­ня що­до бо­роть­би з цим яви­щем. Не­об­хід­но до­би­ва­ти­ся при­пи­нен­ня її зрос­тан­ня, а по­тім і іс­тот­но­го ско­ро­чен­ня. З ці­єю ме­тою вжи­ва­ють­ся по­лі­тич­ні, еко­но­міч­ні, ор­га­ні­за­цій­ні, за­ко­но­дав­чі та ін­ші за­хо­ди.

Однією з важливих задач нашої держави є викорінювання злочинності та всіх причин, що її породжують. Рішення цієї задачі здійснюється спільними зусиллями всіх державних органів, громадських організацій і всіх шарів громадськості. Звідси різноманіття форм і методів, використовуваних у боротьбі зі злочинністю. Зокрема, поряд із застосуванням позбавлення волі до небезпечних злочинців застосовуються покарання, не зв’язані з позбавленням волі, а також заходу суспільного впливу чи примусові міри виховного характеру у відношенні облич малозначні злочини, що зробили, чи злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки.

Прий­нят­тя 28 чер­вня 1996 ро­ку но­вої Кон­сти­ту­ції Ук­ра­ї­ни ство­рює для цьо­го міц­ну за­ко­но­дав­чу ба­зу. Ко­ло зло­чин­них по­ся­гань виз­на­чає без­по­се­ре­дньо кри­мі­наль­не за­ко­но­давс­тво. Щоб це за­ко­но­давс­тво бу­ло до­сить ефек­тив­ним, не­об­хід­но пра­виль­но йо­го зас­то­со­ву­ва­ти.

Кри­мі­наль­не пра­во Ук­ра­ї­ни зна­хо­дить своє ві­доб­ра­жен­ня в кри­мі­наль­но­му за­ко­но­давс­тві, яке яв­ляє со­бою єди­ну нор­ма­тив­ну сис­те­му. Кри­мі­наль­не за­ко­но­давс­тво Ук­ра­ї­ни скла­да­єть­ся з кри­мі­наль­них за­ко­нів, які зве­де­ні в Кри­мі­наль­ний ко­декс.

В нор­мах кри­мі­наль­но­го за­ко­ну сфор­му­льо­ва­ні під­ста­ви і прин­ци­пи кри­мі­наль­ної від­по­ві­даль­нос­ті. Згід­но з Ос­нов­ним За­ко­ном Ук­ра­ї­ни кри­мі­наль­ній від­по­ві­даль­нос­ті і по­ка­ран­ню під­ля­гає ли­ше осо­ба, вин­на у вчи­нен­ні зло­чи­ну, тоб­то та­ка, що умис­но або з не­о­бе­реж­нос­ті вчи­ни­ла пе­ред­ба­че­не кри­мі­наль­ним за­ко­ном сус­піль­но не­без­печ­не ді­ян­ня.

В даний час, коли в суспільних науках, у тому числі й у юридичної, одержала визнання ідея пріоритету загальнолюдських цінностей, дослідження кримінально-правових відносин здобуває особливе значення. Зараз можна з упевненістю сказати, що взаємини між злочинцем і державою в нашій країні будуються на основі закону.

Кримінальне право - це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою. Особливість цих ннорм у тому, що вони забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливих заходів державного примусу - кримінального покарання.

Норми кримінального права встановлюються лише вищим органом законодавчої влади - Верховною Радою України. Ці норми визначають, які суспільно небеспечні діяння є злочинними, і встановлюють покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчинили злочини (ст. 1 КК України)

Правові відносини, які виникають у зв"язку із вчиненням злочину і застосуванням відповідних покарань, складають предмет кримінального права.

Таким чином, кримінальне право - це сукупність юридичних норм, встановленим вищим законодавчим органом державної влади - Верховною Радою України, що визначають, які суспільно небеспечні діяння є злочинними і які покарання треба застосувати до осіб, що їх скоїли. Крім того, кримінальне право регулює підстави і умови кримінальної відповідальності, дає поняття злочину, регулює порядок призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, при потребі визначає форми участі громадськості в реалізації кримінальної відповідальності і покарання.

В даній курсовій роботі ми розкриємо суть обєкту злочину.
1. Поняття, ознаки і значення об"єктивної сторони злочину

Ознаки об"єктивної сторони злочину. При виявленні злочину ми завжди стикаємось з його об"єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб"єкта у виді дій чи бездіяльності, які завжди вчиняються за певних об"єктивних обставин, у певному місці та часі. Цей акт поведінки здійснюється у відповідний спосіб, наприклад, крадіжка з об"єктивної сторони виражається в таємному викраденні індивідуального майна громадян, грабіж - у відкритому викраденні такого майна. Злочин тягне за собою настання суспільно - небезпечних наслідків, тому що внаслідок його вчинення завдається істотна шкода суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або створюється загроза спричинення такої шкоди ( наприклад, вбивство своїм наслідком має смерть людини, розкрадення державного або колективного майна шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства - завдають майнової шкоди власнику). Причому діяння ( дія чи бездіяльність ) знаходиться у причинному зв"язку з суспільно - небезпечними наслідками. Ці ознаки притаманні будь - якому здочину як явищу реальної дійсності. Без цих ознак злочину не може бути. Вони мають місце завжди, в усіх випадках, коли вчиняється злочин.

Іноді злочини вчинюються з використанням різних предметів матеріального світу: вогнепальної або холодної зброї, пристосувань, підроблених документів чи інших засобів. Їх вибіркове використання багато в чому сприяє злочинцю здійснити злочинний задум, заподіяти більш важку суспільно небезпечну шкоду.

В об"ктивних ознаках знаходять своє вираження як фактичні так і соціальні якості злочину, передусім його суспільна небезпека. Об"єктивні ознаки, які притаманні усім злочинам, вивчаються загальною частиною кримінального права, а індивідуальні ознаки конкретних злочинів, наприклад, бандитизму, шахрайства, хуліганства розглядаються особливою частиною.

Викладене дозволяє зробити висновок, що об"єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона ( зовнішнє вираження ) злочину, яка характерезується суспільно небезпечним діянням ( дією чи бездіяльністю ), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв"язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобоми вчинення злочину.

Об"єктивна сторона складу злочину - це сукупність передбачених кримінальним законом ознак, які характерезують зовнішній прояв суспільно небезпечної дії, що посягає на об"єкти кримінально-правової охорони, а також об"єктивні умови цього посягання. Усі ознаки об"єктивної сторони злочину з точки зору їх закріплення в диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов"язкові (необхідні) і факультативні.

До обов"язкових ознак належить діяння у формі дії чи бездіяльності. Бездіяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини не можна вчинити жодного злочину.

Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту, І таким чином, є обов"язковою ознакою будь якого складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов"язковим за кожною кримінальною справою.

До факультативних ознак об"єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв"язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину. Ці ознаки хоча фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, але не завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу злочину. Так, склади наклепу, образи, хуліганства не містять вказівки на конкретні суспільно небезпечні наслідки, котрі необхідно було б встановлювати при вирішенні питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Так само не завжди в статтях Особливої частини КК вказано на спосіб, місце, час. обстановку вчинення злочину. Отже, зазначені ознаки об"єктивної сторони складу злочину є не обов"язковими, а факультативними.

Однак якщо суспільно небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, обстановка та засоби вчинення злочину прямо вказані в диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов"язкових ознак об"єктивної сторони складу злочину і їх встановлення в такому разі є обов"язковим.

2. Поняття об'єкта злочину

1. Правильне вирішення питання про об'єкт злочину має важливе теоретичне і практичне значення. Саме об'єкт дозволяє розкритії соціальну сутність злочину, з'ясувати його суспільне небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежу­ванню його від суміжних суспільне небезпечних посягань. Об'єкт відіграє істотну роль і для визначення самого поняття злочину, знач­ною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних його ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини КК. Усе це дає змогу зробити висновок, що проблема об'єкта злочину є однією з основних у науці кримінального права.

2. Загальновизнано, що об'єктом злочину завжди виступає тс благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється загроза заподіяння такої шкоди. В науці кримінального права най­більш визнаною є точка зору, згідно з якою об'єктом будь-якого зло­чину є охоронювані законом про кримінальну відповідальність сус­пільні відносини. Висновок про те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, грунтується і на чинному законодавстві (див., наприклад, статті 1, 293 і 296 КК). Однак у статтях КК найчастіше містяться вказівки не на сам об'єкт злочину, а на окремі елементи охоронюва-них законом суспільних відносин (наприклад, статті 185-190, 115-119) або на різні правові норми, що регулюють відповідні суспільні відносини (наприклад, статті 208, 214 та ін.).

Об'єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Тому не тільки безпосереднім і родовим, але й загальним об'єктом усіх злочинів є не вся сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціальне схвалених відносин, які законодавець поставив під охо­рону кримінального законодавства. Природно, що при цьому йдеться тільки про найважливіші, найзначущі для інтересів суспільства і держави суспільні відносини, яким злочинні посягання можуть за­вдати значної шкоди.