Світ дитинства в творах письменників Прикарпаття

ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ

 

(Сценарій літературного свята

для читачів – учнів 1-4 класів)

Івано – Франківськ

-2007-

Вступна бесіда бібліотекаря:

Щаслива і неповторна мить дитинства. Тільки–но перший проблиск розуму засвітиться в очах дитини, як її рученята вже тягнуться до кольорових сторінок, до книжки. Разом з першими словами матері чує дитина поетичні слова дитячих віршів, написаних спеціально для дітей. І кожен крок в її житті супроводить літературне слово – вірш, оповідання, казка.

Виростає людина і починає оглядатися на своє дитинство, починає задумуватися, хто навчив її бути такою як вона є, хто вселив їй у душу любов до ближнього, до природи і рідного краю, до друзів, хто виховав її чесною, свідомою, чуйною, скромною і працьовитою. І поруч з рідним батьком і матір’ю вона обов’язково назве дитячу книжку. Без книги не можна уявити нашого життя.

Усі ми вийшли із казки. Найперше дитина пізнає світ через казкову пригоду героїв народних фантазій. Не може бути нормального розвитку дитини, якщо вона з малих літ не познайомиться з Колобком, Ріпкою, Паном Коцьким, Солом’яним Бичком, Котигорошком. Лисом Микитою, Кирилом Кожум’якою.

Діти! А вам відомі ці герої? З яких вони казочок?

А ще є багато письменників, які писали казки для дітей і які, напевно, знайомі вам: Шарль Перро, Ганс Крістіан Андерсен, В. Гауф, Брати Грімм, О. Пушкін, І. Франко, Н. Забіла та ін.

Вам знайомі ці імена, діти? Які казочки ви знаєте?

Казку люблять всі: і дорослі і діти.

Читач: Степан Пушик

Казочка.

Ой через річеньку

Вузенька кладочка.

Ішла увечері

До діток казочка.

В селі чужому

Доріг не знала.

Вона спіткнулася

І з кладки впала.

Була б втопилася,

Та збіглися люди,

Разом порадились:

Місток хай буде!

Верталася казочка

До свого дому

Вже по місточку

По золотому.

А ще багато письменників пишуть цікаві і захоплюючі розповіді для дітей і про дітей: казки, байки, вірші, співанки, обрядові та ігрові веселинки, оповідання, повісті.

Серед новітніх методів та засобів виховання важливу роль відіграють твори місцевих авторів – поетів та письменників, як живуть і творять у тому регіоні, в якому живе і розвивається малюк.

А чи знаєте ви, діти, що на Прикарпатті проживає біля 50 письменників і багато хто з них пише для дітей. Це такі: Віра Багірова, Степан Пушик, Неоніла Стефурак, Нестор Чир, Надія Дичка, Ярослав Ярош, Ярослав Дорошенко, Богдан Радиш, Ганна Дорошенко, Микола Лесів.

Марійка Підгірянка

Поетичний вінок України веселково прикрашає полонинська квітка Марійки Підгірянки, яка виросла в мальовничому селі Білі Ослави.

Поезія Марійки Підгірянки як кришталева вода, що втамовує спрагу дітям і дорослим. Її поезія виростала на природному ґрунті. Їй судилося стати великим майстром поетичного слова, співцем української дітвори.

У свій час Максим Рильський писав: “Марійка Підгірянка справді народна, щира, ніжна, талановита поетеса”. Твори Марійки Підгірянки побачили світ у видавництвах Києва, Львова, Ужгорода, Коломиї, Івано – Франківська. Її книжечки “Гарний Мурко мій маленький”, “Безкінечні казочки”, “Краю мій рідний”, “Учись, маленький”, “Три віночки”, “Зозуленька накувала”, “Таїна Миколаївської ночі”, “Мелодія дитинства”, “Мати – страдниця” читають не одне покоління української дітвори.

Поетеса рано зрозуміла, що без літератури для дітей нація не має майбутнього. Все життя мужня жінка – горянка писала для дітей, закладаючи цим добрий підмурівок української державності.

Виховувати дітей – то велика відповідальність перед Всевишнім і суспільством. Творчість Марійки Підгірянки легко читається і запам’ятовується малими й дорослими читачами. Її мелодійна поезія піддається композиторській та художній обробці. На її вірші писали музику Алла Басова, Зоя Слободян, Віктор Лузан. До її творів малювали ілюстрації українські художники А. Монастирський, Е. Козак, С. Караффа – Корбут, М. Пшінка, Я. Оленюк.

Творчість нашої поетеси з Карпатських гір – то справжня материнська енциклопедія, на якій виховувалися і виховуються цілі покоління.

Віра Багірова

Віра Багірова – українська письменниця, наша краянка. Пише твори тільки для дітей.

Її ім’я сьогодні відоме і шановане на Прикарпатті і далеко за межами України. Її твори друкуються на сторінках журналів “Малятко”, “Барвінок”, американського журналу “Веселка”, в редколегію якого входить поетеса.

У її доробку більше одинадцяти книжечок для дітей.

Добре відомі її книжечки про Вязанчика, Чугайстрову сопілку, про Лиса, котрий посадив бублики.

Віра Багірова любить писати твори на замовлення дитини, вихователя, вчителя, музичного керівника. Тому її вірші декламують, співають, читають.

Однією з найбільш характерних ознак сьогодення є повернення до витоків християнства. При вивченні предметів гуманітарного циклу вчителі все частіше звертаються до біблійних сюжетів, в школах вивчається предмет “Християнська етика”.

Щоб діти успішніше засвоювали знання з Біблії, не забували й відроджували наші християнські та національні традиції, на допомогу вчителям, вихователям, дітям приходять різноманітні вірші, легенди, інсценізації, казочки, оповідання Віри Багірової. Це найперша і неперевершена в Україні авторка книжок для дітей на релігійну тематику.

В її доробку є книги “Хай Бог вас береже”, “Бог любить вас”, “Творіння Божої краси”, “Церковна абетка”, “Свята земля”, “Ялинка”. Всі вони легкі для сприйняття, багаті на позитивні емоції.

Нехай світла радість, яку випромінюють вірші Віри Багірової, маленькими іскорками запалюють серце кожного з вас, любі читачі.

Ярослав Ярош

Тільки чутлива до краси слова та чуйна до всього живого на світі людина може писати вірші для дітей і про дітей. Таким є Ярослав Ярош. Читаючи твори Ярослава Яроша, усвідомлюєш, що вони написані так, аби в дітей зародилась цікавість уважніше подивитися навколо та підмітити у природі таке, чого не бачить буденне око.

Світ природи – ось тематично об’єднані твори автора. Є тут ластівки і снігурі, зозулі і равлики, коники стрибунці й гарячі коні – гривані, соловейки з журавликами. А ще травичка і дощ, хмарки і лілії, потічок і листя: розмаїття довколишньої краси, чарівного, неповторного світу, частинкою якого є й дитина.

Автор веде читача росяними стежками, щоб послухати гомін потічка і щебіт багатомовного птаства, дати змогу побачити щедру і радісну гаму кольорів отого світу, що оточує нас щомиті і щодня.

Ярош написав для дітей “Мурашечка Адель”, “Перепілчина сопілка”, “Півник на бантині”, “Співцю потрібна воля” – п’єси – казки, “Яка сорочка у ріки”, “Пташиний рік”.

І прекрасно, що у барвистий віночок дитячої поезії гармонійно вплітаються золотаві пелюстки віршів для юних читачів, створених Ярославом Ярошем, і в них палає вогонь приязні та ніжності, благодійної, доброї енергії і сили.

Ярослав Дорошенко

Мудра і гарна книжечка для малят є відкритим вікном у загадковий світ, зримих і умоглядних образів, понять, звуків, мелодій та кольорів.

Такою є книжка Ярослава Дорошенка “Веселятка”.

Через вигадливо переосмислені, святково забарвлені, здавалося би на перший погляд буденні, звичайні предмети і явища прочитується палке бажання малечі бачити світ неповторно прекрасним, живим... Тут все живе. Всьому природа відвела своє місце. І все в природі відіграє свою роль. І бджілка, котра обіймає серед поля квітку, і потічок, де вмивають верби личка, і сонечко, яке будить всіх зі сну, даруючи тепло землі і людям.

А ще ви познайомитесь з цікавими дітками: це непосидючі Оля і Оксанка, проворна Мартуся, мрійливі Ганнуся і Леся, кмітлива Маринка, дотепний Славчик, який подібний як дві краплинки до внука поета і любить вигадувати і фантазувати.

Поет – чарівник красою й емоційністю свого слова зробив свої “Веселятка” справжнім дивом у дитячому світі. За книжечку “Веселятка” Я Дорошенко в 2006 році одержав премію імені Марійки Підгірянки.

Роман Юзва

Маленький прикарпатський читач отримав чудовий подарунок від поета Романа Юзви. У видавництві “Нова зоря” вийшла в світ книжечка “Чарівна тилинка”. У книжечці вміщено чотири цикли віршів: “Від Різдва до Різдва” – про всі релігійні свята на Україні: Різдво, Стрітення, Великдень, Трійця, Спас, Покрови, Святий Миколай, “Наші домашні друзі”, “Я малюю світ”, “Слова граються” – загадки, ребуси, шаради, каламбури, а також казка – п’єса “Чарівна тилинка” .

Діти! А ви знаєте, що таке тилинка? Це сопілка, чи дудочка, зроблена з гілочки верби. У казці верба подарувала тилинку Зайчикові, щоб перемагати зло і жити в злагоді і мирі:

“Слухай уважно, любий мій синку:

щоб добра і світла

стало більше в світі,

із цієї гілки ти зроби тилинку.

Тільки–но заграєш на своїй тилинці,

звуки прекрасні все зачарують.

Будуть веселитися звірі всі і птиці,

заспівають хором, радо затанцюють.

А коли потрапиш у велику скруту,

ти не лякайся, зайчику любий.

Воріженькам лютим кари не минути:

грою на тилинці доведеш до згуби.

А як будеш часто на тилинці грати,

скоро навчаться і птахи і звірі

правду шанувати, слабих захищати,

жити між собою в злагоді і мирі”.

Отака вона чарівна тилинка! Ця книжечка відкрила нову грань поета – його талант писати для дітей. У поезіях Романа Юзви кожен рядок, кожне слово насичене любов’ю до рідної мови, до наших традиційних свят, до всього, що нас оточує і чим живе повсякчас кожен свідомий українець. І в усьому простежується батьківська любов до дітвори, до маленьких школярів.

Надія Дичка

Унікальна книга письменниці Надії Дички з Долинщини чекала на зустріч з читачем довгих 7 років. І ось у 2004 році у видавництві “Нова Зоря” вона побачила світ.

“Золота хмаринка” – це символ Божої благодаті, відтворений у чудових віршах, які дуже легко запам’ятовуються і повинні стати окрасою духовної скарбнички кожної української дитини.

Вірші згруповані за темами: віршований місяцеслов “Які свята ми святкуємо”, цикл “Пори року” з описом природи в кожному місяці, колискові пісні для малечі, вірші про рідний край, релігійні віршики.

Отже, в путь із “Золотою хмаринкою”!

Василь Лесів

Оригінальну книжечку написав для вас, діти, Василь Лесів “Скарбівня” – народознавча абетка. Це перше в Україні видання, що так цікаво і доступно віршами і малюнками наближає до малят духовну та матеріальну народну культуру, творцями і носіями якої є одержимі з ласки Господньої люди, котрих заслужено величають Майстрами. Їхні прадавні рукомесла та мудрі передання – далековидні віхи, які впродовж віків вказують нам український шлях до буття і обнадій.

Ви дізнаєтесь хто такий бондар, гончар, гонтар, дігтяр, жниця, вишивальниця, знахарка, коваль, мельник та багато інших професій. Оригінальні малюнки до цієї книги намалювала художниця Марія Лесів.

Ти, осмисливши абетку,

Вже підріс на цілу п’ядь

Для Вкраїни і Родини.

Є надія: між Майстрами

Ти зумієш Майстром стать

В ріднім краю залюбки.

Гей, Малята – Соколята

Світ – Буквар уже чекає

Не лінивих – беручких.

А ще для вас, дітки, написали віршики:

Степан Пушик “Золотий човник”, “Маленьке шпаченя”,

Неоніла Стефурак “Кольорові гусенята”,

Нестор Чир “Котячий обід”,

Богдан Радиш – Маринюк “Хитрий котик Василько”,

Ірина Яцура “Таїна плаїв смерекових”.

Всіх їх об’єднує любов до дітей, до рідного краю, до природи, до всього, що нас оточує.

Літературна композиція “Веселята”

Хлопчик: Ми, - дівчатка і хлоп’ятка, -

День новий – для нас загадка.

Дуже любим мандрувати,

Світ широкий пізнавати.

Дівчинка: Він увесь – з малих дрібниць,

В кожній – безліч таємниць.

Сонечко в ріці скупалось,

Вітерцем повитиралось.

Хлопчик: В лопухах – надулась жабка,

Світиться в траві кульбабка.

Тут сміятись можна дзвінко,

Прикрашатися барвінком.

Дівчинка: Через поле в ліс стежина,

Там з горіхами ліщина.

Бджілка обіймає квітку, -

Раптом дощик крапнув... Звідки?

Хлопчик: Ми почули й гуркіт грому,

Утекли мерщій додому.

Та гроза – ні, не барилась, -

В небі брама появилась.

Дівчинка: За краплиною краплинка, -

Народилась веселинка,

І привітна, й мальовнича

Засвітилась нам в обличчя.

То веселка, знають люди,

Добрий знак – все гарно буде.

Всі хором: Ми, - щасливі веселятка,

Кожне з нас – також загадка.

Бібліотекар:

Вони – над усе нам милі, -

Дівчатка веселі, вродливі,

Хлоп’ятка стійкі і кмітливі,

До вигадок, жартів охочі...

В них сміх – наче сонячні хвилі,

В них ясні розумні очі.

А зараз, діти, у виконанні наших читачів ми послухаємо вірші, якими бачать письменники наших дітей.

Дівчинка: Ірина Яцура

* * *

Я україночка з Карпат,

Смерекового краю,

Де полонини в росах сплять,

Струмочки розмовляють,

І коломийки виграють,

Сопілки та трембіти,

Блакить із неба ріки п’ють,

Сміються сонцем квіти,

І водоспади чарівні

Дзвенять луною в горах...

Карпати бачу навіть в сні –

Вони – моя опора.

Дівчинка: Н. Дичка

Молитва до Ангелка

Мій Ангелику крилатий,

будь завжди зі мною в хаті,

на прогулянці у лісі,

коли я в селі. І – в місті,

коли я піду до школи, -

Не лишай мене ніколи.

Мій Ангелику в дорозі,

бережи мене при змозі.

Бережи також і в сні,

щоб не плакалось мені.

Зле не дай мені зробити –

ані вкрасти, ані вбити.

Мій Ангелику, почуй

все об чім тебе прошу.

Повсякчас допомагай

і злим силам не віддай.

Хлопчик: Неоніла Стефурак

Дурійка

Раз до хлопчика Андрійка

причепилася дурійка.

Хлопчик вмитися захоче,

а вона його лоскоче,

хлопчик сяде їсти кашу,

а вона його замаже.

Ще й сміється із люстерка!

Вже давав він їй цукерки,

і відерце, і лопатку,

вже стомився, хоче спатки,

а дурійка з-під подушки

смик та смик його за вушко:

- Ти нечемний, неслухняний.

Ти в садочку бив Уляну.

Ти підставив їй підніжку.

Ти тягнув за хвостик кішку,

на шматки порізав м’яч... –

Не відчепиться, хоч плач!

Бібліотекар:

Діти, що треба робити Андрійкові, щоб дурійка відчепилася від нього?

Хлопчик: Неоніла Стефурак

Пісенька

Я сидів у парку біля клена,

Причепилась пісенька до мене.

В мене ж ані голосу, ні слуху –

наступив мені ведмідь на вухо.

Я кажу їй: “Пісенько, пробачте.

Мушу я розв’язувать задачку.

В мене з математики три двійки.

Краще б ви вчепились до Марійки.

Он вона стрибає по алеї –

хоче, щоб я бавився із нею.

Вже ж така набридлива, як муха!

Ви би їй вчепилися до вуха.

Ви б її побавили і врешті

трохи погойдались на сережці”.

Дівчинка: Яка дорога найближча?

-Мамочко, мамо – спитала Іванка.

-Куди йде дорога від нашого ганку?

-То дуже далека дорога, дитино,

Та спершу лише вузенька стежина.

Виростеш станеш у світ вирушати –

будеш дороги ти різні стрічати:

знані, веселі, сумні й незнайомі,

та першу стежину знайдеш лиш удома.

Її не забудеш, бо гріх забувати –

найближча дорога до рідної хати.

Замислилась хвильку в матусі дитина:

“Це стежка єдина – як Бог і Вкраїна...”

Бібліотекар:

Мама – найрідніша і найближча кожному з нас людина. Від неї ми отримуємо життя. Вона вчить нас людських правил, вкладає у наші вуста добрі слова. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний у музичних творах, прославлений у казках і легендах.

Перше слово, яке дитина вимовляє –це слово мама.

Як перша зірка зазирне до хати,

Як місяць тулить личко до вікон,

Тоді тебе вкладає ненька спати,

Сама ж не спить, а твій пильнує сон.

Дівчинка: Марійка Підгірянка

Мати

Хто тебе так щиро любить,

І вбирає і голубить,

І кладе в постельку спати? Мати!

Хто стеріг тебе від злого,

Відмовляв собі усього,

Щоб тобі все те подати? Мати!

Хто тебе узяв за руку

І до школи на науку

Вів, щоб розум просвіщати? Мати!

Хлопчик: Марійка Підгірянка

Наша мати

Мати наша, мати, як голубка сива,

Любови крильцями усіх нас покрила.

Мати наша, мати, як сонечко ясне,

Цілий день нам світить і в нічку не гасне.

Мати наша, мати, як ангел із неба,

Вдень і вночі знає, чого дітям треба.

Мати наша, мати, мати Україна,

Хай в щасті минає тобі кожна днина.

Дівчинка: Ірина Яцура

* * *

Усе, матусенько, для Вас

У цей травневий день:

Весни – красуні білий вальс

Вінок дзвінких пісень,

І серце любляче моє,

Троянди диво - цвіт –

Усе – усе, що Бог дає

Матусям сотні літ.

Хлопчик: Ярослав Ярош

Радуйся, земле

Радуйся, земле,

Багатим врожаєм.

Ми тобі щастя,

Матусю, бажаєм.

Щастя і миру,

Квітучого виру,

Бадьорої зливи

На луки та ниви!

Кращого краю

Як рідний – немає!

Пісня про землю

Над світом лунає.

Пісня крилата –

Про маму і тата,

Про осені й весни,

І світ наш чудесний!

Бібліотекар:

Природа, як таємнича ворожка, навіює дива, чарує, зваблює...

Ні на мить не минає тут зачудування очей і серця довколишньою вродою, від якої духовно багатшає людина. І відгукується піснею в творчості письменників і поетів.

Письменники намагаються виховати в дітей любов до природи, кожного деревця, кожної квіточки, вчать бережливо ставитися до всього живого.

Дівчинка: Н. Дичка

* * *

Кожна квітка і комашка,

кожне деревце і пташка,

кожна добра насінина

є живі – немов людина.

Живий навіть темний мох,

бо його створив сам Бог!

Бог створив й усенький світ

на багато довгих літ!

Та, на жаль, ми всі лише

світ оцей не бережем.

Б’єм пташину і комашку,

топчем і траву й мурашку,

забуваєм про добро,

ну, а, може, навіть про

Отця Бога забуваєм,

а чи навіть і не знаєм?

Хлопчик: Р. Юзва

Зранена смерека.

Я в лісі карпатському бачив,

і цього мені не забуть:

смерека поранена плаче,

і сльози янтарні течуть.

Чия то рука нерозумна

вчинила у лісі розбій?

Смерека схиляється сумно,

тамуючи сльози і біль.

Не будьте жорстокими, люди,

завжди пам’ятайте про те,

що жити всім краще нам буде,

коли все довкола цвіте.

Хлопчик: Степан Пушик

Криниця

Під горою криниця,

До криниці сліди.

Оленя й олениці

Йшли напитись води.

Та води не напились –

Причаїлись в кущах,

Бо стояв там мисливець,

Мав рушницю в руках.

Ми підем до криниці,

Де діброва гуде,

Налякаєм мисливця,

Хай додому іде.

Аби пити водицю

Прибігали щодня

Оленець, олениця

І мале оленя.

Хлопчик: Марійка Підгірянка

Статочний школярик

Бігав, скакав хлопчик в садочку

Та й сполошив пташку в гніздочку.

Злякалась пташка маленька,

Заболіло коло серденька,

Стрепала горі крильцями

Сховалася межи гільцями.

Ой, не втікай, пташко, з садочка,

Не рушу твого гніздочка.

Дітям твоїм кривди не вдію.

Пташки честовати я вмію.

Бо то школярик статочний,

А не пустий хлопець, збиточний.

Дівчинка: Богдан Радиш – Маринюк

Осінь

Бігла осінь по горі

В кольоровім киптарі.

В кольорових чобітках

Бігла осінь по стежках.

Де береза коло стежки,

Розгубила там сережки.

Біля пня, де бук тоненький,

Там розсипала опеньки.

А я думаю і досі:

То куди побігла осінь?..

Мама каже: “До зими –

З вітром їхати саньми”.

Бібліотекар:

Книга... Скільки мудрого, цікавого, невідомого та загадкового криється під цим словом.

І не дивлячись на наш вік інформатизації та запровадження новітніх технологій, ніщо не може зрівнятися з новенькою, яскравою, дитячою книжкою, до якої тягнуться маленькі рученята, і з якої дитина отримує перші знання, знаходить гарних друзів, читає перші у своєму житті слова...

Книга – це велике диво, створене людиною. Завдячуючи їй, ми знаємо минуле, сьогодення і маємо можливість зазирнути в майбутнє.

У кожної дитини є свої улюблені книжки, до яких вона часто повертається, перечитуючи їх.

Але надзвичайно цікава та непередбачена зустріч юного читача з новою книгою.

Хлопчик: Ірина Яцура

Храм мудрості

Немов на свято, йду щодня у храм,

В якому причаїлися світи чудес.

Іду, щоб стрітись з ними сам на сам

І відповідь знайти на “Що?”, “Коли?” і “Де?”

В нім з трепетом торкнувся струн святих

Шевченка, Лесі Українки і Франка...

В своїй душі їх зерна проростив –

І на усе життя придбав найбільший скарб.

У храм священний цей побожно йду,

Щоб причаститись словом й мудрістю віків,

Щоб Прометея зріс в мені той дух,

Який збороти й Зевс всесильний не зумів.

Бібліотекар:

Діти! Про який храм мудрості розповідається в цьому віршику Ірини Яцури?

Хлопчик: Петро Осадчук

Даруночок

-Що тобі подарувати? –

Запитала в сина мати. –

Чи сопілку, чи машину,

Чи штанці, чи сорочину?

-Ні, - сказав Романко, - ні!

Треба іншого мені.

-А який би ти від тата

Взяв даруночок на свята?

Чи крисаню, чи нагана?

Чи Івана – коливана?

-Ні, - сказав Романко, - ні!

Треба іншого мені.

-Що ж тобі подарувати? –

Розвела руками мати.

Ну а син принишк, як мишка,

Потім каже: - Хочу книжку!

І одержав син на свята

Гарну книжечку від тата.

В книжці все, що є на світі,

Завжди може Ромко стріти:

І сопілку, і машину,

І штанці, і сорочину,

І крисаню, і нагана,

Ще й Івана – коливана, -

В книжці все, що є на світі,

Кожен легко може стріти.

Дівчинка: Марійка Підгірянка

Малий школярик

Гей, нема то так нікому,

Як школярику малому,

Він не журиться ніколи,

Взяв книжечки – і до школи!

А в тій книжці малюночки,

А в тій книжці співаночки,

І наука, і забава,

Бо та книжечка цікава.

Бо та книжечка – рідненька,

Тулить її до серденька,

Сторінки все оглядає,

Вірші радісно читає.

Дівчинка: Віра Багірова

Полікую книжку

Плаче книжка нишком

Захворіла книжка –

Нерозумні малюки

Їй обшарпали боки.

Ви не плачте, люба книжко,

Полікую я вас трішки.

Попідклеюю вам рани,

Хай боліти перестане.

Вже й обгорточка готова!..

Буде книжечка здорова!

Бібліотекар:

Діти! Наші письменники написали для вас багато загадок. Зараз ми з вами трохи пограємось і повідгадуємо загадки.

Марійка Підгірянка

Загадки

1.  Летіли птахи зелені,

Сіли спочити на клені.

По десять птахів

На кожну вітку,

Сіли весною,

Сидять влітку.

А прийде осінь –

Запалить крони,

Птахи зелені

Стануть червоними.

Зірвуться з віток

У мжичці сірій –

Поринуть з вітром

В кленовий вирій.

(Листя)

2.  Два брати втікають,

А два доганяють.

(Колеса)

3.  Ой не дерево воно,

А листочків там повно,

Всі листочки біленькі,

По них рядки чорненькі.

В тих рядочках казочки,

Одгадайте, діточки

(Книжка)

4.  З неба до землі сягає,

В траву ся ховає.

(Дощ)

5.  Біленька перина

Земленьку вкрила.

(Сніг)

Б. Радиш – Маринюк

1.  Де над плесом – кладка,

У воді – загадка

З золотим ріжечком

Попід бережечком.

Від загадки – світла

Річка стала світла,

Засвітилась кладка...

Що то за загадка.

(Місяць)

2.  Білі птиці, білі птиці

Сіли вранці на ялиці,

На ялиці і на хати, -

Сиплять пір’я на Карпати.

Я зловить хотіла птицю,

Та лиш взялась за ялицю,

А на мене птиця: ш-ш-ш-у-ух!..

Ой який холодний пух!...

(Сніг)

Роман Юзва

1.  Між дубів, берез, осик

Він віддавна жити звик.

І сидить гоноровито

У червоному брилі.

Хочеш в гості запросити,

То клонися до землі.

Як він зветься? Хто такий?

Відгадайте, малюки.

(Гриб Підосичник)

2.  В небі чистому під сонечком

Все хтось дзвонить срібним дзвоником:

Дзень – дзень та дзень – дзелень –

Славить він погожий день.

Чути влітку й навесні

Того дзвоника пісні.

(Жайворонок)

3.  На осонні біля хати

Спочиває хтось вусатий.

Є у нього хвостик довгий,

На м’яких подушках ноги.

Ходить – не порушить тиші

І його бояться миші.

Кожушок він теплий має.

Хто із вас його впізнає?

(Кіт)

4.  На підвіконні в мене

Є їжачок зелений.

Він дивну має звичку,

Цей дуже чемний гість:

Лиш зрідка п’є водичку,

Та от біда – не їсть

Одну лиш ніжку має,

Сидить весь час на ній.

Хтось їжачка впізнає?

Відгадуйте мерщій

(Кактус)

5.  У квітках, піснях пташиних

По горбах і по долинах,

По лісах і по полях

Проклада невтомно шлях

Світла юнка чарівна.

Хто її із нас не зна?

Це ж прийшла до нас...

(Весна)

6.  Нам дарує полуниці,

Вишні, афини, брусниці.

По воді пливе – купається,

Райдужно переливається.

І пшениченьку і жито

Жне в полях погоже... (Літо)

7.  На долини і поляни

Привела вона тумани.

Потяглись пташки у вирій,

Тоне все у мряці сірій.

Між ялинами й дубами

Ліс увесь поріс грибами.

Сонце все скупіше світить,

І до школи ходять діти.

Знають діти і дорослі,

Що до нас прийшла вже...

(Осінь)

8.  Як за нашим за селом

Ходить баба з помелом.

Як махне уліво-вправо,

Цукром білим вкриє трави.

Помахає над ставком,

І вода в нім стане шклом.

Обійшла і ліс, і поле,

Побілила все довкола.

Білі липи, білі клени,

Лиш червоні щічки в мене.

Біла баба та сама

А як звуть її –

(Зима)

Дівчинка: Роман Юзва

Світле дитинство

З вітром шепочуться віти,

в сонці купаються ниви.

Небо погоже над світом, -

значить, дитинство щасливе.

Даль промениста,

земле барвиста!

Ти нам даруєш

світле дитинство.

Ласка й турбота нас гріє,

сни кольорові нам сняться.

Знаєм, що всі наші мрії

в доброму світі здійсняться.

Вірим, що в грізному вирі

наша земля не загине.

Жити й рости нам у мирі

для майбуття України!

(Цей вірш написаний як пісня. На жаль нот немає. Можливо хтось використає вчителя співів і діти проспівають пісню).

Хлопчик: Ярослав Ярош

Тобі будувати світ.

Не змарній в душі із турботою,

Серцем не змілій за роботою.

Захисти завжди правду праведну,

Не забудь ніде мову мамину.

Пам’ятай – тобі будувати світ,

Жити із людьми в мирі сотню літ!

І цвісти в літах із калиною

З незалежною Україною!

Хлопчик:

Шановні письменники Прикарпаття! Звертаються до Вас українські діти. Більше пишіть книжечок для дітей, ми їх охоче читаємо.

Чекаємо від Вас цікавих і розумних книг.

Використана література:

Багірова В. Ялинка: Вірші. Казки, оповідання – Івано – Франківськ: Нова Зоря, 2004. – 144 с.

Багірова В. Свята земля: Зб. творів катехит. – філософ. змісту. – Галич, 2000 – 136 с.

Багірова В. Хай Бог вас береже: Вірші. – Івано – Франківськ: Лілея – НВ, 1999. – 148с.

Багірова В. Бог любить вас: Вірші для дітей. – Івано – Франківськ: Лілея –НВ. 1996 – 80с.

Багірова В. Творіння Божої краси: Книжечка для дітей. – Івано – Франківськ, 1993 – 60с.

Багірова В. Церковна абетка: Книжечка для дітей. – Івано – Франківськ, 1993 – 60 с.

Золота хмаринка: Зб. віршів для дітей. – Івано – Франківськ: Нова Зоря, 2005. – 30 с.

Веселятка: Вірші для дітей дошкіль. та мол. шкіл. віку. – Коломия: Вік, 2005 – 24 с.

Лесів В. Скарбівня: Народознавча абетка. – Івано – Франківськ: Нова Зоря, 2001 – 72 с.

Підгірянка М. Зозуленька накувала: Лічилки і загадки. Для дошкільного та молодшого шкільного віку. – Коломия.: Вік, 2003. – 48 с.

Підгірянка М. Мелодії дитинства. - Коломия.: Вік, 1996. – 144 с.

Підгірянка М. Розповім вам казку, байку.: Віршовані казки. – К. Вид–во ім.. Олени Теліги, 2002. –

32 с.

Підгірянка М. Таїна Миколаївської ночі. – Івано – Франківськ: Нова Зоря, 2004 – 48 с.

Золотий човник: Вірші для дошкільного віку. – К.: Веселка. 1986 – 24 с.

Маленьке шпаченя: Вірші для дошкільного віку. – К.: Веселка, 1976 – 20 с.

Хитрий котик Василько: Вірші для дітей. – Кути, 2000. – 20 с.

Світлофор і мухомор. – Коломия. – вік. 1998. – 47 с.

Кольорові гусенята: Вірші для молодшого шкільного віку. – К.: Веселка, 1990. – 30 с.

Котячий обід: Байка. – Коломия: Вік, 2003 – 23 с.

Чарівна тилинка: Казка та вірші для дітей. – Івано – Франківськ: Нова Зоря, 2005. – 108 с.

Мурашечка Адель: Вірші для молодшого шкільн. віку. – Преса України, 1992 – 32 с.

Півник на бантині: Вірші. – Івано – Франківськ: Б-ка газети “Світ молоді”, 1993. – 32 с.

Співцю потрібна воля: П’єси – казки для дітей. – Івано – Франківськ, 1996 –30 с.

Пташиний рік: Вірші, драмат. поема, кіноповість, п’єси. – Івано – Франківськ, Сімик, 2005. – 240 с.

Яцура І. Таїни плаїв смерекових: Поезії для дітей середнього шкільного віку. – Коломия. Вік, 1999. – 32 с.

Підготувала

провідний методист Піскун К. П.

Відповідальна за випуск

директор бібліотеки Тацакович І. Я