 |
Приповідки
Андрій Хір
21.06 – 25.07.2013
На «стилістичній орбіті» Андрій Хір – сам один, не схожий на інших, неочікуваний і неповторний. Художник заявляє, що ілюструє українські приповідки, тож глядач одразу уявляє собі камерні ілюстрації фольклорної тематики з усіма традиційними атрибутами народного українського побуту. Аж тут перед ним постає зовсім інше – потойбічний і утаємничений світ, із прадавніми забобонами та кумедним гумором – світ одночасно архаїчний і сучасний.
Найбільшою ж несподіванкою є використання монументальних розмірів та вибудовування великих серій. На видовжених графічно-декоративних панно оливково-чорної гами постають фантасмагоричні персонажі людського, тваринного та рослинного походження: казкові вершники та песиголовці, дивні птахи та чудернацькі рослини, підземні кудлаті чи лускаті істоти та такі, що в болоті водяться – рогаті й хвостаті. Вони – з уяви художника, і водночас – зі світу української демонології та чудородії, пов’язані з древніми релігійними уявленнями.
Таке поєднання заглибленого в архаїчні пласти народного світовідчуття та його сучасних авторських інтерпретацій позбавляють твори Хіра значення простого ілюстрованого коментаря. Роботи художника вишукуються у самостійні станкові цикли, де сюжет зображення і текст взаємодоповнюють одне о́дне. Автор використовує пластичність пружних ліній та силуетів, так наче гаптує нитками, нанизуючи зображення на полотно. Такі асоціації не випадкові, бо вишивка присутня в цих творах: тексти приповідок вишиті безпосередньо на зображальному полі у верхній частині полотна над персонажами. Художник неквапливо роздмухує нашу цікавість, виписуючи всі дрібні деталі, висвічуючи білими краплинами місяця та зірок нічне небо, ритмічно декоруючи клаптики поверхонь геометричними візерунками. Фронтальні орнаменти не повторюють об’ємних вигинів фігур – саме так, як це відбувається на старовинних українських картинах, що будуються на поєднанні плаского з об’ємним, реального – з умовним, просторових ефектів – з площинним декором.
Андрій Хір полюбляє вузькі вертикальні композиції, вимальовує овальні обрамлення – аби «полонити» усяку нечисть у тісних «ямах». І тим самим заспокоїти глядача – ці істоти безпечні. Автор обирає кольори ночі як символ потойбіччя, може жахати нас страхітливими бісівськими персонажами і сугестією містичного. Проте, як і належить у народній традиції, переводить страшне у казкове, поборює страхи силою народного духу і яскравим гумором, іронізує та глузує, підкреслюючи в людині тваринне, а в тварині – людське.
Олена Годенко-Наконечна,
мистецтвознавець
За додатковою інформацією, фотоматеріалами, коментарями учасників подій звертайтесь:
координатор проектів Катерина Семенюк, 067 567 30 20, *****@***.
Арт-центр Я Галерея у Києві, Хорива, 49Б, /044/ 492 92 03, у Дніпропетровську, Гусенка, 17, /056/ 713 57 13
yagallery.
