Авдіївська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Свято
«Поезія
Марії Миколаївни Чепурної –
музика рідного дому»
(до 65 – річниці від дня народження)
Класовод:
ПОЕЗІЯ МАРІЇ ЧЕПУРНОЇ – МУЗИКА РІДНОГО ДОМУ
1 Я - землі цієї паросток зелений,
Я – землі цієї крапля дощова.
Заплелись у мені, приросли до мене
Жито і дерева, квіти і трава.
2.Є в світі зваби немалі,
Цікава стежка кожна,
Але до рідної землі
Збайдужіти не можна.
3. Нема ріднішої, повір
За неї, пречудову!
Люби, шануй, піднось до зір
Її пісні і мову!
Учитель. Ось так палко любила українську землю, рідне слово дитяча поетеса, автор 6 збірок віршів для дітей, наша землячка, уродженка села Авдіївки Марія Миколаївна Чепурна. Сьогодні їй виповнилося б 65 років з дня народження.
На нашому святі ми будемо слухати чудові вірші Марії Миколаївни, співати пісні на її слова. Адже поезія Марії Чепурної, як ніжна музика нашого рідного дому – села Авдіївки.
Дитина 1 Марія Миколаївна Чепурна народилася 24 жовтня 1948 р. в нашому рідному селі Авдіївці. На вулиці Подільській вона зростала веселою чорнявою дівчинкою з карими розумними очима.
Дитина 2 .В 1956 р. Її мати, Олена Долматівна, повела Марійку в 1 клас. Зустріла дівчинку її перша вчителька Настя Онухріївна. Про цей день згадує М. Чепурна в одному із своїх віршів.
В перший клас
Заглядає у вікно
Вересень – рум’янець,
Я не сплю, дивлюсь давно
На новенький ранець.
Пахне ранець букварем
З новими картинками.
Скоро ранець ми берем
І йдемо стежинками.
В мене квіти у руці,
А в матусі ранець,
Кине сонця промінці
Вересень – рум’янець.
Приведуть стежинки нас
В світлий – світлий перший клас!
Пісня (про школу)
Дитина 1 Навчалась Марійка дуже добре, а особливо любила читати книжки і зокрема поезію. Пробувала дівчинка писати вірші і сама.
Дитина 2 З 5 класу вона надсилала свої вірші в республіканську газету „Зірка”. Дуже сподобалися вони редакторам газети й читачам, тому Марію за її творчість і талант преміювали путівкою у Всесоюзний піонерський табір ”Молоду гвардію” в Одесі.
Учитель Марійка зростала серед чудової сільської природи, сільських трударів, тому й писала про те, що бачила, любила, відчувала.
Крапля сонця
На травиночки згори
Крапля сонця впала,
Ледь торкнулася землі -
І земля заграла!
Я одразу перестав
У садку копати,
До землі на мить припав
Нишком біля хати -
І почув: трава гуде,
І говорять квіти,
Що до нас уже іде
Довгожданне літо!
Щедрий сніг
Білий сніг, щедрий сніг
На поля, діброви
Дарував озимині
Кожушок пуховий:
«На, вдягай, озимина,
І не застудися,
А прийде весна-красна,
Колосом налийся».
Квітне гречка – медуниця
В полі гречка зеленіла,
А на ранок побіліла,
Я сказав: - То хмарка біла
Відпочить на поле сіла.
Мимо бджілка прогула:
То ж бо гречка зацвіла!
То не хмарка-дощовиця
Квітне гречка-медуниця.
Квітне льонок
Віє вітерець поволі,
Квітне льонок на полі
Бджоли гудуть над цвітом,
Полем гуляє літо.
Дитина 1 Закінчивши 11 класів Авдіївської школи, Марія Миколаївна поїхала в Київ. Там вона працювала в дитсадочку, навчалася в Київському державному університеті журналістики, писала вірші, статті, друкувалась в різних журналах і газетах: „Вечірній Київ”, „Сільські вісті”, „Юний ленінець” та інших.
Дитина 2 Марія Миколаївна багато працювала сама і дуже поважала людей праці, вчила своїх маленьких вихованців бути працьовитими, умілими.
Господарочка
Я біжу, біжу, біжу
По травичку на межу, Борозенкою м’якою
На город, що за рікою. Принесу хутчій травички
Для маленької телички
Хай не мукає: „ Му – му,”-
Їсть травичку запашну.
Калинове намисто
У світланки стільки справ,
Як у маківці зернят:
Написати кілька вправ,
Вивчить віршика до свят.
Рукавичку доплести,
У кімнаті підмести
Ще й на ниточку червону
Нанизать калини гроно.
Грай, намисто із калини,
Завтра в мами іменини.
.
Мала мурашечка
Виповзла мурашечка на листок
І зітхнула стомлено: «Ну й деньок!
Встигла накормити я сто діток,
Встигла наносити гілочок,
Збудувать хатиночку он яку,
Протоптати стежечку у ярку…»
Виповзла малесенька на листок.
Вже згасав на заході день-деньок.
Пісня про працю.
Учитель А ми, діти, теж поважаємо працю, допомагаємо старшим, вчимося робити своїми руками і знаємо багато приказок про працю.
--- Бджола мала, а й та працює.
--- Без труда нема плода.
--- Маленька праця краще за велике безділля.
--- Діло майстра величає.
--- Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
--- Хто не робить, той не їсть.
Дитина 1 Часто Марія Миколаївна приїздила у своє рідне село Авдіївку, щоб провідати рідних, побачити батьківську хату, почути запах скошеної трави. А ще дуже любила бувати у лісі, у лузі, бо обожнювала Поліську природу й складала про неї вірші.
Усміхнулось сонечко
Усміхнулось сонечко згори,
Кинуло проміння на бори,
На веселе житечко, на сад,
На солодкий жовтий виноград.
Усміхнулось сонечко згори
Стихли зачаровані вітри,
Лиш, мов білі вогники, роса
На долоньках листя догаса.
Гриби
Де берези та дуби –
Там збирала я гриби.
І опеньки тонконіжки,
І лисички й сироїжки
В кошик дружно –
Стриб та стриб!..
Де ж подівся білий гриб?
Мабуть він маленький ще,
Підростає під кущем:
Ще стрибати не навчився –
Ось тому і зачаївся…
Як суниці я збирала
Через річку – синій міст.
За мостом – старезний ліс,
Там суниці я збирала,
А зозуля рахувала:
Раз ку–ку і два ку-ку,
Все кукука на дубку.
Я ж суниці так збирала,
Що й про пташку забувала
Ну й морока, ну й турбота:
Дві у чашку, п’ять до рота.
А зозуля на дубку
Все ку-ку, ку-ку, ку-ку!
Накувала більше ста...
Чом же чашечка пуста?
Інсценізація вірша «Ходить осінь гаєм»
Ходить осінь гаєм Та звірят питає: - Що ви поробляєте, Як про зиму дбаєте? – Загойдалась гілка, Обізвалась білка: - Я збираю шишки, І гриби й горішки – Обізвався їжачок: - В мене шубка з голочок – Я ношу суниці, І грушки й брусниці. – Рада осінь: - Добре, діти, Ви у мене працьовиті!
Пісня про природу
Дитина 1 Марія Миколаївна була мамою для свого сина, дуже любила дітей, розуміла їх, тому й вірші в неї такі цікаві, веселі. А свою материнську ніжність до вас передала у колисковій пісенці, яку для вас виконають діти та мама Богдана Погребця Надія Олексіївна.
Прилетіло ластів’ятко
Прилетіло ластів’ятко
Люлі-лю, моє дитятко.
Прилетіли зозуленьки
Люлі, доню, люленьки.
Прилетіли два сичі
Не лякайся уночі.
Прилетіла ластонька
Прокидайся, Настонько!
Колискова пісняна «Безсоння»на слова М. Чепурної
В небі сіяє місяць ріжок, Пісня лунає: «Спи, мій синок» Баю-баю, баю-баю Пісня лунає: «Спи, мій синок»
Вітер калину тихше гойдай Спатоньки сину не заважай!» Баю-юаю, баю-баю Спатоньки сину не заважай!
Все вже дрімає в полі, в гаю. Та не стихає «Баю-баю» Баю-баю, баю-баю Та не стихає «Баю-баю»
Ніжністю неньки пісня бринить Хлопчик маленький все ще не спить Баю-баю, баю-баю Хлопчик маленький все ще не спить.
Він пригортає ляльку свою Та не стихає «Баю-баю Баю-баю, баю-баю Та не стихає «Баю-баю
Учень 1 Марія Миколаївна любила свою Батьківщину, знала традиції нашої країни, поважала символи. Вона любила носити вишивану українську сорочку, яку ви помітили на цьому портреті. А тут вона в українському одязі, в українському вінку. Послухайте вірш Марії Чепурної про народний оберіг українців „Мій рушник”.
Мій рушник
Як веселка, мій рушник
Різнокольоровий,
Все я вишила на нім:
Луки і діброви,
Річку, жито, синій льон,
Татуся на полі,
З білим бантиком дзвінок,
Що у нашій школі.
Український народний танець «Подоляночка»
Учитель Ряд віршів Марія Миколаївна присвячує дзвінким українським струмочкам, джерельцям – символам чистоти і здоров’я.
Лісове джерельце
Лісове джерельце,
Добре в нього серце,
Всім дає водиці
І звірятку, й птиці,
Дереву, травині,
Квітці і людині.
Тому й не міліє,
Дзюркотить, радіє
І з лісів дзвінкою
Витіка рікою.
Струмок
Через луг струмочок біг,
У траві спочити ліг:
Потягнувся на два боки –
Став як річечка. широкий.
Учитель Прославила Марія Чепурна і нашу легендарну Авдіївську криницю за селом. З цією криницею було пов’язане майже все життя її батька Миколи Петровича. Він був пастухом, випасав колгоспних корів, а криничка часто напувала його джерельною водою. Та Микола Петрович тяжко захворів, але вірив, що кринична вода вилікує його. Сини привозили йому з далекої криниці цілющу джерельну воду, але тяжка хвороба
перемогла віру і Микола Петрович помер. Вражена смертю батька, Марія Миколаївна пише вірш „Батькова криниця”. Скорботні слова вразили душу відомого українського поета і композитора Павла Дворського. Він пише музику і народжується пісня „Батькова криниця”. Прошу послухати її запис у виконанні Павла Дворського.
Пісня „Батькова криниця”. Співає Павло Дворський.
Учитель Нещодавно Авдіївську криницю відремонтували, зробили красиву сучасну цямрину, освятили і назвали „Батьківською криницею”.
Люблять авдіївці криницю, бережуть, ніколи не проходять мимо, кланяються їй, п’ючи джерельну воду.
Дитина 1. Марія Миколаївна була справжнім патріотом своєї батьківщини і писала у віршах про воїнів української армії, про роки війни. Пропонуємо послухати пісню на слова Марії Чепурної «Ковпакове джерело»
Пісня «Ковпакове джерело»)
Ласкаве літо розцвіло,
Немов червоний мак
Дзвенить у лісі джерело.
Тут йшов колись Ковпак
Відважний, мужній партизан,
Червоний генерал,
Немов нищівний ураган,
Фашистів він карав.
Нам розказало джерело,
Як утікав фашист,
Як небо грозами гуло,
Зелений падав лист.
Щоб завжди сонячно було,
Щоб квітнув мир, як мак,
Ми бережем це джерело
Тут йшов колись Ковпак
Учитель Рано обірвалося життя Марії Миколаївни Чепурної, але і за такий короткий час вона залишила по собі багато доброго, світлого, не марнуючи жодної хвилинки свого життя. Та і вас, діти, вона застерігала, як мати-наставниця, цінувати кожну хвилину у вірші „Золота хвилина”.
Золота хвилина
У великій книзі на столі
Прочитала по складах Марина:
„Найдорожча всюди на землі
Золота хвилина”.
Ось Марина в матері й пита:
- Що таке хвилина золота? –
Мама доню ніжно цілувала,
Усміхнулась і отак сказала:
- З золотих хвилин, моє дитя,
Все людське складається життя.
А тому їх марнувать не треба,
За хвилину хтось злетить у небо,
Хтось вербичку чи кленок посадить,
Щось корисне другові порадить.
І від цього так душі приємно,
Бо живеш на світі недаремно.
Тож і ти, як виростеш, в житті
Не марнуй хвилини золоті.
Учитель. Поетеса бажає вам рости сильними, розумними, великими людьми з великої літери.
Я росту
Як літак, що відліта, Я росту в свої літа. А рости в літа і роки Ще не значить буть високим.
До кленочка я дістану, А рости не перестану, Бо ростив літа і роки Ще не значить буть високим.
Хтось приборкав океан Чи зерном засіяв лан, Хтось людину врятував, Чи будинок збудував, Хтось вартує сон землі, Хтось в космічнім кораблі, - Буде завжди і повік Той великий чоловік.
Виступ матері М. Чепурної. Вручення їй квітів.
Учитель Закінчується наше свято. І ми горді тим, що наша Авдіївська земля народила цю чудову жінку-поетесу і подарувала її талант, любов усій Україні. А для нас, авдіївців, поезія Марії Чепурної – музика рідного дому, пісня отчої землі.
Звучить пісня «Музика рідного дому» (грамзапис)
