Відділ освіти
Збаразької районної державної адміністрації
Районний методичний кабінет
«Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі…»
(Зустріч з письменниками Тернопільщини)
Підготували
вчителі української мови та літератури
Бутинської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Тивонюк Надія Віталіївна,
Погранична Марія Василівна
Зустріч з письменниками Тернопільщини
Голос за сценою: Якось давним-давно, ще за прадавніх часів, коли не було ні землі, ні неба, ні рослин, ні тварин, жив великий чарівник Ніхто. Сидів він ні на чому, дивився ні на що і володів нічим. І був він не добрим, не скупим і не щедрим.
Ніхто: Я - Ніхто, я великий, могутній, прекрасний, Незрівнянний ні з чим, та чомусь я нещасний. Ні з ким в світі мені воювати, Ніде чарів своїх показати
І наказів віддати немає кому, Сумно якось – не знаю чому. Може, зорі на небі створити, Наказати мені їм світити? ( З’являються зірки і завмирають )
Ніхто: А що, цікаво! А щоб чимось порадувати слух, Я жіночий створю собі дух. Хай пісні мені ніжні співає І пилок на зірках протирає
(Ніхто кидає зірочки; з’являється під музику Мама)
Ніхто: Як чудово вдалось все зробити! А тепер час уже відпочити.
Голос за сценою: І заснув чарівник Ніхто, стомлений незвичною працею, невідомо на скільки літ. А створений ним жіночий дух відчув страшенну самотність у безмежних просторах, де тільки холодне сяйво зірок байдуже освітлювало пусту безодню. І гірко заплакав жіночий дух від безпорадності. І сталося диво: сльозинки відчаю випадково потрапили на зірки і вдихнули у них життя. (Космічна музика, зірки починають рухатися, вмикається світло. На зірки спрямовані великі ліхтарі)
І почалося все з зірок. Зірки у Всесвіті блукали, Серед пітьми, чорних дірок У ньому сенс життя шукали.
Та у безмежності космічній Усюди хаос панував, І у його мовчанні звичнім Призовний крик їх потоптав.
Та ось з розрізнених піщинок, Додавши серця теплоту, Вони планету, мов дитину, Собі створили на льоту.
Вони над нею клопотали, Од вітру хижого оберігали, Мільйони літ їй віддали, Зробили все, що лиш змогли. І ця зворушлива любов Життю початок дала знов. (Мати кидає на планету сльозинки)
Голос: Зібрала жінка свої сльозинки у долоню і цією живою водою окропила планету. (Мелодія флейти)
(Тіньовий театр) І на планеті із зернини, Із небуття, із насінини, З невидимих глибин землі З’явились пагінці малі. (тіні) Вони прокинулись, стряхнулись, До сонця радо усміхнулись, Слабкі листочки розпустили, (тіні) Потім зібрали свої сили І вирішили зацвісти, Щоби красу у світ нести. І на зорі на той світ чекали, Чесноти щедро готували. А поряд десь взялось гніздечко, (тінь) В ньому з’явилося яєчко, Заворушилось, запищало І пташенятком милим стало. Домівку рідну залишило, У світ широкий поспішило Дізнатись, що, де і чому Так не терпілося йому. І жінка більше ще зраділа, Уже зміцніла її сила, Її упевненість зростала – Дитину народити мала. На світ з’явилася дитина, Мов найніжнісінька стеблина, Мов найчистісінький струмочок, Срібноголосий, мов дзвіночок. І жінка все, що лиш могла Сповна дитяті віддала.
(Ширма зникає, виключається фонар)
Голос. І треба було ж так статися, що саме у цю мить прокинувся могутній чарівник Ніхто. Він був глибоко вражений тими змінами, які відбулися за час його відпочинку. Ніхто. Я завжди в цім світ
Що хотів і те робив, Над нічим владарював, Конкуренції не мав. Хто посмів сюди ступити, Весь цей безлад тут створити? Я цього не потерплю, Знищу все, зітру, спалю.
Мати.
Не маєш права забирати Ти те, чого ніколи не давав. Життя подарувала я всім – Мати, І світ від цього тільки кращим став.
(Танець Інь - Янь)
Голос.
Зійшлися в двобої любов і ненависть, Добро і зло, правда і брехня, боролися Нещадно чорне і біле, сильне і слабке, Боролись нещадно вони знов і знов, І засіяли тоді над землею яснії зорі: Віра, Надія, Любов.
Світ незбагненний здалеку і зблизька, Початок є, а слова ще нема, Ще дивен дим, і хата ще казкова, І ще ніяк нічого ще не звуть. І хмари, не прив’язані до слова, От просто так – пливуть собі й пливуть. Ще кожен пальчик сам собі Бетховен, Ще все на світі гарне і моє, І світить сонце оком загадковим, Ще слів нема - поезія вже є
(Мелодія. Танець Муз)
Беріть же слово за основу І на вогонь поставте слово, Дещицю мудрості візьміть, Ще трохи зір, ще трохи перцю, Шматок тремтячого ще серця І на майстерності плиті Все те не раз прокип’ятіть, Отак і раз, і два, і втретє. Тепер творіть!
Ведучі:
Пройшли віки, але і нині небесні сили пильно вдивляються в обличчя Землі й навіюють землянам або великий усміх, або тінь смутку. Кожному землянину, залежно від того, під яким сузір’ям Зодіаку він прийшов у світ, дарують зорі енергійну чи спокійну вдачу, втручаються у його долю. Бо все в цьому світі зв’язане і сплетене в єдиний гігантський і ніким не розгаданий вузол зір і людей, орбіт і долей людських. З-поміж усіх землян Боги обирають найдостойніших, наділяють їх невидимою силою черпати натхнення із життєдайного струмка творчості, а щедрі Музи надихають їх висловлювати свої почуття через пристрасні поетичні рядки. На поетичному небосхилі нашої школи чарівні Музи уже запалили не одну зірку обранців крилатого права творити.
1. Тож у сузір’ї Козерога уже ясніє зірка Петра Сороки.
2. У сузір’ї Овна сяє зірка Євгена Безкоровайного.
3. У сузір’ї Рака пломеніє зірка Богдана Бастюка.
4. Володимир Воронін та Володимир Демчишин запалили свої зірки у сузір’ї Тільця.
5. У сузір’ї Близнюків сяє зірка Володимира Барни.
6. А в сузір’ї Терезів пломеніє зірка Зіновія Кіпибіди.
Та найяскравіше на зоряному небосхилі сяють зірки поетів Збаражчини, які є частими гостями у нашій школі.
В сузір’ї Водолія пломеніє зірка полонянки поетичного слова Марії Назар, у сузір’ї Скорпіона сяє зоря Володимира Кравчука.
А сьогодні знову у нашому залі ми вітаємо обранців крилатого права творити.
Людину, яка у звичайному вміє бачити блискітки дива і щедро ділитися тим відчуттям із нами, читачами, - Дем’янову Ірину Володимирівну. -
Наступний гість, який завітав до нас на свято, власні почуття переплавляє у чисте золото поезії. Вітаємо Олега Михайловича Германа.
Гармонія слова і музики народжує пісню. У повсякденному житті людина розмовляє простою буденною мовою, і лише в стані високого піднесення народжуються поетичні рядки, а душа хоче співати. Саме така людина поет Сергій Лазо.
Поезія усякою буває: Народженою з радості і з болю, Комусь сутану схими надягає, Комусь шляхи показує на волю.
Комусь у серці ранами озветься, У сутінках цілуючись з журбою. Доля когось гнівним вибухом займеться, Щомиті закликаючи до бою.
Вона зродилась на самім початку, Коли Творець натхненний був землею. Зумій лише знайти вузеньку кладку, Щоб сам на сам зустрітися із нею.
Тож спробуймо і ми знайти ту вузеньку кладку, щоб сам на сам і усім разом зустрітися із милими серцю поезіями наших гостей.
А чарівні Музи уже готові запалити на поетичному небосхилі у сузір’ї Діви зірку Ірини Дем’янової.
(Письменниця разом із Музою запалює зірку) Народжені під знаком Діви наділені неабиякою старанністю, вони поважають порядок, грунтовність, дуже обережні і навіть прискіпливі в питаннях моралі. Діви прагнуть жити в умовах моральної порядності.
Ірино Володимирівно, дозволю собі процитувати слова класика: «Жінки-поети…Є в їх долях щось таємничо - незбагненне, щось трагічне і таке, що підносить їх вище від поетів-чоловіків. Вони різні. Але їх об’єднує ця «розпочата пісня», яку треба закінчити». Тож скажіть, будь ласка, як і коли саме Ви почали створювати свою поетичну пісню
- Що чи хто надихає Вас на написання поезій?
- Якими поезіями порадуєте нас?
Виступ письменниці Ірини Дем’янової
Ведуча: У чотирнадцяти рядках щемного болю Переплелись, як у вінку, мої думки. Хотів розкрити тайни Слова… й навпаки Ще більш заплутався в творіннях березолю.
Весняна пісня – не прихильна до контролю Було так всюди, з усіма, в усі віки… І все ж ми прагнемо прорватися таки В Палац Поезій, та… не знаємо паролю. Отут і є увесь секрет і таїна: Нас так багато, а Поезія – одна. Живе в саду, що здавна звуть словесним раєм
Ніхто її не в силі взяти у полон І не тому, що кожен з нас… не Аполлон - Вона сама собі достойних обирає. Тож запрошуємо Олега Германа запалити свою зірку в сузір’ї Овна.
Письменник разом із Музою запалює свічку
Усе, що пов’язане з Овном, вимагає емоційної готовності до тривалої боротьби. Овни готові вступити до бою за найменшу справу, бо знають, що тільки у відкритому бою немає обману і лукавства. Окрім цього, якості бійця Овни переважно виявляють не заради себе, а заради інтересів інших.
Олеже Михайловичу, ми впевнені, що примхлива панночка Поезія і справді обрала Вас як одного із найдостойніших. Бо сьогодні ми, як зазначив Петро Тимочко, знаємо не тільки Германа-поета, але й Германа-автора і виконавця пісень, Германа-художника, Германа-педагога, Германа-сценариста і режисера, просто хорошу людину.
Виступ Олега Германа
Ведуча: Часто чую лиховісні кпини, Та не збагну тривожну їхню суть: - Не винось жарини із хатини, Бо вони на попіл перейдуть.
- Не даруй своєї пісні рясно, Бо без неї будеш безголоса, Хлібом-сіллю не ділися вчасно, Бо в жнива осипляться покоси.
Можна й так, та чи багатша стану, Як мою одверту пісню не почують, Як з мого натрудженого лану Нині люди хліба не скуштують
Чи не буде попіл лиш на рани, Як жаринки інших не зігріють, І чи не збідніють тут краяни, Як джерела наші заміліють.
Шановна Маріє Іванівно, ми щасливі, що у своєму житті уже не вперше куштуємо хліб з вашого натрудженого лану, адже ваша зірка уже яскраво сяє в сузір’ї Водолія. Народжені під цим знаком прагнуть до красивого і витонченого, доброго і чесного. Вони активно спрямовані на перетворення, енергія їх розуму - для реформ, для генерування нових ідей. Це знак Добра, Краси, Розуму і Творчості.
Маріє Іванівно, пройшло не так багато часу від нашої останньої зустрічі у стінах цієї школи. Які поезії з’явилися на світ? Про що вони?
Виступ Марії Назар
Ведучі: Працюй, наче тобі не треба грошей. Танцюй, наче ніхто не має очей. Співай, ніби тебе ніхто не чує. Злітай - тяжіння людське не вгамує.
Живи, немов на землі рай.
Кохай.
Саме так працює, співає, танцює й кохає, а отже, і живе Сергій Лазо. Тож запрошуємо його запалити свою зірку в сузір’ї Лева.
Леви володіють не лише активною силою, а й творчим розумом, що робить їх багатоплановими в діях, багатими в почуттях і схильними до популярності.
Левів побоюються, як усякої впевненої в собі сили. Але Левів і поважають, бо вони своєю присутністю додають наснаги іншим.
- Пане Сергію, сьогодні Ваше ім’я відоме не тільки на Тернопіллі, але й по всій Україні. Який шлях Вам довелось пройти, щоб цього доягти?
- У нашому залі, напевно, немає людини, яка б не наспівувала ваших пісень: «Ні обіцянок, ні пробачень», «Ти подобаєшся мені», «Афіни, Київ і Стамбул». Чим можете порадувати нас сьогодні?
Виступ Сергія Лазо
Ведуча:
Людино! Друже мій! Одне ти мусиш знати: Незнанні вміння у тобі таяться, Безмірні сили просяться на світ! Не дай! Не дай себе ти затоптати, Бо ти родивсь, щоб виконать своє Лише тобі призначене завдання. Ще рідний край чекає твого внеску, Ще твій народ чекає на твій цвіт, Бо ще не знайдено усіх любові слів, Іще не всі написані вірші, Іще не всі проспівані пісні, Не створені ще всі картини і скульптури, Не всі будинки зведено до зір, Не всю неправду знищено на світі, Не все на світі зроблено добро. Лишилася ще часточка твоя. Вона твоя! У Всесвіті у всьому Не може інший замінить тебе. Людино! Засяй! Засяй на цій землі прекрасною чудовою зорею!
