Черкаський інститут банківської справи
Університету банківської справи НБУ (м. Київ)
БІБЛІОТЕКА
Слава козацька
(До 365-річчя битви під Корсунем)
краєзнавчий інформаційно - бібліографічний дайджест
Черкаси
2013 р.
Нині минає 365 років від дня однієї з найбільших в історії тогочасної Європи битв, славетної сторінки українського козацтва. Козацтво, наче дзвін, завжди кликало нові покоління українців до боротьби за власну незалежність. І в цьому його неоціненна історична сила. Під Корсунем 26 травня 1648 року відбулася друга битва, в результаті якої були розгромлені основні польсько-шляхетські сили на Україні. Корсунська битва стала сигналом загального повстання по всій країні і знаменувала собою небувалий доти розмах визвольної боротьби.
Краєзнавчий дайджест складено на матеріалах фонду бібліотеки Черкаського інституту банківської справи та доповнено виданнями з Інтернету.
Зміст інформаційно-бібліографічного дайджесту :
1. Історичні передумови початку національно визвольної війни 1648-1657 рр.
2. Хід битви під Корсунем
3. Наслідки битви
Літературні джерела про події 1648 року представлені в розділах :
· Корсунська битва в історичному контексті
· Корсунська битва в художній літературі
Книги частково анотовані.
На теренах нашої держави збереглися літописні міста, які увібрали в себе історичну пам’ять багатьох століть. До таких міст належить і місто Корсунь, що розкинулось обабіч річки Рось. Корсунь, як і Чигирин, Канів та Черкаси, був тим місцем, де зароджувалось козацтво. З 1648 по 1712 роки Корсунь був центром Корсунського полку як територіально-адміністративної одиниці. Полк був одним з найбільших в Україні як за чисельністю, так і за територією. Та найбільш відомим став Корсунь під час Національно-визвольної війни середини ХVІІ століття 16(26) травня 1648 року, коли українське військо Богдана Хмельницького розгромило 26-тисячну польську армію. Перемога в битві заклала підвалини створення Української козацької держави.
Діорама Корсунської битви
(експонат музею Корсунь-Шевченківського державного
історико-культурного заповідника)
Історичні передумови початку національно визвольної війни 1648-1657 рр.
Після поразки козацько-селянських повстань кінця XVI — першої половини XVII ст. польським магнатам здавалося, що вони остаточно підкорили український народ, виступи на деякий час припинилися, і навіть час від 1638 до 1648 року дістав назву «десятиріччя золотого спокою». Та становище українського народу під владою Речі Посполитої в середині XVII ст. стало особливо тяжким. Не було в Україні жодної верстви населення, яка б не зазнавала кривд і утисків від короля, магнатів та шляхти. І 1648 року в Україні стався вибух — почалася Національно-визвольна війна, яку сучасники іменували Українською революцією.
Причини Національно-визвольної війни (1648-1657 p. р. ):
· козацтво зазнавало постійних утисків: магнати відбирали в них хутори, луки, ставки, млини, примушували платити десятину, за будь-яку непокору козаків кидали до в'язниць і мордували; більш того — багатьох козаків перетворено на кріпаків;
· посилилося гноблення селянства. Панщина на Наддніпрянщині досягла чотирьох днів на тиждень, у західних районах — шести. Крім панщини, селяни мусили виконувати й інші різноманітні натуральні та грошові повинності, а також працювати в маєтку феодала: лагодити греблі, возити дрова, білити полотно, стерегти панське майно тощо;
· у містах українці були усунені від участі в міському самоврядуванні, а їхнє місце посіли іноземці;
· українцям чинили всілякі перешкоди під час спроб уступити до цеху, зайнятися ремеслом чи торгівлею;
· посилилася політика насадження уніатства та католицизму, переслідувалося православ'я.
Усе це робило неминучим вибух народного гніву. Наприкінці 1647 року по всій Україні запалали народні повстання. На чолі повсталих став талановитий державний діяч і полководець Богдан Хмельницький.
Хід битви під Корсунем
Після перемоги під Жовтими Водами 19-тис. козацьке військо (15 тис. козаків та 4 тис. татар) рушило до Корсуня, де перебувала 20-тис. армія поляків. Коли в польський табір надійшло повідомлення про розгром під Жовтими Водами, між шляхтою спалахнула тривала суперечка, але в результаті було прийняте рішення про відступ. Розлючені несподіваною поразкою, поляки спалювали на своєму шляху хутори й села, нещадно вбивали селян.
Богдан Хмельницький наздогнав ворога, але, враховуючи кількісну перевагу поляків, у відкритий бій не вступив. Гетьман мав хитрий план: козацький полковник Максим Кривоніс із 6-тис. загоном обійшов польське військо й улаштував засідку в урочищі Горохова Діброва (поблизу с. Виграєва за 8–10 верст від Корсуня) . Саме тут, в лісовій долині Горохова Діброва, де проходив шлях поміж двох круч, Хмельницький вирішив дати бій численній польській армії. За його наказом урочище було сильно укріплене. Для цієї мети Хмельницький ще звечора, демонструючи готовність до переправи всіма силами через річку Рось, відправив непомітно в обхід польському табору загін козацької піхоти з артилерією. Командування цим загоном він поклав на Максима Кривоноса. Козаки перекопали вздовж балки ровом, зробили з дерев завали й загатили річку. Затоплена балка перетворилася на в'язке багновище. Однак це була лише частина плану. Для здійснення гетьманового задуму був потрібен доброволець, який згодився б прийняти страшні муки, щоб заманити поляків у підготовану для них пастку. Таким сміливцем, що приніс себе в жертву заради народної волі, став козак Микита Ґалаґан ( в одному з літописів фігурує інший козак – Самійло Зарудний). Немовби випадково він потрапив у польську засідку. Спочатку на допиті він мовчав. Урешті, ніби не витримавши тортур, Ґалаґан розповів усе, як навчив його Богдан Хмельницький: про велику кількість козацького війська та 15-тисячний загін Тугай-бея, а також про те, що на підході багатотисячна орда Іслам-Гірея. Микола Потоцький наказав польським військам відступати.
Вранці 26 травня 1648 року польське військо увійшло в Горохову Діброву й потрапило в засідку. Перелякані шляхтичі почали тікали до лісу, але вскочили в болото. Ті, що стали обходити багнюку, потрапили до глибокого яру, де їх зустрів загін Максима Кривоноса. По ворогові вдарили козацькі гармати, вступило в бій військо Богдана Хмельницького, яке наступало на поляків з тилу. Долаючи перешкоди та яруги під постійним обстрілом козаків і татар, сили Речі Посполитої наблизились до пагорбів, між якими проходила широка (близько 3,5 км) і глибока балка. Затиснуте ліворуч болотом, а праворуч кручами, шляхетське військо наткнулося на перекоп та завали на шляху і змушене було зупинитися, далі рухатися було неможливо. Схил балки був таким урвистим, що, під час спроб обійти перешкоду, вози переверталися. Тому, спинившись перед ровом, жовніри почали кричати, що треба затримати спуск возів. Але частина обозу вже рушила в долину, і коней стримати було неможливо. Вози, випереджаючи і наскакуючи один на одного, нестримно котились вниз, перекидаючись разом з кіньми і людьми, ламаючись і розбиваючись вщент.
Табір утратив порядок. Розгорнути до бою артилерію не вдавалося, бо вози застряли в багні. Тіснота не дозволила стати до бою кавалерійським хоругвам тилової частини. Один з найбагатших волинських магнатів князь Корецький, незважаючи на відсутність відповідного наказу від свого головнокомандувача, наказав очолюваному ним 2-тисячному загону відступати. Цей його маневр вирішив долю битви: у таборі шляхтичів почалося сум'яття й хаос, бойові порядки порушилися. У відкритий фланг увірвалися козаки й захопили частину польської артилерії, почалася страшна різанина.
У цю мить, козаки Кривоноса, які засіли в заздалегідь викопаних шанцях, вдарили спереду і з флангів. Раптовий вогонь гармат і самопалів спричинив паніку у ворожому війську. З тилу противника атакували козаки самого Хмельницького і татари Тугай-бея. За чотири години армія Речі Посполитої була розгромлена. Битва завершилась близько другої-третьої години дня. Переважна більшість солдат противника загинула. Перемога козаків була остаточною, до рук повстанців потрапили тисячі польських солдатів, шляхтичів та магнатів, серед них і Микола Потоцький та польний гетьман Мартин Калиновський. Чутка про захоплення в полон реґіментарів (начальників) посилила панічний настрій польсько-шляхетського війська, яке й до того було цілком деморалізоване. Ніхто не слухав команди, почалася загальна втеча. Але тікати було нікуди. Втікачі поривалися вперед — їх розстрілювали з засідки гармати Кривоноса; назад — їх уражали шаблі, кинджали й рушниці козаків і татар, що були тимчасовими союзниками козаків; кидались вбік — потрапляли в бічні шанці, їх нищили козаки Максима Кривоноса. Поляки були приречені. І за кілька годин бою польська армія перестала існувати. З польського табору, яке налічувало 18 000 людей, понад 7000 загинуло, майже 9000 потрапило в полон і врятувалося ледве що півтори тисячі чоловік, та й то, головним чином, різних прислужників шляхтичів і магнатів. Втікачів переслідували кілька верст. Селяни навколишніх сіл улаштовувала заслони, допомагали ловити шляхтичів, що розбігалися з поля бою, і самі нищили їх. Обох польських гетьманів, та багатьох офіцерів, Хмельницький віддав на відкуп татарам. Це був тріумф Хмельницького. Далеко не останній тріумф.
Втрати Війська Запорозького були порівняно невеликими: близько 70 козаків полягли на полі бою та 95 було поранено. У бойовищі під Корсунем були захоплені усі польські гармати, обоз із великими скарбами та багато знатного панства. За великі послуги Війська Запорозького під Жовтими Водами та під Корсунем Хмельницький надіслав на Січ коштовні подарунки: за кожну ворожу корогву - 4 корогви, за бунчук - 2 бунчуки, за булаву - 2 булави, за пару котлів - 3 пари і за кожну гармату - 2 великі гармати. До всього того він ще додав 1000 талярів січовому товариству на пиво і 300 талярів на січову церкву. (Таляр - срібна монета європейських країн.)З польським обозом було захоплено ще й кілька сотень возів із золотом, грішми та усіляким добром. Цей скарб гетьман відправив до Чигирина й Суботова.
Схема Корсунської битви 1648 р.
Наслідки битви
Після битви під Корсунем на Україні не залишилось значних польсько-шляхетських військових сил. Так зване коронне кварцяне військо, тобто королівська польсько-шляхетська окупаційна армія на Україні, було знищене.
Після Корсуня повстання охопило не тільки Україну. Селяни Білорусії теж повстали проти гнобителів — польської шляхти, і в самій Польщі селяни почали виступати проти своїх феодалів, підтримуючи визвольну боротьбу українського народу.
Корсунська битва - це не просто одна з гучних перемог війська Богдана Хмельницького. Це зразково-показова військова операція проведена на найвищому рівні. Це шедевр військової стратегії й тактики, який указує на величезний полководницький талант гетьмана Богдана.
Навіть маючи в активі лише цю перемогу Хмельницький увійшов би у світову історію як великий воєначальник.
І шумить на Виграєвому полі віковічний дуб, який багато може розповісти про ті історичні події. Його зранене тіло, рубане мечами, стріляне кулями, вже ледве тримається за життя. Може старезний дуб розповісти про те, що саме під його розлогою кроною відпочивав Богдан Хмельницький після переможної битви, а за деякими історичними свідченнями, обмінював козаків на взятих у полон шляхтичів.
Тут боронилась воля козацька. Пам'ятний знак на місці битви
Корсунська битва очима істориків
Історія України від найдавніших часів до сьогодення. Збірник документів і матеріалів [Текст] : навчальний посібник / ред. : , . - Чернівці ; К. : Книги - ХХІ, 2008. - 1100 с.
Коваленко, С. Україна під булавою Богдана Хмельницького [Текст]:енциклопедія. - Том 2. – К.: Стікс-Ко, 2008. – С.257-304.
Корсунський полк 1648-57 років; Корсунський полк на кресленні Гійома де Боплана ; Корсунські полковники; Визначні особи Корсунського полку; Полкове місто Корсунь; Поселення Корсунського полку.
Місце і значення Поросся в історії України (ІХ - ХУІІ ст.) [Текст] : матеріали науково-практичної конференції 28 листопада 2007 р.- Корсунь-Шевченківський: Державний історико-культурний заповідник, 2007. -136 с.
Мицик, іт встали козаченьки [Текст] : нариси/ , І. С. Стороженко. - Дніпропетровськ: Промінь, 1990. -186 с.; іл. -(Давно се діялось колись)
Мицик, Ю. А., Степенькін козацька[Текст] . – Корсунь - Шевченківський, 1997. С.136.; Довідник з історії України / за редакцією І. Підкови та Р. Шуста. К.: Генеза, 1995. Том. 2.- С. 435.
Смолій, їна крізь віки [Текст] : В 15 т. Т.7:Українська Національна революція XVII ст.(1648-1676 рр.)./ ій, В. Степанков. - К.: Альтернативи, 1999. -352 с.; іл.
Степенькіна, П. Стародавній Корсунь [Текст] : ( Історія міста Корсунь-Шевченківський) // Пам'ять століть. - 2009. - № 1-2. - С.47-54.
Тарасенко, І. Корсунська битва 1648 року у висвітленні хроніки С. Твардовського [Текст] // Корсунський часопис.-2007.-№17.. - С. 14-15.
Україна - козацька держава. Ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах [Текст]: наукове видання / Керівник проекту, автор-упорядник, художник, фотограф, ілюстратор В. Недяк. - К. : Емма, 2004. - 1216 с. : іл.
Щербак, їнське козацтво: формування соціального стану. Друга половина ХV - середина ХVІІ ст. [Текст] / . – К. : Aкадеміa, 2000. – 300 с.
Webліографія
Відображення в козацьких літописах визвольної війни 1648-1654рр. відображені в літописах Самовидця, Грабянки, Величка [ Електронний ресурс] .- Режим доступу //http// www. ukrlib. /sochin/printout. php? id=0&bookid=40. - назва з екрану
— людина, що створила епоху [ Електронний ресурс] .- Режим доступу //http// www. /3000/3760/60208/.- - назва з екрану
Мицик, Ю. До 350-річчя початку національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. (деякі підсумки сучасних досліджень) [Електронний ресурс] .- Режим доступу // http //www. ukma. /ua/nauka/confer/dni_nauki/arhiv/DS_1998/hum_sec/history/mytsyk. htm . - назва з екрану
Корсунська битва в художній літературі
Григор’єв–Наш. Історія України в народних думах та піснях [Текст] / худож. В. І. Лопата; упорядник та іл. . – К. : Веселка, 1993. – 271 с. : іл.. – (Українське відродження).
Кащенко, А. Ф. Під Корсунем [Текст]: історичні повісті. — К.: Молодь, 1992. — 320 с.
«Під Корсунем» - цією повістю відкривається цикл творів письменника про визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648—1654 років та пізнішого часу. Перед читачем постає картина двох перших переможних битв українського козацького війська — побіжно під Жовтими Водами і дуже докладно під Корсунем. Та найсуттєвішою прикметою повісті є те, що на тлі цих важливих подій розкриваються долі людей, які у перебігові подій виявляють щонайвищі ознаки шляхетності й самовідданості, чим, зрештою, суттєво впливають на хід самої історії.
Зруйноване гніздо [Текст] : історичні повісті та оповідання. — К.: Дніпро, 1991. — 647 с.
Кащенко, ідання про славне Військо Запорозьке низове [Текст]. – Дніпропетровськ : Січ, 2001. – 494 с.
Кулаковський, В. Максим Кривоніс [Текст]: історичний роман.–К.:Молодь,1983.-240с.
В основі сюжету роману лежить життя і діяльність улюбленого народного героя, одного з найближчих сподвижників Богдана Хмельницького – Максима Кривоноса. У битві під Корсунем полковник Кривоніс вдало використав досвід Жовтих Вод. Привівши свій підсилений артилерією Черкаський полк до урочища Горохова Діброва, він знову влаштував неперевершену за своєю хитромудрістю та військовою технікою пастку для війська, тепер уже самого коронного гетьмана Миколи Потоцького. По суті, це й вирішило долю всієї битви. М. Кривоніс особисто взяв у полон М. Потоцького, польного гетьмана М. Калиновського та багатьох інших офіцерів.
Нечуй-Левицький, І. С. Князь Єремія Вишневецький. Гетьман Іван Виговський [Текст] : історичні романи.- К.:Дніпро,1991.-511с.-(Бібліотека історичної прози).
Цікавою видається позиція І. С. Нечуя-Левицького стосовно подій Визвольної війни 1648-1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького в історичному романі «Князь Єремія Вишневецький». Письменник приводом війни вважає поляків і наголошує на справедливому її характері. Устами Максима Кривоноса втор заявляє: “Козацтво гине. Україна гине. Усі наші українські значні пани поставали перевертнями і нашими ворогами, як от і цей ваш князь Ярема Вишневецький. Невже ви хочете, щоб вас усіх посаджали на залізні палі та пообтикали шляхи усякі Потоцькі, Лащі, Конецпольські та Калиновські? Доки ми терпітимемо!”. Вишневецький — жорстокий магнат, відомий розправами над повсталими козаками та селянами. У романі життя князя Вишневецького переплітається з трагічною історією України тієї епохи XVII століття, де живі заздрять мертвим, а запеклого ворога важко відрізнити від рідного брата. Події війни представлені з історичною достовірністю, художньо переконливо. Основна увага приділена битвам, де перемога була на боці повсталої України (зокрема і Корсунській битві 26 травня 1648 р.)
Соколовський, [Текст ]: Історичний роман з часів Хмельниччини. - К.: Укр. центр духовної культури, 1996. - 365 с.
Історичні події визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. є тільки основним фоном роману, головну ж увагу письменник звертає на прославленого полковника Івана Богуна, його дії, військові операції, особисте життя.
