ПАМ’ЯТЬ ЗАРАДИ МАЙБУТНЬОГО
Уроки усної історії
Загиблим євреям України присвячується
Мета: засобами позакласної роботи висвітлити похмурі сторінки Голокосту у Бабиному Яру та на Криворіжжі в роки фашистсько-німецької окупації;
Сприяти психологічному, етичному осмисленню трагедії і формуванню серед учнівської молоді якостей толерантності, милосердя і відповідальності.
Увічнити історичну пам’ять загиблих євреїв та вшанувати тих, хто вижив і живе поруч з ними.
Наочність та обладнання: музичний твір І. Култе “Аріетто”; єврейські мелодії; телефільм “Криворізький Голокост”; книги з даної теми; творчі роботи учнів; вірші криворізьких поетів Юрія Камінського, Фелікса Мамута.
Хід уроку
Звучить музика І. Култе “Аріетто”
Ведучий 1. Богом избранный народ
Солнце меркнет на ладонях
Сорок первый – Черней год,
Слышишь? Память наша сонет...
Ведучий 2. Фашизма на земле не смыть пятно,
И к памяти взывает нас оно.
Набатом – Холокоста трупный смрад,
И миллионный сет людских утрат.
Ведучий 1. Двадцатый век. В нем многолико зло,
И тем, кто выжил, просто повезло.
Боль Холопости многим не понять,
Увы, ее нельзя стереть, отнять...
Музика зупиняється.
Ведучий 1. З кожним роком все далі і далі відходять від нас у минуле події жахливих років Другої світової війни. За кількістю людських жертв ця війна була найжорстокішою в історії людства. Під час свого існування німецький фашизм перетворив у пустелю цілі країни, зруйнував сотні міст багатьох європейських країн, спалив десятки тисяч сіл та поселень, знищив мільйони людиноненависницькими теоріями расової та національної ненависті, призвів до знищення раб та націй.
Ведучий 2. Небачені людством жорстокості були обґрунтовані теоретичними міркуваннями, необхідністю масових вбивств, підкріплені прибічниками расової теорії. Ці безглузді теорії нацизму проповідувались та розроблялись лідерами німецького фашизму – Гітлером, Герингом, Гебельсом, Гітлером та багатьма іншими і призвели до страшної трагедії Голокосту, катастрофи єврейського народу, який втратив кожного третього із живих в період Другої світової війни.
Ведучий 1. З перших днів свого приходу до влади нацисти проголосили євреїв головною причиною зла всього людства. Ось чому вбивство шести мільйонів євреїв нацистським режимом – це була не лише національна, але й глобальна трагедія, крах основ цивілізації, коли нацистська Німеччина вирішила знищити цілий народ євреїв тільки за те, що вони євреї.
І лише в наші дні країни і народи світу усвідомили значення Голок осту, зрозуміли, що це страшний урок, грізне попередження; таке може повторитися з будь-яким іншим народом, якщо ми не навчимося поважати право людини на життя, незалежно від кольору його шкіри і групи крові.
Читець:
Уносится молитва к небесам,
Цветы умолкли на граните черном,
И сердце жжет горячая слеза
Застыли слезы в реквиеме скорбном.
Здесь был корда-то самый страшный ад
Устроенный рукой изощренной...
Народ еврейский в чем ты виноват,
Измученный и заживо сожженный.
Ведучий 2. Бабин Яр – один з найбільших у Києві ярів... Саме ця місцевість вважається першим місцем тотального знищення єврейського населення і першою спробою “остаточного вирішення єврейського питання”. В окупованих країнах Європи були гетто, дискримінація, знущання, вбивства. Але масове знищення мирних жителів єврейської національності починається вже після початку війни нацистів проти СРСР. В окупованому Києві нацисти зробили першу, на жаль, вдалу спробу відразу знищити всіх євреїв великого міста. Військовозобов’язані чоловіки на той час були в армії, а залишені жінки, старі та діти дуже скоро стали замордованими в Бабиному Яру.
Читець:
Сентябрь переваливал к исходу,
а воздух был прозрачен, невесом.
Скупой язык оперативных сводок
гласил, что Киев взят уже врагом.
Висели над Днепром мостов останки,
А по Крещатику, чеканя шаг,
прошла пехота, а за нею танки,
В квартиры и дома врывался враг.
Взрывал виски тревожный плач ребенка,
стоял в домах посуды битой звон.
Неслись проклятья грабившим вдогонку.
Была то явь, а не кошмарный сон.
Но вздыбилась земля вдруг от ударов.
Взорвался день и превратился в ночь.
Метались немцы в пламени пожаров
и из развалин убегали прочь.
Рождались слухи, всюду злобу сея,
И разносились крики воронья:
«Крищатик взорван! Дело рук евреев
и нет им ни пощады, ни житья!»
И поползла по Киеву тревога.
Приказ: «Евреям собираться в путь».
Куда ж их эта приведет дорога?
Приклады гонят – не передохнуть.
И темными предчувствиями мучась,
они бредут. У всех один вопрос:
«Куда ведут, какая ждет нас участь?»
Вдали сереет кладбища откос.
А по бокам фашисты, полицаи.
Нигде не скрыться и не повернуть.
Сквозь ненависть течет река людская,
за оцепленьем злобных взглядов стая,
хоть нет крестов, но на Голгофу путь.
Евреев торопят
фашистские гады,
а сбоку все взгляды
все взгляды,
все взгляды…
И скорбные взгляды,
и злобные взгляды,
ехидные взгляды,
обидные взгляды,
нелепые взгляды,
разящие взгляды.
молящие взгляды.
Поток все течет.
Кто-то крикнул: «Не надо!»
А сбоку все взгляды,
все взгляды,
все взгляды…
Жестокие взгляды,
свирепые взгляды,
печальные взгляды,
прощальные взгляды.
Не знают они,
что их те же приклады
погонят, как скот,
и не будет пощады.
Погонят в Германию…
К бабьему Яру.
Евреи идут,
чтоб принять вражью кару.
В истории еврейства казней много,
И ныне страх, как тошнота во рту.
…Слепая спотыкается дорого,
она упрется в смерти темноту.
Вот Бабий Яр. Повсюду оцепленье.
Уже сереет неба бирюза,
и по рядам ползет оцепененье,
от страха расширяются глаза.
Все вещи - у кучу. Дан приказ раздеться –
и к Яру. Начинается исход:
По спинам палки, никуда не деться,
И безоружных косит пулемет.
Их гонят, гонят, гонят, гонят, гонят….
через бугры и рытвины туда,
где в ужасе земля натужно стонет,
рекою льется кровь, а не вода.
И в эту бездну медленно и глухо
срываются и падают тела.
Песок им будет нынче вместо пуха,
кого смерть за собою увела.
Поодаль полицаи и солдаты
штыками колют маленьких детей.
Над стариком глумятся супостаты –
кастет по голове: «Умри еврей!»
Вон изверги насилуют девчонок,
затем их добивают тесаком.
Вот в Бабий Яр летит грудной ребенок,
раввина убивают топором.
Уходит день. Яр полнится телами.
ОУНовцы кричат: «Умріть жиди!»
Сиона дети, я навеки с вами,
и палачам не миновать беды.
И кровь людская по песку струится.
Из груды тел протянута рука.
Пусть суд свершится Божию десницей,
и мрак фашизма сгинет навека.
Тут тысячи со смертью обвенчались:
портной, учитель, врач и брадобрей…
Средь груды тел набухших кровью талес.
Прими их души, Боже, поскорей.
Тут только ветер говорит: «Замучен
под Киевом невинный Твой народ».
И где-то стон, тягуч и однозвучен,
теряется среди Днепровских вод.
Звучить тиха сумна єврейська мелодія. На екрані з’являються кадри пос. Алахівки та шахти №5 на Криворіжжі.
Ведучий 1. Трагедія Бабиного Яру повторилася і на криворізькій землі.
П’ята шахта. Ці слова назавжди залишилися зловісним символом трагедії, коли фашисти 14-15 жовтня 1941 року розстріляли тисячі євреїв, мирних жителів і військовополонених. Вони не були випадковими жертвами війни, вбивства старих, жінок та дітей були сплановані.
На екрані з’являється фото колони людей, які йдуть до шахти №5.
Ведучий 2. В фондах Криворізького історико-краєзнавчого музею, під номером 1306, зберігається знайдена в убитого німецького офіцера. На її звороті чітким почерком по-німецькі написано: “judenzuq, Krivoi Roq, 1941” (хода євреїв, Кривий Ріг, 1941)
На фото колона приречених. Їх ведуть по вул.. Леніна до 5-ої шахти. Був сонячний жовтневий день сорок першого року, останній день їх життя. За що фашисти вбили цих людей? Що зробили їм старий чоловік та хлопчик, одягнений у темне пальто, старенька жінка і дівчинка у білому капелюшку? Їх вбили тільки за те, що вони євреї.
Ведучий 1. Пошуком свідків тих трагічних подій та з’ясуванням імен ні в чому неповинних загиблих багато років займається відомий на Криворіжжі письменник Володимир Миколайович Лін, який сьогодні присутній у нас в гостях. Це дякуючи йому ми маємо можливість доторкнутися до трагічних сторінок історії нашого міста, про які забувати не можна.
Ведучий 2. Саме осмислення цих подій, збереження історичної пам’яті про Голокост криворізьких євреїв спонукало до дослідження цієї теми місцевих істориків і краєзнавців.
Сьогодні ми маємо можливість переглянути документальний фільм “Криворізький Голокост”, створений на телестудії “Рудана”, який допоможе нам уявити як це було.
Перегляд фрагментів фільму “Криворізький Голокост”.
Ведучий 1. В. М. Лін більше п’яти років здійснював пошук свідків масових розстрілів єврейського населення Кривого Рогу в період фашистської окупації.
Автор “Криворізької трагедії” – відомий в місті і за його межами (у тому числі і за кордоном) лікар. Народився після війни, життя його склалось так, як і у багатьох інших людей, дитинство і становлення яких були знівечені війною та її наслідками. Покоління людей, бачивши війну з її кров’ю, втратою рідних, близьких і друзів з роками відходять у світ інший, ось чому так важливо для Володимира Миколайовича служіння пам’яті заради сьогодення і майбутнього.
Володимир Миколайович Лін. Це було 4 травня 1997 року. У той день я вперше в житті побував біля 5-ої шахти, де у місця масових розстрілів відбувся траурний мітинг. Він був присвячений пам’яті 6 0000 Криворізьких євреїв, загиблих від рук нацистів в роки Великої Вітчизняної війни.
Це був сонячний день. Ми вийшли з автобусу і підійшли до невеликого пам’ятного знаку. На ньому була металева табличка з підписом: “Біла цього місця знаходиться шурф шахти №5, де восени 1941 та взимку 1942 рр. Відбулись масові розстріли мирних жителів міста Кривого Рогу”
Я подивився на закинуту шахту, на дорогу, яка йшла вздовж залізничного полотна, знову прочитав підпис на пам’ятному знаці...
Серед виступаючих на мітингу був учасник Великої Вітчизняної війни, журналіст і письменник Давид Ісайович Кан. Він розповів про долю свого батька, якого розстріляли фашисти на цьому місці.
Потім хлопець з вольовим обличчям і світлими очима, гість з Ізраїлю, прочитав поминальну молитву і біля пам’ятного знаку поклали квіти.
У той день, я ретельно перегорнув “Чорну книгу” про вбивства євреїв в період окупації, шукав, і не знаходив серед географічних назв Кривого Рогу.
Скільки ще таких “Чорних книг” можна було б написати про мільйони невинно загиблих життів? Скільки балок, ровів, шахт в одній тільки Україні фашистські кати перетворили у братські могили, де покояться тисячі убитих євреїв, українців, росіян, тисячі синів і доньок інших народів?
Я знайшов вірші нашого земляка Ю. Камінського про шахту №5 і прочитавши, уявив собі те жахливе місце. Чути вистріли. Людей гонять до шурфу. Старі, жінки, діти. У їхніх очах древня, як світ, єврейська скорбота і печаль тисячолітніх гонінь.
Хто вони? Невже безжалісний час назавжди зітре з пам’яті їх імена?
“Доки не пізно, треба зробити усе можливе, щоб зберегти у пам’яті людській хоча б частку тих імен, доки не пізно”, - сказав я собі, - доки не пізно”. Бо старіють і відходять від нас очевидці тих страшних подій, від’їжджають у різні країни рідні загиблих.
І я почав по крихтам збирати усе, що було пов’язано з тією давньою трагедією: архівні матеріали, газетні публікації, свідоцтва очевидців, зустрічався з рідними і друзями загиблих, розшукував Праведників світу, які ризикуючи життям, рятували євреїв у ті жахливі роки.
Зібране мною я вирішив опублікувати, хай ці сторінки збережуть для майбутніх поколінь хоча б маленьку частку імен. З тисяч невинно загиблих і розкажуть про Криворізьку трагедію. Бо про це забувати не можна.
В історії людства не було війни, рівній Другій світовій по кількості людських жертв. Цей небувалий геноцид напряму пов’язаний з фашизмом, з його людиноненависними теоріями расової та національної ненависті.
Основна ціль фашистів на окупованих територіях була одна - винищення цілих рас і націй.
Звичайно, вбивали не тільки євреїв. Жертвами нацистського терору стали представники інших національностей, військовополонені, але по відношенню до євреїв нацистська Німеччина проводила політику тотального знищення,, яка отримала назву “остаточного вирішення єврейського питання”. Відповідно цій політиці усі без виключення євреї – чоловіки, жінки, діти були приречені на знищення. Сам факт приналежності до єврейського народу передбачав загибель людини.
З надією знайти хоча б якісь свідчення про загиблих біля 5-ої шахти, я звернувся до Криворізького міського архіву. Але ніяких матеріалів про давню трагедію там не було. І лише в обласному архіві я знайшов папку з актами на вбитих, розстріляних і закатованих громадян Кривого Рогу в період з фашистської окупації. Цей акт № 000 від 14 жовтня 1941 р. (Зачитує цей кат)
Щоб знайти хоча б щось про дійсність тієї трагедії, я знову звернувся до міських установ.
Головний зберігач фондів міського історико-краєзнавчого музею В. І. Петренко надала мені папку з фотодокументами про злодіяння фашистів в період окупації 1941-1944 рр. Одна із фотокарток під № 000 була знайдена в убитого фашистського офіцера.
Я вирішив пройтись по тих місцях, за якими вели людей на смерть. Від будинку до будинку я проходив поселення ім.. Шевченка (колишню Аллахів - ку), знайшов очевидців трагедії і записав їх спогади.
Ведучий 2 Анатолій Андрійович Немченко, свідок тих трагічних подій жовтня 1941 р.
Анатолій Андрійович Немченко “...Семирічний хлопчина, я, добре виспавшись, вийшов на подвір’я. У двір якраз зайшов дебелий дядько із великою, майже в його зріст, палицею. Попрохав води і на запитання мого діда – “Чому це в нього така спрага”, відповів, що він поліцай і буде охороняти колону “жидів”, яких зараз гонять на розстріл. Тоді дід запитав, за що їх будуть убивати і скільки їх. Поліцай розгнівано сказав, що “жидів” треба убивати скрізь. І що Гітлер так і вчинить, коли завоює весь світ. Сьогодні ж, мовляв, розстріляємо 2000 чоловік. Напившись води, поліцай пішов до холодильника, а я з сусідським хлопчиком побіг за ним. Коли ми вийшли з вулиці Центральної, то побачили велику людську колону, яка наближалась до Холодильника. Їх охороняли німці з автоматами і собаками, поліцаї у формі з рушницями і ломаками. Коли колона звернула до шахти №5, чіткий стрій порушився, і поліцаї палками і нагаями почали бити приречених, відновлюючи стрій. Майже всі в колоні несли в руках вузлики і валізи. Зрозумівши куди їх ведуть люди кидали свою ношу на узбіччя дороги, щоб не заважали рухові. Позаду колони їхали брички з поліцаями, які підбирали кинуте.
Серед євреїв в основному були жінки, літні люди і діти. Їх вели до шурфу шахти №5. Вже близько півдня почались розстріли. Були чути глухі постріли, які тривали аж до самого вечора.
Повні речей підводи повертались вздовж Аллахівки. На них сиділи товсті, одягнені у одяг вбитих, поліцаї і рилися у зібраних речах. Одинз поліцаїв побачив мене і сказав, щоб я тікав звідси, бо схожий на єврея. Я перелякався і побіг додому. Ще довго я не міг прийти до тями. Не міг ні спати, ні їсти.
Нехай мої свідчення стануть своєрідною “інформацією до роздуму”, людям сьогодення, в тому числі і тим, хто хоч у чомусь обілює фашизм чи неофашизм. А прояви останнього. На превеликий жаль., трапляються досить часто
Ведучий 1 Так, дійсно багато горя принесла війна в наші краї. Але пройшло стільки років. Чи треба зараз, у наш складний час, згадувати про цю трагедію? Бо усе в минулому. Ні не в минулому. Відголоски тієї трагедії доходять і до наших днів.
Звучить пісня “Плачет старый еврей» (сл. Ф. Мамута, муз. А. Шмиголь)
Плачет старый еврей под мелодию стонущей скрипки.
Над смоковницей звезды колючие в небе висят.
Сыновьям не подарит судьба своей нежной улыбки,
над могилами их обелиски в молчании скорбят.
Как же все передать вдаль несущимся стонущим звукам?
Боль потерь и утрат. Обезумевший вьется смычок.
Не забыть Холохост. Их подвергли и пыткам, и мука.
Плачет Запад о них, и молитвы им дарит Восток.
В Яд-Вашеме их помнят, и все они внесены в свитки.
Пусть живых не затронув, беда обойдет стороной.
Не вернут нам погибших ни деньги, ни золота слитки,
Скорбь всегда остается о тех, кто ушел на покой.
Ведучий 1 Смотрят в небо в упор яркие звезды.
Как укор они тем, кто стремится посеять пожар.
«Будьте бдительны, люди! цените свободу
Чтоб Сизифовым камнем, как воздух не стал
Ведучий 2 Набатным звоном в уши – не забудь!
Проклятием фашистов – не забудь!
Живущим в назидание – не забудь!
Как заклинание – выживи и будь!
Ведучий 1 Щиро дякуємо за розповідь нашим гостям й усім присутнім. Пропонуємо переглянути виставку книг та малюнків, присвячених подіям Голокосту.
|
