Партнерка на США и Канаду по недвижимости, выплаты в крипто
- 30% recurring commission
- Выплаты в USDT
- Вывод каждую неделю
- Комиссия до 5 лет за каждого referral
Міністерство охорони здоров’я України
Державний Заклад «Дніпропетровська медична академія»
„Затверджую” Перший проректор _______________проф. „________”_______________2015 р. |
Робоча програма
з клінічної біохімії
Для спеціальності 7.12020102 «Клінічна фармація»
Форма навчання заочна
Факультет 3-й медичний
Кафедра біохімії, медичної та фармацевтичної хімії
Робочу програму склали: доц.
проф.
проф.. І.
ст. викл.
Програму обговорено на засіданні кафедри біохімії, медичної та фармацевтичної хімії _____________2015 р., (протокол №_______).
Завідувач кафедри, доцент
Програму ухвалено на засіданні предметної методичної комісії по медико-біологічним дисциплінам _______________2015 р., (протокол №_______).
Голова предметної методичної комісії, професор
1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма з клінічної біохімії складена для спеціальності “Клінічна фармація” 7.110206. Термін навчання за цією спеціальністю здійснюється протягом 5,5 років. Вивчення клінічної біохімії здійснюється у VII семестрі 4-го року навчання.
Клінічна біохімія як навчальна дисципліна:
а) базується на знаннях студентами неорганічної, аналітичної, фізколоїдної та органічної хімії, біології, фізіології, біологічної хімії та фармакології й інтегрується з цими дисциплінами;
б) є підрозділом класичної біохімії, яка вивчає біохімічні процеси в організмі при здоровому стані і при різних захворюваннях;
в) навчає визначенню хімічних параметрів біологічних матеріалів для оцінки функціонального стану фізіологічних систем організму;
г) вирішує питання, пов’язані із ранньою та диференційованою діагностикою захворювань, підтвердженням ефективності лікувальних заходів, прогнозуванням кінця хвороби;
д) вивчає на молекулярному рівні патогенез та саногенез різних захворювань людини, їх ускладнення та наслідки.
Видами навчальної діяльності згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) практичні заняття, в) самостійна робота студентів (СРС), індивідуальна самостійна робота студентів.
Теми лекційного курсу розкривають проблемні питання відповідних розділів клінічної біохімії.
Практичні заняття за методикою їх організацій є лабораторними, бо передбачають:
1) проведення кількісних реакцій для визначення концентрації метаболітів та активності ферментів у рідких біологічних середовищах організму в нормі та при патології;
2) інтерпретація одержаних даних;
3) вирішення ситуаційних задач.
Рекомендується студентам на практичних заняттях коротко записувати протоколи проведених досліджень, де зазначати мету дослідження, хід роботи або назву методу, результати дослідження та висновки.
Засвоєння теми контролюється на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями. Рекомендується застосувати такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: комп’ютерні тести, розв’язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів, контроль практичних навичок.
Підсумковий контроль засвоєння тем здійснюється по їх завершенню. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється за традиційною шкалою, прийнятою в Україні.
Для тих студентів, які хочуть покращити успішність з дисципліни, пересклад здійснюється додатково за графіком у навчальному закладі під час зимових канікул або в останні 2 тижні навчального року.
Опис навчального плану з дисципліни “Клінічна біохімія”
для студентів 3 Медичного факультету за спеціальністю “Клінічна фармація”
заочної форми навчання
Курс | Семестр | Кількість годин | Диф. залік | |||
Всього | Аудиторних | |||||
Лекції | Лабораторно-практичні | СРС | ||||
4 | VII | 80 | 4 | 8 | 68 | VII семестр |
2. МЕТА ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ – КЛІНІЧНА БІОХІМІЯ
КІНЦЕВІ ЦІЛІ вивчення навчальної дисципліни „Клінічна біохімія” полягають в тому, що:
СТУДЕНТ ВНАСЛІДОК ВИВЧЕННЯ КЛІНІЧНОЇ БІОХІМІЇ ПОВИНЕН ЗНАТИ:
предмет та завдання клінічної біохімії. Значення клінічної біохімії для клінічних
фармацевтів
основи структурної організації найважливіших біологічних молекул, їх зв'язок з
функціями
основні положення ензимології
ензимопатологію
ензимотерапію
ензимодіагностику
діагностику та моніторинг цукрового діабету
метаболічні ускладнення цукрового діабету
спадкові хвороби вуглеводного обміну
патологію водно-мінерального обміну, інтерпретацію його змін
патологію кислотно-лужної рівноваги, інтерпретацію змін
характеристику нутрієнтів: енергетичне значення білків, вуглеводів та ліпідів
біохімію вітамінів та антивітамінів як лікарських препаратів
біохімічні основи регуляції обміну речовин в організмі; роль вітамінів, гормонів
та нервової системи в цьому процесі
хімічні медіатори запалення та їх роль
ендокринопатії та їх причини
методи діагностики та моніторингу ендокринопатій
дослідження функцій нирок: гостра ниркова недостатність, тубулярний некроз,
хронічна ниркова недостатність
елементи патогенезу аторесклеротичного ураження судин
метаболічний синдром, його компоненти та роль в прогресуванні серцево-
судинних захворювань
біохімію канцерогенезу
маркери порушення обміну нуклеїнових кислот та білкового обміну при
пухлинах
біохімічні дослідження функцій печінки при патологічних станах: гепатитах,
цитолізі, холестазі, гепатоцелюлярній недостатності та імуно-запальному
синдромі
УМІТИ:
самостійно працювати з навчальною та довідковою літературою
самостійно поставити дослідницький біохімічний експеримент
працювати з приладами при виконанні біохімічних досліджень:
фотоелектроколориметром, нефелометром, спектрофотометром, рН-метром та
ін.
підібрати умови та визначити активність ферментів у біологічних об'єктах
визначити кількість білків та їх фракцій у плазмі крові та білкових препаратах
визначити вміст компонентів білкового, вуглеводного та ліпідного обмінів у
крові (сечовина, сечова кислота, білірубін, глюкоза, загальні ліпіди, холестерин
та ін.)
визначити вміст вітамінів в рослинній сировині
розраховувати результати аналізів та проводити математичну обробку
результатів
у відповідності з поставленитм завданням, знаючи інформативність різних
біохімічних показників, підібрати приблизний набір біохімічних визначень для
аналізу крові та сечі при деяких патологічних станах (цукровий діабет, патологія печінки, нирок, серця та інших).
Метою викладання клінічної біохімії в системі підготовки сучасного спеціаліста по клінічній фармації у медичному вузі є досконале засвоєння основних закономірностей хімічного складу та обміну речовин у людини в нормі та при порушеннях метаболізму в умовах деяких видів патології.
Клінічна біохімія є підрозділом класичної біохімії, яка вивчає біохімічні процеси в організмі при здоровому стані і при різних захворюваннях. Біохімічні методи дослідження використовуються для рішення конкретних клінічних питань: ранньої та диференційної діагностики захворювань, підтвердження ефективності лікувальних заходів прогнозування кінця хвороби, вивчення молекулярних механізмів патології.
Основна мета викладання курсу “Клінічна біохімія” полягає в тому, щоб навчити студентів використовувати отримані знання в майбутній професійній діяльності. На досягнення цієї мети спрямовано зміст теоретичного курсу та лабораторних занять.
На підставі кінцевих цілей до модулю або змістового модулю сформульовані конкретні цілі у вигляді певних умінь (дій), цільових завдань, що забезпечують досягнення кінцевої мети вивчення дисципліни. Кінцеві цілі розташовані на початку програми і передують її змісту, конкретні цілі передують змісту відповідного змістового модулю.
3. ЗМІСТ ПРОГРАМИ.
Тема 1. Методи біохімічних досліджень в клінічній медицині. Клініко-діагностичне значення визначення білка в плазмі, сироватці крові, у сечі.. Діагностика порушень обміну окремих амінокислот. Залишковий азот крові: основні компоненти, методи їх визначення, діагностичне значення
Основні задачі та функції клінічної біохімії. Основні об’єкти клінічної біохімії. Загальні принципи відбору, зберігання та доставки біологічного матеріалу. Методи та правила отримання плазми та сироватки крові. Методи фракціонування біологічного матеріалу (центрифугування, хроматографія, електрофорез). Принципи та засоби кількісного аналізу в клінічній біохімії. Кількісна оцінка результатів (калібрувальні графіки та розрахункові формули). Біохімічні констеляції. Аналітична та біологічна варіабельність результатів. Критична розбіжність результатів та їх інтерпретація. Вплив різних маніпуляцій та лікарських препаратів на результати біохімічних досліджень. Контроль якості лабораторних досліджень.
Роль білків плазми крові. Загальний білок плазми, методи його визначення. Метаболізм білків плазми. Можливі причини зміни вмісту загального білку та їх клінічна інтерпретація. Гіпо та гіперпротеїнемії: можливі причини та наслідки. Білки гострої фази: поняття та характеристика окремих гострофазових білків. Білкові фракції крові. Методи їх фракціонування. Електорофорез білків плазми. Альбумін плазми крові: загальна характеристика та біороль. Загальна характеристика глобулінової фракції. Характеристика та клінічне значення окремих білків глобулінової фракції: імуноглобуліни, α1- анти трипсин, трансферин, церулоплазмін, α2-макроглобулін. Протеїнурія: можливі причини та наслідки. Мікроальбумінурія: можливі причини та наслідки. Спадкові порушення обміну окремих амінокислот та їх біохімічна діагностика. Визначення окремих специфічних антигенів у діагностиці фізіологічних та патологічних станів.
Основні компоненти залишкового азоту крові, їх нормальна концентрація. Клініко-діагностичне значення визначення залишкового азоту крові. Азотемія та азотурія: причини та наслідки. Сечовина як основной компонент залишкового азоту. Методи ії визначення та клініко-біохімічна інтерпретація результатів. Креатин та креатинін: шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення. Сечова кислота: шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення. Індикан: шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення. Аміак, методи його визначення та їх інтерпретація. Оксид азоту: утворення, біороль та клініко-діагностичне значення.
Тема 2. Клініко-діагностичне значення визначення загальних ліпідів та їх фракцій, дослідження ліпопротеїнового складу. Визначення основних показників вуглеводного обміну
Ліпідні фракції крові. Порушення метаболізму ліпідів. Ожиріння: патохімія, діагностика. Порушення обміну ліпідів при жовчекам’яній хворобі. Перекисне окислення ліпідів у патогенезі різних захворювань та антиоксидантна система захисту. Вроджені порушення обміну ліпідів – ліпідози. Транспортні форми ліпідів: класифікація, загальна структура, функції. Метаболізм ліпопротеїнів. Дисліпопротеїнемії, їх класифікація, лабораторна діагностика дисліпопротеїнемій. Порушення обміну холестерину та його наслідки. Атеросклероз та порушення обміну ліпідів.
Класифікація та біологічна роль вуглеводів. Глюкоза крові. Цукровий діабет: етіологія, види ЦД, метаболічні порушення та ускладнення. Біохімічні тести для діагностики та моніторингу цукрового діабету. Принципи лікування. Спадкові порушення обміну вуглеводів. Їх клініко- біохімічна характеристика та лабораторна діагностика. Глікогенози та аглікогенози. Галактоземія. Фруктоземія. Мукополісахаридози.
Тема 3. Клінічна ензимологія. Визначення концентрації макролементів та їх клініко-діагностичне значення. Клініко-біохімічні критерії порушень обміну вітамінів.
Основні напрями клінічної ензимології. Клітинні, секреторні, індикаторні та екскреторні ферменти та ізоензими. Походження ферментів сироватки крові. Ензиматичні показники, що найчастіше використовуються для діагностики в гематології, кардіології, нефрології, урології, пульмонології та онкології. Вплив ксенобіотиків на ензими. Роль алкогольдегідрогенази та алкоголізм.
Спадкові порушення ферментів вуглеводного обміну. Спадкові порушення ферментів ліпідного обміну. Спадкові порушення ферментів амінокислотного обміну. Принципи організації скринінгу на виявлення спадкових ферментопатій. Імуноферментний аналіз: принцип методу, шляхи використання, вимоги до проведення аналізу, чутливість та достовірність результатів. Метод полімеразної ланцюгової реакції: принцип, необхідне обладнання, галузі використання, перспективи у фармацевтичній промисловості. Перспективи подальших методологічних досліджень у діагностиці та фармакології.
Метаболізм кальцію і фосфору та його порушення. Гормональна регуляція рівня кальцію та фосфору. Лабораторні тести, що використовуються для дослідження вмісту кальцію. Гіпо - та гіперкальціемія: можливі причини та наслідки. Гіпо - та гіперфосфатемія: можливі причини та наслідки. Роль заліза в організмі людини та методи визначення його різних фракцій. Діагностичне значення. Роль магнію організмі людини. Роль натрію та калію в організмі людини. Регуляція водно-сольового обміну.
Біохімічна роль водорозчинних вітамінів. Вітаміни, що приймають участь в енергетичному обміні. Патологічні стани при їх нестачі. Вітаміни, що приймають участь у кровотворних процесах. Патологічні стани при їх нестачі. Вітамін С та біофлавоноїди, їх біологічна роль. Патологічні стани при їх нестачі. Жиророзчинні вітаміни. Патологічні стани при їх нестачі. Лікарські препарати. Порушення обміну вітамінів. Антивітаміни. Біологічно активні добавки до їжі.
Тема 4. Біохімічні критерії оцінки стану окремих органів та систем.
Роль слини у неспецифічному моніторингу захворювань внутрішніх органів. Ураження та дослідження функції шлунка. Роль кислото-пептичного та мукоїдних факторів. Helicobacter pylorі у розвитку ульцерогенниих ушкоджень слизової оболонки шлунка. Дослідження функції підшлункової залози та оцінка ії уражень. Біохімічна оцінка уражень тонкого та товстого кишечнику. Корекція фармпрепаратами патохімічних процесів травлення. Гормони шлунково-кишечного тракту.
Роль печінки у метаболізмі білків, ліпідів та вуглеводів. Знешкоджуюча функція печінки. Метаболізм білірубіну. Біохімічні синдроми та функціональні проби при дослідженні процесів обміну у печінці. Захворювання печінки, їх лабораторна діагностика. Фармпрепарати, що стимулюють утворення та жовчовиділення. Біохімічні основи корекції порушень метаболізму у печінці фармпрепаратами.
Особливості обміну речовин у м’язовій тканини серця. Патохімічні зміни у серцевому м’язі при інфаркті міокарда. Лабораторна діагностика інфаркту міокарда. Зміни біохімічних процесів при гіпертензіях. Біохімія атеросклерозу та його ускладнень. Біохімічні основи корекції фармпрепаратами порушень серцево-м’язової системи.
Функціональні особливості еритроцитів. Роль заліза, вітаміну ВІ2 та фолієвої кислоти в еритропоезі. Система згортання крові, характеристика основних її компонентів. Роль ендотелію судин і клітин крові в гемокоагуляції. Основні форми гемостазу. Коагуляційний гемостаз. Значення радикалів глутамінової кислоти в кальцій-зв'язуючих білках, вітаміну К, іонів кальцію, фібриногену, тромбіну, трансглутамілази. Протизгортальна система крові, функціональна характеристика її компонентів: антитромбіну III, гепарину, лимонної кислоти. Фібринолітична система крові. Функціональна характеристика її компонентів: плазміногену, його активаторів, дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові. Згортання крові, тромбоутворення і фібриноліз при атеросклерозі та гіпертонічній хворобі. Методи дослідження системи згортання крові та фібринолізу при схильності до тромбозів та ДВС. Препарати крові, кровозамінники, механізм їх дії.
Тема 5. Залікове заняття.
4. Тематичний план оглядових лекцій з дисципліни
№ з/п | Тема лекції | Кількість годин |
1 | Біохімічні аналізи в клінічній медицині. | 2 |
2 | Обмін білків та амінокислот. Порушення білкового обміну. Білки як маркери патологічних процесів | 2 |
РАЗОМ | 4 |
5. Тематичний план практичних занять з дисципліни
№ з/п | Тема | Кількість годин |
1. | Методи біохімічних досліджень в клінічній медицині. Клініко-діагностичне значення визначення білка в плазмі, сироватці крові, у сечі. Діагностика порушень обміну окремих амінокислот. Залишковий азот крові: основні компоненти, методи їх визначення, діагностичне значення | 2 |
2. | Клініко-діагностичне значення визначення загальних ліпідів та їх фракцій, дослідження ліпопротеїнового складу. Визначення основних показників вуглеводного обміну | 2 |
3. | Клінічна ензимологія. Визначення концентрації макролементів та їх клініко-діагностичне значення. Клініко-біохімічні критерії порушень обміну вітамінів | 2 |
4. | Біохімічні критерії оцінки стану окремих органів та систем | 1 |
5. | Залікове заняття. | 1 |
РАЗОМ годин | 8 |
6. Тематичний план самостійної роботи студентів (СРС)
№ з/п | Тема | Кількість годин СРС |
1. | Приготування розчинів антикоагулянтів, які частише використовуються, і протипоказання до їх застосування в лабораторній практиці | 6 |
2. | Локалізація ферментів в органелах клітин і в тканинах. Найбільш розповсюджені методи визначення ферментів | 6 |
3. | Методи визначення глюкози, глікопротеїнів | 6 |
4. | Оксид азоту і його участь в розвитку атеросклерозу | 6 |
5. | Регуляція водно-сольового обміну. Патологія обміну води. Кислотно-лужна рівновага. Патологія обміну мікроелементів | 10 |
6. | Перекисне окислення ліпідів і його роль виникненні захворювань серцевого м’язу та судин | 6 |
7. | Клініко-біохімічна характеристика патологічних процесів у легенях | 6 |
8. | Особливості структури та функціонування печінки | 6 |
9. | Структура нирки. Механізми клуб очкової фільтрації, реабсорбції і секреції в нирках. Вплив ксенобіотиків на функцію нирок | 6 |
10. | Функції сполучної тканини. Склад кісткового матриксу і хрящової тканини, типи колагену, різновиди глікозаміногліканів, не колагенові білки. Обмін кальцію, фосфору, магнію у кістковій тканині | 10 |
Разом | 68 |
7.Перелік питань для підсумкового модульного контролю дисципліни.
Тема 1. Методи біохімічних досліджень в клінічній медицині. Клініко-діагностичне значення визначення білка в плазмі, сироватці крові, у сечі.. Діагностика порушень обміну окремих амінокислот. Залишковий азот крові: основні компоненти, методи їх визначення, діагностичне значення
1. Клініко-біохімічна оцінка показників білкового обміну
2. Загальний білок плазми, методи його визначення.
3. Можливі причини зміни вмісту загального білку та їх клінічна інтерпретація.
4. Білки гострої фази: поняття та характеристика окремих гострофазових білків
5. Білкові фракції крові. Методи їх фракціонування.
6. Клініко-біохімічна інтерпретація електрофореграм.
7. Альбуміни плазми крові. Зсуви концентрації плазмового альбуміну: можливі причини та наслідки
8. Загальна характеристика глобулінової фракції. Характеристика та клінічне значення окремих білків глобулінової фракції: імуноглобулінів, α1- антитрипсину, трансферину, церулоплазміну, α2-макроглобуліну
9. Протеїнурія: можливі причини та наслідки. Типи протеїнурій та механізми їх виникнення.
10. Мікроальбумінурія : можливі причини та наслідки. Клініко-діагностичне значення.
11. Спадкові порушення обміну окремих амінокислот та їх біохімічна діагностика
12. Визначення окремих специфічних антигенів у діагностиці фізіологічних та патологічних станів
13. Основні компоненти залишкового азоту крові, їх нормальна концентрація.
14. Клініко-діагностичне значення визначення залишкового азоту крові. Азотемія та азотурія: причини та наслідки.
15. Сечовина як основної компонент залишкового азоту. Методи ії визначення та клніко-біохімічна інтерпретація результатів.
16. Креатин та креатинін: шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення.
17. Сечова кислота:шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення.
18. Індикан: шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення
19. Аміак, методи його визначення та їх інтерпретація.
20. Середньомолекулярні пептиди, їх діагностичне значення
21. Оксид азоту: утворення, біороль та клініко-діагностичне значення
Тема 2. Клініко-діагностичне значення визначення загальних ліпідів та їх фракцій, дослідження ліпопротеїнового складу. Визначення основних показників вуглеводного обміну
1. Ліпідні фракції крові: основні представники, концентрація та засоби їх вимірювання
2. Порушення метаболізму ліпідів. Ожиріння: патохімія, діагностика. Порушення обміну ліпідів при жовчекам’яній хворобі. Перекисне окислення ліпідів у патогенезі різних захворювань та антиоксидантна система захисту. Вроджені порушення обміну ліпідів – ліпідози
3. Метаболізм ліпопротеїнів. Класифікація та роль апопротеїнів.
4. Дисліпопротеїнемії та їх класифікація
5. Принципи лабораторної діагностики дисліпопротеїнемій
6. Порушення обміну холестерину та його наслідки
7. Атеросклероз та порушення обміну ліпідів
8. Глюкоза крові. Концентрація за норми. Роль печінки та нирок у підтримці рівня глюкози крові. Гормональна регуляція рівня глюкози крові. Гіперглікемія: можливі причини та наслідки. Гіпоглікемія: можливі причини та наслідки. Гіпоглікемічні синдроми.
9. Цукровий діабет: етіологія, види ЦД, метаболічні порушення та ускладнення. Біохімічні тести для діагностики та моніторингу цукрового діабету. Принципи лікування.
10. Спадкові порушення обміну вуглеводів. Їх клінініко біохімічна характеристика та лабораторна діагностика. Глікогенози та аглікогенози. Галактоземія. Фруктоземія. Мукополісахаридози.
11. Основні напрями клінічної ензимології. Клітинні, секреторні, індикаторні та екскреторні ферменти та и. Походження ферментів сироватки крові. Вплив ксенобіотиків на ензими. Ензиматичні показники, що найчастіше використовуються для діагностики в гематології, кардіології, нефрології, урології, пульмонології та онкології
12. Спадкові порушення ферментів вуглеводного, ліпідного та амінокислотного обміну.
13. Принципи організації скринінгу на виявлення спадкових ферментопатій. Імунофер-ментний аналіз та метод полімеразної ланцюгової реакції: принцип, шляхи використання, вимоги до проведення аналізу, чутливість та достовірність результатів.
Тема 3. Клінічна ензимологія. Визначення концентрації макролементів та їх клініко-діагностичне значення. Клініко-біохімічні критерії порушень обміну вітамінів.
1. Роль кальцію і фосфору в організмі людини. Метаболізм кальцію і фосфору та його порушення
2. Роль заліза в організмі людини та методи визначення його різних фракцій. Діагностичне значення.
3. Роль магнію організмі людини. Зміни його рівня в крові та тканинах: можливі причини та наслідки
4. Роль натрію та калію в організмі людини. Регуляція водно-сольового обміну. Порушення обміну речовин при змінах концентрації натрію та калію. Лабораторна діагностика.
5. Вітаміни, що приймають участь в енергетичному обміні, у кровотворних процесах. Патологічні стани при їх нестачі. Лікарські препарати.
6. Вітамін С та біофлавоноїди, їх біологічна роль. Патологічні стани при їх нестачі. Лікарські препарати.
7. Жиророзчинні вітаміни. Патологічні стани при їх нестачі. Лікарські препарати.
8. Вітамінотерапія ЇЇ види, роль та значення у лікуванні різних патологічних станів. Біологічно активні добавки до їжі.
Тема 4. Біохімічні критерії оцінки стану окремих органів та систем.
1. Ураження та дослідження функції шлунка. Дослідження функції підшлункової залози та оцінка ії уражень. Біохімічна оцінка уражень тонкого та товстого кишечнику. Корекція фармпрепаратами патохімічних процесів травлення.
2. Роль печінки у метаболізмі білків, ліпідів та углеводів. Знешкоджуюча функція печінки.
3. Біохімічні синдроми та функціональні проби при дослідженні процесів обміну у печінці.
4. Захворювання печінки, їх лабораторна діагностика. Дослідження жовчі та жовчних пігментів при хворобах печінки. Біохімічні основи корекції порушень метаболізму у печінці фармпрепаратами
5. Біохімічна діагностика атеросклерозу та його ускладнень. Патохімічні зміни у серцевому м’язі при інфаркті міокарда. Лабораторна діагностика інфаркту міокарда
6. Зміни біохімічних процесів при гіпертензіях. Біохімічні основи корекції фармпрепарата-ми порушень серцево-м’язової системи
7. Система згортання крові, характеристика основних її компонентів. Роль ендотелію судин і клітин крові в гемокоагуляції. Функціональна характеристика фібронектину, тромбоксану, простацикліну, їх роль у забезпеченні судинно-тромбоцитарний гемостазу
8. Коагуляційний гемостаз. Значення вітаміну К, іонів кальцію, фібриногену, тромбіну, трансглутамілази.
9. Протизгортальна та фібринолітична системи крові, функціональна характеристика їх компонентів.
10. Методи дослідження системи згортання крові та фібринолізу при схильності до тромбозів та ДВС. Згортання крові, тромбоутворення і фібриноліз при атеросклерозі та гіпертонічній хворобі.
11. Препарати крові, кровозамінники, механізм їх дії.
8. ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК, якими повинен оволодіти студент:
1.Відкриття білка в біологічних рідинах шляхом: осадження, нагріванням, солями важких металів, концентрованими мінеральними кислотами, органічними кислотами, органічними розчинниками.
2.Відкриття білка та амінокислот в біологічних рідинах кольоровими реакціями –біуретовою та нінгідриновою. Механізм та практичне використання біуретової реакції.
3.Якісне та кількісне визначення білка в сечі.
4.Кількісне визначення креатиніну в сечі.
5.Кількісне визначення білірубіну в крові.
6.Визначення уробіліну та уробіліногену в сечі.
7.Якісне визначення глюкози в сечі: проба Фелінга та проба Ніландера.
8.Експрес-метод визначення глюкози в сечі за допомогою глюкотеста.
9.Кількісне визначення глюкози в крові глюкозооксидазним методом.
10.Кількісне визначення фракцій холестерину в сироватці крові по Станкевичене.
11.Кількісне та якісне визначення ацетонових тіл в сечі.
12.Фізико-хімічні властивості сечі: питома вага, прозорість, колір. Реакція сечі,
титраційна кислотність, їх визначення.
13.Дослідження кислотності шлункового соку.
14.Якісне визначення ацетилхоліну.
9. Форми контролю
Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно і вони не входять до структури практичного заняття. Рекомендується застосувати види об’єктивного (стандартизованого) контролю теоретичної та практичної підготовки студентів.
Максимальна оцінка, що присвоюється студентам при засвоєнні тем за поточну навчальну діяльність – «відмінно», за результатами іспиту – «відмінно».
Оцінювання поточної навчальної діяльності:
При засвоєнні кожної теми за поточну діяльність студента виставляють оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою.
Диференційний залік здійснюється по завершенню вивчення всіх тем. До заліку допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні тем отримали всі оцінки. Форма проведення заліку має буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з клінічної біохімії визначаються у робочій навчальній програмі.
Крiтерiї оцiнок теоретичних знань студентів з дисциплiни «Клінічна біохімія»
Оцiнка «ВIДМIННО» виставляється студенту, який володiє глибокими та систематичними
знаннями по клінічній бiохiмiі у вiдповiдностi з навчальною програмою, засвоїв основну, додаткову лiтературу та лекцiйний курс. Студент, що претендує на вiдмiнну оцiнку мусить розумiти загальнобiологiчне та медичне значення клінічної бiохiмiі, іі зв'язок з iншими медичними дисциплінами. Він уміє пов’язати матеріал даної теми з вивченими раніше розділами, знає хід та послідовність самостійної навчально-дослідницької роботи для виконання практичного завдання, виявляє елементи творчого мислення. Студент
обов'язково повинен знати принципи бiохiмiчних дослiджень, передбачених практикумом, вмiти аналiзувати біохімічні компоненти бiологiчних рiдин згiдно перелiку «практичних навичок», знати основні бiохiмiчні константи органiзму людини
Оцiнку «ДОБРЕ» заслуговує студент, що повнiстю володiє програмним матерiалом, засвоїв
основну навчальну лiтературу, лекцiйний курс та практичнi заняття, може самостiйно виконати мiнiмум практичних навичок. Розумiє принципи обмiну речовин в органiзмi людини i його порушення в умовах патологiі, знає основнi бiохiмiчнi константи, вмiє самостійно виконувати біохімічний практикум
Оцiнку «ЗАДОВIЛЬНО» заслуговує студент, який знає лише основи програмного матерiалу в об'ємi, достатньому для подальшого навчання у медичному вузi та для виконання роботи по професiі лiкаря. Студент зазнає труднощів при виконанні практичної роботи і не в повному обсязі оволодіває необхідними практичними навичками. Пiд час модульного контролю допускає помилки, якi виправляє за допомогою викладача. Знає основнi бiохiмiчнi константи.
Оцiнка «НЕЗАДОВIЛЬНО»виставляється студенту, що має суттєвi прогалини у знаннях программного матерiалу, допускає принциповi помилки при поясненнi закономiрностей
обмiну речовин у людини, не володiє потрiбними практичними навичками. Оцiнка «незадовiльно» виставляється студентам, якi не придатнi продовжити навчання у медичному вузi та виконувати свої професiйнi обов'язки без додаткового засвоєння клінічної бiохiмiі.
Оцінка з біохімії виставляється лише студентам, яким зараховані всі теми з дисципліни.
Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами іспиту).
10. Перелік навчально-методичної літератури:
Основної:
Клінічна біохімія: Підручник / ів, Т. І. Бондарчук, О. Л. Іванків та ін..; за ред.. .-К.: Медицина, 2006.-432 с. Вороніна Л. М., , Мадієвська Н. М. та ін.. Біологічна хімія: Підручник.-Х:Основа, Видавництво НФАУ, 2000.-678 с. , , и др. Биологическая химия: Учебник.-Х:Основа, Видавництво УкрФА, 1999.-640 с. , Терсенов для врача. - Екатеринбург: Урал. рабочий, 1994. - 384 с. І. Біологічна хімія. - Київ-Тернопіль: Укрмед - книга, 2000. - 508 с. І. Біоорганічна хімія. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. - 464 с. І., , І. Біохімія людини. Підручник.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.-744 с. , «Биологическая химия», 1990 г., М. Медицина – 528 с. Маршалл В. Дж. Клиническая биохимия.-М. СПб БИНОМ, Невский диалект, 1999.- 368 с. Клиническая биохимия / Под. ред. . – М.: ГЕОТАР-Медиа.- 2008. – 264 с.Додаткової:
, Клінічна лабораторна діагностика: практичні заняття з клінічної біохімії. К:Вища школа, 1994.-432 с. , «Основы общей патологии. Основы патохимии», Санкт-Петербург, 2000г.-688с. Балаболкин ія. - М.: Универсум паблишинг, 1998. – 582 с. Основы биохимии: В 3 т.- М.: Мир, 1985. - 1056 с. Мак- Обмен веществ у человека. - М.: Мир, 1980. - 368 с. Биохимия человека: В 2 т. - М.: Мир, 1993. - т.1 - 381 с.; т.2 - 414 с. Основы биохимии патологических процессов. - М.: Медицина, 1985. - 432с. Регуляция метаболизма. - М.: Мир, 1977. - 407 с. Розен эндокринологии. - М.: Высш. шк., 1984. - 336 с. Молекулярная генетика. - М.: Мир, 1981. – 646 с. Нейрохимия: основы и принципы.- М.: Мир, 1990. - 384 с. Halkerston I. D.K. Biochemistry: 2nd edition. The National medical series for independent study. - 1988. - 522 р. Stryer L. Biochemistry. - W. H.Freeman and Company. New York. - 1995. - 1064 p.