Спецкурс «Гістофізіологія нейроендокринної системи» (стр. 2 )

Гіпофіз розташований у гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кісти. Турецьке сідло зверху покрите діафрагмою, що є продовженням твердої мозкової оболонки з отвором, через який проходить ніжка гіпофіза, котра пов'язує його з вентральним гіпоталамусом (1) і воронкою мозку (2), що має порожнину (3), яка є продовженням III шлуночку мозку (4). Нижню (звужену) частину воронки називають гіпофізарною ніжкою. Маса гіпофіза - близько 0,5 г. Гіпофіз поділяють на 2 складові частини. I.  Аденогіпофіз (залозиста частка) складає близько 70% загальної ваги гіпофіза і поділяється на : а) передня частка (5) – дистальна частка б) проміжна частка (6) має вид вузької смужки і відокремлена від передньої частки гіпофізарною щілиною (7); в) туберальная частка (8) - верхній відділ, прилеглий до гіпофізарної ніжки. II. Нейрогіпофіз включає ділянку СП і гіпофізарну ніжку і задню (нервову) частку гіпофіза (9). Зовні гіпофіз покритий щільною сполучнотканнинною капсулою (10).	Гіпофіз кішки Гіпофіз людини Передня частка аденогіпофіза   Задня частка нейрогіпофіза
На відносно невеликому збільшенні, видно межу між адено - і нейрогіпофізом, тому в полі зору опинилися всі три частки гіпофіза: передня частка (I), дуже вузька проміжна частка (II) аденігофіза і задня частка (III) нейрогіпофіза. Ядра всіх клітин забарвлюються в оранжевий колір, а колагенові волокна - в синій. Ось тому, видно, що в передній частці переважають клітини, в проміжній частці - прошарки сполучної тканини, а в задній частці - відносно мало і клітин, і строми.	Гіпофіз людини. Забарвлення сумішшю Маллорі по Генденгайну.

Передня частка гіпофіза (дистальна частка аденогіпофіза)

Серед тканинних елементів передньої частки розрізняють: секреторні клітини (1) - клітини залозистого епітелію, сполучнотканинна строма (2) численні синусоїдальні (тобто дуже широкі) капіляри (3). Секреторні клітини лежать групами формуючи тяжі (трабекули), що утворюють розгалужену мережу. Строма утворена прошарками пухкої сполучної тканини, які розділяють трабекула Синусоїдальні капіляри складають вторинне капілярне сплетення портальної системи гіпофіза, що забезпечує вплив ліберинів і статинів гіпоталамуса на клітини-"мішені" аденогіпофіза. Гормони гіпоталамуса спочатку попадають у кров через первинне капілярне сплетення, на стінках якого закінчуються аксони НСК гіпоталамуса. Обидва сплетення утворюють портальну систему гіпофіза.	Аденогіпофіз людини. Забарвлення сумішшю Маллорі за Генденгайном Аденогіпофіз птахів
Залозисті клітини передньої частки аденогіпофіза Залозисті клітини розрізняються по тінкторіальним властивостях (здатності забарвлюватись певним барвником). Тінкторіальні властивості обумовлені присутністю в цитоплазмі ендокриноцитів секреторних гранул з білковим гормоном. Якщо в цьому гормоні переважають кислі функціональні групи, цитоплазма клітини є базофільною, а коли переважають основні групи, цитоплазма – ацидофільна. Якщо гранул практично немає зовсім, клітина виявляється хромофобною (тобто є незабарвленою). АДЕНОГІПОФІЗ ЛЮДИНИ У складі однієї трабекули присутні клітини різних типів. Проте, є ділянки, де переважають ті або інші клітини. Хромофобні (4), тобто клітини, що не сприймають барвник і тому при даному забарвленні світло-сірі; складають приблизно 60 % всіх клітин. З них 2-5% припадає на клітини з часточковими ядрами (на знімку не помітні); Хромофільні – базофільні клітини двох типів (5.А – 5.Б), що забарвлюються у фіолетовий колір; 5-10 % всіх клітин; і ацидофільні клітини (6) з оранжевою цитоплазмою, 30-35 %
з переважанням ацидофілів (оранжева цитоплазма)	з переважанням базофілів (фіолетова цитоплазма)
На даному препараті видно переважно ацидофільні клітини (6). Хоча в невеликій кількості присутні інші клітини - хромофобні (4) і базофільні (5). Поряд є прошарки сполучної тканини (1) та синусоїдальні капіляри (2) і в яких еритроцити (3).	Тут, навпаки, - декілька трабекул з відносно високим вмістом базофільних клітин (5.А-5.Б). Але видно інші залозисті клітини - зокрема, хромофобні (4). Зверніть увагу на те, що в одних базофільних клітинах (5.А) ядро знаходиться приблизно в центрі, а в інших (5.Б) - різко ексцентрично, тоді як в центрі розташовується світла пляма.

ХРОМОФОБНІ КЛІТИНИ

Морфологія	Функція
Клітини невеликі за об'ємом. В більшості випадків (за винятком кортикотропоцитов) цитоплазма не містить секреторних гранул, тому погано сприймає барвники. Отже дані клітини дрібні та світло-сірі.	а) стовбурові клітини; б) базофільні та ацидофільні клітини, які ще не накопичили специфічні гранули або позбулися їх в результаті інтенсивної секреції; в) а також кортикотропні клітини (синтезують АКТГ).
Примітка: кортикотропоцити нерідко відносять до особливого типу хромофільних  клітин , що не є ні  базофільними,  ні ацидофільними.
Характеристика кортикотропоцитов. Кортикотропоцити відрізняються неправильною формою клітини і лапатим ядром (1). Крім того, вони містять гормональні гранули (2): у вигляді мембранних пухирців з щільною білковою серцевиною.

ХРОМОФІЛЬНІ КЛІТИНИ

Базофільні клітини першого типу – тиротропоцити (тиреотропоцити)

Нормальний тиреотропоцит Дані клітини синтезують ТТГ (тиреотропний гормон), що регулює функцю щитовидної залози посилюючи синтез тиреоїдних гормонів (Т3. і Т4 ) Морфологія: неправильна форма, ядро овальне і розташоване посередині, в цитоплазмі містяться дрібні секреторні гранули (4) з базофільним вмістом. Останні і додають клітинам фіолетовий колір на гістологічному препараті (при звичайному забарвленні). Крім того, на електронограмі в цитоплазмі видно мітохондрії (1), ендоплазматична сітка (2) і комплекс Гольджі (3).

Клітина тиреоїдектомії При недостатності в організмі тиреоїдних гормонів (наприклад, із-за видалення щитовидної залози) тиротропоцити різко підсилюють продукцію ТТГ. Тому цитоплазма стає крупнозернистою: цистерни ЕПС, що розширюються, перетворюються на крупні вакуоли (5). У останніх містяться гранули (4) гормону.

Базофільні клітини другого типу – гонадотропоцити