СЕРЕДНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ ступенів № 000 м. КИЄВА
СВЯТО
„І НА ТІМ РУШНИКОВІ…”
2 клас
Підготувала захід
вчитель початкових класів
івна
Мета: ознайомити дітей з рушником, як оберегом, з різними його функціями, символічним значенням, традиціями, звичаями, обрядами, пов’язаними з рушником; виховувати почуття любові до батьків, до українського народу, його минулого та бажання зробити майбутнє кращим.
Всі діти в українських вишиванках. Хлопчик і дівчинка тримають коровай на вишитому рушнику.
Учень:
Гостей дорогих
Ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом,
Любов’ю та миром.
Учениця:
Для людей відкрита
Хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла.
Разом:
Хліб-сіль на рушнику підносимо,
На свято ласкаво просимо!
Вчитель:
Добрий день, любі друзі! Шановні гості!
Ми раді вас сьогодні привітати на світлому і радісному святі, яке присвячене оберегу – українському рушнику.
Учень:
Гостей годиться хлібом-сіллю зустрічати,
Привітним, гожим словом віншувати,
Учениця:
Хай вам щастя – доля буде,
Не на день і не на рік, а на довгий – довгий вік.
(Коровай кладуть на стіл, хліб-сіль вручають гостям)
(Всі діти виконують пісню «Рушничок»)
1.Простелись, наш рушничок.
Через річку на місток.
Хай прийдуть сюди до нас
Наші гості в цей же час.
Приспів:
Рушничок розплітай,
Наших гостей привітай.
2. Затанцюємо танок,
Заведе пісень вінок.
Хай прийдуть сюди, до нас
Наші гості в цей же час.
Приспів:
Рушничок розплітай.
Наших гостей привітай.
(Учні два учні 6 кл. та два учні 10кл.)
Учень:
Віддавна, з незапам’ятних часів,
Красою невмирущого надбання,
Немов зворушливий народний спів,
Дійшло до нас мистецтво вишивання.
Учениця:
Стелилося звичайним полотном,
Вкривалося барвистими стібками,
З якими і дійшло до нас воно,
Вбережене дбайливими руками.
Учень:
Несуть нам зараз щастя рушники,
Добробут вистиляють скатертини,
І пошивки вкрашають подушки,
Втішають око вишиті картини.
Учениця:
Сорочки, сукні, блузи, пояси,
Навіть з тканини зроблені пакунки,
Враз набирають справжньої краси
Від вишитих руками візерунків.
Учні: (2кл.)
У нас сьогодні наче вечорниці.
Милують око диво-рушники.
Дівочий сміх лунає у світлиці,
Як добре, що є звичаї такі!
Збиратися разом, співать, гуляти,
Про Україну-неньку розмовляти.
Дізнатись більше про традиції, обряди.
Культуру та історію – ми завжди раді.
Скільки багатства в нашого народу!
В криниці мудрості не висиха вода.
Свято шануються закони роду.
Душа народної скарбниці не згаса.
А мова наша – рідна мова,
Чи то не золото, не скарб?
Вона мов гілка калинова –
Красою вабить і цілющий має дар.
А як же не згадать про пісню –
Сумну й веселу, радісну й тужну,
Вона то у блакить зрина небесну,
То серце крає від жалю.
Не вистачить нам ночі, мабуть,
Щоб розказать про всі оті скарби.
Адже сьогодні ми прийшли сюди,
Щоб розповісти вам про рушники!
(Старші діти розповідають)
Учениця:
Багато символів має наша рідна Україна: тополю, вербу, калину, мальви і чорнобривці. Невмирущим творінням талановитих рук українок є надзвичайно різноманітні вишивки. Серед них – рушник, символ любові до землі, любові матусі, коханої дівчини, символ працелюбності нашого народу.
Учень:
Український рушник. На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів в радості, і в горі рушник – невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходиться наше життя.
Учениця:
Без рушника не обходиться ні в одній сім’ї. Він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - ручник, тобто рушник. Ним витирають руки і посуд, ним накривали діжу з тістом, спечені паляниці, пироги, хліб на столі, кошик з паскою чи з яблуками, коли несуть святити до церкви. З рушником зустрічали шанованих гостей, замотували новонароджених, стелили під ноги нареченим. І в останню життєву подію готували теж рушники.
Учень:
Використовували рушник і в обряді будівництва хати, а потім ці рушники дарували майстрам. На щастя-долю давала мати синові рушник, коли виряджала в далеку дорогу, або на війну.. Рушники різняться кольорами і візерунками.
Так, калина – символ краси; Дуб – символ мужності, сили;
Виноград – символ сім’ї і родини; Мак – невмируща пам’ять;
Лілія – дівоча чистота, порядність
Особливо гарні рушники вишиті червоними і чорними нитками. Бо червоний колір – то колір калини, краси і любові, щасливої долі. А чорний – це колір землі нашої родючої, колір смутку, журби за рідною стороною. Недарма старі люди кажуть – горе з радістю переплітається.
( Звучить пісня «Два кольори»)
Учитель:
«Балада про рушник»
Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала.
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала,
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м»ята.
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало…
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала. «Хай стелиться вам доля рушниками, - бажають людям щастя і добра. Вишитий рушник є хорошим подарунком для дорогих людей.
Вірші: (2 клас)
Учениця:
Ми своїми вправними руками
Вишиваєм рушничок для мами.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Учениця:
Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Учениця:
Синя квітка – птиці прилітають,
А червона – квіти зацвітають.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Учениця:
Листя вишиваєм зеленаве,
Сонце вишиваємо ласкаве.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Вчитель:
Рушник… Як багато промовляє це слово!
- А ви знаєте, діти, що рушники називають по-різному, залежно від їх призначення.
Бабуся учениці:
«Хата без рушника, що родина без дітей» говориться в народі.
«Не втирайтесь одним рушником разом, бо посваритесь» - так кажуть про рушник «утирач», який використовували для рук і обличчя, «стирок» – для посуду, лав і стола, «покутник» - для оздоблення стін, покуті, «божник» - для ікон, «плечові» рушники призначалися для сватів, «весільні» - для різноманітних весільних обрядів, при оформленні шлюбу молоді «ставали на рушник», «повивач» - новонародженого загортали у рушник, «росянички» - для дівчаток-дошкільнят, «грайлики»-для малих хлопчиків.
Вчитель:
Сьогодні у нас на святі ми бачимо лише невелику кількість тих рушників, що зберігаються у наших родинах. Деякі з рушників сьогодні завітали до нас на свято. Вони нам розкажуть про своє призначення.
Запрошуються рушнички.
Рушничок
Мене багато років люди зустрічають з великою радістю. Я підношу дорогим гостям хліб і сіль. Промовляли: «Ласкаво просимо!»Хліб – достаток і багатство. Рушник – оберіг. А разом – символ гостинності, доброзичливості українського народу.
На рушник розшитий
Хліб кладемо з сіллю,
Щоб легкі дороги славили країну,
Щоб у нашій праці
І в гучнім весіллі
Шанували в світі над усе людину.
Цей рушник вишивала …
Рушничок:
А моя мама вишила рушничок, щоб накривати кошик з паскою чи з яблуками, коли несе святити до церкви. Хліб на столі завжди треба накривати рушником.
Рушничок:
- А оцей рушничок призначався для гостей. Він завжди висить на видному місці. Господиня в знак поваги до гостя, давала йому рушник на плече чи руку, брала кухлик з водою і люб’язно пропонувала свої послуги.
Вода в відеречку,
Братику вмийся.
Рушник на кілочку,
Братику, втрися.
Цей домотканий рушник виготовила моя …
Учень:
Рушники є не лише прикрасою для життя. Їх вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати. Такі рушники називають «оберегами».
(Виходять учні з вишитими рушниками і кожен розповідає про те, хто вишивав, як звати, де проживає або проживала бабуся і кому подарований, і з якої нагоди)
Учень:
Ознакою охайності, працьовитості кожної господині є прибрана хата і чистий рушник на похваті. Не випадково в народній пісні мати повчає дочку:
Тримай хату, як у віночку,
А рушничок на кілочку.
Учень:
За давнім звичаєм, як тільки у родині підростала дівчинка, мати заздалегідь турбувалась про весільні рушники. До їх виготовлення привчала і свою доньку. Довгими осінніми та зимовими вечорами дівчата мережили узори. Рушники показували сусідам і гостям. Кожній матері хотілось, щоб пішла селом добра слава про доньку працьовиту із золотими руками. Про весільний рушник в народі кажуть: «На рушник стати – навік друга мати»
(Сценка)
Мама з донечкою:
Донечко, рушник - обличчяоселі.
Ось ми з тобою причепурили нашу хатину, повісили нові рушники над вікном, над картиною і обов’язково над дверима, щоб до нашої хати не заходили домовики. Вони нікого не чіпають, але до хати їх пускати не можна, бо, за повір’ям, вони принесуть лихо.
На кінцях рушника є обереги: вони оберігають нашу хату.
Ну щож, донечко, прийшла і твоя пора – вчитися вишивати. Бо як будеш іти заміж, то треба багато рушників. Щоб люди бачили, яка ти у мене працьовита дитина.
Не лінуйся, дівчинонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати.
Донечка:
Добре, мамочко, буду вишивати.
Вчитель:
А дівчина, діждавшись сватів, висловлювала подяку матері обрядовою піснею.
Дівчина:
Та спасибі тобі, моя ненько, що будила мене раненько,
А я слухала, вставала, рушнички пряла.
По тихому Дунаю білила, по сухому бережку сушила.
Мати:
Тримай хаточку, як у віночку, і рушничок на кілочку.
Тримай відерця всі чистенькі і водиці повненькі.
Прийдуть зовиці водиці пити, будуть тебе, доню, хвалити.
Донечка:
Вишиваним рушничком
Стіни прикрасили.
Подивись, я к у нас гарно,
Матусенька мила.
Мамочко! А в охайній хаті і пісня лине красиво.
- Дівчатка, давайте поспіваємо. (Виходять всі дівчатка)
Пісня «Рушничок»
1.Я в садочку сиділа,
Рушничок вишивала.
Мені сонце світило,
Мені шить помагало.
Приспів:
Сюди-туди голка,
Отут буде листя.
Сюди-туди нитка,
Отут буде квітка.
2.Я в садочку сиділа,
Рушничок вишивала.
Мені півні співали,
Мені шить помагали.
Приспів:
3.Як зацвів мій рушник,
Заспівав мій рушник.
Квіти очі вбирають,
А я в боки й співаю.
Приспів:
Учень:
Був такий звичай в Україні. Навесні, на свято Юрія, яке буває 6 травня, коли зазеленіли посіви, люди виходили в поле родиною. Попереду йшов батько і ніс на рушнику хліб-сіль. Мати несла в кошику різне частування, накрите рушником. Тричі обходили поле і просили Бога, щоб виріс великий урожай. На зеленому полі стелили рушничок, а на нього викладали їжу, пригощалися, а діти водили хороводи та грали в різні ігри.
Пригощайся, родино,
Щоб нам жито родило,
І житечко, і овес,
Щоб зібрався рід увесь.
Учень:
Рушник супроводжував людину все життя: від народження і до смерті. Кажуть, що саме слово «рушник» походить від слова «рушати». На щастя, на долю давала мати рушник синові, проводжаючи його в далеку дорогу, до армії.
(Звучить «Пісня про рушник» сл.. А. Малишка, муз. П. Майбороди)
(Сценка)
Мама з сином:
Ой, прийми, синочку, рушничок від мене.
Від зла, від спокуси хай береже тебе.
Грудочку землі – як символ рідного дому,
Хліб – як символ благополуччя.
(Все складає в рюкзак)
Синочку, пильно охороняй кордони рідної України.
Син:
Працюйте і відпочивайте спокійно, мамо. Я буду справжнім захисником Вітчизни.
(Мати одягає рюкзак синові на плечі і проводить сина )
(…продовжує звучати пісня «Пісня про рушник» сл.. А. Малишка муз. П. Майбороди)
Учениця:
І на лузі, і в садочку,
І у полі, і в лісочку,
Скрізь у закутках природи
Водять квіти хороводи.
Ніби танець квіточковий
Рушничок наш веселковий.
Біле поле полотняне
Рівно ткане, чисто пране.
Учень:
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.
Покрутиться так і сяк –
Зацвіте червоний мак.
Зазирне і там і тут –
Волошечки зацвітуть.
Учень:
Застрибає навпрошки –
Зажовтіють колоски.
А пройдеться поволі –
Зарясніють листки в колі.
Біле поле полотняне
Рушником барвистим стане.
Учень:
Моя бабуся гарно вишиває:
Цвітуть на полотні троянди й виноград.
Розмай калиновий там грає,
І дивні птахи щебетять.
Навік з’єдналось чорне і червоне,
Мойого краю гордість і краса.
Душа народу – малинові дзвони,
Його веселка і його краса.
Пісня Рушники (муз. Анна Олейнікова, сл. Наталія Іванова)
Рушники моя бабуся вправно вишиває,
На чудові візерунки доля надихає.
То барвінок зацвітає – душу огортає,
То калина біло пінна віти простягає.
Приспів:
Рушники, рушники,
Вишиті нитками,
Розцвіли, мов весна,
Буйними квітками.
Рушники, рушники –
Бабусева казка,
Татусеві сильні руки,
Материнська ласка.
Цвіт за вікнами кружляє, засипає очі,
Рушники нам серце гріють, як пісні дівочі.
Рушники сімейні наші – обереги в хаті.
Хай всі будуть в Україні вільні та багаті.
Приспів:
Вчитель:
Бажаю вам:
Хай здоров’я ніколи не зраджує,
Будьте завжди ніжні, добрі, милі,
Щоб вам радість, щастя і любов
Вишиваним цвіте рушником!
Розповіли ми сьогодні багато. Але не можливо збагнути до кінця душу народу, її багатство.
А на прощання хочеться сказати:
Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату –
То обереги від біди.
Шануйте ті, що дала мати,
Готуйте дітям з чистої роси.
Щоб легко їм в житті здолати
Похмурі та скрутні часи.
Шануйте, друзі, рушники.
Свято закінчено. Просимо всіх відвідати наш коровай.
(Діти роздають коровай)
