Індивідуалізація в навчально-виховній роботі дошкільного закладу (стр. 11 )

При цьому більш помітними виявились зміни, пов’язані з підвищенням компетентності батьків щодо того, як слід виховувати дитину, усвідомленням необхідності здійснення відповідного стилю спілкування з дитиною, критичними висловлюваннями на адресу власних дій, аніж зміни, пов’язані із реальними, дієвими проявами повсякденної турботи про розвиток індивідуальності дитини, формування системоутворювальних властивостей.

Відмічено яскраві позитивні зрушення у характері взаємодії між педагогом та батьками вихованців. У процесі спеціально проведених спостережень відзначено низку змін об’єктивного характеру:

-  кількісне збільшення фактів індивідуальної взаємодії педагогів із батьками протягом тижня (від 2-3 до 9-10);

-  збільшення загальної кількості індивідуальних консультацій, проведених із батьками психологом, логопедом протягом тижня (від 2-3 до 6-7);

-  виділення спеціальних зручних місць для індивідуальних бесід батьків із педагогами, психологом;

-  виділення у графіку роботи педагогічного складу достатньо часу для розмови про дитину;

-  збільшення кількості фактів участі членів родини у спільних із дошкільним закладом заходах (у першу чергу, за рахунок індивідуальних форм роботи);

-  збільшення кількості членів родин, залучених до співпраці з дошкільним закладом (не тільки мами й тата, але і бабусі, дідусі, брати, сестри, інші родичі та близькі для дитини люди);

-  урізноманітнення видів інформаційної поінформованості батьків (папки, інформаційні стенди поступаються місцем інформації індивідуально спрямованого характеру: подякам, фото-стендам про життя окремих родин, відпочинок тієї чи іншої сім’ї, дитини, привітанню родини з важливими сімейними подіями).

Ці об’єктивні зміни супроводжуються і зрушеннями якісного характеру. Загалом у поведінці педагогів відзначено підвищення доброзичливості та уважності під час індивідуальних бесід, консультацій, розмов, щоденних зустрічей із батьками, їх зацікавленість у змісті бесід та розгорнутість методичних рекомендацій, що надаються; доступність педагогів до індивідуального спілкування з батьками як у відведені для цього годині, так і в інший зручний для них час. У поведінці батьків більш вираженими стали прояви хорошого настрою під час участі в різних видах діяльності групи, надання допомоги дошкільному закладу, прояви бажання більш активно залучатися до дитячих заходів.

При вивченні характеру змін, що відбулись у розвитку дітей, відзначено, що в загальній поведінці дошкільників з’явилися риси, що до формувальних заходів були відсутні або мали випадковий характер.

Діти стали більш впевненими у собі, наполегливими, сміливими, вільними. Одночасно їх дії набули ознак вдумливості, планомірності, цілеспрямованості, відповідальності, самостійності. Поширилась схильність дітей до пошуку нешаблонних варіантів розв’язання проблемних ситуацій, незвичного застосування предметів, іграшок, творчого вигадування. При цьому більшою мірою визначається спроможність дітей докладати певні вольові зусилля задля досягнення визначеної мети, реалізації планів. У поведінці дітей частіше відображуються наявні в них інтереси та бажання, спроможність їх відстоювати, обґрунтовуючи особисту думку.

Не менш важливим наслідком таких змін стало підвищення шанобливого ставлення до прав, бажань, міркувань інших дітей, які також виявили здатність відстоювати та захищати свої бажання, рішення, демонструвати та реалізовувати свої здібності, вигадувати незвичні ігрові сюжети, вносити елементи творчості, новизни в різні види діяльності, доводити своєю поведінкою наявність найкращих особистісних рис.

ВИСНОВКИ

Під час роботи над проблемою «Розвиток індивідуальності дитини дошкільного віку» важливе значення має психолого-педагогічна концепція ампліфікації, збагачення розвитку дошкільника (О. В. Запорожець).

Відповідно до цієї концепції у нашому дошкільному закладі створюються оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей дитинишляхом збагачення змісту ігор, спілкування, образотворчої та предметної діяльності. За допомогою цього відбувається справжнє становлення дитячої індивідуальності, розвиток найкращих душевних якостей маленької людини.

Наша робота розгортається в певних напрямах, серед яких основними виступають:

-  здійснення опосередкованого впливу на розвиток індивідуальності дитини шляхом підвищення психологічної компетентності педагогів та батьків у галузі індивідуалізованого виховання і навчання;

-  здійснення безпосереднього впливу на розвиток системоутворювальних властивостей індивідуальності шляхом насиченості повсякденного життя дітей виховними психологічними ситуаціями вибору, обговорення, планування, постановки і досягнення мети, самооцінювання, винаходу, тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Индивидуальный подход к детям в воспитательно-образовательномпроцесседетскогосада / Под ред. Котирло В. К., Кулачковской С. Е. – К. : Рад. школа, 1989. – 88с.

2.  Індивідуальний підхід: його суть і шляхи реалізації у вихованні дошкільників: метод. матеріал на допомогу працівникам дошкільних закладів / Упор. О. Л. Кононко. – К., 1996. – 131 с.

3.  Ковальчук Я. Й. Индивидуальный подход в воспитанииребенка. – 2-еизд. – М. : Просвещение, 1985. – 112 с.

4.  Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. – К. : Освіта, 1998. – 255 с.

5.  Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К. : Рад. школа, 1989. – 608 с.

6.  Котлярова І. Йти за природою дитини (індивідуалізація виховання і навчання) // Дошк. виховання, 1997. – № 11. – С. 24-25.

7.  Кузьменко В. У. Індивідуальність // Дошк. виховання. – 1996. – № 12. – С. 10-12.

8.  Кузьменко В. Індивідуалізація виховання і навчання // Дошк. виховання. – № 10. – 2000. – С. 5-8.

9.  Кузьменко В. У. Індивідуальність дошкільника в освітньому процесі // Дошкільне виховання. – 2005. – № 8. – С. 5-7.

10.  Кузьменко В. У. Психолого-педагогічні умови становлення індивідуальності дошкільників / Грінченківські читання - 96. Освіта. Гуманізація. Вчитель. – К. : КМІУВ, 1996. – С. 82-84.

11.  Кузьменко В. У. Індивідуальний підхід у розвитку пізнавальних здібностей дошкільників // Шляхи розвитку здібностей у дітей дошкільного віку: Зб. наук. праць. – Запоріжжя: ЗОІУВ, 1999. – Вип. 16. – Ч. I. – С. 92-97.

12.  Кузьменко В. У. Индивидуальность ребенка-дошкольника и методы ее изучения // Культура, искусство, образование: проблемы, перспективы развития: Матер. междунар. научно-практ. конфер. – Смоленск: СГПУ, 1999. – Ч. 2. – С. 234-246.

13.  Кузьменко В. У. Наступність у роботі дошкільних закладів та шкіл як умова розвитку індивідуальності дітей від трьох до семи років // Дитинство: наступність і перспективність: Матер. наук.-практ. конференції. – Переяслав-Хмельницький: Пальміра, 2000. – С. 61-63.

14.  Кузьменко В. У. Самостійність як складова індивідуального розвитку особистості // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. статей. – Т. 4. : Актуальні проблеми генези особистості в контексті навчання і виховання. – К. Нора-прінт, 2001. – С. 88-91.

15.  Кузьменко В. У. Створення індивідуально орієнтованих програм виховання і навчання дітей дошкшьного віку // Оновлення змісту, форм та методів навчання та виховання в закладах освіти. – Рівне: РДГУ, 2002. – Вип. 19. С. 34-37.

16.  Кузъменко В. У. Індивідуалізація виховання і навчання в дошкільних закладах: Метод. рекомендації. – К. : КМІУВ імені Б. Д. Грінченка, 2002. – 42 с.

17.  Кузьменко В. У. Соціалізація та індивідуалізація особистості дітей дошкільного віку // Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. Ч. 2. – К. : НПУ імені , 2002. – С. 184-187.

18.  Кузьменко В. У. Про актуальністьпроблемирозвиткуіндивідуальностідитини на сучасномуетапі // Проблемизагальної та педагогічноїпсихології / 3б. наук. пр. Ін-ту психологіїімені Г. С. Костюка АПН України. – К. : ГН03ІС, 2002. – Т. 4. – Ч. 7. – С. 125-131.

19.  Кузьменко В. У. Індивідуалізованевиховання і навчання в освітніх закладах: Навч.-метод. пос. – К. : КМПУ імені Б. Д. Грінченка, 2003. – 112 с.

20.  Кузьменко В. У. Урахуванняіндивідуальнихвідмінностейдитинидошкільноговіку у навчально-виховнійроботісучаснихосвітніхзакладів: Матер. перших Міжнароднихдрагоманівськихчитань / Укл. Г. І. Волинка, В. П. Сергієнко, Л. Л. Макаренко. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. – Вип. 2. – С. 76-81.

21.  Кузьменко В. У. Індивідуалізаціявиховання і навчаннядітей 6-річного віку як фактор забезпеченнянаступності // Особливостіосвітидітейшестирічноговіку: Матер. Всеукр. наук.-практ. конференції. – К. : КМПУ ім. Б. Д. Грінченка, 2004. – С. 60-62.

22.  Кузьменко В. У. Індивідуальнийпідхід як принцип розвиткуіндивідуальностідитини 3-7 років // Актуальніпроблемипсихології. – Том IV. Психологіярозвиткудошкільника. Вип. 2. 3б. наук. ст. / За заг. ред. С. Д. Максименка та С. Є. Кулачківської. – К. : Нора-прінт, 2004. – С. 98-102.

23.  Кузьменко В. У. Передумовистановленняіндивідуальнихвідмінностей як структурноїосновиіндивідуальності // Проблемизагальної та педагогічноїпсихології: 3б. наук. пр. Ін-ту психологіїімені Г. С. Костюка АПНУкраїни / За ред. Максименка С. Д. – Т. VІ. – К. : ГН03ІС, 2004. – С. 151-159.

24.  Кулачківська С. С., Ладивір С. О. Я – дошкільник (вікові та індивідуальніаспектипсихічногорозвитку. – К. : Нора-прінт, 1996. – 108 с.

25.  Кулачківська С. С. Психологічні засади розвиткуіндивідуальностідитини / Актуальніпроблемипсихології. Том IV. Психологіярозвиткудошкільника: 3б. наук, ст. / Заг. ред. С. Д. Максименка та С. Є. Кулачківської. – К. : Нора-прінт, 2004. – С. 21-28.

26.  Купер К. Индивидуальные различия / Пер. с англ. Т. М. Марютиной, под ред. И. В. Равич-Щербо. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 527 с.

27.  Лактионов А. Н. Координаты индивидуального опыта. – Харьков: Бизнес - информ, 1998. – 492 с.

28.  Максименко С. Д. Индивидуальные особенности мышленияребенка. – К., Знание, 1997. – 48 с.

29.  Мерлин В. С. Психологияиндивидуальности. – М.: ИПП, 1996. – 445 с.

30.  Субчик Л. Н. Введение в психологиюиндивидуальности. – М. : ИПП-ИСП, 2001. –512 с.

31.  Теплов Б. М. Проблема индивидуальных различий. – М., 1961. – 140 с.

32.  Унт И. З. Индивидуальноеидифференцированноеобучение. – М. : Педагогика, 1990. – 192 с.