С В Я Т О
«БУДЬ ПРИРОДІ ДРУГОМ»
“БУДЬ ПРИРОДІ ДРУГОМ”
Річки і гори, моря і поля –
Це наша рідна, хороша Земля
Будь їх ти другом, люби й бережи,
Приклад у цьому усім покажи.
Приспів:
Тільки лиш для цього
Треба бути чемним,
Матінку-природу
Не псувать даремно
Тільки лиш для цього
Будь природі другом,
Щоб світило завжди
Сонечко над лугом.
Квіти хай квітують, співають пташки,
Хай всіх привітно стрічають стежки.
Кожна стежина в майбутнє веде –
Там радість і щастя чекають тебе.
ВЧИТЕЛЬ.
Чи є ще десь на землі такий чарівний край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов”їних пісень, де вранці, на замріяній річці вмивається джерельною водою біле латаття, де навесні, під шатами крислатих дубів, яскравіє килим первоцвітів, де на схилі, зігрітому сонцем, дивляться на тебе чарівні квіти сон-трави. Нам здається, що немає на землі кращого краю, ніж наша мальовнича Рівненщина, оповита лісами, голубими стрічками річок, озер, безмежними полями, квітучими садами.
УЧЕНЬ.
Так – Земля оазис наш, нема секрету,
Цвіте на ній творимий нами день.
Вона чекає зодчих і поетів,
Як пташок навесні гіллястий клен.
ВЧИТЕЛЬ.
Земля – це край, де ми народилися й живемо, край неповторної краси. Це все те, що росте, цвіте й живе на ній в садах, парках, лісах, на полях. Кожне дерево, квітка, травичка, пташечка, комашка – це частинка природи, частинка рідної землі.
ЗЕМЛЯ.
Люди! Зупиныться! Подумайте! Не спустошуйте Землю! Чи ж не я вас породила, чи ж не я вам сили даю? Викохую для вас кожен кущик, кожну квіточку. Всі свої багатства віддаю вам до останку. За що раните мене, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, на споєних отрутою полях, не буде колоситися золота пшениця. Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я –ваша мати, і хто ви без мене?
ВЧИТЕЛЬ.
Як бачимо, людина може багато. Та вона не тільки руйнівник природи, вона може стати її садівником і лікарем. Кожна добра справа – це маленьке зернятко, яке засівається у велику ниву добра. І якщо на сонцесяйній золотокосій ниві проростуть і насінини, і з часом із неї збереться багатий урожай, наповнений любов”ю до ближнього, до менших друзів своїх, шанобливим ставленням до всього живого, що нас оточує – то люди будуть поважати вас і матінка-земля щиро віддячить вам.
УЧЕНИЦЯ.
Наш, дивний світ такий, як казка,
Он в небі хмаронька пливе,
Тож бережи його, будь ласка,
Все в ньому гарне і живе.
Он квітка полум”ям палає,
І ясне сонечко блищить.
Чарівна пташечка співає,
Все в дивосвіт прийшло, щоб жить.
Пісня “Як тільки в зеленому гаю”
ВЧИТЕЛЬ.
Птахи наші помічники, захисники наших лісів, полів, садів, городів від шкідників. Кожна людина повинна охороняти їх.
Але ж трапляються й такі випадки, коли окремі учні знущаються над ними. Нехай-же зрозуміють вони, що їх поведінка не мужня й смілива, як вони вважають, а жорстока. Сильна й смілива людина завжди добра. І перш ніж щось зробити, замахнутись на щось живе, варто згадати слова:
“Обережно, життя!”
УЧЕНИЦЯ.
Ніколи не зробимо шкоди
Ми пташці у нашім краю,
Хай лине в гаї і на води
Співає для нас у маю.
Пісня “Соловейко навесні”
УЧЕНИЦЯ.
Метелика ловити я не хочу,
Він квітка неба, хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче.
Щоб радісно було мені й тобі.
І квітку лісову не стану рвати,
Її додому я не понесу,
Бо вдома їй джмеля не погойдати
І не попити ранками роси.
І ні стеблинку, гілку чи травинку
Я не ображу – це страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе тремка живинка,
Що світиться довірою до всіх!
Пісня “Про метелика”
УЧЕНЬ.
Йтиму садом, полем, а чи лугом
Буду я природі вірним другом.
Не столочу навіть і трави,
Я скажу їй – зеленій, живи!
Коли лісом буду я іти,
Теж посію зерна доброти.
Побажаю дереву і пташці,
Щоб віки жили у мирі й щасті!
Пісня “Три поради”
УЧЕНЬ.
Ось дубочки в два рядочки
Руки віти подають
А вербові листочки,
Із джерельця воду п”ють.
ВЧИТЕЛЬ.
Річка нашого дитинства…У кожного вона своя. В одних широкий Дніпро, замріяна красуня Десна, а в інших вузенький потічок. А яка річка вашого дитинства? Так, діти. Пляшівка. Це історія виникнення нашого села. Саме від назви річки пішла перша назва нашого села. Ідуть роки, річка наша починає пересихати, замулюватись. А щоб цього запобігти, ми повинні розчищати джерела, не викидати сміття біля річки, насаджувати верби.
УЧЕНЬ.
Джерельце під вербою
Виблискує водою.
Прийду до нього й до ладу
Порозчищаю, обкладу.
І задзвенить і заспіва,
Вода джерельна, мов жива!
ВЧИТЕЛЬ.
В народі кажуть:
УЧНІ.
- Не псуй джерела – онуки проклянуть!
- Зіпсував воду – не буде честі!
- Не брудни криниці, бо схочеш водиці!
УЧЕНИЦЯ.
Бережімо ріки, як матусю рідну,
Бережім природу, бережімо кожну
Квіточку й травинку,
Бо ми всі природи рідної частинки.
Пісня “Мале джерельце”
Під блакитним небосхилом,
На узліссі за селом,
Виграє між трав пахучих
Кришталеве джерело.
Дзюркотить мале джерельце,
Радує навколо всіх
І шепоче щось до квітів,
До травинок лугових.
Я прийду до нього рано,
Тільки сонечко зійде,
Наберу водиці в збанок
Від якої все цвіте.
Через воду кришталеву
Шле джерельце нам привіт,
Мріє річкою помчати
У широкий білий світ.
УЧНІ.
- Вмійте ж природу любити
Кожній стеблині радіти!
В полі, у лісі, над яром
Квіти, дерева і трави.
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
- Варті всі життя на Землі –
Коти і слони, ластівки і журавлі.
Варті всі життя на Землі,
І мусять це знати великі й малі.
- Дивлюсь я на небо.
Та й думку гадаю:
Що ми після себе на світі лишаєм?
Ліси наші в”януть, нема чистих рік,
Пташки покидають край рідний навік.
-Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти?
Конвалії й фіалки ніжні
І вісник березня – підсніжник?
Невже ми більше не побачим.
Як сон-трава росою плаче?
Троянда степу, квітка мрії
Жар-цвітом землю не зігріє?
Ми всі – господарі природи,
Тож збережемо її вроду!
- Небо, сонце, вітер шепчуть молитви:
“Люди, схаменіться, якщо люди ви…
Не згубіть планети нашої землі!”
Відкрито в очі правді подивись:
Останній шанс! Життя природа просить!
- Що ж сталося із вами, люди?
Це ж як так, що нічого вже не буде?
- Ні річок, ні гаїв, ні криниць.
Ні комах, ані звірів, ні птиць.
- Ані квітів, ні трав, ні повітря,
Ні людей! Хоч тепер вже повірте…
-Як зрубаємо дерево – вмить
Поспішаймо хоч два посадить.
-Як асфальт – то не через калину,
Джерельце хай не знає зупину.
-Полюбіть природу палко,
Не топчімо ногами фіалку…
-Вода у нас забруднена,
Повітря чистого давно нема.
І тужим за загубленим,
За всім тим, що природа нам дала.
Пісня “Природа просить порятунку”
1. Природа просить порятунку
Зеленим шепотом лісів,
Тривожним лебединим крилом,
Змілілим плеском рік, морів.
2. Вода до нас із щемом в серці
Зболілі руки простягає,
Надіючись на кращу долю,
Про милосердя всіх блага.
ПРИСПІВ
Не ламайте, не знущайтесь
Не руйнуйте, не губіть…
Пожалійте, приголубте,
Нагодуйте, оживіть.
3.Від споживацького безглуздя
Довкілля треба вберегти –
То ж маємо навчитись жити
Лиш за законами краси.
4.Ми люди, а тому повині
Розумне й вічне в світ нести:
У серці кожної людини
Зростити пагін доброти.
ПРИСПІВ
Не ламати, не вбивати,
Не рубати, не губить,
Пожаліти, захистити,
Напоїти, оживить.
-Боже, на небо линуть до тебе
Наші простенькі дитячі слова.
Ми твої діти, ми твої квіти,
Ми України надія жива.
- Дай нам сміливість для думки і чину,
Вірність народу без міри й межі,
Боже, для нас збережи Україну,
Боже, для неї ти нас збережи.
ВЧИТЕЛЬ.
У природі між всім живим і неживим існує зв”язок. Давайте ж згадаємо прислів”я, де розкривається взаємозв”язок у природі.
УЧНІ.
- Багато снігу – багато хліба.
- Де квітка – там і мед.
- Де багато пташок – там немає комашок.
- Де дуби – там гриби.
ВЧИТЕЛЬ
А щоб переконатися, що у природі існує взаємозв”язок, давайте пограємо гру “Павутинка”
ДІТИ.
- Я берізка, мені потрібне сонце.
- Сонце нагріває повітря.
- Повітрям дихає зайчик.
- Зайчик їсть капусту.
- На капусті сидять комахи.
- Комахами живляться жаби.
- Жаб їдять їжаки.
- Їжаки приносять користь людям.
- Людям потрібні дерева.
ВЧИТЕЛ:
Діти, давайте попробуємо вивести когось із учасників гри. Що сталося? Чому?
ВЧИТЕЛЬ.
Діти, замало просто не шкодити природі. Треба брати активну участь у її відновленні, розповідати друзям про необхідність дбайливого ставлення до природи, бо
-Світ прекрасний навколо тебе:
Сонце ясне і синє небо.
Птахи і звірі, гори і ріки –
Нехай він буде таким навіки!
Нехай людина добро приносить –
Бо світ навколо любові просить!
Краса наших лісів, чистота водоймищ залежить від кожного з нас. Нехай кожен подумає, який внесок він може зробити у справу охорони навколишнього середовища.
Багато на світі є різних країв. Десь шум хвиль морських зливається з ніжним голосом чайок, а пахощі лавру чи магнолій –зі свіжістю південних вітрів. Але ми не там народилися. Не там наша Батьківщина.
Серце наше належить Рівненщині. І хай її краса, можливо не така показна і пишна, проте немає на світі милішої серцю сторони.
Тож любіть цю землю, діти.
Бо тут живуть ваші рідні,
Близькі, друзі. Це наймиліше серцю місце на землі.
Можливо у любові сенс життя?
У любові до батьків, своєї країни, до ближнього, до природи…
Нехай вам Бог зішле
Здоров”я й сили,
Весна дарує молодості цвіт.
Щоб ви добро на цій землі творили.
З любовю в серці ще багато літ.
Пісня “Мир усім, хто співа”.
Для всіх зоря зійшла ясна,
Для всіх дитини сміх.
І наша пісня голосна
Для всіх, для всіх, для всіх!
ПРИСПІВ
Мир лісам і гаям,
Де конвалій білий цвіт
Мир траві і пташкам.
Мир усім, хто співа,
Щоб у дружбі нам рости,
Мрія нас зігріва,
Про планету доброти.
