Тема № 1 Історія та теорія юридичної компаративістики

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

кафедра теорії держави і права

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

Начальник кафедри теорії держави і права

підполковник міліції

 

“___”____________ 20__року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 1 Історія та теорія юридичної компаративістики.

З дисципліни: Юридична компаративістика

Категорія слухачів: магістратура 1 курс ННІ підготовки фахівців для підрозділів слідства та кримінальної міліції, магістратура ННІЗН

Навчальна мета: домогтися обізнаності слухачів магістратури у питаннях історичного генезису формування та розвитку порівняльного правознавства, сучасного стану розвинутості юридичної компаративістики, визначення характеристики юридичної компаративістики як юридичної науки, характеристики її структури, функцій, а також інституціоналізація порівняльного правознавства протягом його розвитку.

Виховна мета: сприяти формуванню наукового світогляду, підвищення рівня правової свідомості, правової культури, моральних, естетичних та інших якостей особистості, вихованню слухачів.

Розвивальна мета: розвити інтелектуальні здібності слухачів щодо усвідомлення сутності, специфіки юридичної компаративістики, її місця в системі юридичних наук, значення порівняльного правознавства. Сприяти розвитку у слухачів навичок чіткого формулювання теоретичних положень: порівняльне правознавство як юридична наука, сфера спеціалізованих наукових досліджень, навчальна дисципліна.

Навчальний час: 2 годин(и)

Навчальне обладнання, ТЗН: Наочність викладення матеріалу забезпечується використанням схем, таблиць та мультимедійним супроводженням окремих питань теми. ТЗН: відеопроектор, комп’ютерна техніка та відповідне програмне забезпечення.

Наочні засоби: Наочність викладення матеріалу забезпечується використанням схем, таблиць та мультимедійним супроводженням окремих питань теми.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: Забезпечуючі дисципліни:

історія держави і права; історія вчень про державу і право; теорія держави і права, філософія права. Забезпечувані дисципліни: кримінологія; правова статистика; кримінальне право; адміністративне право; цивільне право.

План ЛЕКЦІЇ

1. Вступ.

2. Основна частина.

2.1.Історія юридичної компаративістики.

2.2. Сучасний стан розвитку юридичної компаративістики в Україні.

2.3. Основні складові юридичної компаративістики як юридичної науки.

2.4. Функції та значення юридичної компаративістики.

3. Загальні висновки.

Етапи проведення заняття:

а) Організаційна частина – до 5 хвилин

Перевіряється наявність слухачів на занятті. Оголошується тема, мета, навчальні питання для опрацювання. Підкреслюється актуальність та практична значимість питань, що розглядаються.

б) Основна частина – до 70 хвилин

На розгляд одного питання відводиться приблизно 10-15 хвилин.

в) Заключна частина – до 5 хвилин

Підводяться підсумки заняття, надаються рекомендації для подальшого вивчення найбільш складних питань теми. Даються відповіді на запитання.

Рекомендована література:

Довідникова література

1.  Порівняльне правознавство: Антологія української компаративістики ХІХ – ХХ століть / За ред. іна; Упорядники: ін (кер. кол.), , . – К.: Ін-т держави і права ім. НАН України; Видавництво «Логос», 2008. – 414 с.

2.  Порівняльне правознавство: Вітчизняні та зарубіжні спеціалізовані центри дослідження і викладання: Довідник / За ред. . – К.: Інститут держави і права ім. НАН України, 2005. – 192 с.

3.  Право України. – 2013. - № 3–4. Актуальна тема номера: «Порівняльне правознавство: сучасні виміри».

Підручники та навчальні посібники

4.  Місце пострадянських правових систем на правовій карті світу: Відкрита лекція / Пер. з англ. . За ред. іна. – Київ: Інститут держави і права ім. НАН України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Видавництво «Логос», 2009. – 20 с.

5.  Сравнительное правоведение: учебник. – Изд-е 2-е стер. – О.: Феникс; М.: ТрансЛит, 2011. – 504 с.

6.  Бойко І. С., Бабін івняльне правознавство: навч. посіб. / Одес. нац. мор. акад. – 2-ге вид. випр. та допов. – О.: Фенікс, 2011. – 151 с.

7.  Правові традиції? У пошуках правових сімей і культур: Відкрита лекція / Переклад ; за наук. ред. іна. – Київ-Львів: ЗУКЦ, 2012. – 24 с.

8.  Дамирли правоведение в поисках собственной идентичности: Открытая лекция. – Киев-Львов: ЗУКЦ, 2012. – 24 с.

9.  Закіров М. Б., Закірова компаративістика : навч.-методич. посіб. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. – 208 с.

10.  Порівняльне правознавство : підручник / та ін. ; за заг. ред. ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х. : Право, 2012. – 271 с. 

11.  Правові системи сучасності : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / та ін. ; за ред. ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. . – К. : Юридична думка, 2012. – 490 с. 

12.  «Загальне порівняльне правознавство» як навчальна дисципліна: досвід і перспективи в Україні: Відкрита лекція. – Київ: Інститут держави і права ім. НАН України, Прикарпатский юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ, Видавництво «Логос», 2010. – 20 с.

13.  Тихомиров івняльно-правові дослідження: проблеми визначення компаративної природи, наукознавчого осмислення та систематизації: Відкрита лекція. – Київ-Львів: ЗУКЦ, 2012. – 52 с.

Нормативні збірники та практичні посібники

14.  Всебічна підтримка європейської інтеграції та наближення законодавства України: Компендіум вибраних доробків Українсько-європейського дорадчого центру з питань законодавства (UEPLAC) Етап V. – К. : [б. в.], 2012. – 504 с. 

Монографії та брошури

15.  Foundations of comparative law: methods and typologies / W. E. Butler, O. V. Kresin, Iu. S. Shemshuchenko. – London: Wildy, Simmonds & Hill Publishing, 2011. – 354 p.

16.  Кресін івняльне правознавство у ХІХ – ХХ століттях: проблеми становлення: Монографія. – К.: Логос, 2011. – 294 с.

17.  Порівняльне правознавство: досвід і проблеми викладання: Збірник наукових праць і навчально-методичних матеріалів / За ред. , І. С. Гриценка; упор. ін. – К.: ВДК Університету «Україна», 2011. – 288 с.

18.  Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Збірник наукових праць / За ред. , , І. С. Гриценка; упор. ін, І. М. Ситар. – 2-е вид., випр. і доп. – Львів, Київ: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. – 652 с.

19.  Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку: Збірник наукових праць / За ред. , І. С. Гриценка, іна; упор. ін, І. М. Ситар. – К.: Логос, 2011. – 520 с.

20.  Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти : матеріали ІІ Всеукраїнського круглого столу / відп. ред. ів, І. М. Ситар. – Львів : ЛьвДУВС, 2010. – 464 с.

21.  Проблеми порівняльного правознавства: Збірник тез наукових доповідей ІІІ Міжнародної наукової конференції «Компаративістські читання» / За ред. , іна, І. С. Гриценка; упор. ін, І. М. Ситар. – К.; Львів: ЛьвДУВС, 2011. – 300 с.

Дисертації

22.  Домінуюче праворозуміння у функціонуванні правових систем: автореф. дис. …канд. юрид. наук / . – Одеса, 2010.

23.  Національне право в умовах глобалізації (загальнотеоретичний аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / ; Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ, 2011. – 20 с.

24.  Функціоналістська парадигма порівняльно-правових досліджень: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.12 / ; Нац. акад. внутр. справ. - К., 2011. - 20 с.

Конспект лекції.

Вступ.

Актуальність запровадження курсу обумовлена: переходом до нової суспільної та правової ідеології; необхідністю удосконалення методології правознавства; розвитком і зміцненням міжнародних зв’язків України; прийняттям України до Ради Європи; реформуванням правової системи України; запровадженням нових правових інститутів у національній правовій системі; визнанням домінуючого значення міжнародного права; подальшим розвитком України як частини людства і самобутньої країни тощо.

Ідентифікація України як європейської країни, її інтеграція у світовий правовий простір можливі за умов визнання, відстоювання та захисту національних інтересів, рецепції універсальних цінностей на засадах збереження і розвитку національної своєрідності, що спонукає до пошуків адекватних форм осмислення процесів плюралізації та глобалізації у праві, переорієнтації стратегій філософії права та методології правознавства.

Актуальність досліджень саме сучасного правового розвитку зумовлена як реаліями українського права, його інтеграцією до європейського та світового правового простору, збереженням вітчизняних правових традицій, так й проблемами осмислення забезпечення юридичною наукою подальшого правового розвитку України, удосконалення її методології, зокрема, на засадах порівняльного правознавства.

В умовах активного «відродження» в Україні порівняльного правознавства, особливого значення набуває вивчення як традицій вітчизняних порівняльно-правових досліджень, так й досвіду їх організації і здійснення в інших країнах, з урахуванням тенденцій розвитку юридичної науки й правової реальності на початку ХХІ століття.

Структуру навчального курсу “Юридична компаративістика” складають відповідні теми та форми проведення навчальних занять (див. тем. план).

Питання 1. Історія юридичної компаративістики.

Розуміння сутності, змісту, сучасного стану розвинутості компаративістики, перспектив її подальшого розвитку майже неможливе без пізнання, усвідомлення та з’ясування історії виникнення та розвитку як певної юридичної науки, тобто її основних закономірностей та тенденцій.

Передумови виникнення юридичної компаративістики.

Порівняння державно-правових явищ використовувалося ще мислителями Давньої Греції з метою з’ясування загального і особливого у правових звичаях, писемних правових нормах - законах, правових поглядах та вченнях, інститутах політичної влади.

Виникнення юридичної компаративістики як юридичної науки дослідники відносять до кінця XIX - початку XX століття і пов’язують із заснуванням у 1869 р. французького Товариства порівняльного законодавства або проведенням у 1900 році I Міжнародного конгресу порівняльного правознавства, коли була визнана необхідність порівняльного дослідження права, вивчення методів порівняльного дослідження, а термін “порівняльне право” був введений у науковий обіг.

Приблизно у той же час виникають і набувають інтенсивного розвитку порівняльні дослідження в інших науках. Зокрема, порівняльна анатомія, порівняльно-історичне мовознавство, порівняльна педагогіка, порівняльна психологія тощо.

Перед Другою Світовою війною спостерігався занепад компаративістських досліджень і, навпаки, друга половина XX століття характеризується її розвитком як у кількісному, так і якісному планах.

Етапи виникнення, становлення та розвитку юридичної компаративістики як юридичної науки.

В історії компаративістики можливо виділити декілька етапів її виникнення, становлення та розвитку як юридичної науки:

1) етап виникнення порівняльно-правового (юридичного) аналізу як методу дослідження проблем права і держави, їх історії, вчень;

2) етап розвитку (удосконалення і розповсюдження) порівняльно-правового методу, накопичення результатів порівняльно-правового аналізу держави і права;

3) етап виникнення компаративістики як юридичної науки, тобто накопичення та систематизація юридичних знань щодо проблем застосування порівняльно-правового методу, вивчення загальних, особливих і унікальних властивостей різноманітних правових систем світу;

4) етап становлення юридичної компаративістики як самостійної галузі юридичних знань, яка має власний об’єкт досліджень, методологію, результати досліджень, що не можуть бути здобутими іншим шляхом, понятійний апарат;

5) етап розвитку юридичної компаративістики, особливістю якого є активізація та удосконалення вже існуючої сукупності знань, методів, прийомів, засобів компаративістських досліджень у цілісну систему, тобто теорію компаративістики, а також зростання значущості й визнання результатів цих досліджень.

Питання 2. Сучасний стан розвитку юридичної компаративістики в Україні.

Особливості правового розвитку України наклали свій відбиток на виникнення і становлення порівняльно-правових досліджень та їх методології, які здебільшого здійснювалися в напрямку запозичення правового досвіду європейських країн, формування соціалістичного права, інтеграції в міжнародний та європейський правовий простір з метою вивчення, у першу чергу, спільного з іншими країнами ніж на використання порівняльно-правової методології для дослідження «унікальності», «своєрідності», «самобутності» української правової культури, її «внеску» та впливу на інтерпретації «загальновизнаних правових ідеалів і норм» та правові культури інших країн.

Сучасний розвиток порівняльно-правових досліджень в Україні пов’язаний з пошуками нової правової ідеології, практичними потребами перебудови правової системи, входженням у міжнародний та європейський правовий простір і відповідним визнанням значущості порівняльного правознавства, дослідженнями його теоретичних та історичних проблем.

На початку ХХІ ст. позитивні зміни спостерігаються в усіх сферах забезпечення і здійснення порівняльно-правових досліджень, зокрема:

- проблеми порівняльного правознавства в різних аспектах висвітлюються у вітчизняній науковій літературі в контексті: філософських, загальнотеоретичних та історичних досліджень порівняльного правознавства, його методології; розробки «правової карти світу», досліджень особливостей правових систем, культур, традицій; здійснення порівняльно-правових досліджень у галузевих юридичних науках, а також науках міжнародного і європейського права;

- необхідність підготовки юристів на основі вивчення не тільки національного, але й міжнародного і європейського права, формування для цих навичок й умінь, що визначається в якості одного з найважливіших завдань у державній програмі про підтримку юридичної освіти в Україні, інших нормативних документах;

- розширення напрямів та обсягів вивчення проблем національної ідеї та національної правової доктрини, міжнародного наукового співробітництва, участі вчених і педагогів у міжнародних конференціях, симпозіумах, семінарах і т. д. У цей час в Україні функціонують різні програми, фонди, діяльність яких спрямована на інформування юристів України про закордонний правовий досвід;

- організація порівняльно-правових досліджень набуває нових форм інституціоналізації. Так, створюються Українська асоціація порівняльного правознавства, Центр порівняльного правознавства при Інституті держави і права імені НАН України, Національні комітети Міжнародної академії порівняльного права та Міжнародної асоціації юридичних наук, на базі провідних вищих навчальних закладів та наукових установ відбувається становлення регіональних об’єднань юристів-компаративістів тощо;

- радикально збільшуються обсяги публікацій з порівняльно-правової спрямованості, стають регулярними наукові компаративні конференції та семінари, запроваджуються спеціалізовані журнали або випуски журналів, праці вітчизняних компаративістів публікуються у закордонних виданнях і таке інше.

Разом з тим, в більшості наукових праць порівняльно-правової спрямованості підкреслюється, що: не існує загальновизнаної концепції порівняльного правознавства, натомість спостерігається плюралізм підходів до його інтерпретації; не досліджено форми зв’язків порівняльного правознавства зі спорідненими юридичними та соціально-гуманітарними науками; не розроблено філософські та наукознавчі засади порівняльного правознавства; потребує вдосконалення методологія порівняльно-правових досліджень правознавства; не визначено особливості порівняльно-правових досліджень у контексті глобалізації і плюралізації права, його «неуніверсальності», зростання значущості інших соціальних регуляторів; потребують подальших досліджень особливості вітчизняної традиції порівняльного правознавства.

Питання 3. Основні складові юридичної компаративістики як юридичної науки.

Предметом навчального курсу є організація та методологія порівняльно-правових досліджень.

У зарубіжній та сучасній літературі загальновизнаним є розуміння компаративістики як однієї з юридичних наук, основними складовими якої є:

1) предмет - загальне і особливе у національних правових системах, їх складових (галузях, інститутах, нормах);

2) методологія - система різних методів порівняльного аналізу та оцінки (ідентифікація, аналіз, моделювання, індукція, дедукція та інші);

3) понятійний апарат - система наукових термінів, понять, понятійних рядів, теоретичних конструкцій (правовий простір, правова сім’я, національна правова система тощо);

4) частково-наукові теорії, концепції, доктрини як результати наукового пізнання предмету юридичної компаративістики.

Більшість авторів пропонують у межах теорії чи наукової дисципліни юридичної компаративістики виділяти загальну і спеціальну частини.

До загальної частини ( або загальної теорії) компаративістики відносяться поняття, предмет, методологія, суб’єкти, об’єкти, критерії співставлення і оцінки, способи сприйняття іноземних правових систем у національному законодавстві.

До особливої частини ( або частково-наукових теорій) відносяться особливості застосування методології компаративістики відносно правових сімей, правових масивів, правових систем та їх складових; галузей юридичної науки та законодавства.

На сьогодні оптимальним сполученням є визнання компаративістики як однієї з юридичних наук і порівняльно-правового методу як одного із методів будь-якої юридичної науки (історії держави та права, теорії держави та права, соціології права, філософії права, кримінального та адміністративного права тощо).

Питання 4. Функції та значення юридичної компаративістики.

Основні функції юридичної компаративістики:

- пізнавальна - аналіз і оцінка загального і особливого у правових явищах, створення відповідних наукових конструкцій (типологій, класифікацій, моделей тощо);

- інформаційна - сприяння обміну правової інформації між юристами різних країн, адекватному її тлумаченню;

- аналітична - пошук загального і особливого у розвитку правових явищ;

- інтегративна - сприяє гармонізації та зближенню національних законодавств;

- критична - виявлення негативних тенденцій і недоліків національного та іноземного законодавства, міжнародного права, шляхів їх подолання.

Можливо виділення інших функцій та їх класифікацій.

Серед функцій порівняльного правознавства можна виокремити не тільки модифіковані традиційні функції юридичної науки, але й специфічні функції. Це, зокрема:

- функція подолання ізоляції національної правової системи та національної обмеженості правового мислення,

- функція збагачення національної правової системи правовим досвідом інших народів завдяки його проникненню в правову культуру,

- функція гармонізації та уніфікації національної правової системи.

Роль порівняльного правознавства у вирішенні поставлених перед ним завдань А. Х. Саїдов визначає виділенням окремих функцій даної науки. Серед яких, зокрема, наукова функція по­рівняльного правознавства, освітня функція, практична, міжна­родна уніфікація права.

У загальному плані можна зазначити, що порівняльне правознавство націлене, головним чином, на вивчення юридичної географії світу, виявлення взаємовідносин та взаємовпливу правових систем, на дослідження закономірностей їх розвитку, визначення в них спільного та відмінного, на глибоке вивчення змісту правових явищ та його витоків у зарубіжних правових системах і тенденції їх розвитку, а також вдосконалення національного законодавства тощо.

Таким чином, порівняльне правознавство є самостійною юридичною наукою, якій властиві самостійні предмет, функції та цілі дослідження.

Укладач:

Професор кафедри ТДП іна