СЦЕНАРІЙ ПРОВЕДЕННЯ СВЯТА
«ПРОЩАВАЙ, БУКВАРИКУ»
ПІДГОТУВАЛА: вчитель Підволочиської ЗОШ І-ІІІ
ступенів
Шуран Інна Віталіївна
(Святково прикрашена сцена, стоять декорації лісу до казки « Пан Коцький» ).
Входять до залу учні класу.
Увага! Увага!
У нас сьогодні свято
Заходьте до нас в гості всі:
Мами, тата, бабусі, і дідусі.
Є святкових днів багато
На листках календаря
А між ними – й наше свято:
Вшанування Букваря.
До країни Знань стежину
Всім показує Буквар.
Йде за ним у цю країну
Зацікавлений школяр.
Тепер ми учні, перший клас,
Нове життя тепер у нас.
Прийшов урок на зміну грі,
Тепер ми учні, школярі!
Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо,
Усі ми букви знаємо,
Книжки читати вміємо.
Любі гості, мами й тата.
В нас – букварикове свято
Добре, що прийшли до нас.
У 1-Б клас.
В путь щасливу і широку
Всіх виводить перший клас
Від уроку до уроку –
Чуєш, дзвоник кличе нас.
Виконання пісні « Перший дзвоник» сл. Н.Май
(На сцену виходить цар Буквар.)
Цар: За горами, за морями
Гарна в мене є земля.
Із усякими дивами.
І це – царство Букваря.
Розпустив діток по світу
Розуму навчатись.
Повертатись вже їм час
На них чекаю повсякчас.
( Виходять Мальвіна, Вовк, Лисиця, Ведмідь).
Лисиця: Я – Хитрая Лисичка
Із лісу йду здаля.
Хотілось не спізнитися
На свято Букваря.
Ведмідь: Коли до школи протоптав.
Я перший раз доріжку,
Одержав від учительки
У подарунок книжку.
Її казали шанувати,
В обкладинку обгортати,
Читати геть усе із неї,
Бо розумна вона, мов фея.
Вовк: Коли я з Букварем здружився,
Навчився швидко я читати.
А скільки радості було,
Що вам Царю Букварю, і не передати.
Мальвіна: Є книг багато – радісних, печальних,
Товстих, тонких, барвистих, наче жар,
Але одна – усім книжкам начальник,
І звуть вас по-простому – Цар Буквар.
( Виходить Коза, лякає дітей)
Цар Буквар: Ой! Ой! Допоможіть!
Що то за страшний звір, скажіть?
Коза: Я Коза-Дереза, півбока луплена,
За три копи куплена.
Хто каші не їсть?
Молока хто не п’є?
Ніжками затопчу.
Ріжками заколю.
Тупу-тупу ногами,
Я сховаю ваш буквар.
Не віддам його, ось так
( Накриває Буквар скатертиною)
(Виходить Рак)
Рак: А я Рак-неборак, очі витріщаю.
Потихеньку я повзу та не поспішаю.
А, це ти, Коза триклята!
Ти чого прийшла на свято?
Дивись: клешня в мене товста
Відріжу я тобі хвоста.
( Коза тупає ногами, штовхає Рака)
Коза: Добре вмію я брикатись,
І не стану я боятись!
Ось тобі, поганий Раче,
Подивись, як Коза скаче! (стрибає навколо Рака)
Рак: Ну, я тобі покажу:
В свою торбу посаджу! ( хапає Козу)
Коза: Ой-ой-ой! Краще відпусти,
Я прошу тебе, прости.
Рак: Ось давно зробила б так,
Виходь мудрий наш Буквар!
Тут до тебе діти завітали
Вони на конкурс пісню приготували.
Пісня «Гей, ви, букви» ( на мотив маршу «Гей, ви,
стрільці січовії…»)
Діти співають та марширують:
Гей, ви, букви, жвавим кроком, раз, два, три.
Вчили вас сто п’ять уроків, раз, два, три.
Через те вас добре знають,
З вами вже слова читають, раз, два, раз, два, раз, два, три.
Попереду йде букварик, раз, два, три.
Букви всі зібрав в порядок, раз, два, три.
Всі його давно чекають,
З іменинами вітають, раз, два, раз, два, раз, два, три.
Цар Буквар: Маю літер 33. Це міцна сім’я.
Складаю я нові слова Від А до Я.
-А- Я в алфавіті - найперша!
Я в алфавіті - найлегша!
Алфавіт нам відкрива
Всім відома буква А.
Буква Б — як бегемотик:
отакий товстий животик!
Наче окуляри — В,
Ходить завжди в галіфе!
Буква Г—як кочерга,
в неї теж одна нога!
Гуси голосно ґелґочуть:
Букву Ґ учити хочуть.
Буква Д, немов на лавці,
На твердій стоїть підставці.
Залишилось три зубці
У моєму гребінці.
Подивись на диво це.
Упізнав? Це ж буква Е!
Язичок у мене є! —
Похвалялась буква Є.
Сніжинка не розтане вже,
Бо ця сніжинка — буква Ж!
Наче рідні дві сестри
Буква 3 і цифра 3.
Буква І — як одиниця,
Гостронога, ніби спиця!
Намалюю палки три,
От і вийде буква И.
Це чиї крапки? — Мої! —
Закричала буква ї.
И у шапочці своїй
Перетворитьтся на ий.
Як півбукви Ж — така
Ця кумедна буква К.
Лев, лисиця, і орел
Дуже люблять букву Л.
Люблять букву Л і діти.
Бо вона — початок літа.
Буква М — як дві гори,
Що стоять, мов дві сестри.
Нам знайома буква ця —
Ніби планка на стовпцях.
М'яч летить, ловіть його!
Я не м'яч, я буква О!
На хокеї, на футболі
буква П — ворота в полі!
Тигреня весь день ричало,
Букву Р воно вивчало.
Придивіться вночі до небес:
світить місяць там буквою С.
Буква Т—як сироїжка:
Є і шапочка, і ніжка.
Сказав горобчик: «Букви У
Боюсь я дуже, татку».
Татусь питає: «А чому?» —
«У схоже на рогатку!»
Що це? Ключик від замка?
Ні, це буква Ф така!
Хрюша хрестики малює,
Ну й художник! Ха-ха-ха!
— Це не хрестик, — каже Хрюша, —
Я вивчаю букву X!
Буква Ц — внизу гачок,
Наче з краником бачок.
Буква Ч, на що ти схожа?
Схожа на четвірку, може?
Буква Е перевернулась --
На Ш відразу обернулась!
Це ті самі три зубці.
Що лишились в гребінці!
Букву Щ впізнає кожен,
Щ на щітку трохи схожа.
Відростив собі животик
Знак м'який — м'який, як котик
Буква Ю — вона така:
Бублик став коло кілка!
Я і буква, я і слово! —
Вихвалялась буква Я. —
Та чомусь у алфавіті
Стала аж позаду я!
Буквар: Я цар Буквар - усім відомий..
Дуже гарний, малюнковий.
Залюбки всіх вчу читати
Нема часу спочивати!
Кожен рік мене листають
Ніжні пальчики нові.
Хай же розум здобувають.
Любі дітоньки малі.
Щиро зі всіма ділюся - Не шкодую своїх знань.
Учень: Букви старанно ми вивчали,
Знаєм їх від А до Я
І сторіночку останню
Прочитали з букваря.
Пісня ---«Алфавіт»
Вчитель: Маленькі артисти класу запрошують вас,
гості, в чарівний світ казки
Інсценізація казки « Пан Коцький»
Дійові особи: дід, баба, пан Коцький, вовк, ведмідь, лисичка, кабан, їжак.
(На дворі, на лавочці біля хати сидить дід та баба, а біля її ніг лежить кіт.)
Автор.
Жили собі дід та баба тай горя не знали,
Мали мале господарство, ще й кота тримали.
Але котик постарів, спав вже багатенько,
Не ловив мишей він зовсім, бо став ледаченький.
Баба дідові отак весь час говорила
І плакала, і кричала, а часом просила.
Баба.
Ой, дідусю, голубчику, змилуйся над нами,
Заведи кота ти в ліс, тай зостав з вовками.
Хай вони його з'їдять, отаке ледащо,
Бо не буду годувати я його нізащо.
Дід.
Добре, бабо, заведу, та там і покину,
Йди-но, Мурчику, сюди, ти вража дитино.
Автор.
Взяв котика у мішок до лісу подався,
Там оставив під пеньком, й чемно попрощався.
Дід.
Живи, Мурчику, тут гарно, їж траву, малину,
Не хотів ловить мишей, а спав цілу днину.
Автор.
Залишив кота під дубом,
Кіт сидить, сумує,
Коли дивиться лисички весело мандрують.
Лисички. (співають)
Ми лисички, ми сестрички,
По лісу гуляємо,
Ми гусяток пасемо.
Зайців піджидаємо.
1. Лисичка.
Боже, милий, що за диво, вперше таке бачу!
Скажи мені, як ти звешся, молодий козаче?
2. Лисичка.
Що тут робиш, поробляєш куди шлях ти держиш?
Кіт.
Я - Пан Коцький цар звірів, по лісу мандрую
Дуже добре бачу, а ще краще чую.
Можу всіх я вас поїсти, коли розізлюся.
1. Лисичка.
Ой, ти, котику коточку, не сварись, не сердься,
Бо для тебе у нас є курятина з перцем.
2. Лисичка.
Іди до нас поспішай, жити у хатину.
Будемо тебе глядіти, як малу дитину.
Автор.
Й стали вони разом жити, кота годувати,
Вкладати в ліжко спати ще й пісні співати.
1. Лисичка.
Лягай, котику, поспи, а ми поспіваємо,
Можемо казку розповісти, якщо побажаєш.
(Вкладають в ліжко, співають колискову).
Автор.
Кіт заснув, лисички встали, тихо вийшли з хати
Й сіли собі на пеньочку рушник вишивати.
Вже пройшло чимало часу, кіт поспав, прокинувся
Став з собою розмовляти, в слух думки казати.
Саме ось оцю розмову підслухав зайчисько,
Який нишком пробігав біля хати близько.
Кіт.
Ох, і добре я живу в цих лисиць гарненьких,
Вони мене так милують, як дитя маленьке,
Можу спати, погуляти, книжку почитати.
А ще можу я, як схочу, як буде охота,
Половити усіх звірів та кинуть в болото.
Автор.
Як почув оце все зайчик, то дуже злякався,
Побіг звідти він мерщій, під кущем сховався.
Там просидів він довгенько, подумав гарненько
Поборов в собі він страх, до друзів подався
Щоб усе це розказати, чого він злякався.
На лісовій галявині сплять вовк, кабан, ведмідь, білка, їжак. Розглядують лісові квіти.
Ведмідь.
Зайчику, що з тобою сталось, що з тобою вкоїлось
Чого так перелякався, чи чого наснилось?
Кабан.
Зайчику, поглянь на мене, який ти смішненький,
І чого ти так злякався, дурнику маленький?
Білка.
Іди, зайчику, сюди, розкажи скоренько,
Хто тебе так налякав, ти ж моє серденько?
Вовк.
Чого зайчику тремтиш, як ота осика,
Кажи нам усе мерщій, щоб не було лиха.
Їжак.
Ой, зі сміху я помру, дивлячись на тебе
І з якого таки дива так тремтіти треба?
Зайчик.
А мені вже не до сміху, всі мовчить, ні звуку,
Бо я бачив у лисичок отаку звірюку (показує)
Він казав, що за годину нас усіх половить,
Всіх посадить у мішок ще й в болоті втопить.
Ведмідь.
Що ж тепер нам всім робити, що нам тут прийняти
Як же братці, нам тепер в лісі проживати?
Вовк.
Я, вважаю, всім нам треби подарунки нести,
Щоб оцей страшний звірюка не чіпав нашої честі.
Їжак.
А я його не боюся, я клубком звернуся,
В носа голками вип’юся, буде тозі знати,
Як маленького мене безсоромно чіпати.
Білка.
Ну страшний, ну здоровенний,
Ну і що із того,
Треба, друзі, нам насамперед глянути на нього!
Підеш, зайчику, ти знаєш де його шукати,
Запроси його у гості до моєї хати.
Вовк.
Вірно, вірно білка каже, глянемо гарненько,
А тоді вже поговоримо з звіром тим чемненько.
Заєць.
На біду я народився у лиху годину,
Піду зараз до лисички, може там і згину!
Автор.
Пішов зайчик до лисичок, щоб з гості позвати,
І побачив їх хороших, усіх біля хати.
За столом вони сиділи й чайок попивали,
Булку з маслом куштували, тихо розмовляли.
Заєць.
Добрий день, руді лисички, гарні та миленькі,
Запрошує вас білочка в гості всіх чемненько,
Прихватіть разом з собою гостя ви страшного.
Всі ми дуже хочемо глянути на нього.
Лисичка.
Ми у гості всі прийдемо, та ви поховайтесь,
Бо розірве вас на шмаття, тоді начувайтесь.
Зайчик біжить знов до звірів в ліс.
Зайчик.
В гості всі вони прийдуть, лисички сказали,
Але всім нам поховатись вони приказали,
Бо порве він всіх на шмаття, ледь кого зачує
Буде тоді нам всім лихо, от такий він дурень!
Автор.
Як почули оте звірі, зразу поховались,
Хто в кущі, хто за пеньок – всі порозбігались!
(Ідуть кіт з лисичками, несуть всім подарунки та співають).
Всі.
А ми в гості йдемо бочку меду несемо,
Ще горішки лісові, та ці квіти лугові.
Моркву та капусту всім на закуску.
Кіт.
А де ж звірі всі пропали? Ніхто не стрічає?
1 Лисичка.
Всі звірі у лісі зараз поховались,
Бо дуже тебе вони налякались.
Кіт.
А чого мене боятись, я ж не буду тут кусатись?
Що я можу їм зробити? Можу лиш мишей ловити,
Можу випити сметану, коли з глечика дістану,
Можу вкрасти м’ясо, сало, та за це перепадало!
(Виходять всі звірі).
Вовк.
Де ти, зайчику, скажи, бачив диво – велетня?
Кабан.
Та хіба йому під силу з’їсти нас таку ораву?
Чи втопити у болоті, чи іще чого зробити?
Білка.
В страху очі ох, великі!
Кіт.
Хочу з вами в лісі жити, з усіма вами дружити,
Буду ліс охороняти, мишей сюди не пускати.
Щоб по лісу не гуляли, та коріння не псували.
Звірі.
Добре, добре ми вітаємо тебе в нашім лісі,
Живи собі у лисичок у добрі і втісі!
Приєднуйся ти до нас святкувати в добрий час!
(Всі беруться за руки танцюють під музичний супровід та співають).
Наші любі мами й тата!
Ми вам будем звітувати,
Що за рік навчились в школі,
Щоб потішить вас доволі.
Ми смішинки готували,
В них усю ми душу вклали,
Як сподобається вам,
То плещіть завзято нам.
Приготуйте фотоплівки
І зніміть на згадку нас.
Заспіваєм вам частівки
На прощання перший клас.
Як були ми ще малими,
Всі казали: малюки!
А тепер не малюки ми –
Ми вже справжні козаки!
Ми навчились рахувати
І письмово, і в умі.
Нам не треба калькулятор,
Калькулятор – ми самі.
Всі навчилися писати,
Ну і я навчився теж.
Кажуть вчителька і мати:
“З ліхтарем не розбереш”.
В парті яблучний пиріг
Смачно пахне, як на гріх.
Ні, не здамсь я пирогу.
Я увагу бережу!
Каліграфія моя
Вже мене замучила!
Я виводжу кожну букву,
А вона все кручена.
Я дивлюсь на свої букви.
Кулак їм показую:
- Ану, станьте гарно в ряд,
Бо всіх понаказую!
Я труджуся, наче бджілка,
Бач. Як гарно я пишу!
Дай мені до понеділка,
Завтра батьку покажу!
Всі куплети доспівали,
Закінчився перший клас.
Другокласниками стали,
Привітайте дружно нас!
Буквар: Дякую, діти, за добре навчання,
Та прийшла пора прощання.
Хочу я лише почути,
Ким з вас кожен хоче бути.
УЧЕНЬ.Я прийшов до школи вчитись,
Бо поставив за мету:
Скоро стану президентом,
Тільки трохи підросту.
Я також прийшов учитись,
Бо вже вирішив давно:
Буду, мабуть, футболістом,
А, може, зіркою кіно.
Поки ще казати рано,
Може, в бізнес я піду.
Чи фотомоделлю стану,
Як за ростом підійду.
Я банкіром хочу стати –
Полюбляю рахувати.
А я буду депутатом,
Бо люблю голосувати.
А я у лікарні
Після закінчення школи
Всім робитиму уколи.
Мрію стати альпіністом,
Коли трохи підросту.
А, можливо, парашутистом –
Полюбляю висоту.
Мріємо! Мріяти не рано!
Кажуть, роки швидко мчать.
Якщо будемо старанні
В школі нас всього навчать!
Буквар: Обіцяйте не лінитись,
На «відмінно» й «добре» вчитись.
Учні: Обіцяємо!
Жаль розлучатися, хоч і треба
Ми не забудем ніколи про тебе.
Спасибі тобі за добру науку
За паличку першу, за першу букву
За перше слово, за першу казку
За першої вчительки щиру ласку.
Ми пам’ятатимем довгі роки
Мудрі й повчальні твої уроки.
Ніколи не забудемо, про друга Букваря!
Ми завжди вчитись будемо, для щастя і добра.
Татусю мій! Матусю рідна!
Ну як же нам не дякувать в цей час
За те, що розум, щедрість, вміння –
Все віддаєте ви для нас.
За вашу працю, ласку і любов
Всі: « Спасибі» вам скажемо знов.
Пісня «Мама і я»
Букварик:
Ну що ж, давайте попрощаймось…
Сьогодні вже в останній раз.
Нехай ми з вами розлучаймось,
Та пам’ятайте повсякчас:
Мої уроки – найпростіші,
Вони вели вас по казках,
Тепер ви друзі – найщиріші!
Бо ваша сила – у словах…
Ви вмієте пісень співати,
Виразно віршики читати,
Навчились навіть танцювати,
Та головне – допомагати!
Я вдячний вам за порятунок,
І за красиве свято це,
Прийміть й від мене подарунок –
Нехай він щастя вам несе!
(Букварик дарує дітям велику квітку з 12-ма кольоровими пелюстками, які символізують 12 років навчання )
Букварик:
Квітку цю чарівну я вам подарую.
З нею в клас із класу впевнено крокуйте.
Кожен рік бажання щирі загадайте
І мерщій від квітки пелюстку відривайте!
І як торкнеться пелюстка землі,
Реальними стануть бажання оті!
Діти (всі): -Дякуємо!
(Діти відривають пелюстку і разом промовляють чарівні слова:
Лети, лети, пелюсточко,
Всім щастя принеси,
Лишень торкнешся рідної
Ти матері-землі!
Букварик:
Що ж, так і буде, як ви загадали,
Ну а мені вже час іти…
Нехай завжди мене гортають
Дитячі пальчики малі,
Хай нові знання здобувають
Завжди маленькі першачки!
А ви без мене не сумуйте.
Ось ваша подружка нова –
Така чарівна, кольорова
Сестричка-Читанка моя!
Звучить мелодія. На сцену піднімається дівчинка-Читанка
Читанка (звертаючись до Букварика):
Тепер продовжувати буду
Я твою справу нелегку.
Та обіцяю – не забудуть
Цю діти казку чарівну!
Віднині будеш серед книг
На місці першому стояти.
Ти – найдорожчий від усіх,
Бо ти навчив дітей читати!
(Діти аплодують, співають пісню.. Букварик запрошує Читанку на прощальний танок, вони стають у пару і проходять по сцені. Під заключні акорди пісні Букварик повільно виходить із зали і махає рукою. Діти також махають руками на прощання).
Входять книжки
Підручник « Українська мова»
Всі народи мову мають
Всі пісень своїх співають.
Бо хто має мову рідну,
Той багатий, а не бідний!
Підручник « Математика»
Я вітаю вас малята, в це Букварикове свято
Ви вже вмієте писати, і читати й розмовляти
Гарний ключ вам дав у дар, мудрий до всіх знань Буквар
А мені цікаво знати, чи навчились рахувати
Щоб весело усім гуляти, уроки треба добре знати.
Підручник « Природознавство»
А де лягає сонце спати,
І звідки вітер, звідки тінь,
І сніг чому такий лапатий,
І заєць чом такий вухатий.
Куди повзе рогатий жук –
Про все, малята, розкажу.
Пісня «Заключна»
Вчитель: А вам, шановнії батьки,
«Спасибі» хочу я сказати
Із щирим учительським теплом
За допомогу у навчанні!
Старанність, витримку, любов, .
За те, що вчились рахувати,
Старанно букви всі писати
Та гарно – гарно малювати.
Це – перший крок.
Попереду ще 10 років.
Отож, навчайтеся, батьки,
І кожен день… робіть уроки!
