Вільшун Н. П.
Учитель української мови й літератури
СЗШ № 2 м. Цюрупинськ
Тема: Українські вечорниці
Мета: продовжити знайомство учнів із традиціями українського народу;
формувати самоосвітню, художньо-естетичну компетентності;
удосконалювати вміння виразного читання драматичних творів;
розвивати діалогічне та монологічне мовлення; виховувати любов до
мистецтва, почуття прекрасного.
Форма: літературно-музичний вечір
Обладнання: мультимедійна презентація
Перебіг виховного заходу
1. Україна. Золота, чарівна сторона. Земля уквітчана зеленню.
2. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народилися й живуть.
3.У глибину століть сягає історія нашого народу. Пізнати нам допомагають книги.
4. А ще народна творчість, зокрема мелодійні пісні, думи, барвисті коломийки, ліричні хороводи, чарівний світ казок.
5. Сьогодні запрошуємо вас приєднатися до нашого кола, побути разом з нами на українських вечорницях.
6. Ми полинемо в спогади. Через ніжні, сердечні слова українців ми побачимо розум, мудрість, щедрість, гумор нашого талановитого народу.
Запрошуємо вас на українські вечорниці.
Господиня.
Господи! Як згадаєш, як ми дівували, як на вечорниці ходили, як танцювали...
Ні, що не говоріть, а світ перемінився. Хоч би й запорожці...
Ну, де тепер ті запорожці? Чи були такі колись? Як налетять бувало зі своєї Січі, мов орли-соколи.
Траплялося, як схопить тебе котрий, так до землі не впустить, так і носить...
Ой, ой! Куди-то все поділось? А співали ми як?
(Звучить пісня «Місяць на небі...»)
Чується стук у двері.
Дівчата: Добрий вечір вашій хаті.
Заходять дівчата.
Дівчина 1
Добрий вечір вашій хаті
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці
В нашій Україні?
Дівчина 2
Добрий вечір, господине,
Славна молодице,
Чули, що у цій хатині
Будуть вечірниці.
Дівчина 3
Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті.
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Дівчина 4
Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу — Мати Божа.
Господиня: І вам вечір добрий, Заходьте, сідайте в нашій хаті, на нашій лаві.
Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, може, пісню заспіваймо.
Дівчина 1: А зараз дівчата, поки хлопців нема повишиваємо.
Дівчина 2: І то правда, чого даремно час гаяти.
(сідають, дістають рукоділля)
Дівчина 1: Ой, дівчата треба ж вечерю скоріш готувати, бо хлопці прийдуть.
Господиня: Я вас чекала. Давно все вже готове. А, де ж ваші хлопці?
Дівчина 2: А давайте, дівчата, самі почнемо вечорниці. Хай їх завидки беруть.
Дівчина 3: Тітко Олено, а розкажіть нам про своє дівування.
Господиня: Як прийшла пора дівувати, то батьки спочатку не пускали на гуляння. А мені дуже хотілося побувати на вечорницях.
Ото домовилися з Омельком, що чекатиму його біля возу на дворі.
Як стемніло вийшла на подвір'я, щоб мати не бачили, та й чекаю милого.
А він тихенько підкрадається, підкрадається, щоб обійняти мене.
А ж тут по возові палицею хтось як вдарить.
Бідний парубок ледве втік.
Ох і перелякалася я, а то мати вийшли на двір, щоб у возі переночувати, бо бачте в хаті їм було жарко.
Ой і сварили ж мене.
Звучить пісня «Била мене мати»
Господиня. Але згодом, коли подорослішала, відпускали батьки на гуляння. З коханим домовилися піти на вечорниці. Мати йому пофарбувала бузиною штани, батько чоботи свої позичив. А на нашому кутку завжди дивилися, чи вміє парубок танцювати. От пішли хлопці в танок, такі викрутаси виробляли, що в мого Омелька на штанях мотузка тріснула. Він штани ледве схопив, та й подавсь із хати. Отак моє дівування закінчилося, бо після Великодня мене заставили.
Дівчина 2: А розкажіть нам, тітко, про вечорниці!
Господиня. У нашому селі вони починалися з Покрови. А закінчилися перед Великоднем. Молодь наймала затишну хату і збиралася на перші гулі. З цим святом було пов’язано багато обрядів. У народі казали: «Покрова покриває траву листям, землю снігом, а дівчат - шлюбним вінцем». За традицією на Михайла, а він припадає на 21 листопада, вже закінчувалися шлюбні свята. Тому в цей час – від Покрови до Михайла – дівчата поспішали вийти заміж. Дівчата вишивали і пряли, хлопці теж не сиділи без роботи: хто неводи чи волоки плів, хто різьбив ярма або граблі, а були і такі, що гребені для дівчат робили. Потім співали, танцювали, грали в різні ігри. Коли парубок вперше приходив на вечорниці, йому треба було проспівати кілька пісень, вправно затанцювати або розвеселити товариство. Якщо ж співав фальшиво, його виставляли за двері. До речі, тих хто сам умів грати, приймали без посвяти. Для дівчат на вечорниці ніяких перепусток не було.
Дівчина 3. Незчуємося, як і ми чекатимемо старостів.
Дівчина 4. Та де ж тих гарних парубків знайти?
Дівчина 1. А ти вишивай рушники, суджений сам тебе знайде.
Дівчина 2. Так. Так. Учора йшла через Кайдашенків горб та й почула розмову Лавріна й Карпа.
сцена «Розмова Карпа й Лавріна»
Дівчина 3. А де ж наші хлопці?
Стук у двері
Дівчина 1. Агов! А хто такі?
Хлопець 1.Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.
Дівчина 4. Ми як візьмемо рогатини, поламаємо вам спини.
Хлопець 2. Дівчатка-голубоньки, ми прийшли не битися.
Хлопець 3. Та ми прийшли миритися і гостинці принесли, і музиків привели. Пустіть нас на вечорниці.
Дівчина 2. Так одразу й сказали. Заходьте!
3-й парубок. Мене звати Степан, хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре.
4-й парубок. Маю землі видимо - невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно.
5-й парубок. А я, може, й не зовсім гарний, та роботящий. Уже як за щось візьмуся, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку.
1-й парубок. А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, і розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я, а то візьму гіршу, люди сміятимуться. Та не дивіться, що я такий замурзаний. Ви мене вимийте, причешіть і можна ще й під вінець брати. А цілуватись… То я готовий, і зараз.
Господиня. Ну й хлопці ж у нас. Заходьте, будь ласка.
Дівчина 3. Ой дівчата, а давайте про хлопців щось смішне розкажемо.
Дівчина 1. Давайте, давайте.
Хлопець 1. Ми теж знаємо, а давайте позмагаємося.
Усі дівчата
Дівчата
Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,
Сидить сова на воротах – крутить головою,
Він, сердега, як побачив, - та через городи,
Заплутався в бур`яні та й наробив шкоди.
Хлопці
В Шамраївці густо хати, вітер не провіє,
Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.
Дівчата
Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,
Сидить гуска над водою, вирячила очі.
Я до неї: гилля, гилля – вона й полетіла,
Коли б не втік осокою, була б Гриця з`їла.
Хлопець
Ой, чую пахощі неперевершених знаменитих українських вареників із сиром.
Виконується пісня «А мій милий чорнобривий вареничків хоче»
Дівчина1
Милі гості, просимо сісти,
Вареники будемо їсти,
Вареники непогані,
Вареники у сметані
Хлопці
В кожній хаті на Вкраїні
Вареники варять нині,
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Дівчата
Вас чекають у макітрі
Білолиці, круглолиці,
Вареники дуже ситні
Із добірної пшениці.
Хлопці
Дякуємо за вареники. Давайте танцювати.
Виконується український танок
Дівчата. Годі танцювати, давайте вишивати.
Звучить пісня «Посилала мене мати».
Хлопець. Уляно, це ти часом не з Стецьком стояла, що й година пролетіла.
Сцена з п’єси Г. Квітки – Основ`яненка «Сватання на Гончарівці».
Звучить пісня «Ой дівчино, шумить гай».
Ведучі
1. Скільки б не співали, закінчувати час
Кращі побажання ви прийміть від нас.
2. І в вас, і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливі були.
Господиня
Прощавайте, нас не забувайте.
Буде вільний час – до нас завітайте.
Ведучі
1. Пам’ятайте: Слово рідне і пісня українська.
Хай завжди крокують з вами поруч.
2. Вони допоможуть вам у роботі,
Відпочинку, принесуть задоволення,
Надають снаги на майбутнє.
Разом
Дякуємо всім, хто до нас завітав.
Використана література:
1. «Уроки з народознавства». К., 1995
2. «Культура і побут населення України». К., «Либідь», 1993
3. «Виховна робота в школі». Листопад, 2000
