Спецкурс «Гістофізіологія нейроендокринної системи» (стр. 6 )

Перехід клубочкової зони в пучкову відбувається поступово. При цьому спостерігається переорієнтація епітеліальних тяжей і зміни внутрішньої структури кліток. Пучкова зона ширше інших зон і складає в середньому 63,5-67,5% від об’єму всієї кори, а середня ширина цієї зони варіює від 400 до 500 мкм. Ця зона представлена тяжами спонгіоцитів, розташованих перпендикулярно до капсули і до клубочкової зони. Ці клітни мають кубічну, призматичну, іноді полігональну і навіть кулясту форму. Пучки розділені сполучно тканин- ними прошарками (6) в яких розташовуються кровоносні капіляри (3).

Наднирники. Пучкова зона. Забарвлення гематоксилін-еозином. Середнє збільшення.

Спонгіоцити мають піняву (губчасту) цитоплазму - із-за наявності великої кількості крупних ліпідних включень глюкокортикоїдів. Ось тому їх називають світлими. До того ж за розміром вони більше за клітини сусідніх зон кори; мають добре розвинену гладку ЕПС (де відбувається синтез стероїдів), а кристи мітохондрій - тубулярного типу. Зустрічаються також темні клітини: у них секреторні гранули ще не встигли накопичитися.

Велике збільшення

Світловий рівень: виявлення ліпідів

Забарвлення суданом III показує, що світлий губчастий характер цитоплазми клітин пучкової зони (2), дійсно, обумовлений наявністю великої кількості ліпідів, які забарвлені в оранжевий колір. При цьому в клубочковій зоні (1) ліпіди виявляються слабо. Помірна кількість ліпідів виявляється в сітчастій зоні (3).	Наднирники. Окраска суданом III.
Електронограма клітини пучкової зони
На знімку в такій клітині видні: ліпідні краплі (1) в цитоплазмі; гладка ЕПС (2); мітохондрії (3) з кристами тубулярного типа (виглядають як дрібні везикули); гіалоплазма (4), ядро (6) і його оболонка (5).

Сітчаста зона кори

Сітчаста зона кори знаходиться на кордоні кори з мозковою речовиною. Має вигляд анастомозуючих тяжів (пухка сітка). Її ширина складає 100-150 мкм, тобто вона ширше клубочкової, але значно уступає пучковій зоні. У цій зоні клітини дрібніше, ніж у пучкової, і відрізняються поліморфністю. Клітини тут округлої, бокаловидної і полігональної форми і контактують відразу з декількома капілярами. Мітохондрії численні, але їх менше, ніж у клітинах пучкової зони, вони мають змішану будову крист (тубулярно-везикулярні).

Наднирники. Сітчаста зона. Забарвлення гематоксилін-еозином.

 

Мозкова речовина

Мозкова речовина знаходиться в центрі наднирників, відношення її маси до маси кори - 1:3. На кордоні кори і мозкової речовини знаходиться тонка внутрішня капсула 2-3 мкм.

Залозисті клітини мозкової речовини (8) - мозкові ендокриноцити, або хромафінні клітини. Клітини називаються хромафінними тому, що вони здатні при обробці біхроматом відновлювати його до нижчих оксидів хрому, який відкладається в клітинах у вигляді бурого осаду. Подібні клітини виявляються і в інших частинах організму і є видозміненими нейронами симпатичної нервової системи. Між хромафінними клітинами є багато синусоїдальних капілярів і крупні венули. Вони синтезують адреналін і норадреналін.

Хромафінні клітини зібрані в скупчення від 2 до 6 клітин (діаметр 25-30 мкм), мають циліндричну, кубічну і полігональну форми з дрібнозернистою цитоплазмою і великим світлим ядром.

Розрізняють епінефроцити (адреноцити) і норепінефроцити (норадреноцити). Вважають, що світліші клітини синтезують адреналін, а темніші - норадреналін. Гормони концентруються у чисельних мембранних пухирцях (секреторних гранулах) з щільною серцевиною, до складу якої входить спеціальний білок-носій, що акумулює гормони.

Адреноцити містять більш великі гранули 0,6 мкм, норадреноцити – більш дрібні 0,1 мкм. Ці гранули мають характерну будову.

Мікрофотографія мозкової речовини

Адреноцити мають гранули з центральною серцевиною (ядро гранули) і світлою облямівкою навколо серцевини.

Норадреноцити відрізняються більш щільними секреторними гранулами. Ядро таких гранул розташовано ексцентрично, так що з однієї сторони гранули майже зникає просвіт між ядром і мембраною гранули, а з іншої, навпроти, він помітно розширений.

На відміну від кіркової речовини, активність мозкової речовини регулюється не гормональним шляхом, а симпатичною нервовою системою.

Кровопостачання. Капіляри мозкової речовини прямують сюди з кори, але різко розширюються (стають синусоїдальними). Таким чином, кров, що проходить через наднирники послідовно збагачується гормонами спочатку від кіркової, а потім мозкової речовини. Далі капіляри збираються у венули, які утворюють в мозковій речовині венозне сплетення. Звідси одні вени йдуть в комірну вену, інші - в нижню порожнисту. Це дозволяє гормонам потрапляти одночасно і в печінку та у інші органи-мішені.

РОЗВИТОК НАДНИРНИКІВ

П І Д Ш Л У Н К О В А З А Л О З А

Підшлункова залоза (pancreas) - залоза травної системи. Водночас володіє екзокринною і ендокринною функціями. Назву одержала за своїм місцезнаходженням – за задньою стінкою шлунка. У людини розвивається з епітеліального випинання стінки тієї ж частини первинної кишки, з якої утвориться дванадцятипала кишка. Має сплощену форму, що поступово звужується нагадуючи тяж. Розрізняють три відділи: голівку, тіло, хвіст. Голівка – найбільш широка частина занурена у внутрішній вигин дванадцятипалої кишки. Зовні П. з. покрита тонкою сполучнотканинною капсулою, відгалуження якої, проникаючи всередину органа, розділяють його на часточки. П. з. складається з двох різних частин - екзокринної і ендокринної. Острівці інтенсивно васкуляризовані та іннервовані.

Підшлункова залоза. Забарвлення гематоксилін-еозином. Острівець Лангерганса   Ацинуси   Екзокринна частина – складна альвеолярно-трубчаста залоза, представлена системою кінцевих залозистих відділів (ацинусов) і вивідних проток. Гландулоцити ацинусів секретують зимоген (сукупність ферментів амілази, ліпази, трипсину). Ендокринна частина представлена сукупністю панкреатичних острівців – insulae pancreaticae (острівці Лангерганса). У 1901 р. рос. учений Соболєв довів, що ці острівці виділяють гормон, регулюючий вуглеводний обмін. Кількість острівців у великої рогатої худоби ~10%, у людини - 1-3%. від всієї тканини залози. Острівці зосереджені переважно в хвостовій частині.

ЕНДОКРИНОЦИТИ (ІНСУЛОЦИТИ) острівців розташовані тяжами чи групами уздовж капілярів. Виділяють чотири типи клітин: β-клітини, що виробляють інсулін, α-клітини що виробляють глюкагон, д-клітини (дельта), що виробляють соматостатин, РР-клітини продукують панкреатичний поліпетид. У дорослої людини в острівцях міститься 70%β-клітин, 20%α-клітин, 8% д-клітин, 0,05% РР-клітин.