Розбудова громадянського суспільства
Сьогодні багато говорять про громадянське суспільство, про необхідність його розбудови в Україні. Проводяться численні зустрічі, семінари, «круглі столи», конференції. Проте для багатьох українців сенс цього словосполучення залишається загадкою, хоча воно і викликає в більшості стійкі асоціації з Європою.
Отже, що таке громадянське суспільство? Це система інститутів поза межами державних та комерційних установ, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення. У цілому його можна охарактеризувати як сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, що формують основу реально функціонуючого суспільства. Вони функціонально доповнюють виконавчі структури держави або утворюють їм противагу (тут слід розрізняти громадянське суспільство як прояв народної ініціативи і політичну опозицію).
Громадянське суспільство не є побічним продуктом або штучним витвором політичних систем, як вважає дехто. Це закономірний історичний компонент розвитку людського суспільства, його якісна характеристика. Це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних тощо). Структурними елементами такої системи відносин є організації громадян (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання за певним критерієм (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери громадського життя і є своєрідним регулятором свободи людини.
Громадянське суспільство об'єднує переважно організації самоутворені або утворені під чиїмось керівництвом, організації неурядові, професійні асоціації, організації, які заохочують до соціально активного життя на рівні району і міста, та велику кількість інших об’єднань громадян, що готові спільно вирішувати актуальні проблеми соціуму або покращувати його життя. Існує безліч різновидів інституцій громадянського суспільства: недержавні організації, приватні добровільні організації, народні організації, громади, посередницькі організації волонтерів, профспілки, об'єднання громадян за культурною, статевою і релігійною ознаками, соціальні або спортивні клуби, кооперативи, природоохоронні організації, професійні асоціації, приватний бізнес, правничі інституції, організації споживачів, засоби масової інформації, добровільні дружини, релігійні організації, клуби за інтересами та багато інших.
Сучасне громадянське суспільство має безліч первинних та вторинних, явних та прихованих ознак. Спробуємо виділити найбільш базові:
- по-перше, громадянське суспільство характеризується тим, що у ньому є місце як для консервативних, так і для радикальних сил. Обидва ці типи виступають його необхідними компонентами;
- по-друге, не зважаючи на існування таких радикально протилежних компонентів у структурі громадянського суспільства, у цілому йому властивий відносний соціальний консенсус за системою базових соціальних цінностей (права людини, демократія, плюралізм, правова держава, верховенство закону, власність, соціальна захищеність тощо);
- по-третє, невід’ємною рисою громадянського суспільства є діалог різних політичних сил, спрямований на підтримку, постійне відновлення, відтворення соціального консенсусу згідно із соціальними умовами, які також постійно змінюються із розвитком суспільства.
Громадянське суспільство, як кожна складна система, має основні атрибути, які роблять можливим його існування і функціонування. До них, зокрема належать:
- наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації. Фактичним наслідком такої наявності є формування сфери громадського (цивільного) життя і громадської думки;
- організоване громадське (публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені конституцією та законами;
- незалежні від держави, добровільні асоціації, автономність яких усвідомлена на індивідуальному і колективному рівні;
- орієнтація на громадські інтереси та публічну політичну діяльність. Звідси випливає властива для громадянського суспільства кооперація та солідарність між людьми, спілкування на засадах взаємної довіри і співробітництва.
Якщо атрибути можна назвати «статичною» характеристикою громадянського суспільства як соціальної системи, то роль «динамічної» характеристики слід віддати його функціям. Отже, громадянське суспільство має виконувати наступні функції:
- самоорганізація громадського механізму для виконання суспільних завдань;
- противага владним структурам, а також запобіжник можливим спробам узурпації влади;
- функція соціалізації, що зменшує відчуженість індивідів та орієнтує їх на «суспільно корисні справи»;
- сприятливе суспільне середовище для поширення громадянської політичної культури і через неї зміцнення демократичного ладу, надання процесу демократизації незворотного характеру.
У сучасних умовах однією із вимог громадянського суспільства виступає фактор соціальної відповідальності в усіх сферах суспільного життя, на всіх рівнях громадських організацій, пов'язаних із висуненням на перший план загальнолюдських цінностей. Адже соціальна орієнтація може утверджуватися в якості одного з головних принципів суспільних відносин лише тоді, коли задоволені всі необхідні потреби, коли створюються умови для реалізації системи історично обумовлених інтересів членів суспільства.
Важливе місце в цьому процесі належить державі як основному регулятору відносин усередині нації. Для досягнення максимального результату, вона повинна виступити арбітром у вирішенні найбільш гострих конфліктних питань. Така ситуація обумовлена, насамперед реаліями історичного розвитку, що сформував сучасні соціальні системи. На сьогоднішній день у світі саме держава – у першу чергу як владна структура – концентрує в своїх руках переважне право застосування примусу, різного роду санкцій, виступаючи власником матеріальних благ. Держава може, якщо вважатиме за доцільне, спрямовувати свої зусилля на покращення соціально-економічного становища людини, задовольняння інтересів та потреб певних соціальних груп (працівники бюджетних організацій, базових галузей промисловості, студенти, пенсіонери, приватні підприємці і т. п. – у залежності від впроваджуваної політики підтримки). Та на жаль, у багатьох країнах (і в Україні зокрема) державна машина не завжди готова взяти на себе такі зобов’язання. Отже, тут має спрацювати механізм взаємодії громадянського суспільства і держави, який знаходить свій вияв у взаємодії через партії, вибори, представницькі органи влади.
У країнах Об’єднаної Європи, до якої прагне інтегруватися Україна, існує ціла система представництва інтересів. Основними її учасниками з боку громадянського суспільства є групи і об'єднання за інтересами, а з боку держави виступають органи виконавчої влади. Для покращення їх діалогу було сформовано специфічні представництва - консультативні комітети і комісії, що існують при міністерствах, відомствах, уряді. У їх роботі на регулярній основі беруть участь групи і об'єднання за інтересами. Такі інститути займаються виробленням рекомендацій і відповідних державних рішень, деякі з них виконують управлінські функції, інші діють на «недержавній» основі.
Отже, що більш розвинутим є громадянське суспільство, то легше громадянам захищати свої власні інтереси, тим більшими є їхні можливості щодо самореалізації в різних сферах суспільного життя і тим меншою є небезпека узурпації політичної влади тими чи іншими її органами чи окремими особами.
21 квітня минулого року в місті Донецьку відбулась презентація проекту Концепції обласної цільової програми зі сприяння розвитку громадянського суспільства в Донецькій області. Її розробка стала першою ініціативою в Україні, спрямованою на відпрацювання моделі щодо застосування методу цільових програм у громадській сфері. Проект Концепції був розроблений групою фахівців із числа представників громадських організацій та державних службовців у рамках проекту Донецької обласної організації ВГО «Комітет виборців України» та Головного управління взаємодії з громадськістю та у справах національностей і релігій Донецької ОДА за підтримки ПРООН.
Текст проекту став попереднім обґрунтуванням проблем розвитку громадянського суспільства в Донецькій області, які пропонується вирішувати програмним методом. У процесі його розробки всі сторони погодились з тим, що на даний момент зусилля інститутів громадянського суспільства та влади по встановленню ефективної моделі співпраці є безсистемними, що можна вважати наслідком прорахунків усіх без виключення зацікавлених сторін. Розробка регіональної цільової програми стала спільною ініціативою влади та громадських організацій Донецької області щодо напрацювання системного підходу до вирішення проблем громадянського суспільства. Донецька область продемонструвала, у цьому випадку, позитивний приклад для інших регіонів України.
Програмно-цільовий підхід є найбільш оптимальним, оскільки він включає в себе позитиви проектно-грантової діяльності, забезпечує цілісність і системність політики різних суб’єктів щодо створення сприятливого середовища для виникнення й підтримки громадських ініціатив. Цільова програма в сфері громадянського суспільства дозволить здійснити інтеграцію вже існуючих механізмів співпраці інститутів громадянського суспільства з органами влади, визначити та впровадити паритетні принципи взаємодії і встановити взаємну відповідальність за вирішення проблеми.
Приклад Концепції обласної цільової програми зі сприяння розвитку громадянського суспільства в Донецькій області демонструє перехід до нового етапу розбудови громадянського суспільства в нашому регіоні. Перехід від етапу поодиноких і не надто ефективних дрібних проектів до етапу всеохоплюючого, системного підходу, який дозволить сконцентрувати зусилля на шляху до реалізації сучасних моделей суспільної організації не тільки на Донбасі, але й в Україні в цілому.
