Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання

А. О. Єпіфанов І. О.Школьник

Оцінка кредитоспроможності

та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання

УДК 657.6.71

Рекомендовано до друку вченою радою Української академії банківської справи Національного банку України. Протокол № від 00.03.2006 р.

Рецензенти:

Сало І. В., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри

банківської справи Української академії банківської справи НБУ;

Єпіфанов А. О. та ін.

Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання: Монографія / А. О. Єпіфанов, , І. О.Школьник, Н. Г. Пігуль, та інші / За ред. проф. А. О. Єпіфанова. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – с.

ISBN

У монографічному дослідженні розкриваються базові положення системи оцінки кредитоспроможності позичальника та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання, досліджується роль та значення кредитних рейтингів в системі оцінки діяльності господарюючих суб’єктів, галузеві фактори впливу на процес оцінки кредитоспроможності позичальника, розглядаються основні засади Базельської угоди про капітал.

Дане дослідження розраховане на банкірів, економістів, студентів вузів, коледжів, шкіл бізнесу та спеціалістів фінансового профілю.

ЗМІСТ

ВСТУП

В сучасних умовах економіка України характеризується позитивними тенденціями економічного зростання, темпи та стійкість яких значною мірою залежать від здатності національної банківської системи забезпечувати потреби суб’єктів господарювання необхідними кредитними ресурсами. В умовах обмеженості власних фінансових ресурсів більшості вітчизняних підприємств проблема отримання кредитних коштів стає однією з найважливіших не тільки з позицій поточної діяльності, але й перспектив подальшого розвитку господарюючих суб’єктів. Будь-яка кредитна операція повинна враховувати збалансованість інтересів банку та позичальника. Так, банку необхідно максимально точно оцінити кредитоспроможність контрагента, а останньому – чітко представляти вимоги, що пред’являються кредитором. Таким чином, вирішальну роль при прийнятті кредитних рішень відіграє оцінка кредитоспроможності позичальника.

Дослідженню теорії і практики організації кредитних відносин між банківськими установами та підприємствами присвячені праці вітчизняних вчених-економістів: Бланка І., Гриньової В., Вітлінського В., Мельника Г., Бакаєва А., Ковальова П., Потійка Ю. Широкого висвітлення ця проблема набула в роботах російських авторів таких як: Єдронової В., Неволиної О., Фатхутдінова Р., Шеремета  В. та інших.

Актуальною, на наш погляд, є подальша розробка теоретичних пропозицій щодо удосконалення методів оцінки кредитоспроможності позичальника, практичне використання яких дозволить банківській системі України підвищити ефективність діяльності кредитних інститутів у процесі кредитування суб’єктів господарювання.

Аналіз методичних основ і практичних аспектів оцінки кредитоспроможності дозволив нам сформулювати основні проблеми у даній сфері.

По-перше, слід зазначити, що більшість наукових праць в сфері оцінки кредитоспроможності присвячена переважно вирішенню проблем фінансового аналізу. Але, на нашу думку, удосконалення методики аналізу фінансового стану позичальника є лише однією із складових оцінки кредитоспроможності.

По-друге, дослідження методик оцінки кредитоспроможності комерційними банками, дозволяє зробити висновок, що вони побудовані на основі використання систем бальної (рейтингової) оцінки позичальника. Це дозволило визначити одну з ключових методологічних проблем оцінки кредитоспроможності, а саме: відсутність або неповне використання комплексного підходу.

По-третє, коло формально оцінюваних і детально описуваних показників кредитоспроможності обмежене, в основному, коефіцієнтами, що характеризують фінансове становище позичальника. Нефінансові параметри, що впливають на кредитоспроможність позичальника, оцінюються переважно на якісному рівні, при цьому їх значимість кредитний експерт визначає за власним розсудом, що призводить до суб'єктивності оцінки.

По-четверте, методичні розробки банків є закритими для зовнішнього середовища, що ускладнює впровадження нових підходів до оцінки кредитоспроможності у повсякденну практику банківської діяльності.

По-п’яте, в більшості вітчизняних методик оцінки кредитоспроможності не приділено належної уваги проблемам оцінки галузевих особливостей функціонування позичальника. І як результат, у структурі кредитного портфеля банківських установ переважають кредити, надані в промисловість і торгівлю.

По-шосте, євроінтеграція вітчизняної банківської системи та світові тенденції глобалізації економіки вимагають внесення певних змін у процес оцінки кредитоспроможності позичальника, що стосуються, насамперед, впровадження в банківську практику рейтингів позичальника: внутрішнього кредитного рейтингу, рейтингу наданого забезпечення, рейтингу інших параметрів кредитної угоди.

По-сьоме, поглиблення інвестиційної активності вітчизняних підприємств потребує залучення ними фінансових ресурсів на довгостроковій основі. В зв’язку з цим, використання традиційних підходів до оцінки кредитоспроможності позичальника є недостатнім. Тому банківські установи, що займаються кредитним та інституційним фінансуванням, повинні проводити оцінку інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання – потенційних об’єктів інвестиційних вкладень.

Таким чином, у зв'язку з вищезазначеними проблемами питання удосконалення оцінки кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання на сучасному етапі набувають особливої актуальності та мають практичну спрямованість.

РОЗДІЛ 1.

СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА: НАУКОВІ ПІДХОДИ І ДОСВІД ПРОВІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ

1.1. Економічна сутність та значення кредитоспроможності позичальника в організації кредитних відносин

В сучасних умовах господарювання фінансовий сектор, у тому числі і така його складова, як установи банків, виступають важливим інфраструктурним елементом, що забезпечують стрімкий розвиток ринкової економіки. З переходом до нових умов господарювання кредитні відносини стають активним фактором підвищення ефективності функціонування суб'єктів підприємницької діяльності.

В процесі своєї діяльності суб’єкти господарювання можуть опинитися у ситуації недостатнього фінансування потреб за рахунок власних ресурсів, що призводить до залучення ними кредитних.

Одним із суб’єктів кредитних відносин виступає банківська установа, яка є власником кредитних ресурсів і передає їх у тимчасове користування підприємству. Кредитування є найбільш дохідною статтею активу банку і одно­часно це одна з найризикованіших операцій банків Укра­їни на сучасному етапі їх діяльності. Основним критерієм у формуванні відносин між кредитором і клієнтом виступає кредитоспроможність позичальника.

Розвиток кредитної системи країни та орієнтація на ринковий характер економіки вимагають більш обґрунтованих підходів до проблем оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника.

Для вітчизняних банків ця діяльність набуває особливого значення, оскільки їх кредитні портфелі характеризуються значним рівнем простроченої, пролонгованої і безнадійної заборгованості (табл. 1.1) [55].

Таблиця 1.1

Кредитний портфель вітчизняних банків 2000-2006 рр., млн. грн.

Показники	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Кількість діючих банків	153	152	157	158	160	165	167
Кредитний портфель	23637	32097	46736	73442	97197	156385	255781
з нього: кредити надані суб'єктам господарської діяльності	18216	26564	38189	57957	72875	109020	159817
кредити надані фізичним особам	941	1373	3255	8879	14599	33156	71769
Довгострокові кредити	3309	5683	10390	28136	45531	86227	147087
з них: довгострокові кредити суб'єктам господарської діяльності	2761	5125	9698	23239	346963	58528	85971
Проблемні кредити (прострочені та сумнівні)	2679	1863	2113	2500	3145	3379	4711

Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до зростання обсягів проблемних кредитів, при цьому їх часка у загальному обсязі кредитного портфелю знижується і за останні три роки складає від 3 до 1,8%. В той же час відбувається значне збільшення кредитів, наданих суб’єктам господарської діяльності. Тому, при наданні кредитів банку необхідно здійснювати об’єктивну оцінку кредитоспроможності позичальників, щоб мати можливість впливу як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому.

Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить обсяг та рівень забезпеченості кредиту.

Значний внесок у розробку питань сутності та оцінки кредитоспроможності позичальників зробили сучасні закордонні економісти Е. Брігхем, Л. Гапенські [54], П. С. Роуз [40], Дж. Ф. Сінкі [41], Ж. Матук [31, 32]. Дослідженню питань щодо оцінки кредитоспроможності позичальників банківських установ присвячено також багато вітчизняних наукових праць. Ця проблема набула широкого висвітлення у монографіях і підручниках українських авторів, таких як: В. В. Вітлінський та івський [26], [16], [1] та ін. Заслуговують на увагу розробки російських науковців В. Н. Єдронової [22], О. І. Лаврушина [3], ї [37], іна [48] та ін.

Слід зазначити, що серед вчених економістів немає однозначного розуміння сутності поняття кредитоспроможності. Існують різні підходи щодо визначення даної категорії, які базуються на певних критеріях, що формують сутність кредитоспроможності, а саме: платоспроможність, дієздатність та правоздатність позичальника при здійсненні кредитної операції, його ділова репутація, наявність забезпечення кредиту, здатність позичальника генерувати грошові потоки.

Ще наприкінці ХІХ ст. в роботі „Теорія кредиту” відмітив, що кредитоспроможність позичальника, в першу чергу ґрунтується на моральних якостях клієнта і його здатності відтворити авансові кошти для погашення боргу [2].

Існують різні тлумачення категорії кредитоспроможності.

Так, у роботі кредитоспроможність розглядається як, спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг [47].

У словнику-довіднику фінансового менеджера зазначається, що кредитоспроможність - система умов, що визначають спроможність підприємства залучати позиковий капітал і повертати йо­го в повному обсязі у передбачені терміни [42].

Градов і Б. Кузін кредитоспроможність позичальника розглядають як його спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [43].

У навчальному посібнику «Статистика банківської діяльності», зазначається, що кредитоспроможність підприємства чи банку - це наявність передумов для отримання кредиту та здатність повернути його. Тому вона визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратність у розрахунках за раніше отримані кредити, його поточ­ний фінансовий стан, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел [13].

Академік АЕН України Валерій Галасюк [12] вважає, що кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності. Тож для банку, який надає позику, важливо, щоб позичальник був не лише платоспроможним, а й кредитоспроможним.

У навчальному посібнику «Кредитування: теорія і практика» наводиться наступне визначення кредитоспроможності позичальника - це його здат­ність повністю і своєчасно розрахуватися за своїми боргови­ми зобов’язаннями. Крім того, на думку авторів кредитоспроможність поняття більш вузьке, ніж платоспроможність, адже погашення позики - це лише один з видів заборгованості, яку може мати підприєм­ство (фірма) [27].

Отже, одна група авторів розуміють під кредитоспроможністю позичальника „…його здатність своєчасно і повно розраховуватися за своїми зобов’язаннями”. Але, це твердження не розкриває наявних розбіжностей між платоспроможністю і кредитоспроможністю відповідно до їхньої сутності. Так, поняття „платоспроможність” охоплює спроможність юридичної чи фізичної особи вчасно погасити всі види заборгованості, тоді як кредитоспроможність характеризує лише здатність погашення позичкової заборгованості. Тобто в даному розумінні кредитоспроможність - поняття вужче, ніж платоспроможність [50].

Інша група авторів вважають, що „…кредитоспроможність є оцінювання банком позичальника з точки зору можливості й доцільності надання йому кредиту і визначає ймовірність повернення позик і виплати відсотків по них у майбутньому” [37]. Тобто, кредитоспроможність оцінюється з точки зору банку, якого, передусім, цікавить не спроможність позичальника „залучати” кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов'язаннями.

На законодавчому рівні поняття кредитоспроможності визначено у Положенні „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” затверджене постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 р. № 279. Згідно з даним Положенням кредитоспроможність визначається як „наявність у позичальника (контрагента) банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки” [38].

Таке визначення, достатньою мірою відображає сутність поняття кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе теоретичне, але й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а отже, і його результати.

Кредитоспроможність прямо пов’язана з фінансово-господарським станом підприємства - сукупністю характеристик, які розкривають його забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для ефективного функціонування, ефективністю використання власних і залучених ресурсів, фінансово-господарськими зв’язками з іншими суб’єктами господарської діяльності, платоспроможністю, прибутковістю, фінансовою стабільністю і діловою активністю.

Фінансово-господарський стан підприємства може бути стійким чи дуже добрим; недостатньо стійким чи задовільним; нестійким чи сумнівним; кризовим чи незадовільним, що залежить від багатьох факторів:

- виду діяльності;

- виду ресурсів, використовуються у процесі виробництва;

- ефективності управління підприємством;

- кон’юнктури ринку;

- загальної економічної ситуації у країні та ін.

Зазначені фактори впливають і на кредитоспроможність позичальника.

До основних критеріїв оцінювання кредитоспроможності позичальника належать такі:

- забезпеченість позичальника власними коштами щонайменше на 50% загальної суми витрат, які він здійснює;

- репутація позичальника (кваліфікація та здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної та платіжної дисципліни);

- оцінка продукції, яка випускається, наявність замовлень на її реалізацію, характер послуг, що надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію та послуги, обсяги експорту, ступінь залежності попиту на продукцію від сезонності та ін.);

- економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність або потенційна можливість джерел для фінансування та капіталовкладень);

- ринкова кон’юнктура (перспективи розвитку ринку даного товару чи послуги, позиціювання товару чи послуги позичальника, темпи зростання ринку, сезонність та інші фактори, що впливають на його розвиток) [2].

Також мають бути враховані фактори суб'єктивного характеру:

- ефективність системи управління;

- ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

- професіоналізм керівництва;

- склад засновників;

- історія погашення кредиторської заборгованості в минулому [2].

Кредитоспроможність як складне та багатоаспектне явище вимагає відповідної класифікації. Його систематизація є важливою задачею, оскільки дозволяє банківській установі визначити коло показників, які враховуються при оцінці конкретного позичальника.

Класифікація видів кредитоспроможності позичальника за основними ознаками, наведена у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація видів кредитоспроможності за основними ознаками

Ознака	Види
За строком запозичення коштів	- комерційна (короткострокова) кредитоспроможність; - інвестиційна (довгострокова) кредитоспроможність
За статусом кредитора	- кредитоспроможність, що оцінюється приватною особою; - кредитоспроможність, що оцінюється підприємством; - кредитоспроможність, що оцінюється кредитною організацією; - кредитоспроможність, що оцінюється державою
За регіональною приналежністю позичальника	- кредитоспроможність національного позичальника; - кредитоспроможність іноземного позичальника
За статусом позичальника	- кредитоспроможність корпоративного позичальника; - кредитоспроможність індивідуального позичальника
За масштабом діяльності корпоративного позичальника	- кредитоспроможність великого позичальника; - кредитоспроможність середнього позичальника; - кредитоспроможність малого позичальника
За сферою діяльності корпоративного позичальника	- кредитоспроможність виробничого підприємства; - кредитоспроможність підприємства, працюючого у сфері торгівлі і послуг; - кредитоспроможність фінансової організації

Слід зазначити, що до основних класифікаційних ознак можна віднести: строк запозичення коштів, статус кредитора та позичальника, регіональну та галузеву приналежність, масштаб діяльності. Така класифікація дозволяє враховувати специфіку різних аспектів кредитоспроможності при прийнятті конкретного кредитного рішення.

Кредитоспроможність позичальника залежить від багатьох факторів, кожен з яких повинен мати оцінку і бути дослідженим. Таким чином, достовірність оцінки кредитоспроможності позичальника впливає як на результат кредитної угоди, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Крім того, точність оцінки важлива і для позичальника, оскільки від неї залежить прийняття рішення про отримання кредиту.