Родинне свято
КЛАС, РОДИНА,
УКРАЇНА
МЕТА. Виховувати свідомого громадянина України, любов до народної пісні, до мови, звичаїв культури народу; зміцнювати єдність школи і сім”ї, разом з батьками виховувати такі позитивні риси дитини, якдобро, справедливість, взаєморозуміння. Сприяти всебічному розвитку дитини, умінню розуміти гумор.
ОБЛАДНАННЯ. Святково прикрашена рушниками та осінніми квітами зала. Діти одягнені в український національний одяг.
Люба мамо, милий тато.
Перед вами не малята,
Правда, ми не парубки,
Проте справжні козаки.
Намалюєм гарні вуса,
Хвацько їх підкрутимо,
Гарну пісню заспіваєм
Іще й вас научемо.
/Учні співають пісню “Що для мене Україна”/
На презентацію до класу
Гостей прийшло до нас багато,
Тут тата, мами і бабусі,
Прийшли до нас хороші друзі.
Давайте разом заспіваєм,
Гостей бажанних привітаєм.
/Учні разом з батьками виконують пісню “Зеленеє жито, зелене”/
Хлопці ми не ликом шиті,
Обіцяєм добре вчитись,
Щоб раділи мам батьки,
І директор, й вчителі.
Працювати на ділянці
Ми уміємо також гарно,
Щоб, як писанка була,
Наша школа дорога.
Хоч бувають і невдачі:
Не виходять в нас задачі,
Й на диктанті, як на зло,
Нам, бувало, й не везло.
Де беруться помилки?
То секрет великий!
Проте нам учителі
Не поставлять двійки.
Нумо дружно, козаки,
Всі візьмемося в боки.
Заспіваєм за любки
Пісню без мороки.
Президента обирали
Дід, бабуся, тато й мама.
Ну, а наші козаки
І дівчата, як квітки.
В стороні теж не стояли –
Президента обирали.
А йому на допомогу
Командири, як підмога.
Все у нас. Як у державі,
Робим ми серйозні справи.
/Звучить пісня “Рідня”/
Клас – маленька то держава,
Та нагальні є в нас справи.
Нам потрібен президент,
Як прийде складний момент.
Хоч, буває, ми жартуєм,
Один з одного кепкуєм,
Бо без пісні і без жарту
Ми нічого вже не варті.
Випадок із шкільного життя
Не вчив Сашко історію,
Зовсім не старався.
Як на лихо, на урок той
Директор припхався.
Червоніє учителька,
Яу та ніжна ружа.
У Сашка не переливки,
Але він не тужить.
Засміявся на перерві
Тай каже друзякам:
“Не піду більш на уроки,
Щоб учитель плакав”.
А йому відповідають
Друзі прехороші:
“Як не будеш ходить в школу,
То заплатиш гроші!”
Переляканий Сашуня
На урок з”явився,
Так він руку піднімає,
Аж на ноги звівся.
Щось сказати дуже хоче,
Щось на дошці пише,
І до того старається,
Що сам лише дише.
З переляку він старався,
Боявся за гроші,
Вчитель з нього дивувався
І друзі хороші.
А того не знав він, бідний, -
Перше квітня нині,
І над ним покепкували
Його друзі милі.
Цю історію я справді
Підслухала в школі.
Розказав її Василько
Другу в коридорі.
Ми шануєм рідну мову,
Нею чули колискову,
Так, як маму рідну й тата,
Треба мову шанувати.
Вона мені за пісню і слозу.
Вона мені за тишу і за голос,
Вона мені за зранену росу,
Вона мені за розіп”ятий колос.
Вона мені за кров моїх думок
І за дитячу радість,
Вана мені найбільша із тривог,
Яку я сам ніколи не покину.
Вона мені тепло і сила рук,
І море в бурю, й спокій на сивинах,
Як серце матері моєї стук,
Вкраїнська мова у моєму сині.
Пісня “ Ой єсть в лісі калина”
Україно! Ти для мене диво.
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, гордо і вродливо
З тебе дивуватися вовік…
Одійдіте, недруги лукаві,
Друзі, зачекайте на путі,
Маю я святе синівське право
З матір”ю побуть на самоті.
Україно! Ти моя молитва,
Ти моя розпука світова…
Гримотить над світом люба битва
За твоє життя, твої права.
Пісня “На калині мене мати колихала”
А тепер мої питання
Й найщиріші побажання
Всі до зали, до батьків.
Будьте дуже всі уважні,
І сміливі, і відважні,
Я запрошую усіх
Розгадати акростих.
Що таке акростих?
- Ти, Максимку, щось притих?
- Я читаю акростих!
- Що ж воно таке за штука? –
Запитав дідусь онука.
- Перші літери рядів
Зверху вниз я разом звів.
Ось і вийшло слово з них,
Це. Дідусю – акростих.
Хто сестра і брат?
Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась?
Рано, до схід сонечка, росою вмивалась.
Є у мене листячко, пахучії квіти,
Чому ж мені, вітрику, ой, чому не радіти?
Краще в полі над мене в полі немає,
Аж до моря славонька про мене літає,
Їз моєї сипанки смачна страва буде,
Поливку і маслечко дадуть добрі люди!
“Рівна, сестра мила, нам доля з тобою, -
Обізвався братик десь за бороздою. –
Скрізь по людях склалася і про мене слава,
Он і в полі, вітрику, кипить моя страва”.
Хата мною багата.
Людям брат я і друг.
І коли вже я в хаті,
Буде й пісня навкруг!
Бігли діти повз ялинку
І побачили хатинку.
Лісова пустунка там
Оселилась – і діткам
Чемно мапку подавала,
Кіш грибів подарувала,
А тоді – себе назвала.
Хто вона?
Лиха зима сховається,
А сонечко прогляне,
Сніжок води злякається,
Тихенько тануть стане. –
І здалику бистресенько
Вона до нас прибуде,
Кому-кому любесенько,
А дітям більше буде.
Що за птиця?
Між людьми, як пташка в”ється,
У людей і їсть, і п”є,
Ходить старець, просить, гнеться,
А у неї всюди є.
У мене є одне кохання,
Котре не зраджу я вовік,
Росло воно не день, не рік,
А зо мною виростало
І квіткою рясною стало…
Не одцвіте моє кохання,
А буде в серці до сконання.
Хто розмовляє?
“Ой я бідна удовиця, -
Стала хникать жалібниця, -
Он калина – їй не так!
Кажуть, пісні їй складають,
А про мене забувають.
І ніхто, ніде, ніяк!..”
“Стій лиш! Слава не брехуха, -
Обізвалась джеркотуха. –
Розбирає, що і як!
От і славі догодила,
Кашку діточкам зварила,
А тобі не вдасться так”.
Хто хвастається?
“Я таке, що всякий знає,
Бо на мене світ увесь
Ласо дуже поглядає”, -
Обізвався хтось і десь.
“Кращі, може, є від тебе, -
Одмовля чийсь голосок, -
І приманюють до себе
Гарні очі і роток.
Роздивися, милий друже,
У кого краса дивніш,
Шелестиш про себе дуже,
А мене кохають більш”.
ВЧИТЕЛЬ.
Всі ви добре працювали
І загадки відгадали.
Вам земний за це уклін.
А тепер прошу послухать
Про мораль, цн теж наука.
Над усмішками посмійтесь,
Але все на ус крутіть:
Байка вчить, як в світі жить.
Козяча мораль
Коза читала Козлику мораль:
-Хіба тобі, синочку мій, не жаль
Отого деревця,
Що ти його щипаєш без кінця?
Усі листочки геть уже обскуб…
Якби тебе отак скубти за чуба?
Невже і досі ще не знаєш ти,
Що зелень ми повинні берегти?
Вана ж усіх від спеки захища.
Чого вас тільки школа ця навча!
Виховує якихось лобуряк.
Не розумію я ніяк.
За що беруть зарплату вчителі?
Вони ж дітей калічать взагалі!..
Начивши сина честі та добру,
Коза взялася… обгризать кору.
Стрічаються, на жаль, такі батьки –
Учителя облає залюбки.
Син хуліган – притензії до школи,
На себе – не неоглянеться ніколи.
Вчитель на уроці:
- Васильку, якщо я дам тобі три груші, то як ти розділиш їх на п”ятьох дітей?
Василько:
-Зварю компот.
Мати до сина:
-Дмитрику, гадаю, що це ти навчив папугу таких поганих слів.
-Ні, мамо! Я тільки сказав папузі ті слова, які вона не вміє говорити.
Вчитель:
-Що за тварина дає нам сало і м”ясо?
Учень:
-Різник.
-Матусенько, ти на довго їдеш до моря купатися?
-На місяць.
-О, то ти, мабуть, вже дуже брудна!
Вчитель:
-Скажи без карти, де розташована Японія?
Учень:
-У Китаї.
Вчитель:
-Скажи, чому жінки не служать у війську?
Учень:
-Бо треба було б щотижня справляти модні мундири.
Вчитель:
-Що таке вітер?
Учень:
-Повітря, яке дуже вже поспішає.
Вчитель:
-Маринко, скажи, що таке байка?
Учень:
-А це коли тварини, Маріє Іванівно, наприклад, осел і свиня, розмовляють, як ми з вами.
Українська мова
Ти для нас – і повітря, і хліб, і вогонь,
Євшан-зілля козацького краю,
Джерело, від якого й граніт оживає,
Ти – Вкраїни моєї буття.
Мово рідна, без тебе і сонця немає.
Ти – роса на стерні, квіт калини-розмаю,
Шепіт листя на тихій, вродливій вербі.
Все, що є і що буде, чим дихають люди,
Все то, мово вкраїнська, - в тобі!
Так живи у віках, наша мова-душа,
Доки води течуть, доки сонце стоїть,
Доки житимуть на планеті люди.
Вічна слава тому, хто за мову, нарід,
Не щадив у бою ані серця, ні груди!
Пісня “Черешневий
