ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ
РОТАВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ
МКХ-10 A 08.0
Ротавірусна інфекція (РВІ) і в XXI столітті залишається складною медико-соціальною проблемою. РВІ-це висококонтагіозна гостра кишкова вірусна інфекція з фекально-оральним механізмом передачі, що супроводжується діарейним синдромом, блюванням, слабкістю, адинамією, підвищенням температури. Діарейний синдром спостерігається при інфекційних захворюваннях різної етіології, проте у дітей віком до 5 років саме ротавіруси найчастіше стають основною причиною важкої дегідратуючої діареї ( за важкістю ексикозу РВІ поступається лише холері).
За даними ВООЗ щорічно в світі реєструється до 125 млн. випадків РВІ, з яких 600-900 тис. завершуються летально, що становить одну чверть від усіх смертельних випадків серед хворих на діарею.
В Україні статистичний облік захворювання на РВІ введено лише на початку 90-х років 20 століття. Показники захворюваності на РВІ в окремі роки минулого десятиліття коливались від 0.94 до 3.18 на 100 тис. населеня, при цьому щорічно велика кількість ГКІ залишалися етіологічно не розшифрованими ( близько 45%). Є всі підстави вважати, що реальна захворюваність на РВІ є значно вищою. Зареєстровано спалах РВІ в 2001 році в Одесі, фактором передачі якої була питна вода, з числом захворілих понад тисячу осіб. Спалах в м. Києві в 2004 році, який охопив понад 600 дітей молодшої вікової групи, джерелом збудника був обслуговуючий персонал молочної кухні, а фактором передачі молочні продукти переконливо довів існування та серйозність проблеми ротавірусного гастроентериту в Україні.
У Львівській області захворюваність на рота вірусну інфекцію становить випадків в 2011 році…
В 2008 році був зареєстрований спалах рота вірусної інфекції у м. Червонограді Львівської області з загальною кількістю захворілих 32 осіб.
Згідно до сучасних уявлень ротавіруси – це РНК вмісні «голі» віруси, що не мають суперкапсидної оболонки, віріон має сферичну форму, діаметр 65-75 нм, триметричну структуру, складається з ядра, оточеного 3-ма білковими капсидами.
Інфекційна активність РВ стабільна при рН 3.0-11.0. Вірус відносно термостійкий та нечутливий до дії ефіру та інших ліпідорозчинників.
В патогенезі діареї при ротавірусній інфекції за механізмом розвитку діарейного синдрому переважає осматичний механізм. Ушкоджується епітелій ворсинок кишечника, на поверхні яких відбувається синтез дисахаридаз. Недостатній їх синтез призводить до накопичення дисахаридів у просвіті кишківника, підвищення осмотичного тиску, що перешкоджає всмоктуванню рідини. .Окрм цього в ентероцитах знижується активність К+/На+ - АТФ-ази, в результаті чого знижується транспорт натрію і глюкози в середину клітин кишківника, які, в свою чергу, є провідниками води. Як наслідок – виникає і поступово наростає зневоднення організму ( ексикоз 2-3 ступеня) з його фатальними наслідками для організму дитини.
Після перенесеної РВІ формується специфічний активний імунітет. В перші дні захворювання в крові виявляються Іg М, титр яких поступово збільшується і досягає піку на 10-14 день захворювання, через 6-10 тижнів антитіла ІГ М вже не виявляються. Антитіла класу Іg G виявляються в крові наприкінці 1-го тижня хвороби, титр сягає максимальних значень через 3-4 тижні і зберігаються впродовж 40 тижнів. Для серодіагностики РВІ кров доцільно відбирати двічі: в гострий період та через 2-3 тижні від початку захворювання. Секреторні антитіла класу ІГ А виявляються через 2 тижні після початку інфекції, за 2 тижні досягають піку і в подальшому знижуються. При повторній РВІ в крові одночасно з’являються імуноглобуліни всіх трьох класів, що є діагностичним критерієм відмінностей між первинною інфекцією та реінфікуванням.
Сучасна лабораторна діагностика базується на 3х принципах:
- ІФА – виявлення антигену ротавірусу з калу, імунохроматографічний метод (швидкі тести) - безпосережнє дослідження клітинного матеріалу за допомогою методів експрес-діагнострики на наявність маркерів РВІ: ротавірусів, їх антигенів та вірусної РНК;
-виділення ротавірусів із клінічного матеріалу та їх ідентифікація;
-серологічна діагностика, що здійснюється з метою визначення 4-х разового приросту титрів специфічних протиротавірусних антитіл, ІФА з метою виявлення імуноглобулінів M таG.
Епідеміологічна оцінка властивостей збудника:
РВ характеризуються стабільністю у фекаліях і відносною резистентністю до найчастіше застосовуваних деззасобів. Встановлено, що на різних об’єктах навколишнього середовища вони зберігають життєздатність від 10-15 діб до 1 місяця, у фекаліях – від кількох тижнів до 7 місяців. Віруси стійкі до дії ефіру, хлороформу, ультразвуку. Ефективним дезінфектантом є 96% р-н етанолу. РВ повністю ін активується при УФО - опромінюванні за 15 хв, при дії 70% етанолу – 30 хв, 1% р-ну Н2О2 за 1 год. РВ втрачають інфекційну здатність під час кип’ятіння впродовж 10хв.
Джерелом збудника є хворий на гастроентерит, який виділяє вірус з фекаліями. Епідемічно небезпечними є особи без клінічних проявів захворювання і здорові вірусоносії. Рівень вірусоносійства серед населення досягає 9%.
Основним механізмом передачі збудника є фекально-оральний. Величезна кількість РВ, що виділяються з фекаліями в гострому періоді захворювання, їх тривале збереження в навколишньому середовищі без втрати інфекційної активності, стійкість до багатьох відомих дезінфектантів призводять до розвитку водних, харчових і внутрішньо лікарняних спалахів РВІ.
Особливості епідпроцесу:
- повсюдне поширення
- виражену зимову та весняно-зимову сезонність
- низьку інфікуючи дозу збудника ( 10-100 вірусних частинок)
- високу осередковість в організованих колективах
- сприйнятливість осіб всіх вікових категорій
- частіше хворіють діти від 2х років
- високу активність водного і побутового факторів передачі
- безсимптомне вірусоносійство серед дітей і дорослих
- можливість внутрішньолікарняного розповсюдження
- феномен подолання міжвидового бар’єру
Висока захворюваність обумовлена стійкістю ротавірусів до дії чинників довкілля. Факторами передачі збудника можуть бути забруднені РВ стічні води, вода відкритих водоймищ, грунту. Навіть питна вода буває основним фактором передачі збудника.
Протиепідемічні заходи.
Інфікована людина є головним джерелом збудника інфекції, тому заходи боротьби з РВІ спрямовані на раннє виявлення джерела збудника інфекції, встановлення шляхів та факторів передачі збудника. Хворих слід ізолювати. Госпіталізацію проводять за клінічними та епідеміологічними показами.
Клінічні покази:
-діти першого року життя з важкими та середньої важкості формами хвороби з ускладненим преморбітним фоном.
Ослаблені хворі із супутніми захворюваннями
Епідеміологічні покази:
-неможливість дотримання необхідного протиепідемічного режиму за місцем проживання хворого.
- робота на підприємствах громадського харчування та тих, що до них прирівнюються.
Епідеміологічне обстеження в домашніх осередках проводиться фахівцями санепідслужби при захворюванні дітей до 2х років і дорослих з числа декретованих контингентів, а також у разі реєстрації кількох випадків (одночасних чи повторних) захворювання.
Працівників харчових об’єктів і осіб, що до них прирівнюються, дошкільнят, учнів шкіл-інтернатів допускають в колектив після виписки зі стаціонару або по завершенню лікування вдома лише на основі мед довідки про одужання та результатів лабораторного дослідження. ( негативний результат при визначенні вірусних антигенів у фекаліях).
Медичне спостереження за дітьми, що спілкувалися з хворими на РВІ, здійснюють впродовж 7 днів від часу ізоляції останнього хворого. В дошкільних навчальних, оздоровчих закладах на цей час забороняється переводити дітей в інші групи, проводити прийом нових дітей. Посилюється нагляд за дотриманням санітарно-протиепідемічного режиму.
Лабораторному обстеженню в домашніх осередках підлягають робітники харчових підприємств та особи, що до них прирівнюються, діти, що відвідують дитячі дошкільні установи, школи-інтернати, літні оздоровчі заклади, неорганізовані діти до 2х років.
Від роботи та відвідування організованих колективів вищевказані контингенти не відсторонюються. Обстеження також проводиться при одночасному виявленні декількох випадків у колективах дорослих та дітей.
Профілактичні заходи щодо ротавірусного гастроентериту включають охорону та оздоровлення навколишнього середовища, покращення санітарно-гігієнічного стану населених пунктів, забезпечення дотримання санітарних норм водопостачання, каналізації, відповідних правил на об’єктах харчування, підвищення санітарної культури населення.
Інкубаційний період при ротавірусній інфекції триває 12-24 години. Надалі починається блювання, підвищення температури тіла, відмова від їжі та води, діарея у вигляді багаторазових випорожнень рідкої консистенції. У переважної більшості дітей захворювання починається гостро, триває бурхливо протягом 1-2, часом 3-4 діб.
Іноді після тимчасового покращення стану відзначається погіршення із загостренням диспептичного синдрому. У переважної більшості хворих діарея супроводжується болем у животі різної інтенсивності, можлива анемія, збільшення розмірів печінки. Блювання виникає одночасно з діареєю, проявляється у 70-93% хворих дітей, буває повторним (від 3 до 10 разів на добу), триває від 2-3 до 5-7 днів.
Лихоманка спостерігається з першого дня захворювання, температура тіла тримається в межах 38 0С від 1 до 6 днів. Іноді можливі катаральні явища, ураження ЦНС у вигляді млявості тощо.
Але найбільш грізним проявом ротавірусної інфекції є зневоднення організму різного ступеня вираження та порушення електролітного балансу. Ступінь зневоднення визначає важкість перебігу захворювання. Тому успіх лікування залежить від комплексного підходу, де першочерговим завданням є саме боротьба з дегідратацією.
При важкій дегідратації (втрати рідини до 10%) необхідне внутрішньовенне введення рідини. На сьогодні за рахунок своєчасного і правильного використання розчинів для пероральної регідратації частота використання інфузійної терапії може бути знижена на 90%.
У випадку важкого перебігу ротавірусної інфекції регідратацію проводять парентерально. З метою дезінтоксикації та покращення гемодинаміки використовують інфузійні розчини: Дисоль, Трисоль, Ацесоль та ін., можна застосувати колоїдні розчини. Після припинення блювоти або при можливості прийняття лікування per os, регідратація може бути комбінованою. При комбінації орального та парентерального методів регідратації об’єм рідини, що вводиться внутрішньовенно, може бути скорочений на 70% від фізіологічних потреб.
Термін інфузії в комплексі з оральною регідратацією в цьому випадку становить 1-2 доби.
Для нормалізації мікробіоценозу кишечнику в комплексній терапії ротавірусної інфекції призначають пробіотики та ферментні препарати.
Як доповнення до регідратаційної терапії використовують ентеросорбенти, що дозволяє скоротити тривалість інтоксикації та шлунково-кишкових розладів у 1,5 разу.
Обов’язковим компонентом лікування повинна стати дієта з урахуванням дисахаридазної недостатності. З раціону виключають молочні продукти та призначають дієту №2 або №4, а в період реконвалесценції — дієту №13.
В якості ефективного засобу проти ротавірусної інфекції ВООЗ рекомендує проведення профілактичної вакцинації. Згідно наказа МОЗ України від 16.09.2011 № 000 щеплення проти ротарівусної інфекції належить до числа рекомендованих щеплень.
Для специфічної профілактики ротавірусної інфекції на даний момент існує дві вакцини, які пройшли клінічні випробування. Обидві приймаються орально і містять ослаблений живий вірус. В Україні зареєстрована вакцина РОТАРІКС, Глаксо Сміт Кляйн. Курс вакцинації складається з 2 доз. Першу дозу застосовують у детей в віці з 6 тижнів. Інтервал між введенням 1-ї та 2-ї дози повинен бути не менше 4 тижнів. Курс вакцинації слід завершити до досягнення віку 24 тижні. Неспецифічна профілактика полягає у дотриманні санітарно - гігієнічних норм (миття рук, використання для пиття тільки кип'яченої води), очищення та хлоруванні водопровідної води.
Автори: ФЕДОРЕНКО СЕРГІЙ МИРОСЛАВОВИЧ – заслужений лікар України, головний лікар комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», головний позаштатний фахівець Департаменту ОЗ ЛОДА за спеціальністю «Інфекційні хвороби».
ТІМКО НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА – лікар-епідеміолог комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», головний позаштатний фахівець Департаменту ОЗ ЛОДА за спеціальністю «Епідеміологія».
Література
1. Ротавірусна інфекція: клініка, діагностика і комплексна терапія (методичні рекомендації). Київська медична академія післядипломної освіти ім. , К., 2003.
2. Bishop RF (1996). "Natural history of human rotavirus infection". Arch. ppl. 12: 119-28.
3. , , Блохіна Т. А., Щербаков І. Т. Клінічні аспекти ротавірусної інфекції - www. lvrach. ru/1998/03/4526747/ / / Лікуючий лікар. - 1998. - № 3.
4. Velzquez FR, Matson DO, Calva JJ, Guerrero L, Morrow AL, Carter-Campbell S, Glass RI, Estes MK, Pickering LK, Ruiz-Palacios GM (1996). " Rotavirus infections in infants as protection against subsequent infections - content. nejm. org/cgi/content/full/335/14/1022 ". N. Engl. J. Med. 335 (14): 1022-8. DOI : 10.1056/NEJM199610033351404 - dx. doi. org/10.1056/NEJM199610033351404. PMID 8793926.
5. Ротавірусна інфекція - www. /provisorum/article/9449/ / / Consilium Provisorum. - 2007. - Т. 5. - № 1.
6. Тихонов, Віктор Дітей-інвалідів вбив ротавірус - www. gazeta. ru/social/2010/03/01/3331931.shtml. Газета. ру (1 березня 2010).
