Коток Світлана Іванівна – вчитель історії вищої категорії, старший вчитель Тинненської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Коток Світлана Іванівна – вчитель історії вищої категорії, старший вчитель Тинненської ЗОШ І-ІІІ ступенів,

Сарненського району, Рівненської області

Урок-практикум за темою: «Наш край у 1939-1950 рр. Радянізація». 11 клас.

МЕТА. Перевірити знання учнів з даної теми. Розвивати в учнів інтерес до вивчення та дослідження

героїчного минулого рідного краю, боротьби підпільників, партизан за волю, незалежність, віру та щастя свого народу.

Ознайомити учнів із атмосферою того часу.

Сприяти вихованню патріотизму, любові до історії України, рідного краю, сміливості, героїзму, готовності

відстояти волю, незалежність України.

Епіграфи уроку

«Той хто не любить своєї країни, свого народу – не може любити нічого»

Джон Байрон

«… у своїй хаті, своя правда і воля…»

Тарас Шевченко

Очікувані результати:

1.  Перевірити засвоєння дат, подій, хар-ки історичних осіб даного періоду.

2.  Вивчити особливості Руху Опору, радянізації та проведення «культурної революції» на теренах краю.

3.  Представити власні дослідження для поглибленого вивчення теми в МАН.

4.  Переконатися в архаїчності та унікальності нашого Поліського краю.

5.  Усвідомлювати важливість історичного моменту – здобуття Україною незалежності.

6.  Пишатися своєю історю любити Полісся, Бути патріотом своєї держави

Випереджувальне завдання – теми для дослідження для МАН

1.  Голод 1946-1947 рр. Чим відрізнявся від інших голодоморів в Україні. Чи був він у нашому краї?

2.  Україно-польський конфлікт на території нашого села.

3.  Радянізація, депортація.

4.  УПА після ІІ світової війни;

5.  Радяно-польський конфлікт

Вступне слово вчителя

На цьому занятті ми повинні закріпити знання з даної теми, перевірити засвоєння вами на уроках дат і подій, які фігурують у ДПА, ЗНО з історії України, поглиблено дізнатися про окремі сторінки в історії нашого краю і Рівненщини вцілому. Дати свої висновки, свою оцінку подіям і фактам, історичним особам, оскільки сьогодні історія не є догмою і навіть учні у школі мають право дати свій аналіз тим чи іншим подіям, а я наприклад такого вибору у свій час не мала, і такого уроку, який був сьогодні не було у школі. Визначити і дізнатися про особливості радянізації нашого краю, адже Рівненщина край унікальний – архаїчний, і коли вас в житті десь спитаються – Звідки ви?, то ви дасте відповідь гордо – я родом з Рівненського Полісся, мій край – край партизанської слави, я родом з того краю, де народився український націоналістичний повстанський рух, а ще родом з тих людей, які зберегли і донесли до кращих часів українську мову, українську пісню, українську вишиту сорочку – власне, все те, що зробило нас українцями, що створило українську націю, українську культуру і незалежну державу на мапі світу під іменем «Україна». Цьогоріч виповнюється 72 річниця створення УПА.

Отож, як відомо наш край зазнав ІІ світової війни з перших її днів, щоб активізувати ваші знання з даних подій ми проведемо вікторину:

1Назва договору (таємного протоколу), за яким Західна Україна входила до складу УРСР?( Пакт Молотова-Рібентропа).

2. Коли і де він був підписаний? ( Москва 23 серпня 1939р.)

3. Про що йшлося в таємному протоколі – додатку до Пакту?

3. Коли радянська армія вступила на західноукраїнські землі? ( 17 вересня 1939р.)

4.Коли була створена Рівненська область? 4 грудня 1939

Чи можемо ми вважати, що наш край і зокрема наші землі зазнали ІІ світової війни з перших її днів?

Отож, Пакт Молотова – Рібентропа, а саме таємний протокол та події вересня 1939 року стосуються безпосередньо нашого краю та нашого села зокрема.

Нажаль, наша Україна, а саме західна зазнала і І і ІІ світову війни її не оминули ці страшні сторінки історії.

А отже наш край зазнав з перших днів війни як ІІ світової так і ВВв.

1. Як називається війна СРСР з Німеччиною? ВВв

2. Назвіть її хронологічні рамки? 22 червня 1941 – 9 травня 1945рр.

3. Дата нападу фашистів на Україну? ( 22 червня 1941р.)

5. Коли німецько-фашистська армія « Південь» увірвалась на територію Рівненщини? (24 червня 1941 р.)

6. Коли фашисти захопили Рівне?(28 червня 1941р.)

7. Відомо, що завойовану Україну фашисти розчленували. До якої частини входила Рівненщина?

( Рейхкомісаріат «Україна»).

8. Хто очолював рейхкомісаріат Україна?( Еріх Кох).

9. Назва німецького плану, в якому Україні відводилося місце аграрно-сировинного придатку.( «Ост».)

Рух Опору

Назвіть течії.

Мета діяльності

Український націоналістичний Радянський Польський націоналістичний

(ОУН-УПА) Радянські партизани Армія Крайова

Створення незалежної України Вести підривну діяльність проти УПА Відновлення Польщі на політичній

і фашистської Німеччини карті світу, повернення Полісся Польщі

ВІКТОРИНА.

1На які округи поділялась УПА-Півнвніч? ( “Турів”, “Заграва”, “Волинь-Південь”.)

2. У який Воєнний Округ входив Сарненський район? ( “Заграва”).

3. Як називалася газета УПА? (“Повстанець”)

4. Хто є організатором першого відділу УПА на Поліссі в жовтні 1942р.? (“ Остап” Сергій Качинський).

5. Хто був сотником на Сарненщині в 1944-1945рр.? (“ Ярема”).

6. Як називалися підготовчі осередки УПА? ( Вишколи).

7. Коли відбулися переговори між Т. Боровцем та представниками Партизанського загону Медвєдєва? ( Вересень-жовтень 1942р.)

8. Коли і де була проголошена “Українська Держава”? (Львів 30 червня 1941р.)

9. Останній командир УПА? (Роман Шухевич.)

10. Псевдонім Романа Шухевича? ( Тарас Чупринка.)

11.Книга Бульби-Боровця? (“ Армія без держави”.)

12. Коли фашисти захопили Сарни?( 6 липня 1941р.)

13. Визволення Рівного? ( Лютий 1944р.)

15.Визволення Сарн? (11 січня 1944р.)

Визволення Тинного?

16.Коли відбувся масовий розстріл єврейського населення поблизу Сарн?

( 25-28 серпня 1941р.).

17.Коли ковпаківці здійснили операцію “Сарненський хрест”? (Грудень 1942р.)

18.Скільки цивільного населення Рівненської області загинуло під час окупації? (200 тис.)

19.Чим пояснюється така кількість жертв саме у рівному, якщо у більших містах Харків, Донецьк цивільного населення загинуло вдвічі менше?

III.ХАРАКТЕРИСТИКА ІСТОРИЧНИХ ОСІБ.

1 Автор книги « Армія без держави». Він не був членом ОУН, перебував під впливом уряду УНР у вигнанні.

Спочатку його загони діяли офіційно під назвою Окружної команди міліції в Сарнах, а неофіційно-Головної команди

«ПоліськоїСічі». Тарас Бульба-Боровець.

2. Він вважав, що слов’яни-це кролики, якї ніколи не піднімуться вище кролячої родини. Будь-яке знання

перетвориться у них у напівзнання. Цілком достатньо, якщо вони навчаться рахувати до 100.

Адьльф Гітлер.

3. Врівноважений, розсудний керівник партизанського об’єднання, яке здійснювало рейди нашим краєм. На території України

вони знищили 11 тисяч залізничних загонів з озброєнням і боєприпасами. Автор книги « Від Путивля до Карпат».

Сидір Ковпак.

4. Відзначався жорстокістю навіть серед німців, які прозвали його « коричневим царем України». У вересні 1941 р. він заявив про своє кредо щодо України: « Мене знають як жорстокого пса. Я витисну з цієї країни все до останньої краплі. Ми – раса панів і повинні управляти жорстоко».

Еріх Кох.

5. Він вважав, що українцям у боротьбі за незалежність не треба звертатися за допомогою до німців, а потрібно покладатися на

власні сили і власну армію. Відзначався активними методами боротьби і терору.

Степан Бандера.

6. Він виступав за зближення з німцями, оскільки вважав, що незалежна Україна могла постати у співпраці з німцями.

Лідер ОУН з 1939р.

Андрій Мельник.

Випереджувальне завдання: характеристика історичної особи Хариті Кононенко.

виконує Пісню УПА «Очерет мені був за колиску»

Очерет мені був за колиску,

В болотах я родився і зріс,

Я люблю свою хату поліську…

Я люблю свій зажурений ліс. Ой, безкрає поліське болото, Пів-Полісся вода залила…Тільки де-не-де хутір самотній,

Тільки де-не-де клаптик села…

( З повстанської пісні.)

Як би не критикували, яким би погляди не були на УПА сьогодні в нових підручниках ця тема лишається як одна з головних течій руху Опору в роки війни і ми не маємо права сьогодні обходити стороною чи замовчувати дане питання.

Отож ми дійшли висновку, що українсько-польський конфлікт на теренах краю був одностороннім.

Яку оцінку сьогодні ви даєте діям воїнам УПА?

Назвіть мені роки І періоду радянізації західноукраїнських земель. Якщо в першому періоді радянізації 1939-1941 році червоні визволителі змогли створити органи місцевого самоврядування обласні і районні ради, створити первинні комсомольські організації, політичні осередки та колгоспи, то у ІІ періоді

ІІ Етап Радянізації

Давайте визначимо хронологічні межі даного періоду

0сінь 1944-1950 рр. Коли в історії датується п’ятирічка відбудови?

4 пятир. 1946-1950 рр.

Радянська влада ставила на меті не тільки радянізувати наш край, а й окультурити жителів Західної України

«Культурна революція»

Ми говорили з вами про радянський тип людини

-  скільки республік входило в Радянський Союз?

-  Отож якою мала бути «радянська людина»?

будувати соціалізм, комунізм

 

розмовляти на російській мові Атеїст

вірити в Леніна, Сталіна, прославляти

Батьківщина – Радянський Союз, любити свою, батьківщину, в Столиця - Москва разі потреби віддати за неї життя

Позитиви і негативи культурної революції

-  безкоштовне навчання

-  безкоштовна медицина

-  ліквідація неписьменності

-  створення БК, бібліотек

негативи

-  переслідування членів родин ОУН-УПА;

-  репресії, депортація

-  атеїстична політика

- проникнення радянської соціалістичної ідеології в усі сфери життя

УПА програли цю війну радянській владі, оскільки рівних за диверсіями радянським енкаведистам не було, але їхня ідея жива і створила незалежну державу на карті під іменем «Україна»

Вчитель читає під демонстрацію слайдів на тему «Рух Опору».

І настане час, коли один скаже: «Слава Україні» і мільйони відповідатимуть: «Героям слава!» Степан Бандера

Такими виявилися пророчими слова дуже неординарної навіть у вітчизняній історії особи, але ім’я якої увійшло до історії України як символ боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД), так він назвав її у роки ІІ світової війни. У німецькій історії його ім’ям названо національну-визвольну боротьбу українського народу – «Бандерівський рух» («Бандерабевегунг»), та найбільше спотворена картина була в радянській історіографії, бо для тоталітарної та шовіністичної держави ХХ століття бандерівці стали уособленням найнебезпечніших та найлютіших ворогів, як і їх попередники – «мазепинці», «гайдамаки», «петлюрівці», - словом, усі ті, хто повстав проти імперського режиму. Бо в Україні в складі тоталітарної та авторитарної держави завжди була жменя сміливих і жертовних людей, готових переступити накинуті зверху норми поведінки, щоб захистити дорогі їм політичні, релігійні ідеали. Зрештою – почуття людської гідності, я якому їм відмовляє тоталітарний режим. Повстанський рух, починаючи із західної України, яку радянська вдада з 1939 року називала «найвідсталішим» та «найпримітивнішим» регіоном, сіяв зерна спротиву радянській системі, які тоталітарна машина східного «братнього народу» не може викоренити і сьогодні. Зі збройної боротьби народжувався громадянин. Який, на відміну від пересічного жителя Радянського Союзу, був не тільки свідомий своїх прав, але й був готовий ці права захищати, нівіть мілітарно. Це сила, яка змогла об’єднати молодь у ті буремні дні, як і сьогодні. Діяльність ОУН за керівництва Бандери стала така динамічна, захоплююча, що поривала молодь до самочинних дій, націоналізм ставав модним, популярним. З цього приводу польська преса писала: «таємнича ОУН нині сильніша за всі українські партії разом взяті. Вона панує над молоддю, вона творить загальну опінію, вона працює зі страшним темпом, щоб втягнути маси в крутіж революції».

Про те, наскільки серйозною проблемою був український націоналізм свідчить і той факт, що цілі інституції в СРСР існували для планування її повалення, спецшколи КДБ, диверсійні групи, що вивчали детально місцевість українського полісся, його говірки та діалекти.

Радянська пропаганда зробила все для того, щоб люди з острахом сприймали імена історичних діячів національно-визвольного процесу. Нічого дивного, бо і перший Президент УНР 1918 року Михайло Грушевський в підручниках для історії України трактувався, як «буржуазний націоналіст», який очолював ворожу для радянської влади «буржуазну Центральну Раду», бо посмів у 3 універсалах ще в 1917 року проголосити автономію, а в 4 – незалежність. Доля його також відома, хоча він і не був бандерівець - у розпал сталінських репресій помер при загадкових обставинах у Кисловодську.

У 1991 році, коли Україна відновила свою державну незалежність, свято Покрови Пресвятої Богородиці все більше асоціюється з боротьбою Української Повстанської армії, а точніше домаганнями її державного визнання. З 2005 року річниці створення УПА офіційно відзначають на Західній Україні. На честь 70-річчя УПА Івано-Франківська, Львівська та Тернопільська обласні ради оголосили 2012 рік роком Української Повстанської Армії.

Тому з висоти цих років, оцінюючи здобутки і втрати на шляху державного визнання боротьби УПА, можна зробити, на перший погляд, невтішний висновок. Влада і суспільство не наблизилися, а навпаки віддалилися від позитивного розв’язання однієї з пекучих проблем суспільства. Більше того, складається враження, що всі зусилля науковців, громадськості, окремих партій, народних депутатів і навіть урядів та президента (Віктор Ющенко виступав за державне визнання УПА) виявилися даремними і не потрібними. Бо виникає питання якщо Бандера і Шухевич - не Герої України, то хто ж залишився? Питанням часу виявився і той аспект, що в східних і південних регіонах України на діяльність УПА дивляться не так схвально, як скажімо на Галичині чи Буковині.

Ще один, можливо, найважливіший аспект проблеми - долі колишніх бійців УПА. З року в рік їх стає все менше і менше. І хоча на Західній Україні, де у переважній більшості вони проживають, влада надає їм всіляку, передусім соціальну підтримку, не виключаю, що з огляду на існуючу політичну кон’юнктуру їм живеться вкрай дискомфортно. І це найбільша трагедія покоління, яке зі зброєю в руках захищало честь своєї нації і держави, але так і не дочекається державного визнання. Але, не зважаючи ні на що, ветерани УПА ніколи "уклінно" не просили будь-яку владу їх визнати. Для них це не ціль життя. Як і понад 70 років тому вони переконані, що немає біди у тому, що програна битва. Головне виграти сьогоднішню війну – зберегти і утвердити державність України…