Прийди до серця, Україно, благослови добром мене!
(Виховний захід)
івна, учитель початкових класів Боярської ЗОШ І-ІІІ ст. №4
Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гідності, любові до рідного краю; формувати переконання у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до символів України, до своїх батьків, спонукати учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі.
Обладнання: святково прибрана зала: стіл з вишитою скатертиною, хліб-сіль, калина, рушники на стінах, плакати, ноутбук.
Епіграф: Свою Україну любіть,
За неї Господа моліть
Хід заходу
Загадки
Цих загадок рівно сім,
Пропоную вам усім:
Їх сумлінно розгадати
Та у стовпчик записати.
З перших літер скласти слово,
Якщо впорались-чудово!
1.Коли все у тебе гарно,
Коли день пройшов не марно,
Наче квітка розквітаєш,
На обличчі її маєш.
Посміхаються вуста
Що це? Відповідь проста.
2.В ньому сторінок багато
Там і будні, там і свята.
Він події позначає
Історичні дати знає
Та рахує залюбки
Тижні, місяці роки.
3.Ось стоїть біленька хата-
Там твої матуся й тато,
Твої сестри та брати
І, звичайно, там є ти.
Ще бабусі, дідусі,
Зібрались геть усі!
Бути в кожного повинна
Дружня та міцна…
4.Рідну мову я вивчаю,
З літер вже слова складаю.
Помічниця ось моя-
Букви в ній від А до Я
Стали лагідно в рядки.
Що це, знають малюки.
5.І вареники в сметані,
І крученики духмяні,
Сало, терте з часником,
Борщ червоний з буряком.
Одним словом як назвати,
Щоб гостей почастувати?
6.Вони смачненькі та чорненькі,
У грунт попали навесні,
Тепер із них у полі зріють
Яскраві соняхи рясні.
А згодом буде і олія
Прозора, жовта, запашна.
Їх можна з друзями лузати.
Про що ця загадка, хто зна?
7.Цей фахівець нам розказав
Про долі, націй та держав,
Де наші пращури жили,
Які в них звичаї були?
Які одежа, посуд, хата,
Та ще й цікавого багато.
Розкопки буде він вести,
Щоб нам минуле довести.
Відповіді на 7 загадок:
У смішка
К алендар
Р одина
А бетка
Ї жа
Н асіння
А рхеолог
1 учень: Моя Україно!
На росах, на водах
На всіх переходах
Курличеш мені в журавлиних ключах.
Моя Україно, родина-країно,
Ясні небеса в материнських очах.
2 учень: Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос.
І душу мені засіває зерно.
Моя Україно, колиско - калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
З тобою розлука-гірка моя мука,
Печаль журавля, без гнізда в чужині.
Моя Україно, білявко-хатино,
З твойого вікна світить доля мені.
Вчитель: Україна…Рідний край…Золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до рідного краю, де народилися і живуть.
З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про її щирий, веселий і працьовитий народ, про лани широкополі, і Дніпро, і кручі, гаї зелені.
3 учень: Мені над усе більше нічого не треба:
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив’яне небо,
І сиза роса на траві при шляхах.
Таке все тут миле, доступне і гідне;
Високі тополі і тихе село…
Таке сокровенне, насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Корали калини і мамині очі,
І доля - з лелечого наче крила…
Я більшого щастя на світі не хочу,
Щоб лиш Україна міцніла й цвіла.
Вчитель: Рідний край…Він починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі, твоїх воріт з барвінку, який ніжно стелиться по садочку.
Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Батьківщина. Адже Батьківщина це не тільки Україна, а й рідна домівка і те місце, де ти народився і виріс, де минули найкращі роки твого життя
4 учень: Це роботящі руки наших прабабусь, бабусь які в тяжкі роки підняли до життя нашу землю, вмили її гіркою сльозою, засіяли молодим життям
Орали землю, сіяли жита.
Рушали в бій до змієвого валу.
І нива пращурів-земля свята,
Сто сотень поколінь нагодувала
5 учень:У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь і не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж земний в пустині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, - без Батьківщини.
6 учень: Є щось святе в словах: «мій рідний край».
Для мене це матусі пісня літня
І рідний сад від квіту білосніжний
І той калиновий у тихім лузі гай.
Для мене це твої стежки й мої.
В містах і селах стоптані любовно,
Й пісень людські прозорі ручаї.
Усе що серцю рідне невимовно.
Вчитель: Нема життя без України, бо Україна це мати, яку не вибирають, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна це пісня, яка вічна на цій землі. Багатовікова історія українського народу, на долі якого було досить лиха, майже кожного століття, як свідчать джерела, розпочате голодними війнами, чужоземними навалами. Важко назвати країну яка пережила б те, що Україна за більш ніж пів тисячолітнє поневолення.
1 учениця: Я - Україна, я - страдниця - мати,
Яка споконвіку була у ярмі.
Турецькім, російським…
Та всіх не назвати,
Бо зайди є різні, а муки - одні.
Не тільки чужинці мене шматували,
Були і свої в нас в нас жорстокі тирани.
Вони видавали укази й закони
Тому і загинуло всіх нас мільйони.
Немов маля, що в руках народилось
У долі, радості і різних неладах
Так, я з неволі відродилась
І намагаюся стояти на ногах
Ще зовсім молода і непокірна
А на чолі - блакитно-жовтий стяг,
Прошу мені служити вірно,
Нехай Господь благословить мій шлях.
2 учень: Дороги іншої не треба,
Поки зорить чумацький шлях
Я йду до тебе, йду до тебе
По золотих твоїх стежках.
2 учениця: Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти,
Лиш доти варто в світі жити
Поки живеш і квітнеш ти.
Вчитель: Кожна країна світу має свої символи. Кольори символів давали народу любов до природи, яку він бачив сам у жовтому і лазуровому кольорі: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтим очеретом, і рудими скелями. Символами України є чисте небо-символ миру та пшеничне поле-символ достатку.
Небеса блакитні сяють з глибини,
А пшеничні й житні, мерехтять лани.
Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива.
Це знаменно рідне-злото й синява.
Вчитель: кожна держава має свою символіку, пов’язаних з її історією. Має їх і Україна. Українська національна символіка веде свій початок з Київської Русі. Українська символіка є своєрідним відображенням національної культури на всьому терені історичного розвитку. До державних символів належать : герб, прапор, гімн.
Герб - це знак, національного утворення держави. Золотий тризуб на блакитному тлі затверджений Верховною Радою України у 1991 році як державний знак-герб самостійної, незалежної держави України.
Число «три» завжди вважалося казковим, чарівним. У народних казках йдеться про трьох богатирів, три бажання, які виконують чарівники, три дороги, що лягають перед казковими героями. Отже у тризубі відображено триєдність життя. Це Батько-Мати-Дитя. Вони символізують собою Силу-Мудрість-Любов.
Прапор - це символ державності та національної незалежності.
У проекті УНР 1920 року записано: «Державними барвами Української держави є барва синя і жовта. Вибір кольорів зумовлюється такими міркуваннями: символом України є чисте небо-символ миру, та пшеничне поле-символ достатку.
Гімн - це урочистий музичний твір на вірші програмного характеру. Це символ державної єдності, який виражає ідеологічні устрої держави, її принципи, історію та програмні цілі на майбутнє.
Символіка –своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування. З глибини віків дійшла до нас ось така легенда. Жила собі жінка. І мала вона трьох синів. Сини зросли чесними, сміливими, дуже любили свою неньку і готові були віддати за неї своє життя.
Виросли сини і розійшлися по світах, прославляючи свою матір. Найстаршому мати подарувала на згадку про себе золоту корону з трьома промінцями. Корона зігрівала людей, вела вперед. За цю трипроменеву корону люди дали першому синові ім’я Тризуб.
Середньому сину дала в дорогу блакитно-жовтий одяг. Сміливий і сильний був середній, і прославив свою матір добрими звитяжними вчинками. Люди запам’ятали його і назвали Прапором.
А найменший син отримав у дарунок від матері соловейків голос. І де б він не був, усюди лунала його дзвінка урочиста пісня, за цей голос і величний спів люди дали йому ім’я Гімн.
Так і донині по всьому світу золотий тризуб, синьо-жовтий прапор і урочистий гімн прославляють рідну неньку-Україну.
7 учень: Пісня Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського «Ще не вмерла України…» судилося стати національним гімном України. Та крім офіційних державних символів Україна має щей народні.
3 учень: Звичайно, скажеш одне тільки слово Україна і в уяві обов’язково постають тополя в полі, хрущі над вишнями, калина в лузі, верба край долини…
Калина в Україні-символ рідної землі і вічної пам’яті про тих хто у мужній боротьбі віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. Якщо троянди і виноград за словами М. Рильського,- красиве і корисне, то калина символізує духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій. Пам’ятай же, сину, що казала мати: «Посади калину біля своєї хати».
Калину і до столу подавали,
Весільні короваї прикрашали.
Як символ долі, щастя і краси
І чистої дівочої коси.
ЇЇ вплітали у вінок дівчата,
Садили кущ калини біля хати:
Очистить повітря на весні
І знадобиться у зимові дні.
Бо чай з калини- ліки від застуди
Шанують цю красуню пишну люди
І лагідно калинонькою звуть,
Цілющий чай і сік з калини п’ють.
Вчитель: хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Хліб на столі… Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання щоб він не зачерствів, бо як мовить народ, коли черствіє хліб, то черствіють і душі.
4 учениця: За народним звичаєм стрічаєм,
Як з давен ведеться на віку,
Ми гостей пшеничним короваєм
На чудовім тканім рушнику.
5 учениця: Хай рясніють квіти малиново,
Пахне хай духмяно коровай.
Щоб і дар земний, і щире слово
Ви відчули завітавши у наш клас.
Вчитель: великі і складні завдання покладають сьогодні на кожного громадянина України, а громадянин України це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні і є патріотами своєї держави.
Не розчаровуйсь в Україні
Не має єдності у нас,
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні,
А розумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині-
У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вона-свята, а грішні-ми.
В її недолі часто винні
ЇЇ ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні
Ідеї волі певним будь,
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
Не розчаровуйсь в Україні,
Вір, що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини
В садах достатку і добра!
