ЕЛЕКТРОННА ПОШТА
Незалежна асоціація банків України Вих. № 000-14/11 від 14.11.2013 р. Щодо обов’язкового продажу валютних надходжень | Національний банк України Директору Генерального департаменту грошово-кредитної політики Щербаковій О. А. |
Шановна Олено Анатоліївно!
Користуючись нагодою, висловлюємо Вам свою повагу та бажаємо успіхів у Вашій професійній діяльності.
Незалежна асоціація банків України (далі – НАБУ) дякує Вам за оперативну реакцію на запити банків щодо практичного застосування нормативних вимог постанови Правління Національного банку України від 25.09.2013 № 000 “Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2013 року № 163” (далі - Постанова).
Разом з цим, на адресу НАБУ продовжують надходити листи від банків з описом проблем, з якими вони стикаються при виконанні вимог щодо обов’язкового продажу валютних надходжень, та з проханнями роз’яснити порядок дій банків при застосуванні окремих норм Постанови.
На зовнішньому ринку ресурси можуть бути залучені як від банків, так й від небанківських установ, які є повноправними учасниками цих ринків. Такими установами можуть бути включаючи, але не обмежуючись і юридичні особи - нерезиденти, які відповідно до своїх статутних документів мають право надавати кредити, розміщувати депозити, наприклад пенсійні фонди, компанії з управління активами, страхові компанії та інші.
Вітчизняні банки, враховуючи низькі суверенні рейтинги країни, які, в тому числі, впливають та обмежують рейтинги вітчизняних банківських установ, доклали неабияких зусиль для виходу на більш дешеві ринки зовнішніх запозичень з різними інструментами запозичень та від різного кола контрагентів, та почали нарощувати обсяги запозичень від нерезидентів. Це, у свою чергу, дало змогу наростити обсяги фінансування економіки. Однак вищезгадані нормативні акти можуть призвести до протилежного.
На думку НАБУ, впровадження зазначених Постановою вимог несе певні ризики як для українських банків – значно погіршує конкурентоспроможність вітчизняних банків й обмежує їм джерела поповнення фінансових ресурсів, так і суттєво зменшує можливості та умови кредитування банками національної економіки.
Необхідно враховувати, що відповідно до п.100 документу «Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки» (Указ Президента України № 000/2013 від 12.03.2013) передбачається запровадження сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземної валюти у безготівковій формі. Це в певній мірі також підвищить вартість залучення валютних коштів банками, а тому ще раз підкреслює недоцільність продажу іноземної валюти, яка надходить на користь банків за їх власними договорами про отримання кредитів та залучення депозитів.
Банками були отримані роз‘яснення Національного Банку України (далі – НБУ) від 16.10.2013 року № 29-113/18005 щодо практичного застосування Постанови (далі – Роз’яснення).
Відповідно до Роз’яснень вимоги Постанови не поширюються на надходження на користь уповноваженого банку за міжбанківськими операціями із залучення та розміщення кредитів, депозитів на міжнародних ринках (у тому числі проценти за розміщеними уповноваженим банком кредитами, депозитами).
Однак, на запити окремих банків в частині здійснення обов’язкового продажу надходжень за договорами, що укладені уповноваженими банками з нерезидентами, які не є банками, від НБУ отримано відповідь, що вимоги Постанови поширюються на надходження коштів в іноземній валюті на рахунок банку за договорами про надання кредитів та залучення депозитів, що укладені з нерезидентами - небанківськими установами (у т. ч. на суму процентних доходів за такими кредитами/депозитами).
Також, відповідно до Роз'яснення, обов‘язковому продажу підлягають надходження в іноземній валюті із-за кордону за операціями, пов‘язаними зі здійсненням іноземних інвестицій у вигляді інвестиційних вкладів.
Інвестиційний вклад – кошти, які іноземний інвестор - юридична особа з метою отримання процентів розміщує на вкладному (депозитному) рахунку в уповноваженому банку на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу на строк не менше ніж один календарний рік без права дострокового розірвання цього договору та зменшення суми вкладу протягом зазначеного строку за умови, що це обумовлено в договорі.
У разі продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті на рахунки іноземних інвесторів у вигляді інвестиційних вкладів, незрозуміло, яким чином сторони договору банківського вкладу повинні врегулювати свої відносини, в тому числі з нарахування відсотків, а також яким чином повинні враховуватися кошти в національній валюті, отримані від продажу іноземної валюти відповідно до вимог Постанови.
Вказані вимоги по суті унеможливлюють здійснення такого виду іноземних інвестицій як розміщення інвестиційних вкладів.
Таким чином, якщо й після 19.11.2013 р., буде запроваджено здійснення обов’язкового продажу від надходжень в іноземній валюті на інвестиційні вклади та за власними операціями банків за договорами із залучення коштів від нерезидентів-небанківських установ, то надходження в іноземній валюті за операціями капітального характеру (за фінансовим рахунком Платіжного балансу) можуть значно зменшитися.
Комерційні банки, на тлі непростої економічної ситуації в країні, докладають зусиль для максимального здешевлення кредитних ресурсів та створення сприятливих умов для кредитування реального сектору економіки в інтересах його розвитку і мають надію на сприяння держави в залученні уповноваженими банками України ресурсів на міжнародних ринках для розвитку вітчизняних підприємств.
Враховуючи вищевикладене, звертаємося до Вас з проханням врахувати вказані вище проблеми при розробці порядку обов’язкового продажу валютних надходжень у разі повторного застосування НБУ даної вимоги.
Крім того, просимо Вас надати оперативні роз’яснення щодо наступного:
1. У зв‘язку з зазначенням в договорі банківського вкладу, що укладається між банком та іноземним інвестором, суми вкладу в іноземній валюті, яким чином у разі продажу частини вкладу відображати зазначені зміни в договорі? Які дії банку, у разі відмови іноземного інвестора вносити зміни в укладений договір банківського вкладу, враховуючи обов’язковість письмової форми договору банківського вкладу, в тому числі і щодо визначення суми вкладу як істотної умови такого договору? Як в такому разі визначається розмір зобов’язань Банку перед іноземним інвестором, враховуючи, що фактичний розмір отриманого вкладу в іноземній валюті, відрізняється від вказаного в договорі? Чи може взагалі вважатись договір вкладу укладеним в такому випадку?
2. Яким чином повинні враховуватися та куди повинні бути спрямовані кошти в національній валюті, у разі продажу іноземної валюти відповідно до положень Постанови, в тому числі в разі якщо у нерезидента-інвестора відсутній поточний рахунок нерезидента-інвестора в Банку?
3. Чи можна за рахунок коштів у гривнях, отриманих в результаті обов’язкового продажу іноземної валюти, без зарахування на поточний рахунок нерезидента - інвестора, одразу ж здійснити купівлю іноземної валюти та відправити на рахунок нерезидента за кордоном, з якого надійшли кошти в іноземній валюті?
4. Чи можна за рахунок коштів, отриманих в результаті обов’язкового продажу та зарахованих на поточний рахунок нерезидента-інвестора, здійснити купівлю іноземної валюти з метою повернення нерезиденту як коштів, невикористаних для здійснення інвестиції, враховуючи, що надходження в іноземній валюті раніше були продані без його доручення відповідно до вимог Постанови?
5. Яким чином та на яку суму повинні нараховуватися відсотки відповідно до договору банківського вкладу у разі, якщо внаслідок продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, фактична сума вкладу менша, ніж вказана в договорі, враховуючи обов’язковість фіксації в письмовому вигляді фактичної суми вкладу як істотної умови договору?
6. Також відповідно до Роз'яснення, кошти в іноземній валюті, що надходять на користь постійного представництва з місцезнаходженням на території України, яке здійснює підприємницьку діяльність, підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України. Чи підлягають обов‘язковому продажу кошти в іноземній валюті, що надходять на користь офіційних представництв і представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницької діяльністю на території України?
7. Чи поширюються норми Постанови на будь-які кошти в іноземній валюті, отримані уповноваженим банком за операціями торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на міжнародних валютних ринках, в тому числі і торгового доходу/комісійної винагороди?
8. Чи поширюються норми Постанови на надходження коштів в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку, як відшкодування за виконані уповноваженим банком зобов’язання за договорами гарантії (поруки)?
9. Чи поширюються норми Постанови на надходження коштів в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку за договорами про надання кредитів та залучення депозитів, що укладені з юридичними особами-нерезидентами, що не є банками, а саме чи поширюється вимога про обов’язковий продаж на основну суму кредиту/депозиту та/або на суму процентних доходів за такими кредитами/депозитами в цьому випадку? Стала міжнародна практика залучення коштів на міжнародних ринках передбачає, зокрема, визначення однієї спеціальної компанії – кредитора за договором із Банком, що не завжди є банківською установою, але яка в свою чергу забезпечує залучення та консолідацію коштів від інших кредиторів, якими в тому числі можуть бути іноземні банківські установи, з метою подальшого надання кредиту Банку.
При виконанні Банком зобов’язань із повернення кредиту за договором із такою компанією, така компанія всі отримані кошти від Банку перераховує кредиторам, якими, серед іншого, є іноземні банківські установи. Тобто, такі надходження за своєю суттю є залученнями на міжнародних ринках, кредиторами за якими для Банку, як правило, фактично є іноземні банківські установи.
Просимо Вас уточнити раніше надані роз’яснення з урахуванням викладеного.
10. Чи підлягають обов’язковому продажу надходження із-за кордону на користь уповноваженого банку як учаснику синдикату повернення сум кредиту та відсотків в іноземній валюті за синдикованими кредитами від нерезидента Кредитного агента?
Відповідно до роз’яснень Генерального департаменту грошово-кредитної політики, наданих листом від 16.10.2013 № 29-113/18005, вимога щодо обов’язкового продажу іноземної валюти на МВРУ не поширюється на надходження в іноземній валюті, здійснених на користь уповноваженого банку за міжбанківськими операціями із залучення та розміщення кредитів, депозитів на міжнародних ринках (у тому числі проценти за розміщеними уповноваженим банком кредитами, депозитами).
Згідно з умовами договору синдикованого кредиту, який укладається між Позичальником (резидентом – юридичною особою), Кредитним агентом (банком – нерезидентом) та Фінансовими установами - кредиторами (банківськими установами резидентами та нерезидентами, надалі – Учасники), кошти Учасників акумулюються на рахунку Кредитного агента з метою їх подальшого перерахування на користь Позичальника - резидента. Позичальник на виконання своїх зобов’язань за кредитним договором здійснює погашення кредитної заборгованості та нарахованих відсотків шляхом перерахування коштів на користь Кредитного агента, який в свою чергу перераховую кошти Учасникам пропорційно сумам фінансування участі.
Сподіваємось на оперативну відповідь та подальшу ефективну співпрацю.
З повагою,
Виконавчий директор
Вик.:,
тел.. 044-300-10-15
