Актуальні питання законодавства обговорено під час семінару (стр. 2 )

Згідно з пунктом 137.4 ст. 137 Податкового кодексу податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених п. 57.1 ст. 57 цього кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року, крім визначених випадків, зокрема:

якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) року), останнім податковим (звітним) роком вважається період, на який припадає дата ліквідації (п. п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу).

Під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства  (п. 97.1 ст. 97 Податкового кодексу).

Отже, якщо платник податку на прибуток знаходиться лише на стадії ліквідації, він зобов’язаний щомісячно сплачувати авансові внески з податку на прибуток, задекларовані ним у складі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік.

Такий платник подає до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (останню) за звітний період, на який припадає дата його ліквідації та враховує сплачені авансові внески у зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток в такій останній декларації з податку на прибуток, що подається платником.

У разі наявності надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток платник податку має право на повернення таких грошових зобов’язань за умови дотримання положень ст. 43 Податкового кодексу.

До уваги суб’єктів господарської діяльності!

З метою уникнення вчинень правопорушень суб’єктами господарювання, які здійснюють публічне використання об’єктів авторського права та суміжних прав Державна служба інтелектуальної власності України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну службу інтелектуальної власності України» № 000 від 19.11.2014, керуючись гл. гл. 35, 36, 37 Цивільного кодексу України, Законом України «Про авторське право і суміжні права», Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань» № 71 від 18.01.2003 та «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» № 72 від 18.01.2003, -

ІНФОРМУЄ:

Відповідно до вимог статей 15, 32, 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» умовою для законного публічного використання музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань – є отримання дозволу (ліцензії) від суб’єктів авторського права і суміжних прав (правовласників) або організацій колективного управління.

Надання дозволу (видача ліцензії) на використання музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань оформлюється у вигляді ліцензійного договору.

Одними з найпоширеніших суб’єктів господарювання, які під час здійснення своєї діяльності використовують музичні твори, фонограми, відеограми та зафіксовані у них виконання, є підприємства громадського харчування і торгівлі, розважальні заклади, а також заклади побутового обслуговування населення, що виражається у формі як безпосереднього, так і опосередкованого (фонового озвучування приміщення закладу) використання.

Подібне використання музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань підпадає під визначення статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» – публічне виконання.

Публічне виконання музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань як об’єктів авторського права та суміжних прав, без отримання дозволу (ліцензії), відповідно до ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» є порушенням авторського права і суміжних прав, що відповідно до вимог чинного законодавства України може тягти за собою наступні види відповідальності:

у разі відсутності дозволу (ліцензії) настає адміністративна відповідальність за ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Санкцією передбачено штраф до 3400 грн. з конфіскацією обладнання, за допомогою якого скоєне правопорушення (тобто використовується музика);

якщо при використанні музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без дозволу (ліцензії) авторам, виконавцям, виробникам фонограм чи/або відеограм заподіяно значної шкоди, у цьому випадку може наставати кримінальна відповідальність за ст. 176 Кримінального кодексу України;

відповідно до п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у разі відсутності дозволу (ліцензії) суд в рамках цивільного (господарського) судочинства має право винести рішення про виплату компенсації у розмірі від 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення авторського права чи суміжних прав (тобто за програвання кожної музичної композиції).

Що таке «музика»

Під музикою розуміється як музичні твори з текстом, так і музичні композиції - мелодії без тексту, а також музичні фонограми (звукозаписи), відеограми та їх виконання.

Порядок отримання дозволу (ліцензії)

Будь-які підприємства торгівлі, громадського харчування, обслуговування населення, розважальні та інші подібні заклади, які використовують «музику» у якості загального музичного супроводу (фону) на своїх майданчиках або у своїх приміщеннях як при платному, так і при безкоштовному вході є суб’єктами комерційного використання та зобов’язані отримати дозвіл (ліцензію).

Повний перелік таких суб’єктів наведений у Постанові КМУ №71 від 18.01.2003 року.

Вказані підприємства повинні укласти ліцензійний договір із суб’єктом авторського права і суміжних прав на музичні твори, фонограми, відеограми, якими вони володіють, або із організаціями колективного управління, які отримали відповідне свідоцтво від Державної служби інтелектуальної власності України.

Обов’язковою умовою є оформлення двох ліцензійних договорів – на використання об’єктів авторського права і на використання об’єктів суміжних прав.

Авторські права – права осіб, які своє творчою працею створили музичні твори з текстом або без нього (автори слів, поети, композитори).

Суміжні права – права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.

Використання живої музики

Виконання пісень «наживо» підпадає під визначення Закону – публічне виконання, власник закладу повинен отримати дозвіл на такий від використання.

Якщо у закладі грає ЛИШЕ «жива» музика, необхідно отримати дозвіл на використання лише авторських прав (текст та слова пісні). В той же час, якщо протягом дня у закладі використовується окрім «живої» ще й фонова музика, необхідно отримувати дозвіл на використання і авторських, і суміжних прав.

Використання теле-, радіо - та інтернет-мовлення

Немає значення, за допомогою якого пристрою – магнітофону, музичного центру, телевізора (кабельного чи супутникового телебачення), радіоприймача або комп’ютера – використовується «музика» в громадському місці, це є її публічним виконанням, для організації якого необхідно отримувати дозвіл та здійснювати відповідні відрахування авторської винагороди.

Нарахування авторської винагороди (роялті)

Розмір винагороди (роялті) за отримання дозволу (ліцензії) в залежності від виду використання становить відсоткову ставку від загальної суми отриманого валового доходу (виручки), розмір якої визначається Постановами Кабінету Міністрів України № 71, 72 від 18.01.2003.

У деяких випадках залежно від характеру та тривалості використання музичних фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань організації колективного управління мають право зменшувати розмір винагороди за погодженням із відповідними правовласниками.

Факт використання музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань повинен відображатися в даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності (субрахунок 125 згідно вимог П(с)БУ8) на підставі первинних документів, якими в даному випадку є дозвіл (ліцензія) з суб’єктом авторського права і суміжних прав або організаціями колективного управління.

Контроль в сфері публічного використання «музики»

Виявленням та попередженням порушень в сфері використання об’єктів інтелектуальної власності здійснюють: органи МВС України, зокрема спеціально створені підрозділи по боротьбі зі злочинами у сфері інтелектуальної власності Департаменту протидії злочинності у сфері економіки, Державна служба інтелектуальної власності України, зокрема державні інспектори відділу державного нагляду та проведення перевірок.

Державна фіскальна служба України здійснює контроль в частині дотримання ст.8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Застосування касових апаратів підприємцями-спрощенцями, що здійснюють перевезення пасажирів

09.06.2015

Згідно з пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку другої і третьої (фізичні особи – підприємці) груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

В інших випадках платники єдиного податку другої і третьої груп (фізичні особи – підприємці) застосовують РРО.

При цьому, абзацом 5 п. 1 розд. II «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» встановлено, що платники єдиного податку третьої групи з 01 липня 2015 року та платники єдиного податку другої групи з 01 січня 2016 року повинні застосовувати РРО.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 000/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону), видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2 статті 3 Закону).