Тема. «Обірвана струна В’ячеслава Хурсенка».
Актуальність теми: з нагоди Міжнародного дня музики та з метою популяризації пісенної творчості відомого волинського музиканта, композитора, поета В’ячеслава Хурсенка прищеплювати почуття гордості за митців рідного краю, любов до поетичного слова, пісні.
Мета: на прикладі життя і пісенної творчості В'ячеслава Хурсенка сприяти усвідомленню студентами таких істинних цінностей життя, як доброта, людяність, почуття власної гідності, турботливість за рідних; допомогти усвідомити значення добра як життєвого вибору в духовному становленні особистості; виховувати естетичні смаки.
Обладнання: презентація на тему: «В’ячеслав Хурсенко», музика із кінофільму «Жіноча інтуїція», пісні «Ковток вина», «Сповідь», «До рідного дому», «Пам’яті В’ячеслава Хурсенка»; кліпи: “Соколята”, «Крик белых журавлів».
Виховна година проходить у формі усного журналу, на столі стоїть портрет В. Хурсенка, горить свічка та виставлені його диски.
Хід журналу
1. Перша сторінка: «В руках моїх така велика сила, та долю не затримати нічим…». (Пісня «Соколята»)
2. Друга сторінка: «Хто я? Грішний чи святий?» (Пісня «Ковток вина»)
3. Третя сторінка: «Не зупинити час, не зупинити мить, а хочу…». (Пісня «Сповідь»)
4. Четверта сторінка: «І я повертаюсь до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому…» (Пісня «До рідного дому»)
Епіграф: Короткий вік людини достатньо довгий, щоб жити добре і чесно.
(Звучить пісня В. Хурсенка «Пусть поможет вам Бог», яка поступово затихає)
Вступне слово керівника групи. Добрий день усім присутнім! Темою нашої сьогоднішньої розмови є життя і пісенна творчість нашого земляка, відомого, талановитого композитора, співака, автора багатьох пісень В'ячеслава Хурсенка.
Чи питали ви коли у себе: «Що я корисного можу зробити для людей? Яким буде мій слід у житті?» А думати над цим уже треба, щоб правильно оцінити свої можливості та життя. Але ким би кожен із вас не став у майбутньому, він має, насамперед, зберегти у серці доброту, людяність, повагу до ближнього.
Пройшовши довгий шлях духовних пошуків, людство дійшло висновку, що щастя людини полягає як у внутрішній і зовнішній гармонії із самим собою, так і з навколишнім світом.
Добро і зло, людяність і хижацтво, любов і ненависть - ці риси протистоять одне одному, борються в самій людині. Злого, егоїстичного в нас часто більше, ніж доброго. А доброту можна виховувати. Треба навчитись любити ближнього, допомагати людям, колись поспівчувати, а десь не заважати.
На дорогах життя вам зустрінуться доброта і хитрість, вірність і зрада, втіха і страждання, щастя і недоля, радість і горе - і все це випробовування, тест не стільки для тіла, скільки для душі, совісті, честі. Чи витримаєте, чи не підете хибним шляхом, чи зумієте гідно прожити життя? Пронести той хрест, який дав кожному Бог?
Неси хреста аж до могили.
Неси у вірі і любові, —
Він дасть тобі пророчі сили
І в ділі Божому, і в слові.
І. Огієнко
Одні люди проживуть життя і кануть в глибину віків, а інших з вдячністю пам’ятають прийдешні покоління. В'ячеслав Хурсенко був тою людиною, якою пишаються волиняни і дякують за хороші, душевні, змістовні пісні, які ніколи не помруть, бо вже стали українською класикою.
Важкий вік, жорстокий час щодня випробовує нас на міцність характеру, на здоровий глузд, на розум, на добро.
Ми шукаємо свій шлях у житті, інколи почуваємо себе самотніми в океані людей або ж, навпаки, шукаємо самотності, щоб наодинці із собою замислитись над своїм життям, над своїми проблемами, над своїм призначенням, над тим, що маємо зробити, щоб залишити про себе добру пам’ять.
В’ячеслав Хурсенко житиме у нашій пам’яті завжди молодим, трохи зажуреним. Він усміхатиметься до нас із портретів, промовлятиме фразами із своїх пісень. А вони випромінюють світло, доброту, примушують наше серце частіше битися. Слухаючи їх, хочеться говорити лише хороші слова.
Дощ змиє всі сліди, роки затамують біль гіркої втрати, але пам’ять збереже світле ім’я поета, композитора і просто порядної людини. Наше знайомство пройде у формі усного журналу, де кожна сторінка якого є рядком із його пісні.
Отже, познайомимось з прекрасною людиною та генієм поетичного слова В’ячеславом Хурсенко.
Демонстрація кліпу В. Хурсенка «Не виню».
Перша сторінка: «В руках моїх така велика сила, та долю не затримати нічим…». (Пісня «Соколята»).
Ведучий І. Маестро починається з тієї пісні, яку забирають у нього, як свою, вдячні люди і вже не повертають. Не кожному авторові під силу створити пісню, яку б знав, шанував і співав народ. Пісня «Соколята» стала візитівкою В. Хурсенка, його лебедино піснею і серйозним дебютом. Можливо, і не всі знають, хто її автор, але кожному відомо, що така пісня є!
До речі, написана вона була дорогою з м. Сокаля Львівської області до м. Луцька за сорок хвилин.
Ведучий ІІ. В основі пісні «Соколята» — драматична історія особистого життя відомого талановитого волинянина, «хрещеного батька» Хурсенка на естраді, Василя Зінкевича, якому довелося самому виховувати двох синів. В’ячеслав добре знав цю людину, вони товаришували. Підтримати у важку хвилину, вміти розділити чужий біль - це в характері поета.
Ведучий І. Ця пісня - із глибокої криниці батьківської любові. Сини потребували уваги і турботи. Тугу і біль душі лікувала любов. А вона багатолика. Батьківська любов відмінна від синівської, від любові до друга, любов до природи не та, що любов до дітей. Тож і торкається вона до людини по-різному: є любов-пристрасть, любов-утіха, любов-інтерес і любов-самопожертва.
Ведучий ІІ. Василь Зінкевич, хоч і взяв пісню до репертуару, та не поспішав її виконувати, напевно, не хотів говорити про особисте всьому світу, тож Хурсенко записав власний варіант, з яким відразу почав займати перші місця в хіт-парадах.
Зараз прозвучить пісня В. Хурсенка «Соколята», а ви поміркуйте, над проблемою, яку порушив автор у творі, вникніть в її зміст.
(Демонстрація кліпу В. Хурсенка «Соколята»).
Друга сторінка: «Хто я? Грішний чи святий?»
(Тихо звучить пісня В. Хурсенка «Ковток вина»).
Ведучий І. Щоб ближче познайомитися з автором, спробуємо увійти в його світ.
Дружба з піснею у В’ячеслава Хурсенка розпочалась рано. Бабуся поета Олена Шадура з гордістю говорила: «Ви не чули про мого Славіка? О, про нього знає вся Україна! Внук – то моя втіха і радість. Ще коли був маленьким, в три роки, тягнувся до пісні. Почує по радіо якусь пісню – і зразу співає собі».
Мама дуже дивувалась з його абсолютного слуху, і коли синові виповнилось п’ять років, подарувала акордеон, на якому він уже тоді легко підбирав мелодії.
Ведучий ІІ. До третього класу Хурсенко навчався у ковельській школі, а пізніше, переїхавши до Луцька, закінчив музичну школу № 2 по класу віолончелі. Згодом грав на гітарі, фортепіано. Щоправда гітару, на якій грав з восьмирічного віку, мамі доводилось іноді чи не силоміць забирати, бо напрацьовував пальці настільки, що вони ставали нечутливими до віолончелі.
Ще в 14-річному віці він почав писати пісні, але нікому їх не показував. Однак пророцтва щодо консерваторії не збулися. Юнак вибере прагматичну професію фельдшера-акушера. Успішно закінчивши Ковельське медичне училище, за фахом не працював ні дня. Перемогла музика. Хоча його медична освіта не раз ставала у нагоді для тих, хто був з ним поряд.
Ведучий І. Так, ще під час армійської служби в гарнізоні Архангельської області, в який попав після закінчення медучилища, в будбаті врятував одного хлопця від неминучої загибелі. Правильно встановив діагноз – проривна виразка. А коли одного разу гостював у тестя, то помітив, щось із ним не те, а, поспостерігавши кілька хвилин, збагнув: у нього почався інсульт. Допомогла швидка і госпіталізація. Шкода, що самого поета врятувати ніхто не зміг.
Ведучий ІІ. Біда постукала, коли лікарі діагностували важку форму цукрового діабету. Славко, маючи медичну освіту, знав, що його чекає, але, як усі молоді люди, сподівався на краще й у відчай не впадав. Навіть коли інсулін уже став життєво необхідним і постійно був під рукою, не виснажував себе дієтами. Колов у ногу, прямо через джинси, і сідав за стіл. Після уколу потрібно було щось з’їсти, тож про всяк випадок завжди мав баночку меду…
Ведучий І. Люди, які знали Хурсенка впродовж довгих років, стверджують: незважаючи на хворобу, він був повен сил і натхнення. Чоловік захоплювався важкою атлетикою, штангою, без напруження віджимав 110 кг, пірнав зимою в ополонку, був дуже спортивним.
Слава був дуже хороший, часто виступав у навчальних закладах, на підприємствах, з охотою співав на благодійних концертах. Грошей за це не брав.
Ведучий ІІ. Він з’явився на естраді ще на початку 90-х років, і з тих пір завойовує симпатії все більшу кількість слухачів.
Творчість Хурсенка можна умовно поділити на два етапи: перший - це тривалий шлях становлення, пошуків свого стилю, своїх мелодій, голосу. Повернувшись із армії, він працював у Волинській філармонії, котру часто міняв на виступи в луцьких ресторанах, бо ж треба було годувати сімꞌю, а другий - той, що зробив його одним із найкращих українських виконавців своїх пісень. Перемога на «Червоній руті - 92» дала зрозуміти, що його місце – сцена.
Ведучий І. Автор дуже прискіпливо ставився до власної творчості: у нього залишилось багато пісень, які ніде не звучали через його вимогливість до себе, не любив показухи, епатаж і дешевої слави. Він був одним із тих виняткових людей, які люблять мистецтво в собі, а не себе в мистецтві… Ніколи не продирався на велику сцену сумнівними методами, як це роблять інші. Нахабство, егоїзм, надмірне вихваляння були невластивими для нього.
Ведучий ІІ. Істинною цінністю для Хурсенка залишалась щира любов до музику. Заради неї він не йшов на компроміс із своєю совістю, не прогинався, не випрошував, не був підлабузником. Він завжди залишався самим собою, мав внутрішню культуру і самоповагу, тобто ті якості, які не любить і не сприймає наш шоу-бізнес.
Ведучий І. А тому Хурсенко був зовсім «нерозкручений» на Україні, сам себе називав «жертвою української естради». Незадовго до смерті співака один приятель, з яким вони давно не бачились, запитав у нього: «Ну що, пісні пишеш?» - «Так пишу… А кому це потрібно?» – сумно відповів музикант. Останні кілька років В’ячеслав Хурсенко мало виступав, його не запрошували на телебачення, по радіо пісні звучали не часто. Грошей на розкрутку не було, а останнім часом їх бракувало навіть на записи нового альбому, попри те, що тексти й музика свої, як, до речі, й вокал, і гітара.
Ведучий ІІ. Пісенну творчість нашого земляка дуже добре знають і люблять в Росії. В 2002 році пісня «Соколята» стала однією з найпопулярніших композицій на хвилі «Радіо Росії». Він композитор пісень групи «Дюна», Наталії Сенчукової, його твори звучать із уст багатьох російських та українських співаків. А у фільмах Оксани Байрак «Жіноча інтуїція», «За два кілометри до Нового року» звучать під гітару прегарні, ніжні, легкі, ліричні пісні нашого Хурсенка. Це свідчить про те, що В’ячеслав був справжнім талантом, маестро і таким залишається.
До вашої уваги фрагмент фільму Оксани Байрак «Жіноча інтуїція», в якому звучить пісня В. Хурсенка «Крик белых журавлей».
(Демонстрація кліпу фільму Оксана Байрак «Жіноча інтуїція»)
(Звучить тихо пісня В. Хурсенка «Белая песня»)
Ведучий І. Співачка Марія Бурмака говорила, що вперше почула В’ячеслава на фестивалі «Оберіг» у Луцьку. Спостерігала із-за куліс. «Коли Слава відкрив рот, всі були шоковані, в тому числі і журі. Такий голос зустрічається один раз на мільйон. Дуже шкода, що він не реалізував свій талан до кінця».
Ведучий ІІ. А в Україні шанувальники бідкались: мовляв, можна обійти чи не пів-Києва, а дисків Хурсенка вдень зі свічкою не знайдеш. Але поета це тішило, він говорив: «Коли моїх дисків немає в продажу, я тішусь й кажу «ура!». Отже, вони знайшли свого слухача і не займають музичних полиць… Я радію, коли раптом дізнаюсь, що десь у Прибалтиці в хорошому ресторані музиканти роздобули мої пісні і кілька років з ними виступають».
Ведучий І. Хурсенко – це автор і виконавець, який за свої пісні неодноразово вигравав призові місця на багатьох конкурсах, фестивалях:
1992 - ІІ місце на конкурсі “Червона рута”
1996 - ІІІ місце на фестивалі “Золотий шлягер"
1998 - гран-прі на “Пісенному вернісажі”
1999 - перемога пісні “Не виню” на фестивалі “Шлягер року”
2000 - диплом за народне визнання пісні “Соколята”(“Шлягери ХХ ст.”)
2001 - перемога пісні “Крик белых журавлей” на фестивалі “Шлягер року”
Випустив диски “Я вернусь”, “Крик белых журавлей”, “Соколята”. Зняв кліпи “Соколята”, "Крик белых журавлей”, “Не виню”, “Она”.
Третя сторінка: «Не зупинити час, не зупинити мить, а хочу…»
(Пісня «Сповідь»)
Ведучий ІІ. Про те, що треба жити в мирі і злагоді в родині, в злагоді з природою, з самим собою, завжди сповідувалося в неписаному законі народної мудрості.
Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї, що вироблені протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї - це ті неписані закони, якими ми маємо керуватися в найменших щоденних й найбільших загальнонаціональних справах.
Ведучий І. Заповіді Божі - своєрідний моральний кодекс, перелік чеснот, які мусить у собі сформувати кожна порядна людина. Бог дав нам право вибирати між добром і злом.
Є вічні істини і є книги, в яких ці істини закарбовані.
У нашого народу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світу і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу, для своєї сім’ї.
Ведучий ІІ. Спробуємо підняти завісу над загадковим світом філософських притч. Вони не тільки глибокі за змістом, а й повчальні.
Французи кажуть: «От якби-то молодість знала, якби ж то старість могла...» Ніхто не жде старості: вона сама приходить, вона підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг, на скроні. Добре, коли за життєвої зими звив тепле родинне гніздечко, коли у ньому дзвенить дитячий сміх. А якщо цього немає?
Ця сторона життя людини була небайдужа В’ячеславу Хурсенку і він написав з цього приводу пісню «Сповідь».
(Демонстрація відеокліпу В. Хурсенка «Сповідь»)
Четверта сторінка: «І я повертаюсь до рідного дому, забувши про горе, забувши про втому…»
(Звучить пісня В. Хурсенка «До рідного дому»).
Ведучий І. Чи є щось більш важливіше, ніж батьки й діти, брати й сестри, стосунки між чоловіком і жінкою? Чому нам буває важко без сім’ї? Чому любов має для нас таке велике значення?
Ведучий ІІ. Зі своєю дружиною він познайомився в досить тяжкий для неї час. Це був 1988 рік, коли дуже хворіла її мама, яка згодом померла.
Ольга Хурсенко згадувала: «Одного разу із своєю подругою, я їхала тролейбусом, ми вийшли на зупинці, де жив Славік, і він пішов за нами. Я звернула увагу, що хлопець був одягнутий не характерно для молодих людей його віку – в краватці, костюмі (потім вже дізналась, що він тоді грав в колективі «Вар’єте»). Весь зібраний, серйозний. Підійшов до нас і безапеляційно заявив, щоб подруга моя йшла додому, бо йому потрібно зі мною невідкладно поговорити. Ось так ми і познайомились… А 21 лютого 1989-го року одружились. Через рік вже мали донечку Марійку».
Ведучий І. «Не піснями він мене підкорив. Він був дуже доброю, милосердною людиною. Про свої пісні спочатку говорив, що це Юрій Антонов написав. Я навіть думала, що це Антонова пісні, якщо чесно. Навіть голос його пародіював настільки вміло, що неможливо було відрізнити. До речі, це ще один його талант – пародиста, який так і залишився не розкритим до кінця. А ще він ніколи не записував мелодію нотами, все на слух. Часто писав вночі.
Він був просто такий неординарний, не такий, як всі. Його можна було відразу з натовпу виділити», – розповіла Ольга Хурсенко.
Хороший сім’янин, турботливий батько.
Ведучий ІІ. Наша сім’я - це найближчі люди, з якими ми підтримуємо зв’язки впродовж усього життя, і саме любов не дає їм обірватися. Як прекрасно, коли в сім’ї панує взаєморозуміння, повага, шанобливе ставлення. Ми повинні завжди поважати батьків своїх, цінувати кожен прожитий з ними день, робити для них якомога більше добра, бо ми перед ними у вічному боргу. Не забувайте, що ви також станете батьками і своїм особистим прикладом в усьому будете зразком для власних дітей. Ця сторона людського життя була близька і В’ячеславу Хурсенку, який оспівує її в своїй пісні «До рідного дому».
Ведучий І. 8 вересня 2009 року В’ячеслав Хурсенко приїхав до Луцька в дуже гарному настрої. Прекрасно виглядав і був веселий, хоча виступи на концертах на Сході України та в Херсоні були виснажливими. Пообіцяв дружині нарешті зайнятися своїм здоров’ям.
Повернувся вранці. Дуже хотілось розслабитись, злитись з природою, порибалити на ставках у селі Шепель.
Ведучий ІІ. Славко відмовився від компанії, тому виїжджав сам. В останні роки він полюбив самотність, точніше, навіть не самотність, а самоту, тому що самотність була з ним завжди: і в дитинстві, коли батько залишив сім‘ю, і в юності, коли вчився на фельдшера, мріючи про кар’єру співака, і потім, уже дорослим, серед музикантів на концертах. Навіть перше кохання, що увірвалось в життя, до дівчини на вісім років старшої за нього, закінчилось крахом і самотністю. «Жил-был хороший малый, жила-была она. Он был её игрушкой, глотком её вина…», - наспівував свою давню пісню, що залишилась в тих далеких 1980-х.
Ведучий І. Поряд з ним завжди хтось був на випадок, якщо потрібна буде допомога, а тут, коли Славкові стало зле, нікого не було. І він упав у воду вже мертвий. То була діабетична кома.
Похорон став його останнім земним концертом: панахида по співаку відбулась в новому храмі Святого Петра та Павла. Коли після траурної відправи винесли тіло В’ячеслава Хурсенка, колеги, друзі, прихильники його таланту проводжали його оплесками. Такі оплески дорогого варті!
Ведучий ІІ. Співака поховали в селі Підгайці, саме звідти його дружина, поряд з могилою її мами.
Втрату талановитого музиканта українське мистецтво відчує тільки з роками. У цьому переконані його друзі, соратники з ансамблю «Світязь».
Анатолій Говорадло сказав: «Україна мала Івасюка та Хурсенка. Інших, більш мелодійних та ліричних композиторів, я не знаю». Всі, хто чули його пісні, написані за останні роки, були просто в захваті.
Ведучий І. В’ячеслав Хурсенко прожив лише 43 роки. Але вони були напрочуд змістовні, осяяні мрією про добро і красу на землі. У житті він мав щастя від творчості і від того, що зла нікому не чинив, нікому не заздрив і невтомно працював.
Ведучий ІІ. Всі ми колись підемо з цієї землі, але що залишимо після себе, що зможемо дати один одному за життя, що збережемо в серцях тих людей, з якими були знайомі: добру пам’ять чи байдужість? Треба цінувати і берегти кожен день і кожну хвилину, робити те, що дає добрі плоди. А ми живемо, забувши про любов, доброту, співчуття, і ще сподіваємося на краще майбутнє...
Ведучий І. Забудьмо образи і негаразди. Відкриймо навстіж своє серце і душу для друзів, близьких і рідних. Життя таке прекрасне і коротке! Поспішаймо творити добро на землі! Як це старався робити В’ячеслав Хурсенко!
(Демонстрація відео «Пам’яті В’ячеслава Хурсенка» під час декламування вірша)
Ведучий І. І вірю я, що у висотах,
Де чистих душ слід не зника,
На чарівній космічній ноті
Бринить Хурсенкова зоря.
Ведучий ІІ. Яка б нас не гнітила скрута
Та виживе наш рідний край,
Бо в нім цвіте червона рута
І грає в горах водограй.
