Кир’яківська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Миколаївської районної ради
Миколаївської області
Дослідницька робота
План
І. Вступ. Свята Сонячного кола.
ІІ. Основна частина. Свято Коляди:
1. Вранішні турботи.
2. Символи присутності мертвих душ.
3. «Дідух» на покутті.
4. «Кутю, кутю, на покуття, а сонце – у віконце!»
5. «Ой з-за гороньки, з-за долиноньки
Йшли колядники з Україноньки»
ІІІ. Висновок. «Христос рождається! Славімо його!»
Із уст в уста, від роду і до роду
Колядка йде роками від народу.
І Коляда спішить від хати і до хати,
Щоб людям щиру радість дарувати.
Зима. Навколо біліють сніги. Мороз ніби пензлем розмалював вікна. Дерева обсипані інеєм і обліплені снігом. Нерухомі, білі, немов кришталеві, стоять вони, як у казці, і сяють самоцвітами від першого променя січневого сонця.
Ранок. Над кожною хатою стовпом в'ється дим. Тихо. Здається, що село спить: на вулицях нема нікого. Але в кожній хаті давно кипить робота. Іде свято Коляди.
Коляда започатковує свята Сонячного кола у році і зимові святки. Вони - це вшанування трьох джерел життя: Сонця, Землі й Води, які втілені у три свята - Коляду, Щедрий вечір та Водосвяття. Саме з цих сил - Сонця, Землі й Води, настає ріст і розвиток усього сущого на землі: людини, тварини, рослини. Сонце зігріє землю, і ляже в неї зерно із щедрих рук господаря, а живлюща вода надасть йому проросту. Заврожаїться земля і буде на ній життя та творча праця.
Цікаво, а як святкували Коляду в моєму селі? Чи змінились традиції святкування Свят-вечора? Які обряди залишились сьогодні? Це стало метою моєї дослідницької роботи. Щоб знайти відповіді на ці питання, я зустрілася зі старожилом мого села, старостою храму Святих Петра і Павла Малою Юлією Василівною. І ось, що вона мені розповіла.....
Вдосвіта, як тільки день синім поблиском заглянув у хату крізь замерзлі шибки, господиня дістає з покуття кремінь і кресало, які останні 12 днів лежали під образами. Вона перехрестилася тричі і, ставши обличчям до схід сонця, викресала «новий огонь». Цим вогнем вона розпалила у печі 12 полін, що їх припасала та сушила 12 днів останнього місяця.
Через кілька хвилин у печі вже палають сухі дрова; на протилежній стіні кидається химерна тінь.
Господиня підв'язалася хусткою, засукала рукава і заходиться готувати 12 свят-вечірніх страв: узвар, горох, квасоля, смажена капуста, риба, вареники, бараболя, гриби, каша гречана, голубці, коржі з маком та кутю. В цій багатій, але пісній вечері господиня представляє найголовніші плоди поля, городу й саду. Ніби дає звіт новому рокові за своє багатство в минулому році.
В той час, коли господиня порається біля печі, господар напоїв худобу, підстелив свіжою соломою і дав їй свіжого пахучого сіна. Потім він повідкидав сніг від хати, розчистив всі стежки, уважно оглянув господарство. Ніщо не може бути в цей вечір поза домом, в чужих руках - позичене чи десь забуте. Всі члени родини повинні бути вдома. «Боже, сохрани, - кажуть люди, - десь заночувати в цю ніч. Цілий рік будеш блукати по світу». Боронь, Боже, і сваритися в цей день, навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно в хаті і поза хатою. Всі провини цього дня слід прощати один одному. Бо в ці дні очищувалось тіло й душа. Якщо не пробачиш комусь провини, на душі буде важко і свічці важко горіти. Вона димить і пихкає. Та не завжди господиня знає своїх ворогів, а щоб не помилитися чи когось не забути, вона заворожує всіх разом. Для цього вона затикає клоччям усі дірки в лавках та ослонах і приказує: «Не дірки затикаю, а роти моїм ворогам, щоб їх напасті не зловили мне через увесь рік!»
І так в турботах проходить день. Сьогодні не снідають і не обідають. Хіба що дітям мати дозволить дещо з'їсти, та й то лише в обідній час. А в хаті так смачно пахне і вабить чарівний дух куті.
Дітям у цей день теж була робота. Вони по своєму прикрашають оселю. Беруть найменшу дитину, кладуть на білий папір її ліву долоньку, потім праву. Обмальовують олівцем, а потім прикладають долоньку до долоньки і виходять Божі птахи - голуби. Діти на ниточках розвішують голубків над вікнами. Від повітря вони гойдаються, літають, закликають покійних душ до них в хату кутю їсти. Окрім голубів, діти роблять ще «павуків», бо про них забувати не можна, адже павуки світ заснували. Вони теж повинні бути на сімейному святвечорі. їх розвішають в центрі хати на сволоці. Вони будуть крутитися по ходу повітря, ніби живі істоти. Отже, в хату йдуть всі живі і мертві душі.
Вже господиня зварила узвар, ставить його на покуті, під мисником. Але не на голе місце, а на сіно. Сіно для цього вибрали зелене, запашне, з квітами. Сіно символізує ясла, де народився Ісус Христос. Тому з сіна робили гніздечко для горщика. Після свята сіно не викинуть, в ньому купатимуть немовлят.
Все в хаті робиться тихо, таємничо, але коментується дітям - передається досвід. Господар навіть з домашніми тваринами в цей день говорить ласкаво, поблажливо й вдячно.
Коли вже сонце схилиться до заходу, господар вносить сніп жита - «дідуха» (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Переступаючи поріг, він вітається з господинею:
- Дай, Боже, здоров'я!
- Помагай Біг, - відповідає господиня, - а що несеш?
- Злато, щоб увесь рік ми жили багато! - говорить господар, зупиняючись посеред хати. Потім він хреститься і віншує родину:
- Віншую вас із щастям, здоров'ям, з цим святим вечором, щоб ви в щасті і здоров'ї ці свята провели та других дочекались - від ста літ до ста літ, поки нам пан Біг назначить вік!
Повіншувавши, господар підносить «дідух» високо над столом і ставить на покуті під образами.
Господиня застеляє скатертиною стіл і на 4 кути столу кладе по голівці часнику, - «щоб злу силу відігнати». Хоч діти дуже голодні, але вони не наважуються просити у матері їсти - терплять і крізь вікно дивляться пильно на небо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо - народження Сина божого!
Нарешті батько входить і урочисто:
- Святий вечір вже почався, бо на небі засіяла вечірня зоря.
Свята вечеря - це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі і безвісти загиблі - всі мають у цей вечір прийти, зібратися разом, щоб празнувати цілим родом.
Основною ритуальною стравою вечері є кутя. Для неї господар влаштовує покуття. Влаштовується воно в тому кутку оселі, що до сходу сонця.
Але перш ніж сісти вечеряти, треба нагодувати худобу. Господар бере миску і набирає по кілька ложок кожної страви і хлібину. Все це несе в стайню і кожну тварину пригощає, благословляючи тричі хлібиною. Потім відвідує пасіку, а господиня - курей, качок, гусей, годуючи їх кутею.
Спершу чоловік насипає на лаву чи стіл жменю пшоно чи проса, потім вносить на піднятих над головою руках горщик куті у рушнику і тричі промовляє:
- Кутю, кутю, на покуття, а сонце - у віконце!
За ним іде господиня з узваром, примовляючи:
- Кутю, кутю, на покуття, а узвар - на базар
Батько щільно зачиняє двері. До кінця вечері ніхто не повинен виходити з хати і двері не можна відчиняти.
Узявши ложку куті, розведеної медом, тертим маком, узваром, господар здоровить усіх:
- Будьмо здорові з Колядою, з ясним-красним Сонцем, з медовою кутею, з живлющою водою! Хай вони додають нам здоров'я і сили у новому літі!
Під час вечері батько виходить з кутею надвір і кличе: «Морозе, морозе, іди до нас кутю їсти. Якщо не хочеш, то не йди. Не морозь ні ягняток, ні поросяток, ні теляток».
У такий спосіб задобрювали сили природи, щоб майбутній урожай був гарним. Кутю також кидали в річку, щоб не було посухи.
Посуд од пісних страв ретельно мили, оскільки наступна їжа мала бути скоромною. Починалося різдвяне розговіння. Неодмінними пригощаннями на святковому столі була свіжина: ковбаси, окорок, смажене м'ясо, холодець та інші страви.
Після вечері ставили миску з кутею та іншими стравами на вікно для покійних душ. Ставили і кухлик з узваром, ложку. Ложку клали одну для всіх. Кажуть, на Святий вечір сходяться і мертві до хати кутю їсти, а якщо вони ще й насняться, то вже побували, побачились з рідними і подякували.
Завершивши обрядову традицію, діти після спочинку розносили обрядову вечерю своїм хрещеним. Ощедрені забирають принесене і обдаровують дітей горіхами, яблуками, цукерками або грішми.
Надвечір село оживало - починалося масове колядування. Морози кріпко владарюють. Зима метілями дмухає. Крізь земні доли і гори світлоносну вість несуть гості роковії - колядники. Дії їхні величні, піднесені і ґречні, як і личить провісникам світла. Вони, мов той промінь небесний, ідуть до людей:
Ой з-за гороньки, з-за долиноньки
Йшли колядники з Україноньки...
Готувалися до колядування заздалегідь - виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедя. Різдвяні колядницькі гурти були здебільшого парубоцькі. У ватазі може бути три-чотири-сім-вісім-дванадцять чоловік. Колядники обирали отамана - хлопця, який вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважають. Традиційний одяг колядницьких ватаг - білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, квітчасті хустки у дівчат. Обходячи оселі, колядники піснями вітали господарів та їхніх дітей, бажаючи всім щастя й здоров'я на многії літа.
Колядник: Ой чи є, чи нема, пан господар вдома?
Господар: Є, Є.!
Колядник: Ми йшли на вогник до цієї хати,
Не хотіли добрих людей на шляху минати.
Разом: Добрий вечір!
Господарі: Добрий вечір!
Колядник: Чи дозволите колядувати, ваш дім звеселяти?
Дім звеселяти, Христа прославляти?
Господиня: Як ми вас чекали.
Господар: Якщо до нас не з лихом,
То й ми до вас зі щирим словом.
Якщо вмієте співати –
Раді будем вас вітати.
Колядники співають пісню «Нова радість стала»
Колядник: Діставайте з печі запашні калачі.
Колядник: Готуйте хліб і сало, бо нас прийшло чимало!
Колядник: Щоби був цей рік багатим,
Коляду пустіть у хату,
Хай розважлива ватага
Набажає всякі блага.
Колядник: У ваш дім і у вашу хатину
Приносимо нині веселу новину,
Веселу новину, якої всі ждали,
У Бога просили щастя, віри й сили!
Колядник: Добрий вечір, мир цій хаті.
Ми прийшли вам розказати
Про чудесную новину,
Про Небесную Дитину!
Колядник: Ото справді є новина:
Діва Марія народила Сина!
Колядники співають пісню «Добрий вечір тобі, пане господарю!»
Колядник: Добрий вечір, пане господарю!
Стережи, Боже, твого товару,
Твого товару від всякого спадку,
Щоб не було якого припадку.
Хорошеньку господиню маєш,
Хорошенько її поважаєш:
Як чашечку у меду,
Як соловейко у саду,
Там барвінок у садочку процвітає
Господар свою жінку вихваляє.
Колядник: А погляньте, яка в дядька Андрія гарна жона.
На дворі ходить, як місяць сходить,
У хату ввійшла, як зоря зійшла.
За стіл сідає, як золото сяє..
Не садіть, дядьку, жінку коло віконця,
Коло віконця, коло дірочки,
Бо вкрадуть господиню замість дівочки.
Колядник: А що то за зіронька маленька сяє у господі?
Та тож донечка господаря.
Бувай здорова, рости велика,
Рости велика до черевика,
Від черевика до чоловіка.
Бувай здорова не сама з собою,
Не сама з собою, а з вітцем, з матінкою, з усім
родом.
Колядник: Радуйся, Земле, і все, що на Землі суще, радуйся!
Радуйся і жито в полі, і риба в морі, і звірина в лісі, і пташка в стрісі. Радуйся! Радій і ти, добрий чоловіче!
Колядники виконують пісню «Небо і земля»
Колядник: А чим віддячить нам господар за гарні колядки?
Чи може нічого давати,
Бо любили довго спати?
Може влітку в холодку
Ви лежали у садку?
Та нічого не придбали?
То навіщо ж вам співали?
Господиня: Та що ви таке кажете?
Готували ми для вас у такий святковий час
І цукерки, і горішки,
Добрі маємо гостинці.
Колядник: Віншуємо вас зі святом Рождества Христового! Щоб ці свята в щасті та здоров'ї і веселості опровадили і других на другий рік щасливо дочекались. Христос рождається!
Домашні: Славімо його!
Колядник: Спасибі, господарю, за щедрії дари!
І на тому, добрі люди, коляду кінчаєм,
Щастя й долі цьому дому всі щиро бажаєм.
Бувайте здорові, бувайте здорові!
Спасибі за ласку, за теплеє слово,
Хай буде ваша хата радістю багата,
Хай красується добром,
Пивом, медом, ще й вином,
Ще смачними пирогами,
Ще й веселими піснями.
Тож радуйся, земле, у пишній обнові.
Бувайте щасливі, бувайте здорові!
Поступово все завмирає і настає свят-вечірня тиша. А небо урочисто стоїть, тримаючи на раменах світил звістку про благодать Божу.
У цей надзвичайно складний час становлення нашої держави ми повинні пройнятися духом різдвяної любові й будувати нове життя у світлі Христових заповідей і моралі.
Нехай Віфлеємська зірка зазоріє у кожному серці, а різдвяна колядка напророчить добра і статку, любові і злагоди.
