Затверджено
на методичних зборах
кафедри дитячої хірургіїх,
ЛОР-хвороб та стоматології
Зав. кафедри, д. мед. н.,
професор ________________
«___» _________________ 200_ р.
протокол № ___
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА
щодо самостійного вивчення
для студентів IІ курсу факультету бакалаврів з відділеням
молодших медичних і фармацевтичних фахівців
(спеціальність «Сестринська справа» (бакалавр)
(тривалість заняття 2 години)
ТЕМА: ПРИНЦИПИ ЛІКАРСЬКО-ТРУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПРИ ЗАПАЛЬНИХ
ЗАХВОРЮВАННЯХ, УШКОДЖЕННЯХ М’ЯКИХ ТКАНИН ОБЛИЧЧЯ ТА ЩЕЛЕП.
КРИТЕРІЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ, РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ.
ОСНОВИ СУДОВОЇ ТА КРИМІНГАЛІСТИЧНОЇ ЕКСЕРТИЗИ
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:
Лікарсько-трудова експертиза (ЛТЕ) - це ділянка громадської і державної діяльності органів охорони здоров’я і соціального забезпечення. Вона вимагає організації своєчасного обстеження, лікування і реабілітації взаємозв’язку між стаціонарними і поліклінічними закладами, контролю за якістю лікувальної допомоги. Особливе значення експертиза тимчасової непрацездатності мас для профілактики захворювань, травматизму інвалідності. Тому дана проблема має важливе значення і для студентів лікувального факультету.
ЗМІСТ ТЕМИ:
Основним завданням лікарсько - трудової експертизи являється визначення виду і ступеню працездатності на основі комплексного експертного огляду хворого, вивчення причин травматизму захворюваності; раціональне працевлаштування особам з обмеженою працездатністю; винесення показань до інвалідності, до різних видів соціальної допомоги, своєчасне направлення на ВТЕК. Втрату працездатності розрізняють за характером (тимчасова, стійка) і ступенню (повна, часткова)
Тимчасова непрацездатність наступає при наявності функціональних порушень, коли виконання професійної праці неможливе із-за клінічних проявів хвороби, але явища носять оборотний характер і проходять під впливом лікування. При повній тимчасовій непрацездатності повністю втрачена здатність до будь-якої праці, тому необхідно спеціальне лікування і режим.
При професійній частковій непрацездатності хворий не може виконувати роботу, але може бути переведений на інші умови праці.
При вирішенні питання про працездатність і визначення строків тимчасової непрацездатності необхідно: обстеження хворого; з’ясування причин функціональних порушень; проведення комплексу сучасних лікувальних заходів; знання умов праці і побуту хворого.
При оцінюванні умов праці необхідно враховувати наступні фактори: метеорологічні (t0С, вологість); забрудненість повітря; шум і струс; можливість виробничого травматизму; побутові умови.
Основним документом для визначення тимчасової непрацездатності є лікарняний лист.
Лікарняний лист - це єдиний документ, який дає право на тимчасову непрацездатність, на звільнення від роботи і отримання грошової допомоги. Лікарняний лист видають лише в день встановлення тимчасової непрацездатності. Лікар має право видати листок непрацездатності терміном на 3 дні, а взагальному - на 6 днів. Подальше продовження лікарняного листа можливо тільки після підтверження ВКК, головним лікарем, його замісником. При стаціонарному лікуванні і виписці з стаціонару видають лікарняні листки після підпису лікаря та завідуючого відділення. При виписці непрацездатного хворого продовжити лікарняний лист дозволяється терміном до 10 днів. Всі записи в лікарняному листку, а також виписки слід проводити в день огляду хворого цим же числом.
При побутовій травмі лікарняний лист видають з 6-го дня непрацездатності, на перші 5 днів видається побутова справка ф.095-1/у.
При травмах, зв'язаних з вживанням алкоголю, хворі лишаються права на видання лікарняного листка і отримують тільки справку ( ф.094-1/у ). При виробничій травмі лікарняний лист видають з 1-го дня непрацездатності. Лікувальні установи мають право продовжити лікарняні листи терміном до 4 місяців. Після цього хворий направляється на ВТЕК, яка дозволяє продовжити лікарняний лист до долікування до двох місяців при благоприємному клінічному і трудовому прогнозі. У випадку неблагоприємного прогнозу хворих направляють на ВТЕК для встановлення групи інвалідності. Тимчасову непрацездатність найбільш часто встановлюють при захворюваннях і травмах. Експертизу тимчасової непрацездатності у хворих з травмою обличчя проводять в стаціонарних стоматологічних відділеннях.
Інвалідність наступає при неможливості відновити втрачені функції і виконувати професійну діяльність. Розрізняють 3 групи інвалідності:
І група - повна постійна або довготривала втрата працездатності, потребуюча постійного догляду;
II група - постійна або довготривала втрата працездатності, без сторонього догляду;
III група - значне зниження працездатності внаслідок функціональних порушень, які виникають в внаслідок хронічних захворювань, при цьому необхідно перевести хворого на іншу роботу за професійними показами.
Інвалідність при стоматологічних захворюваннях встановлюють рідко. При направлені хворих на ВТЕК для визначення групи інвалідності заповнюється ф. 088 /у.
Онкологічних хворих стоматологічного профілю в IV ст. направляють на ВТЕК ще до виписки із стаціонару для встановлення І гр. інвалідності. При лікуванні хворих III ст. назначають інвалідність II гр. Якщо потрібен постійний догляд за такими хворими може бути назначено і І гр. інвалідності. Після лікування в І - II ст. хворим, які займаються важкою фізичною працею можливо встановлення інвалідності III гр. III гр інвалідності надається хворим, які мають дефекти щелепи твердого піднебіння.
Завданням початкового етапу медичної реабілітації являється встановлення вірного діагнозу і надання лікувальної допомоги. Після цього хворих направляють на стаціонарне лікування.
Приймальне відділення спеціального лікувального закладу - це ланка яка зв'язує між собою різні лікувальні установи амбулаторно-поліклінічного типу. В ньому уточнюють діагноз і починають проводити лікувальні маніпуляції. Стаціонар стоматологічного відділення - II етап медичної реабілітації хворих. Його завдання: усунення гострих проявів хвороби, анатомічне відновлення ушкоджуваного органу і профілактика можливих ускладнень захворювання. Постшпитальний період являється заключним етапом медичної реабілітації. Завданням його є : продовження лікування, профілактика можливих ускладнень і відновлення втраченої функції.
Організація кабінету реабілітації дозволяє значно скоротити термін стаціонарного лікування хворих. Результатом буде економічний ефект. Кабінет реабілітації організують в великих містах в стоматологічних поліклініках, або відділеннях центральних районних лікарень. Робота кабінету повинна проводитись згідно з діяльністю стаціонарних стоматологічних відділень. На посаду лікарів цих кабінетів слід назначати лікарів-стоматологів, які пройшли спеціалізацію в стаціонарі.
Для організації кабінету практично не потребуються матеріальні витрати. В кабінетах реабілітації проводиться позачергова робота лікарів стаціонарних відділень та поліклініки. Організація кабінету реабілітації дозволяє сконцентрувати хірургічних стоматологічних хворих в постшпитальному періоді в одному лікувальному закладі, забезпечити надання висококваліфікованої допомоги.
Прийом хворих в кабінеті проводять лікар і медична сестра. В процесі роботи використовують слідуючу медичну документацію :
Ø медичну карту стоматологічного хворого ( № 000/у );
Ø щоденник обліку роботи лікаря - стоматолога ( № 000-2/у ) і щоденник роботи лікаря поліклініки (амбулаторії), диспансера ( № 000/у ) для обліку щелепно-лицевих хворих;
Ø направлення на консультацію і в допоміжні кабінети (№ 000/у );
Ø журнал запису амбулаторних операцій ( № 000/у );
Ø журнал обліку прцедур ( № 000/у );
Ø довідка про тимчасову непрацездатність в зв'язку з побутовою травмою (№ 000-І/у);
Ø картотеку медичних карт стоматологічних хворих, які знаходяться на долікуванні в кабінеті реабілітації з розташуванням карт по нозології захворювання (№ 000/у);
Ø картотеку контрольних карт хворих, які знаходяться під диспансерним наглядом з розташуванням карт по нозології ( № 03 О/у );
Ø листок щоденного обліку роботи лікаря - стоматолога ( № 000/у);
Ø рецепти (дорослий, дитячий ) (№ 000/у );
Ø направлення на аналізи (№№ 000/у, 201/у, 202/у, 203/у, 204/у).
В обов'язки лікаря кабінету реабілітації входять:
1. вивчення і ведення медичної документації, огляд хворого і обстеження;
2. направлення на рентгенологічне і лабораторне обстеження (за показами);
3. проведення перев'язок;
4. хірургічна санація порожнини рота;
5. проведення оперативних втручань за екстренними показами і в плановому порядку;
6. організація своєчасної госпіталізації хворих в стаціонар по показам;
7. навчання хворих прийомам масажу та гімнастики;
8. зняття міжщелепної витяжки і шин;
9. проведення експертизи непрацездатності;
10. контроль за зберіганням медикаментів;
11. аналіз ускладнень, які виникають у хворих в постшпитальному періоді;
12. оформлення виписок з амбулаторних карт;
13. складання річних обліків.
Обов'язки медичної сестри кабінету реабілітацій' включають:
1. підготовка кабінету до роботи;
2. стерилізація інстументів;
3. підготовка стерильного і перев'язувального матеріалу;
4. визначення черговості прийому;
5. допомога лікарю під час перев'язок і операцій;
6. виконання підшкірних, в/м, в/в ін'єкцій;
7. ведення медичної документації.
ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
Основна література:
- Основи хирургической стоматологии. Киев, 1999г. - Хирургическая стоматология. М., «Медицина».Додаткова література:
Диагностика, лечение и реабилитация больных с повреждением челюстно-лицевой области (под ред. ) Смоленск,1995,с 159. Травмы челюстно-лицевой области ( под ред. проф. , д. м.н. П. З Афзланцева), Москва: «Медицина», 1996г.ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ :
Види втрати працездатності. На що необхідно звернути увагу при вирішенні питання непрацездатності і визначення термінів тимчасової непрацездатності? Які документи видаються хворим для визначення тимчасової непрацездатності ? Правила видачі лікарняного листка. Які документи про тимчасову непрацездатність видаються хворим з травматичними пошкоженнями щелепно-лицевої ділянки? Види груп інвалідності. Завдання медичної реабілітації хворих із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки. Охарактеризувати роботу кабінету реабілітації.