Свято «Прощавай, Букварику»
(На сцені принцеса іучень в ролі учителя)
ПРИНЦЕСА: Не хочу я вчитися вашої грамоти! Мені це все набридло. Та й зрештою, навіщо вчити ці букви? Кому вони потрібні?
ВЧИТЕЛЬ: Ваша світлосте не говоріть так. Подивіться, який навколо цікавий світ. Скільки розумних книг, з яких можна багато чого дізнатися. Але ж треба їх прочитати!
ПРИНЦЕСА: Ви знову за своє! Мій батько король платить вам не за те, щоб ви мене мучили!
Лунає музика. Виходять два хлопчики-глашатаї.
1-ий хл.: Увага! Увага! Увага!
Ось над рідною Полтавою
Зайнялась зоря.
В 5 школі, славне свято -
Свято букваря
2-ий хл.: День вітання і прощання-
Свято перших букварів.
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів!
1-ий хл.: Ми запрошуємо всіх-
І дорослих і малих!
Виходять зі сцени.
ПРИНЦЕСА: Вчителю, ви чули? Що це таке: Свято Букваря? І хто такий Буквар, що йому свято влаштували?
ВЧИТЕЛЬ: Усі букви - від А до Я-є на сторінках Букваря. Це перша книжка, яка веде наймолодших учнів у країну знань.
ПРИНЦЕСА: Я теж хочу на свято!
ВЧИТЕЛЬ; Але ж ви не знаєте жодної букви!
ПРИНЦЕСА: А хто про це знає крім вас?
ВЧИТЕЛЬ;Ну що ж ходімо, запрошували усіх.
Звучить музика, учні урочисто виходять на сцену.
ВЧИТЕЛЬ:
Шановні гості! Дорогі діти! Сьогодні у нас традиційне шкільне свято — свято прощання з Букварем. На цьому святі присутні почесні гості: директор Тамара Михайлівна, завуч Вікторія Григорівна.
Що це нині тут за свято
Що людей тут так багато?
Ти не знаєш? Мусиш знати:
Ми прийшли тут святкувати_
Тато, мама, ти і я-
Гарне свято Букваря!
Всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там здобуть,
Не станеш у житті ніколи
Тим, ким в дитинстві мрієш буть.
Пісня «Першокласники»
Ми малі на лінійці стояли,
А в очах і цікавість, і страх!
В руках квітів букети тримали
І тремтіла тривога в очах.
Ми всі бажали старанно вчитись,
Писати в зошитах, читати Букварі,
Тепер ми вже не просто діти,
А учні школи-школярі!
І від дзвінка і до дзвінка
Робота наша нелегка:
Рахуй, пиши, а ще читай,
Учителю відповідай.
Та все це не лякає нас,
Бо ми старанний перший клас!
У школі нас всьому навчать,
І роки весело промчать!
Я прийшов до школи вчитись,
Бо поставив я мету:
Скоро президентом стану,
Тільки трохи підросту!
Я також прийшов учитись,
Бо вже вирішив давно:
Буду мабуть футболістом,
Або зіркою кіно!
Поки ще казати рано,
Може, в бізнес я піду
Чи фотомоделлю стану,
Як по росту підійду.
Я банкіром хочу стати,
Полюбляю рахувати!
А я буду депутатом,
Бо люблю голосувати!
А я вчителькою стану,
Буду вчити малюків!
Мріймо! Мріяти не рано!
Кажуть, роки швидко мчать.
Якщо будемо старанні,
В школі нас всьому навчать!
А тепер про нашу школу
Ми вам з радістю розкажем.
ПІСНЯ «Рідна школа»
Тільки сонечко зійде,
Дітвора до школи йде.
Рідна школа з нетерпінням нас чека.
Зустрічає дітвору,
Учить правді і добру,
І читати, і писати нас навчає.
Познайомилися ми і з правилами для учнів.
Вставати дружно кожен раз,
Коли учитель входить в клас
Спитає вчитель-треба встать,
Дозволить сісти-тихо сядь.
Сказати хочеш-не шуми,
А тільки руку підніми.
У школі парту бережи
І на парті не лежи.
Щоб урок минув не марно-
Треба сісти рівно, гарно.
Не базікай на уроках,
Як папуга чи сорока.
За морями, за горами, кажуть є така земля
Із усякими дивами,- і це царство Букваря.
Справді, ця книга чари має,
Бо дітей читать навчає.
Будь-який малий школяр
Зна, що книга ця - Буквар.
Ми Букварика чекаєм…
А усе нема…
Де ж так довго забарився?
Може в лісі заблудився?
МЕЛОДІЯ «СОРОКИ»
Забігають три дівчинки у костюмах сорок
1-а сорока
Скре-ке-ке! Скре-ке-ке!
Чи ви чули отаке:
Нині свято Букваря, іменинника ж нема!
Не прийшов до діток вчасно!
Може трапилось нещастя?!
2-а сорока
Та дивіться в нашім лісі диво коїться якесь:
Усі десь подівались,
І казки забунтували!
3-а сорока
Усі назви поміняли…
І сюжети, і героїв…
Лихо хто ж таке накоїв?
Забігає Незнайко з криком.( Мелодія з мультфільма)
Сорока Що це за несподіваний гість? Ви, діти, його впізнали?
А звідки ви його знаєте?
Діти Він до нас на математику приходив, задачі нам задавав. Він машину казкову сиропом заправляв
Незнайко Добрий ранок!
Сорока Який ранок? Адже це день.
Незнайко А я не знаю чи ранок, чи день, чи вечір.
Сорока А чому це ти так репетував?
Незнайко Та то я від злодія втікав.
Сорока Від злодія? Від якого?
Незнайко Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку
Сорока Твою шапку? А навіщо вона йому?
Незнайко Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більша шапка, тим розумніша голова!
Сорока Ой, Незнайко! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому тебе і прозвали Незнайком.
Сорока - Ось хто лиха нам накоїв!
Хто читати не хотів!
-Хто не вчився гарно в школі!
-Хто Букварик загубив!
Незнайко:
Це все наклеп і брехня!
Доведіть, що винен я!
(Заходять діти, розповідають)
Буква К: Була Шапочка Червона-
Стала Синя Борода,
Ще був Карлсон, а віднині-
Цибулина голова.
Буква Н: Дюймовочка маленька
Стала вище Гулівера.
Дядя Стьопа-Бармалеєм
Став із міліціонера.
Буква Б: У Буратіно ніс відпав,
А Мальвіну смерч забрав.
Колобок лисичку з ‘їв,
В невід діду вовк заплив.
Буква Ц: А Іван-Царевич скаче,
Щоб впіймати білу муху.
Ще продовжувать, чи досить?
Порятунку усі просять!
1-а сорока:Що, хлопча ледачкувате,
Скажеш, що не винуватий?
Незнайко: Це якась страшна облуда!
Більш чинити так не буду!
.
2-а сорока: Послухай доброї поради-записуйся до нашої школи. Тут тебе навчать читати, писати і ще багато цікавого зможеш дізнатися.
Незнайко: Гарно я навчусь читати,
Зможу все переказати
Буквар: А ось і я прийшов до вас,
Це ж 1-А, здається, клас?
Я той, хто вас навчив читати
Мене впізнали ви, малята?
Заходь, Букварику, до нас!
Тебе чекає перший клас!
Букварик: Ну, що зрозумів Незнайко навіщо треба вчити букви?
Незнайко : Зрозумів. Букви треба знати, щоб багато хороших книжок читати. А можна я у вас на святі посиджу? Може ще чомусь навчусь?
Букварик: Сідай, будь ласка. Нам приємно, що ти бажаєш вчитися.
Учень: Любий наш Букварику!
Наш найперший друже!
Ми тебе порадувать
Хочем дуже-дуже!
Учень Бо ти сьогодні – іменинник!
І вік твій зовсім не малий…
Справляв свої ти іменини
Чотириста сімдесят сім разів!
Учень Що ж ми для тебе готували?
Вже час дізнатися настав…
В чарівнім місті побувати,
Куди ти шлях нам показав…
Мама тягне сина за руку, саджає за парту, дає «Азбуку»
Мама Букви вчи, не йди нікуди,
А то гірше тобі буде.
Ось тобі секундомір –
Потім себе перевір.
А прийде додому тато,
Йому будеш звітувати!
Я ж біжу до перукарні
І даю тобі пораду:
Краще справою займися,
Щоб успішно в школі вчиться!
Хлопчик відкриває «Азбуку»
Хлопчик Дивна якась буква, схожа на дах, та ще й поясок посередині Як же звать цю букву?
Лунає музика, вибігає Червона Шапочка з корзинкою
Пісня «Якщо довго, довго …»
„ А”(дівчинка Якщо довго, довго, довго,
в костюмі Якщо довго по доріжці,
Червоної Ша - Якщо довго по стежині бігать, тупать і стрибать,
почки) То напевно, то напевно, то можливо, то можливо
То звичайно, то звичайно, можна в школу нам прийти
А – а – вчаться там діти великі й малі,
А – а – знань їм багато дають вчителі
А – а – там навчаються читати,
А – а – і писати, й рахувати,
А – а – там цікаво всім завжди.
З′являється буква «Д» з «2» на грудях
„Д” Я чула, що Червона Шапочка до школи готується. Так ось – я буду її найкращою подругою.
Я дуже гарна дівка,
Зовусь я просто Двійка.
У ледарів завжди я
В щоденнику живу.
Люблю я погуляти,
погратись і поспати,
А от уроки вчити
я зовсім не люблю.
Виходить, потягуючись «Лінь»
„Л” Лінь Мене звуть просто – тітка Лінь.
Я з Двійкою дружу.
Я – Лінь хороша, бо дітей жалію,
За ними я ходжу, як їхня тінь,
Для них готую спокій і безділля.
Дитиночку приспати – так люблю!
Хай будуть ручки в неї білі, наче з вати!
З дітьми я разом їм, охоче сплю,
Не требам діткам лишньої мороки,
Ідіть, як котики сліпенькі, навмання.
І не ходіть ви в школу більш ніколи
Лінь намагається викинути Буквар«, але на неї нападає
буква А
„ А” Геть звідси, ледацюги.
«Двійка» і «Лінь» втікають, збиваючи на своєму шляху «І», «З», «В», які йдуть назустріч
«І», «З», «В» Привітались на шосе
буква І та буква «Зе»
Де ж вони? Ну й дивина:
З двох з’явилася одна.
Їй дали ім’я нове.
Стала літера вже «Ве»
…, пробуй скласти з нас слово.
Хлопчик Ізв – такого слова немає.
Зів – теж нічого не зрозумів.
Знайшов … «віз» - це старовинна машина.
„Г” Дві сестрички славні ми:
Га – га – га та ге – ге – ге…
Я весела буква „Ге”.
„Г” Га –га – га та ге – ге - ге
Я ж - красуня буква «Ге».
«И» Кажуть „И” великої немає,
„И” слова не починає,
А як же це? Скажіть мені:
- И – и – и! – плаче голосно дитина в дворі.
«Й» Ти не злись, сестричко,
Подивись на мене краще,
(звертається до залу)
Буква «Й»,всі знати мусять,
Народилась в капелюсі. (знімає капелюшок)
Ані вдома, ані в школі
Не скида його ніколи.
„Т” Зіграти хочеться мені
З тобою, друже, в «Так чи ні».
Тобі питання задаю,
Готуй же відповідь свою.
Відповідай, коли мастак,
Єдиним слово «Ні» чи «Так»
«П» 1. Скажи, співає сом пісні? Не гайся з відповіддю! (Ні)
2. Чи вміє плавати гусак? Ну що на це ти скажеш? (Так)
«Е» 3. А крокодили на сосні свої будуть гнізда? (Ні)
4. Чи може вище гір літак у вишину злетіти? (Так)
«Ї» 5. Узори пишні на вікні мороз малює взимку? (Так)
6. Чи достигають навесні пшениця й жито в полі? (Ні)
«Є» 7. Ріка біжить у далині. Чи є у неї ноги? (Ні)
8. Чи правда це, що вовк усмак наївся груш і яблук? (Ні)
«Т» 9. А під кінець скажи мені цікава гра у «Так чи ні»? (Так)
Виходять букви «Р» і «Ь»
„Р” Ми прийшли до вас разом.
Здогадалися чому?
«Ь» Я ходжу на животі
Я не літера проста,
Я пом’якшую слова.
Вибігають букви „Ш” – „Щ”
„Щ” Букві Щ сказала Ш:
- Ти стрибаєш, як лоша.
Я на тебе дуже схожа,
Хоч стрибати так не можу.
„Ш” - А відгадка тут проста:
Я – з хвостом,
Ти – без хвоста.
Хлопчик Є тут буква –шестиніжка:
на сніжинку схожа трішки.
«Ж»
Ось ця буква –шестиніжка:
на сніжинку схожа трішки.
Трохи схожа на жука.
Бачиш? Ось вона яка!
„Ю” Я давно усім відома:
Перед Я завжди стою.
Я стою у слові Юля,
І в словах сміюсь, гуляю.
Ой, яка я вся красуня,
Буква Ю-Ю-Ю.
„Я” Я в алфавіті – в кінці.
В мене усміх на лиці
„С”, «О», Ми прийшла до тебе в гості, (звертається до хлопчика)
щоб смішинки розказати
Смішинки
Проспав
Школярика вчитель спитав
- Хто приклад тобі розв'язав?
Бабуся, матуся чи тато?
- Не можу я точно сказати, -
Бо вчора зарано ліг спати.
Забув
На уроці вчителька звертається до Гриця:
— Підкажи-но мені, будь ласка, на чому ми зупинилися минулого разу?
— Вибачте, Світлано Володимирівно, але я також забув.
„Ф
Фізкульт-ура! Фізкульт-ура!
Футбол для нас найкраща гра!
Добрий Букварику! Перша книжко!
Хочеться навіть поплакати трішки.
Жаль розлучатись, хоч треба,
Ми не забудем ніколи про тебе.
Спасибі, Букварику, що при йшов до нас на свято в перший клас!
Ми дуже радіємо, бо вже читати вміємо.
Коли умієш сам читать-не треба мамі докучать,
До бабці теж не треба йти: ну почитай, мовляв, хоч ти!
Сестру вмовляти теж не треба, щоб почитала щось для тебе.
Ані благати, ні чекать, а просто взять і прочитать.
Букварику, прийми від нас в дарунок вірші і пісні англійською мовою.
Буквар: Всі літери прочитані, усіх їх тридцять три.
Тепер дітей учитимуть підручники нові.
Я вас навчив читати і писати,
Любі дівчатка мої і хлоп‘ятка,
Хай підростає ваш перший клас,
А я залишаю вас.
Буквар:Читанко добра, прийми естафету!
Веди школярів по дорогах планети.
ЧИТАНКА: Я –читанка нечитана, навчатиму ваш клас,
Я з вами говоритиму і вислухаю вас.
Букварику, мій братику, розумна голова,
Твої веселі літери складуть мої слова.
А ти спочинь до вересня, чи просто погуляй,
Букварику, мій братику, спасибі і – прощай.
(Буквар виходить)
РІДНА МОВА: Я – із лісу, я із поля, нелегка у мене доля.
Через радість та біду я з віків до вас іду.
Я дитину колисала, Батьківщину захищала.
Я від роду і до роду зберігала свою вроду.
Я вас завжди буду вчити рідним словом дорожити.
Бо хто любить мову рідну, той багатий, а не бідний!
МАТЕМАТИКА: Раз, два, три, чотири, п‘ять - вміють діти рахувать.
Але хто мене не знає, хай даремно не гуляє.
За невивчені слова я поставлю тільки «два».
А ледачим і недбалим «одиничку» я поставлю.
Щоби весело гулять всі уроки треба знать!
Дуже точна я наука і зовсім-зовсім не злюка!
ЧИТАНКА:Здається, сказано усі слова…
На рік ми стали всі мудріші…
Стежина нас сюди вела…
Тепер вона вже точно ширша!
І ми сміливо робим крок
У три нові чарівні роки,
І поспішаєм на урок –
Зі мною буде все нівроку!
Та перш, ніж подорож почать,
Почуть повинні настанову,
Тож хочу слово передать
Тому, хто головує в школі.
(Слово надається директору школи)
Ой, діти,! А яке ви бажання загадали?
Діти (сумно): Щоб букварик залишився…
( До зали вбігає Букварик)
Букварик: Що засумували? Та я й не йшов нікуди! Залишаюся тут поруч – сусідньому класі, з Тамілою Василівною!
Діти:УР-Р-РА!
ПРИНЦЕСА: Дорогі друзі! Мені дуже сподобалось на святі. Хочу вас попросити, щоб записали і мене у свою школу №5. Буду вчитися грамоти: і писати, і читати…Адже у світі стільки цікавого, і все це треба знати.
Учитель: Діти, ви згодні?
Учні: Так!
Учитель: Любі діти! Ви майже здолали першу сходинку до здобуття шкільної освіти. Попереду довгий нелегкий шлях. Буде на ньому чимало перемог, але будуть і прикрощі та розчарування. Від щирого серця хочу побажати, щоб весела усмішка завжди допомагала долати всі негаразди. І хай вас ніколи не лякає те, що буде попереду.
Коли ти вчишся ліс ростить і він зеленіє,
У ту щасливу світлу мить – ти учень чародія!
Нехай гартується рука і розум твій міцнішає,
Щоб виріс ти в чарівника – із учня в чародія
Дитинство веселковими мостами,
Як в казці, швидко – швидко пролетить,
А потім юність росами – стежками …
Всі роки в школі – найсвітліша мить!
Тому у дружбі, радості зростайте,
Хай сонце щастя світить вам щораз.
І перше свято це запам’ятайте.
Нехай щастить вам в добрий час.
Учні: За все спасибі, любі мами, - говорим щирими словами.
І вам, і татам, і бабусям, і дідусям – усім вклонюся.
Ми хочем привітати мам і тат, що разом з нами перший клас
Сьогодні закінчили, з днем оцим, трохи сумним і таким щасливим!
Вчитель: І вам, шановнії батьки, спасибі хочу я сказати
Із щирим вчительським теплом за ночі ті, що недоспали
Коли задачі ви писали, за вірність прикладів і вправ.
І за малюнки з малювання – тут кожен тато участь брав.
Це перший крок, попереду ще одинадцять років.
Отож, навчайтеся батьки, і кожен день робіть уроки!
Хай сонце дарує ясне проміння, земля – щедрий колос і стиглі плоди
Воду – криниця, небо – зірниці, а діти – щиру усмішку завжди
- А ЗАРАЗ УРОЧИСТЕ НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ!
Дітям вручаються дипломи та книги
УЧИТЕЛЬ:
На цьому наше свято закінчується, але шлях до знань тільки розпочався. І сьогоднішнє свято – перша сходинка у шкільному житті, яку учні подолали власною працею. Дорогі діти! Успіхів вам і натхнення! Ростіть здоровими, щасливими, розумними, щоб вами гордилася рідна школа, рідне місто і вся Україна!
ПІСНЯ «НЕ ДАВАЙТЕ СУМУ ЖИТИ»
