Спецкурс «Гістофізіологія нейроендокринної системи» (стр. 4 )

Клітини епіфіза

Пінеалоцити	Пінеалоцити мають досить великий розмір, ядра бульбашковидні, від клітин відходять чисельні відростки, що контактують з капілярами.
Разновідості пінеалоцитів	Розрізняють дві різновидності пінеалоцитів - світлі клітини (2.А) - з невеликим вмістом секреторних гранул, темні клітини (2.Б) - з високим вмістом гранул. Мабуть, одні і ті ж клітини можуть бути як в одному, так і в іншому стані
Гормони	У темряві - мелатонін з вираженим антигонадотропним ефектом, тоді як в інший час доби - ряд інших регуляторів функції гіпофіза і периферичних залоз (серотонін, тиреоліберин тощо), різні нейромедіатори.
Глія	Гліальні клітини (3) розташовуються між пінеалоцитами і мають дрібні розміри, щільне ядро, і як і пінеалоцити мають відростки.

ПЕРИФЕРИЧНІ ЕНДОКРИННІ ОРГАНИ

Щ И Т О В И Д НА З А Л О З А

Щитовидна залоза найбільша з ендокринних залоз. Її вага близько 30-40 г. Розташована попереду трахеї. Включає дві бічні частки (1) перешийок (2) і у 30-50 % випадків також має вузьку пірамідальну частку (3). Покрита зовні сполучнотканинною капсулою. Від останньої углиб залози відходять прошарки, що ділять її на часточки.	Рисунок щитовидної залози
Гістологічна будова Структурною одиницею щитовидної залози є фолікули та інтерфолікулярні острівці. Фолікули (1) вистелені тиреоїдним епітелієм і заповнені гомогенним колоїдом (2). Клітини носять назву тироцити або тиреоцити Невелика частка залозистих клітин формує компактні скупчення поза фолікулами – це так званий екстрафолікулярний епітелій (3). На препараті лівіше знаходиться паращитовидна залоза (I)	Щитовидна залоза. Забарвлення гематоксилін-еозином.
Різні види тироцитів: Як у стінках фолікулів, так і поза ними присутні клітини двох видів (при звичайній мікроскопії майже невиразні). Диференціювати їх можна за поглинанням радіоактивного йоду (чорні гранули на рис.): одні клітини - фолікулярні (1)- поглинають йод (заповнені чорними гранулами) – тиреоцити А   інші - парафолікулярні клітини (2) - не поглинають йод (тому на рис. вони світлі) – тиреоцити С.   існують ще тироцити В – так звані клітини Ашкіназі-Гюртле, онкоцити тощо.	Диференціація клітин щитовидної залози за поглинанням йоду.

Порівняльна характеристика ендокриноцитів

Фолікулярні тироцити	Парафолікулярні кальцитоніноцити
Утворюють стінку фолікулів, лежать на базальній мембрані, їхня апікальна поверхня контактує з колоїдом	Знаходячись у фолікулі прилягають до базальної мембрани, але не досягають апікальної частини і не контактують з колоїдом. Утворюють острівці.
У нормі тироцити мають кубічну форму і мікроворсинки на апікальній поверхні. При гіперфункції – призматичну, гіпофункції – плоску.	За розмірами більше тироцитів. Мають округлу форму.
Синтезують йодовмісні гормони (тироксин і трийодтиронін). Білковий попередник цих гормонів - тиреоглобулін складає колоїд, що заповнює просвіт фолікулів.	Синтезують гормон кальцитонін (гіпокальцимічний фактор), що знижує вміст Са2+ в крові.
	Електронограма щитовидної залози На електронограмі видно прилеглі один до одного стінки двох фолікулів. У стінках цих фолікулів одні тироцити (1) контактують з просвітом (2) фолікула - це тироцити А, тоді як інші клітини (позначені тією ж цифрою 1) не досягають просвіту; мабуть, це кальцитоніноцити – тироцити С. У міжфолікулярному просторі (3) знаходяться немієлінові нервові волокна (7), що відносяться до вегетативної нервової системи і кровоносний капіляр (4), в стінці якого видно ендотеліоцити (5), а в просвіті капіляру - еритроцити (6).

Цикл утворення тиреоїдних гормонів

Фаза продукції	Фаза виведення
1.  Поглинання тироцитами з крові амінокислот та іонів йоду. 2.  Синтез на рибосомах грЕПС білка тиреоглобуліну, що містить в собі декілька залишків амінокислоти тирозину. 3.  Виділення тиреоглобуліну в просвіт фолікула (і зберігання його тут). 4.  Йодування тиреоглобуліну відбувається у колоїді з утворенням тироксину або трийодтироніну. Для цього залишки тирозину попарно конденсуються один з одним і зв'язують 4 або 3 атоми йоду. Посилення синтезу і виведення тиреоїдних гормонів відбувається під впливом ТТГ аденогіпофіза.	5.  Зворотна реабсорбція (поглинання) тиреоглобуліну тироцитами колоїду відбувається шляхом піноцитозу. 6.  Злиття піноцитозних пухирців з лізосомами. 7.  Розщеплення тиреоглобуліну лізосомальними ферментами з вивільненням гормону тироксину або трийодтироніну до цитоплазми. 8.  Виділення вільних гормонів у кровоносні капіляри.
Реабсорбція тиреоглобуліну приводить до утворення в колоїді резорбційних вакуолей (4) - світлих порожнин біля фолікулярних клітин (5). Особливо виражені такі вакуолі при гіперфункції залози. Ми бачимо також вену (6) сполучну тканину (7) та паращитовидну залозу.	4

Щитовидна залоза
Середнє збільшення	Велике збільшення
На світловому рівні бачимо наступні структури: тироцити (1), кровоносні капіляри (2.А) і крупні судини (2.Б), колоїд (3) в просвіті фолікула, резорбційні вакуолі (4) в апікальній поверхні тироцитів.

Гіпо - і гіперфункція щитовидної залози

З різних причин функція щитовидної залози може знижуватися або підвищуватися. У цих випадках міняється і морфологія фолікулів.

Гіпофункція	Гіперфункція
1. Тироцити зменшені в об'ємі і тому плоскою форми. 2. Кількість мікроворсинок на їх апикальной поверхні зменшується (послаблення реабсорбції). 3. Розмір фолікулів збільшується. 4. Колоїд із-за застою ущільнується, резорбційні вакуолі практично відсутні. 5. Знижується мітотична активність тироцитів.	1. Тироцити збільшуються в об'ємі і стають призматичними. 2. Кількість мікроворсинок на їх апікальній поверхні зростає (посилення реабсорбції) 3. При посиленні резорбції об’єм колоїду і фолікулів в цілому зменшується. 4. Резорбційні вакуолі в колоїді стають дуже великими. 5. Збільшується мітотична активність клітин.