Спецкурс «Гістофізіологія нейроендокринної системи» (стр. 3 )

Нормальні гонадотропоцити Дані клітини синтезують два з трьох гонадотропних гормонів: одні – ФСГ (фолітропоцити), інші – ЛГ (лютропоцити). ФСГ та ЛГ – це глюкопротеїди, що мають димерну структуру і складається з 2 субодиниць. ФСГ стимулює дозрівання фолікулів в яєчниках та сім’яних канальців у сім’яниках. ЛГ посилює синтез гормонів у гонадах, а також викликає овуляцію. Морфологія клітин: округла форма, в центрі розташовується комплекс Гольджі (1), який при світловій мікроскопії сприймається як макула - світла ділянка або кільце, ексцентричне положення ядра, в цитоплазмі є гранули з базофільним вмістом (ЛГ чи ФСГ).
Клітина кастрації. При недостатності в організмі статевих гормонів посилюється діяльність гонадотропних клітин за принципом негативних зворотних зв’язків. Після кастрації в зоніі макули утворюється крупна вакуоль (3), що займає велику частку клітини.

Електронограма фолітропоцита

Цей знімок ілюструє структуру комплексу Гольджі у даних клітинах. Ми бачимо діктіосоми (2) - скупчення плоских мембранних цистерн, які лежать паралельно одна одній, а також кінцеві розширення (3) цих цистерн, в яких спочатку концентрується продукт секреції. Поруч - сформовані секреторні гранули (4), що містять готовий гормон (ФСГ). Також видно шорстку ЕПС (6), ядро (1), мітохондрії (5).

Ацидофільні клітини - лакто - і соматотропні клітини

Ацидофіли становлять приблизно 40-45 % від усіх хромофільних клітин дистальної (передньої) частки аденогіпофіза. З ацидофільних клітин одні синтезують ЛТГ (пролактин) - лактотропоцити; інші - СТГ (соматотропний гормон) - соматотропоцити. Морфологія: розмір клітин - середній, форма - округла (або овальна), ядро - в центрі, цистерни ЕПС (1) лежать концентрично, в цитоплазмі - ацидофільні гранули (звідси - оранжевий колір клітин). При цьому в лактотропоцити містьять дуже великі гранули гормону (2) - до 800 нм; а в соматотропоцити – дрібні гранули (2) - до 400 нм. Дослідження статевого диморфізму лактотропоцитів носить суперечливий характер. Але вважають, що у самців лактотропоцити зустрічаються рідше, тоді як соматотропоцитів завжди багато як у самців, так і у самок.

Лактотропоцит (пролактин) Соматотропоцит (гормон росту)

Проміжна (середня) частка аденогіпофіза

Гормони проміжної частки аденогіпофіза (меланоцитостимулюючий гормон і ліпотропін) утворюються спочатку у складі єдиного попередника, а далі відбувається лише їх дозрівання У складі псевдофолікулів, або фолікулоподібних кістах (1) накопичуються секрети. Будова кіст – стінки утворені шаром секреторних клітин (1.А). Усередині знаходиться колоїдний секрет (1.Б), що має забарвлення від блідо-голубого (як на даному знімку) до оранжевого (на наступному знімку). Між псевдофолікулами є прошарки сполучної тканини (2) Видно також інша особливість проміжної частки - велика кількість кровоносних судин (3), причому, не лише капілярів, що входять у вторинне капілярне сплетення портальної системи гіпофіза, але і досить великих. Відрізнити судину від псевдофолікула можна по наступних ознаках.	Гіпофіз людини. Забарвлення сумішшю Маллорі за Генденгайном.
	Псевдофолікул	Судина
Вміст	Відносно гомогенний.	Представлено, в основному, еритроцитами.
Стінка	У стінці часто удається розгледіти базофільні секреторні клітини.	При даному забарвленні в стінці видно лише колагенові волокна (2), забарвлені в синій колір.

Задня частка нейрогіпофіза – нейрогемальний орган

Нейрогіпофіз людини
Мале збільшення	Велике збільшення
У задній частці гіпофіза немає секреторних клітин. Тут виявляються: пітуїцити (1). Це дрібні нейрогліальні клітини. Пітуїцити мають чисельні відростки, утворюючи строму. Кровоносні судини (2) дуже чисельні, і серед них переважають капіляри. Аксони нейроцитів СОЯ і ПВЯ гіпоталамуса (3) утворюють чисельні пучки, по ходу яких помітні здуття - це так звані тільця Геррінга (4), де відбувається накопичення нейросекреторних гранул і мітохондрій. Особливо багато тілець Геррінга містять закінчення цих аксонів поблизу капілярів. 4   Встановлено, що тіла Геррінга мають розмір 10-30 мкм і містять нонапептиди вазопресин (називають антидіуретичний гормон - АДГ) і окситоцин, які тут депонуються і потрапляють у системний кровообіг.

Розвиток гіпофіза відбувається за наступною схемою:

ЕКТОДЕРМА ДАХУ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ	ЗАЧАТОК ПРОМІЖНОГО МОЗКУ

 

Е П І Ф І З

(Локалізація епіфізу (шишковидної залози): I.  поперечний зріз мозку; II.  вигляд зверху, мозолисте тіло і свод видалені; судинна покришка третього шлуночку розітнута і відтягнута в сторони.
Епіфіз (1) розташований на даху (2) середнього мозку, під мозолистим тілом (3). Його вага - всього лише близько 0,25 г, тобто приблизно удвічі менше, ніж за гіпофіз.

Будова епіфіза

Епіфіз містить 4 основних компоненти: Сполучнотканинна строма (1.А - Б), пінеалоцити (2.А - Б) - секреторні клітини, гліальні клітини (3), чисельні капіляри (4). Від капсули (1.А) відходять і перегородки (1.Б), що розділяють залозу на часточки.

Епіфіз людини: мале (I) і велике (II) збільшення. /

З віком епіфіз піддається інволюції. Йде нагромадження мозкового піску (вуглекислий, фосфорнокислий Ca2+, Mg2+) - 1. Водночас збільшується кількість строми. Виділяють декілька типів будови епіфіза.: целлюлярний, трабекулярний і альвеолярний. Відкладення солей кальцію - мозковий пісок.

1