Санація балансу (стр. 4 )

Загалом акціонерне товариство може викупити власні акції за цінами, установленими рішенням зборів акціонерів, або за цінами, які склалися на ринку (біржові ціни). В останньому разі можливі три варіанти:

1)  акції викупаються за ціною, вищою від номіналу;

2)  викуп акцій за номіналом;

3)  акції викупаються за ціною, нижчою від номінальної вартості.

Варіант 1 означає, що ринкова ціна акцій є вищою за номінал, оскільки за умови нормального функціонування фондового ринку підприємство може викупити акції власної емісії лише на таких самих умовах, як і інші інвестори (коли інше не передбачено рішенням зборів акціонерів, про що йтиметься далі). Джерелом викупу акцій є статутний фонд та додатковий капітал, зокрема емісійний дохід. Якщо ж останній відсутній, то на зазначені цілі можна спрямувати прибуток. Зрозуміло, що для санаційних цілей розглянутий варіант не придатний, оскільки санаційний прибуток не виникає.

Варіант 2 (суто теоретичний) передбачає, що ринкова ціна акцій дорівнює їх номінальній вартості. На практиці такого майже не буває. Джерелом викупу акцій при цьому є статутний капітал.

Варіант 3 означає, що ринкова ціна акцій є нижчою за їх номінальну вартість, інакше жоден акціонер добровільно не продав би підприємству свої акції за ціною, нижчою від номінальної. Ціна акцій може бути нижчою від їх номінальної вартості насамперед у випадку збиткової діяльності підприємства.

Тоді на придбання акцій спрямовується лише частина активів підприємства, яка відповідає еквівалентній частці статутного фонду. При цьому підприємство отримує санаційний прибуток у вигляді емісійного доходу. Він дорівнює різниці між номінальною вартістю корпоративного права та ціною його викупу емітентом і затратами, пов’язаними з процедурою викупу прав та зменшення статутного фонду. Якщо корпоративні права надаються до анулювання безкоштовно, то санаційний прибуток дорівнює номінальній вартості наданих до анулювання прав за відрахуванням витрат, пов’язаних зі зменшенням статутного капіталу.

· Приклад. Споруда, яка входить до складу основних фондів невиробничого призначення акціонерного товариства балансовою вартістю 20 000 грн., реалізована за 30 000 грн. Виручку від реалізації за-
значеного об’єкта основних фондів товариство використало для
придбання власних акцій номінальною вартістю 37 000 грн. (курс 40,62 грн. за одну акцію номінальною вартістю в 50 грн.). Викуплені підприємством власні акції (як і інші корпоративні права) відби­ваються в активі балансу за ціною їх придбання. (Податкові аспекти в розрахунках до уваги не беруться.)

У результаті цієї операції сума з однієї активної статті балансу переноситься до іншої. Безпосередньо після цього придбані акції анулюються (вартість активів зменшується на 20 000 грн.) з одночасним зменшенням статутного капіталу на номінальну вартість анульованих акцій (37 000 грн.). Виникає санаційний прибуток у розмірі різниці між номінальною вартістю анульованих акцій і курсом їх придбання. Окрім цього, підприємство отримує прибуток від реалізації основних фондів у сумі 10 000 грн. Цей прибуток може бути спрямований або безпосередньо на покриття балансових збитків підприємства (якщо підприємство збиткове), або на поповнення додаткового капіталу (резервних фондів). Баланс підприємства у процесі санації змінюватиметься так:

1) Баланс підприємства перед санацією

Актив	Пасив
1. Основні засоби 45 000 2. Оборотні засоби 60 000	1. Статутний фонд 80 000 2. Непокриті збитки –15 000 3. Довгострокові пасиви 30000 4. Короткострокові пасиви 10000
Баланс 105 000	Баланс 105 000

2) Баланс підприємства після придбання власних акцій

Актив	Пасив
1. Основні засоби  25 000 2. Власні акції 30 000 3. Оборотні засоби 60 000	1. Статутний фонд 80 000 2. Непокриті збитки  –5000 3. Довгострокові пасиви 30 000 4. Короткострокові пасиви 10 000
Баланс 115 000	Баланс 115 000

3) Баланс підприємства після анулювання придбаних акцій

Актив	Пасив
1. Основні засоби 25 000 2. Оборотні засоби 60 000	1. Статутний фонд 43 000 2. Резервний фонд 2 000 3. Довгострокові пасиви 30 000 4. Короткострокові пасиви 10 000
Баланс 85 000	Баланс 85 000

Отже, найважливішою передумовою використання даного методу санації є те, що для акціонерного товариства викуп акцій є доцільним лише за курсом, нижчим за номінальну вартість. В противному разі, санаційний прибуток, який може бути спрямований на покриття балансових збитків, не виникає, а отже, зменшувати статутний фонд немає сенсу. При використанні даного методу санації підприємство може покрити засвідчені в балансі збитки, однак його платоспроможність та ліквідність дещо погіршуються, оскільки для придбання власних корпоративних прав витрачаються ліквідні засоби.

Дуже часто великі акціонери, власники контрольних пакетів акцій надають свої акції до анулювання безкоштовно, вносячи таким чином посильний вклад у фінансування санації.

Слід ще раз підкреслити: за економічним змістом, зменшення статутного фонду з метою покриття балансових збитків підприємства означає приведення у відповідність розміру номінального капіталу до його реальної вартості, яка випливає зі стану балансу. Збитки для власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство отримало збитки від фінансово-господарської діяльності.

6.6. Спірні питання, які супроводжують
зменшення статутного фонду
господарських товариств

Закон України «Про господарські товариства» містить спірне, на наш погляд, положення, згідно з яким акціонерне товариство зобов’язане відшкодовувати власникові акцій збитки, пов’язані із змінами статутного фонду. В описаному щойно випадку це буде різниця між номінальною вартістю акцій та їх реальною (біржовою) ціною.

Зазначене положення суперечить основним законам ринкової економіки, згідно з якими інвестор, вкладаючи кошти в корпоративні права, прагне отримати максимум прибутку у вигляді дивідендів чи курсової різниці. Водночас, він бере на себе і ризик не отримати дивіденди чи зазнати курсових збитків. Чим більша норма прибутку, тим більший ризик, і ніхто, у тому числі й емітент корпоративних прав, не зобов’язаний покривати курсові збитки інвесторів.

Збитки для власників виникають не в момент зменшення номіналу (чи анулювання акцій), а тоді, коли підприємство зазнало збитків від фінансово-господарської діяльності. Не випадково Законом передбачено, що спори відносно відшкодування вказаних збитків вирішуються в судовому порядку.

Інша ситуація, якщо ринкова ціна корпоративних прав є вищою за ту, яку пропонує акціонерне товариство, викуповуючи акції з метою анулювання. Наприклад, ринкова ціна акцій є вищою за номінальну вартість, а підприємство викуповує їх за номіналом. При цьому збори акціонерів можуть прийняти рішення, згідно з яким акції, не подані до анулювання, визнаються не дійсними, але не раніш, ніж через 6 місяців після повідомлення про це всіх акціонерів. У такому разі держателі акцій зазнають реальних збитків, спори щодо відшкодування яких вирішуються судом. Проте перш ніж вирішувати такого роду спори, слід узяти до уваги, що рішення про зменшення статутного фонду, у тому числі й про порядок відшкодування збитків власникам корпоративних прав, приймається загальними зборами товариства.

Отже, у судовому порядку необхідно буде заперечувати не дії виконавчих органів підприємства, а рішення переважної більшості власників. На нашу думку, у Законі слід чіткіше врегулювати питання відшкодування збитків, пов’язаних зі зменшенням статутного фонду підприємства, зокрема подати класифікацію даних збитків, порядок їх визначення та джерела покриття.

Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерних товариств передбачено, що в разі, коли акціонер відмовився від обміну акцій у зв’язку зі зменшенням статутного фонду, до якого призвело зменшення номінальної вартості акцій, емітент зобов’язаний запропонувати акціонеру викупити його акції за вартістю, не нижчою від номінальної. Ця вимога є також досить суперечливою і йде врозріз із законами ринкової економіки, оскільки (як уже зазначалося) не рідко трапляється, що акції котируються за ціною, яка є значно нижчою від номіналу. Якщо держатель акцій опинився в такій ситуації, то це є виключно результатом його помилок щодо політики капітало-
вкладень. Зменшення статутного фонду може бути спрямоване на підвищення курсу, але, знаючи це, деякі акціонери можуть зумис-
не відмовитися від обміну акцій і таким чином отримати компенсацію своїх курсових збитків (підприємство змушене в будь-якому разі оплатити щонайменше номінальну вартість акцій).

Законодавством слід встановити чіткий порядок зменшення статутного фонду підприємств. Нормативне регулювання в цій сфері необхідне в тому числі і з метою захисту майнових інтересів кредиторів. Надзвичайно важливим є те, що рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності лише з дня внесення цих змін до державного реєстру. Реєстрація випуску акцій та інформації про емісію акцій у зв’язку зі зменшенням статутного фонду здійснюється відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію.

У товариствах з обмеженою відповідальністю зменшення статутного фонду може відбуватися через вихід одного з учасників з товариства. Згідно зі статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» у разі виходу учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна до його частки у статутному фонді. Зауважимо, що термін «пропорція» похо­дить від лат. «proportio» і означає співвідношення частин цілого між собою. З математичного погляду (а саме його слід враховувати в даному разі) пропорційні величини — це величини, які залежать одна від одної так, що збільшення (зменшення) однієї з них викликає збільшення іншої у стільки ж разів. Це означає рівність між двома відношеннями чотирьох величин (а:в = с:d). Оскільки у згаданій статті Закону йдеться про «частину майна товариства» та «частку в статутному фонді», то за «цілі» величини можна взяти все наявне майно підприємства та його статутний фонд. Таким чином, у даному випадку пропорційність означає рівність двох відношень: вартості статутного фонду до частки учасника та вартості всього майна підприємства до частини майна, що виплачується учасникові в разі виходу з товариства. Тобто, якщо додержувати букви Закону, то учасник, виходячи з товариства, одержує не еквівалент свого внеску до статутного фонду, а відповідну частку всього майна підприємства. На практиці ж, як уже було зазначено, право учасника (акціонера) на одержання «пропорційної» частки майна може бути реалізоване лише в разі ліквідації підприємства.