«Щоб сказав підручник, якби вмів говорити»
Бібліотекар: Сьогодні іменинники – наші добрі друзі книги. Весняне свято дитячої книги почали відзначати ще в роки війни, бо навіть у той важкий час дітям потрібне було гарне свято. Відтоді книжчині іменини відзначаються щороку в усіх містах і селах нашої країни під час весняних канікул.
Ведуча: «Хто багато читає, той багато знає» - так кажуть у народі. І це правда. Книжка вчить, як на світі жити, книжка відповідає на безліч запитань і сама вміє запитувати.
Ведуча: Всюди поруч з нами книжка. Вона - наш друг і порадник. І навіть уявити важко, що давно – давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Сторінками найперших книг були камені, стіни печер, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані паперу, ані пер чи олівців. З часом люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках – цеглинках багато напишеш? До того ж ці книжки були важкі та незручні?
Згодом з’явилися книжки на папері з пергаменту – тонкої козячої та телячої шкіри, ще пізніше – книжки – сувої з папірусу – болотяної рослини, що росла на берегах Нілу в Давньому Єгипті.
Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки такі, до яких ми з вами звикли.
Учень: «Тиждень книжки!»- зазвучало
Серед міста, як сигнал.
За годину місто стало
Як один читальний зал.
Всі читають урочисто –
І безвусі, й вусачі.
Скільки мешканців у місці,
Стільки в місці й читачів.
Учень: У тролейбусах читають,
Щось мугикають під ніс.
Сторінки перегортають
Під ритмічний стук коліс.
Лиш з малими читачами
В хаті клопіт вечорами:
Від книжок хоч треба спати,
Їх ніяк не відірвати.
Учень: В кожнім домі, в кожній хаті –
У містах і на селі,-
Хто навчився вже читати,
Має книжку на столі.
Учень: Дружба з книгою – це свято,
Не було б його у нас,
Ми не знали б так багато
Про новий і давній час.
Все ми в книзі знайдемо.
Кращої не знаємо,
Доброї і вірної Подруги малят!
Учень: Книгу зрозумілу,
Чесну, добру, сміливу
І дівчатка й хлопчики –
Хочуть всі читати!
І найменшенька дитина,
Що не вміє ще читати,
Ледь колисочку покине –
Просить книжку показати.
Учень: В день народження до друга
Доведеться тобі йти,
То казок чудову книгу
Принеси в дарунок ти!
Учень: Книги дружать з дітворою,
Полюби їх у житті –
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.
Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброму навчать –
Працювати, і учитись,
І вітчизну шанувати!
(входить Королева - книг)
Королева – книг: Бачить – не бачу.
Чути – не чую.
Мовчки говорю
Дуже мудрую
Іноді схочу –
Правди навчаю
Іноді схитрую –
Всіх звеселю
Люба розмова
Будемо діти
Зі мною довіку
Жити дружити.
Хто ж я такая
В світі щаслива,
Мудра, правдива
І жартівлива.
Діти: Королева – книг!
Королева – книг: Так діти. Я – Королева – книг. Про мене складено дуже багато прислів’їв та приказок.
Ведуча: Навчання сонце, а книга – віконце.
Ведуча: Книгу читай, розуму набирай.
Ведуча: Кому книга – розвага, а кому навчання.
Ведуча: З книгою подружишся, розуму наберешся.
Ведуча: Книги читати – усе знати.
Ведуча: Книга – міст у світ знань.
Ведуча: Дім без книга – день без сонця.
Ведуча: Книга добру навчить, від дурного відверне.
Королева – книг: А ви, діти, знаєте про мене прислів’я та приказки? Але з книгою треба дуже охайно поводитись, щоб не як у цього хлопчика.
Учень: У Скворцова Гриші
Книги – найбрудніші,
Всі вони патлаті,
Порвані, горбаті.
Ну, немає в них лиця.
Без початку, без кінця
Палітурки, як ганчірки
Ті книжки ридають гірко.
Учень: Бився Гришка з хлопчаками,
Він розмахував книжками,
Дав Мишку по голові –
Замість книжки стало дві.
Учень: В географії Петрова
Намальована Корова
І написано: «Сія географія моя».
Хто цю книжку візьме стиха
Той зазнає горя й лиха.
Королева – книг: І ось який випадок з ним трапився.
(Хлопчик читає книгу, кидає її у куток та засинає)
1 книжка: Ой, ой, як боляче! У мене вся палітурка облетіла! От цей Гриша!
2книжка: А з мене він листочки повиривав, бутерброди загортав!
3книжка: А на мене наступив брудним черевиком, он бачите, слід так і залишився.
4 книжка: А на мене склянку з варенням перевернув, всі сторінки злипаються.
1 книжка: А мене всю пом’яв.
2 книжка: Як погано нам живеться! Що ж будемо робити?
3 книжка: Я придумала! Давайте ми йому повідриваємо ніс, вуха, повидираємо волоссі, вимажемо обличчя варенням, та втечемо у бібліотеку.
Всі: Давайте!
(Підходять до хлопчика і щипають його)
Хлопчик: Ой! Мамо! Мамо! Рятуй!
Мама: Що трапилось, синку?
Хлопчик: Книжки тікають! Держи їх!
Мама: Та ні, ось вони валяються у кутку.
(Хлопчик збираючи книжки)
Хлопчик: Книжечки мої, пробачте мене. Тебе я підклею. З тебе витру ці брудні плями. Я буду з вами дуже добре поводитись, тільки не тікайте від мене.
Королева – книг: А цим бідолашним книжкам ми допоможемо. Ми відправимо їх до книжкової лікарні.
Учень: Бідні книги, на шматки
Вас порвали хлопчаки!
Ми пошлемо вас до лікарні –
Лікарі там дуже гарні
Там вас, бідних, пожаліють,
І почистять, і зашиють,
І підклеять вас на славу,
І одягнуть у оправу.
Королева – книг: Діти, а ви знаєте, як треба поводитись з книжками?
(Діти відповідають)
Королева – книг: Так, молодці. Книжки не можна рвати, малювати, брати брудними руками, загинати сторінки, закладати ручками або олівцями, битися ними, кидати їх.
Ведуча: А ще є правила користування книгами.
· Не потрібно читати лежачи.
· Не можна читати, коли погане освітлення.
· Промені світла повинні падати на книгу зліва або зверху.
· Книгу тримати не ближче як 30см від очей.
· Кожну годину потрібно давати очам відпочинок на 10хв.
Бібліотекар: У нас в бібліотеці проходить акція «Подаруй книгу бібліотеці». Якщо у вас в дома є книжки, які ви вже прочитали, то, з дозволу тата чи мами, подаруй їх у бібліотеку для того, щоб їх змогли прочитати інші діти.
Учень: Не викинь книгу на смітник!
Її віддай в бібліотеку,
Бо книга – скарб, у ній для тебе
Думок і висловів квітник.
У ній поета віршів море,
Кохання, радість, смуток, біль…
А ще не віддані простори
Письменник відкриває в ній.
Тож дурно книгу не змарнуй –
Бібліотеці подаруй!
Бібліотекар: На цьому наше свято закінчено.
